Загибель урожаю через погані погодні умови

Загибель урожаю через погані погодні умови

На жаль, втрутитися та порушити плани фермерів можуть несприятливі погодні умови. Урожай гине через мороз, зливу, посуху, бурю, град та інші стихійні лиха. Ситуація ця є неприємною, хоча б тому що вона майже непередбачувана. Однак із нею необхідно та можна впоратися! Як списати загиблий урожай і не нажити собі зайвих проблем, читайте у цій статті.

Людмила СОЛОШЕНКО, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

Насамперед слід здійснити огляд території, що постраждала, та задокументувати те, що сталося. Для цього, як правило, наказом керівника створюється спеціальна комісія, покликана провести обстеження площ та зробити висновок про розмір та ступінь пошкоджень, що виникли, а також про вжиття необхідних заходів у ситуації, що склалася (подальше підсівання/пересівання площ, що постраждали, знищення залишків посівів тощо). До складу такої комісії, яка проводить огляд площ, як правило, включають агронома.

Результати обстеження оформлюють актом (довільної форми), у якому, як правило, зазначаються: площа земель (полів), що постраждали, та загиблих на них культур, ступінь їх загибелі, а також склад комісії, що проводила огляд, та винесені нею рішення. До акта можна додати довідку з метеоцентру про погодні умови на відповідну дату.

На наш погляд, оптимальним є акт такого зразка:

На підставі складеного акта витрати щодо урожаю, що загинув, відображають в обліку. При цьому зазвичай складають бухгалтерську довідку, у якій визначають розмір збитків, що виникли за посівами кожного виду.

В облікових цілях витрати, понесені на оброблення постраждалих площ та вирощування урожаю, насамперед, важливо розподілити на дві категорії: повторювані та неповторювані (що краще закріпити документально, наприклад, в акті або бухгалтерській довідці, зазначивши перелік та розмір витрат кожного виду), оскільки від цього залежатиме порядок їх списання та відображення в обліку. Звісно, більшою мірою це характерно для ситуації, коли вирішують повторно використовувати постраждалі території та, наприклад, засіяти їх новими культурами (тобто здійснити повторне пересівання посівів), у зв’язку з чим частина витрат (під новий засів) у сільгосппідприємства повторюватиметься, а частина витрат із тих, що здійснені у минулому, може «згодитися» на майбутнє.

Повторювані витрати

Так, у разі подальшого пересівання площ у підприємства знову виникнуть витрати на закупівлю насіння, передпосівну обробку ґрунту, посів та інші роботи, що виконуються повторно при засіванні полів новою культурою (згідно з п. 8.2 Методрекомендацій № 132 — так звані повторювані витрати). Тобто такі витрати для сільгосппідприємства повторюватимуться, і тепер очікується, що вже саме вони братимуть участь у підприємства в господарській діяльності (будуть спрямовані на отримання доходу, п.п. 14.1.36 ПКУ).

А от аналогічні витрати, раніше понесені під загиблий урожай, на жаль, уже не зможуть у сільгосппідприємства взяти участь у господарській діяльності (згідно з п. 8.2 Методрекомендацій № 132 є надзвичайними втратами, у зв’язку з чим списуються до складу надзвичайних витрат: Дт 991 — Кт 23). У свою чергу, сільгосппідприємства — платники податку на прибуток не зможуть віднести таку суму витрат за загиблим урожаєм у податковому обліку до складу податкових витрат, оскільки такі витрати не є пов’язаними з господарською діяльністю.

Із цієї причини, на жаль, щодо них не вдасться зберегти й податковий кредит за «вхідним» ПДВ. Адже ПКУ не допускає можливості збереження податкового кредиту за витратами, що не брали участі в господарській діяльності. Отже, податковий кредит щодо врожаю, який загинув не з вини платника податків, доведеться (у частині повторюваних витрат) відкоригувати, оскільки умови для його відображення не виконуються.

Щоправда, слід зауважити, прямої норми, яка б регулювала проведення такого ПДВ-коригування при загибелі врожаю ст. 209 ПКУ не містить. У зв’язку з цим вважаємо, що в ситуації, яка склалася, сільгосппідприємству можна за аналогією керуватися положеннями абзацу третього п.п. 209.15.1 ПКУ, що стосується коригування податкового кредиту в разі, коли товари, послуги, основні фонди змінюють свій напрям використання. Нагадаємо: з 01.07.2012 р. (після змін, унесених Законом України від 24.05.2012 р. № 4834-VI, див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 54 і № 55) підпункт «а» п.п. 209.15.1 ПКУ було доповнено абзацом третім такого змісту: «У разі зміни напряму використання товарів/робіт, основних фондів платник податку проводить коригування податкового кредиту виходячи з вартості придбання товарів/послуг, балансової (залишкової) вартості основних фондів, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснено зміну напряму використання». Отже, коригують податковий кредит за товарами/послугами, що змінили свій напрям використання, виходячи з їх купівельної вартості.

Сільгосппідприємство відображає таке ПДВ-коригування за загиблим урожаєм у тій декларації, де раніше відображався податковий кредит, тобто у спеціальній декларації з ПДВ (з типом 0121 — 0123, 0130). Для його проведення, на наш погляд, найбільше підходить рядок 16.2, у якому при коригуванні відповідні суми слід показати зі знаком «-» (мінус) (п.п. 4.5.2 розд. V Порядку № 1492). При цьому на суму коригування складають бухгалтерську довідку, яку вносять до розділу II Реєстру виданих та отриманих податкових накладних з проставлянням у графі 5 «вид документа» літерного позначення «БО» (п. 2.4 розд. V Порядку № 1340).

До речі, зауважимо: раніше податківці, звертаючись до загальних правил пп. 198.5 і 189.1 ПКУ, у цьому випадку говорили про коригування податкового кредиту шляхом нарахування податкових зобов’язань — визнання так званого умовного постачання (див. консультацію в розділі 101.29.01 ЄБПЗ, яка на сьогодні, вочевидь, зважаючи на зазначені зміни законодавства, що відбулися, значиться вже як «нечинна», у зв’язку з чим керуватися нею не коректно).

Неповторювані витрати

Усі інші витрати: на лущення стерні, підняття зябу та снігозатримання, придбання та внесення добрив тощо (згідно з п. 8.2 Методрекомендацій № 132 — так звані неповторювані витрати) при пересіванні не потребують повторного здійснення, оскільки залишаються придатними і для нової культури. У зв’язку з цим в обліку вони списуються в розрізі статей на пересіяні посіви (тобто відносяться на собівартість нового урожаю, з відображенням за відповідними аналітичними рахунками усередині рахунка 23). Такі витрати для сільгосппідприємства залишаються, як і раніше, пов’язаними з господарською діяльністю. Тому податковий кредит за «вхідним» ПДВ щодо них зберігається і коригувати його (як у попередньому випадку) сільгосппідприємству не потрібно.

Щоб краще розібратися в питанні, розглянемо приклад.

Приклад. У сільгосппідприємства через сильні морози вимерзли посіви озимини. У зв’язку з цим було вирішено у подальшому поля із загиблим урожаєм засіяти кукурудзою.

При цьому витрати на посів озимини склали 40000 грн., з яких:

— 28000 грн. (без ПДВ — 25000 грн., ПДВ — 3000 грн.) — повторювані витрати;

— 12000 грн. (без ПДВ — 10800 грн., ПДВ — 1200 грн.) — неповторювані витрати.

В обліку списання витрат за загиблим урожаєм відобразиться так:

Списання витрат у разі загибелі врожаю

Так само вчиняють і в аналогічному порядку діють, якщо посіви загинули лише частково. Тоді в обліку списують витрати та коригують податковий кредит, що припадає на загиблу частину урожаю (витрати за якою, як правило, визначають пропорційно площі загиблих посівів).

Зауважимо: у тому випадку, коли пересівання площ, що постраждали, припустимо, не здійснюють (у зв’язку з чим жодні з понесених у минулому витрат не можуть бути використані для нового урожаю), в обліку витрати за загиблими посівами списуються в порядку, аналогічному списанню повторюваних витрат, який розглянуто вище. Тобто їх суму відносять на витрати (Дт 991 — Кт 23) та коригують податковий кредит з ПДВ (Дт 641 — Кт 644 (сторно) і Дт 991 — Кт 644).

Захиститися від несприятливих природних факторів та мінімізувати можливі ризики сільгосппідприємствам допомагає страхування ризиків загибелі урожаю (згідно з п. 22 ст. 6 Закону про страхування до добровільного страхування, зокрема, належить страхування сільськогосподарської продукції). Для сільгосппідприємств з держпідтримкою особливості страхування сільгосппродукції визначено Законом України «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою» від 09.02.2012 р. № 4391-VI (далі — Закон № 4391, набрав чинності з 01.07.2012 р.).

У цьому разі між сільгосппідприємством (страхувальником) та страховою компанією (страховиком) укладається письмовий договір страхування, у якому обумовлюються порядок страхування, розміри та періодичність (строки) сплати страхових платежів, строк дії договору страхування, а також порядок визначення розміру та виплати сільгосппідприємству при настанні страхового випадку страхового відшкодування.

Про настання страхового випадку слід письмово повідомити страховика (так, наприклад, сільгосппідприємству з держпідтримкою ст. 13 Закону № 4391 відводить на це 72 години із дня настання страхового випадку). При цьому страховик складає страховий акт, у якому відображаються розмір пошкоджень та сума збитків, яких зазнало сільгосппідприємство, а також сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті.

В обліку сільгосппідприємства витрати на страхування ризиків загибелі врожаю, списання збитків та отримання суми страхового відшкодування відобразяться так:

Страхування врожаю

Зауважимо: якщо сільгосппідприємство є платником податку на прибуток, то згідно з п.п. 140.1.6 ПКУ в податковому обліку витрати на страхування ризиків загибелі врожаю воно має право віднести до податкових витрат. При цьому слід мати на увазі, що витрати на страхування врожаю включаються до собівартості сільськогосподарської продукції (культури, що вирощується) (п.п. «д» п. 3.18 Методрекомендацій № 132). Тому вони фактично потраплять до податкових витрат (у складі собівартості такої продукції) при продажу вирощеного врожаю, тобто в періоді, у якому буде визнано доходи від його реалізації (п. 138.4 ПКУ).

А от при настанні страхового випадку сільгосппідприємство (платник податку на прибуток) у податковому обліку керується положеннями абзацу другого п.п. 140.1.6 ПКУ та має право віднести до складу податкових витрат суму зазнаних застрахованих збитків, а до складу податкових доходів — суму отриманого страхового відшкодування. Детальніше про страхування див. також «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 40, с. 18 та присвячений страхуванню тематичний випуск 2012, № 16.