Перевищення звичайної ціни над фактичною у сільгоспвиробника: у якій декларації відображаємо?
Сільгосппідприємство є суб’єктом спецрежиму обкладення ПДВ. Обсяги реалізації власної продукції та нарахований ПДВ сільгосппідприємство відображає у спецдекларації з ПДВ у складі податкових зобов’язань. У якій декларації (загальній чи спецдекларації) з ПДВ відображати операцію постачання власної сільгосппродукції, якщо звичайна ціна такого постачання перевищує договірну?
(м. Ізюм)
Згідно з п. 209.13 ПКУ сільгосппідприємство — суб’єкт спецрежиму оподаткування подає податкову декларацію у строки та в порядку, установлені для інших платників податку. Форма податкової декларації, що подається сільськогосподарським підприємством — суб’єктом спеціального режиму оподаткування, затверджується згідно з п. 201.15 цього Кодексу.
З 01.04.2013 р. звітність з ПДВ подається за формою декларації, яку затверджено наказом МФУ від 25.11.2011 р. № 1492 (у редакції наказу МФУ від 17.12.2012 р. № 1342). Вона є єдиною формою декларації для подання звітності як щодо сільськогосподарської, так і щодо іншої діяльності. Однак незважаючи на це наразі зберігається порядок подання сільгосппідприємствами двох типів (видів) декларацій:
— із відміткою «0110», де відображаються розрахунки з бюджетом (п. 5 розд. I Порядку № 1492);
— з відміткою «0121»/«0122»/«0123», до якої включаються тільки ті операції, що стосуються спецрежиму, установленого ст. 209 ПКУ (п. 6 розд. I Порядку № 1492).
Як випливає із запитання, підприємство продає власну сільгосппродукцію, отже, по суті, такі постачання має бути відображено в рядку 1 декларації «0121», а не в загальній декларації, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом (п.п. 3.2.1 розд. V Порядку № 1492).
При визначенні об’єкта обкладення ПДВ платники, у тому числі і сільгоспники-спецрежимники, зважаючи на відсутність спеціальної норми повинні користуватися загальною нормою, наведеною в п. 188.1 ПКУ, яка передбачає, що база оподаткування визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 ПКУ.
Сільгосппідприємство при продажу своєї продукції за ціною нижче звичайної, керуючись п. 17 Порядку № 1379, зобов’язане виписати два комплекти податкових накладних:
— один — на суму фактичного постачання (ціни продажу — договірної вартості). Оригінал цієї податкової накладної видається покупцю та в номері через дріб податкова накладна повинна містити позначку «2», тобто бути відмічена як спецрежимна (п. 3 Порядку № 1379) (якщо покупець не є неплатником ПДВ, обидва її примірники залишаються у продавця);
— другий — на різницю між звичайною ціною та сумою фактичного постачання з позначкою «01». Обидва примірники цієї податкової накладної сільгосппідприємство залишає в себе як загальні, а не спецрежимні.
Проте щодо того, у якій декларації вказувати обсяги сільськогосподарських товарів/послуг, звичайна ціна яких перевищує їх договірну ціну, у податківців давно склалася своя точка зору. На їх думку (див. ЄБПЗ у розділі 101.29.01):
(1) у рядку 1 декларації з ПДВ (скороченої) наводяться обсяги постачання та ПДВ виходячи з їх ціни (мається на увазі договірної вартості);
(2) сума перевищення звичайної ціни над договірною відображається в загальній декларації з ПДВ та не бере участі у визначенні питомої ваги вартості сільськогосподарської продукції.
І хоча на сьогодні ця консультація розміщена серед «нечинних» (зважаючи на внесення змін до звітності платників ПДВ), усе-таки варто припустити, що податківці свою точку зору в цьому питанні навряд чи змінять.
Наталія Дзюба, економіст-аналітик