Теми статей
Обрати теми

Залік авансів та інші зміни з податку на прибуток

Редакція ПБО
Стаття

Залік авансів та інші зміни з податку на прибуток

 

Незважаючи на свою назву, Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо об’єктів нерухомості» від 04.07.2013 р. № 403-VII (див. на с. 5) стосується не лише нерухомості. Цим Законом також передбачено внесення певних коректив до порядку сплати авансових внесків з податку на прибуток, що нещодавно з’явилися, уточнення терміна «базовий податковий (звітний) період» та деякі інші норми. Розглянемо ці зміни.

Дмитро КОСТЮК, заступник головного редактора

 

Документи статті

ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

Закон № 403 — Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо об’єктів нерухомості» від 04.07.2013 р. № 403-VII.

УПК № 1171 — Узагальнююча податкова консультація, затверджена наказом ДПСУ від 21.12.2012 р. № 1171.

 

Набуття чинності та основні зміни

Відразу зауважимо, що Закон № 403 набирає чинності з дати, наступної після дати опублікування. Опублікування відбулося в газеті «Голос України» від 03.08.2013 р. № 143. Отже, з 04.08.2013 р. Закон № 403 є чинним.

Зміни щодо справляння податку на прибуток розділимо на три питання:

— можливість зменшення авансового внеску;

— уточнення визначення дванадцятимісячного періоду для сплати авансового внеску;

— уточнення базового податкового (звітного) періоду.

У такій послідовності і розглянемо нові норми.

 

Залік «місячного» та «дивідендного» авансів

У цій частині зміни можна назвати довгоочікуваними. При формальному розумінні редакція ПКУ, що діяла до набуття чинності Законом № 403, не дозволяла зменшити суму авансових внесків, що сплачуються згідно з п. 57.1 ПКУ, на суму авансових внесків, сплачених при виплаті дивідендів. Порядок зменшення суми податку на прибуток на суму «дивідендних» авансів чітко регламентовано п.п. 153.3.3 ПКУ. А в ньому установлено, що таке зменшення можливе тільки за декларацією (за допомогою заповнення рядка 13.5.1 додатка ЗП), а про «місячні» авансові внески взагалі не згадується. Утім, з 2013 року переважна більшість платників податку на прибуток звітують по року. Податківці ще наприкінці минулого року учепилися за цей момент і заборонили здійснювати залік двох авансів (див. запитання 14 УПК № 1171 // «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 12, с. 20). У результаті виходило, що протягом року платникам доводилося сплачувати в повному обсязі авансовий внесок, передбачений п. 57.1 ПКУ, незважаючи на те, що в разі виплати дивідендів вони вже сплатили авансовий внесок згідно з п. 153.3 ПКУ. Урахувати ж сплачені суми більшість зможе лише за підсумками року. Зрозуміло, такий стан речей виглядає нелогічно і призводить до постійного авансування бюджету.

Водночас не можна не згадати про позитивну для платників податків судову практику, що сформувалася не лише на рівні судів першої інстанції, а й підтримана в апеляції (див., наприклад, ухвалу Донецького апеляційного суду від 30.04.2013 р. у справі № 805/3782/13-а). Суди дозволяють зменшувати суму «місячних» авансів на суму авансів «дивідендних», навіть в умовах дії старої редакції ПКУ.

Декілька слів про формулювання оновленого п. 57.1 ПКУ. На жаль, їх не можна назвати ідеальними. Річ у тім, що зменшення, котре аналізується, має відбуватися, так би мовити, «за сплатою»: якщо підприємство сплатило авансовий внесок при виплаті дивідендів, то суму місячного авансового внеску можна зменшувати вже у найближчі строки його сплати. Проте нова норма сконструйована у стилі пп. 153.3.3 і 153.3.4 ПКУ, що встановлюють зменшення не «за сплатою», а за декларацією. Проте вважаємо, що законодавець запровадив схему зменшення саме «за сплатою». Цей висновок випливає з того, що неперекрита сума «дивідендного» авансу може бути зарахована в наступних звітних місяцях, а щомісячно сплачується тільки авансовий внесок, декларація ж подається щоквартально або щорічно. Та і взагалі застосування заліку «місячних» і «дивідендних» авансів за декларацією виглядає абсурдно і безглуздо. Отже, платники податку на прибуток можуть зменшувати суму місячного авансового внеску вже при його сплаті 30 серпня поточного року. Причому, якщо «дивідендний» аванс сплачено до 04.08.2013 р. (у тому числі у 2012 р і попередніх періодах, якщо вони не перекрилися податком на прибуток), то він все одно йде в залік.

На жаль, механізм заліку в Законі № 403 не прописаний. Не виключено, що Міндоходів здійснюватиме цей залік на підставі заяви від платника податків так, як це було передбачено щодо заліку переплат з податку на прибуток та «місячних» авансових внесків (див. лист ДПСУ від 01.04.2013 р. № 4420/6/15-14-15-13 // «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 30, с. 1).

Відразу ж виникає запитання: а чи можна зробити зворотний залік, тобто зменшити «дивідендний» авансовий внесок за наявності сплачених «місячних» авансових внесків? Нова норма цього не передбачає. Більше того, податківці опираються заліку «дивідендного» авансу з переплатою з податку на прибуток (ЄБПЗ, підкатегорія 102.15). А у випадку з «місячними» авансами аргументів і того менше. Отже, такий залік навряд чи вийде.

 

Дванадцятимісячний період

Наступне нововведення: уточнено визначення дванадцятимісячного періоду для сплати авансових внесків. Як відомо, цей період не збігається з календарним роком і залежав від граничного строку подання річної декларації. А він, у свою чергу, може припасти або на лютий, або на березень залежно від високосності року та вихідних. Отже, період сплати авансів міг бути або з березня поточного року по лютий наступного, або з квітня поточного по березень наступного.

Проте це тільки виходячи з норм ПКУ. Річ у тім, що такі норми передостаннього абзацу п. 57.1 ПКУ зовсім не зашкодили розробникам змін до декларації вказати цей період у ряд. 34 декларації точніше — з березня поточного року по лютий наступного. Саме такий період тепер визначено в ПКУ.

 

Базовий податковий (звітний) період

А от зміни до п. 152.9 ПКУ виглядають неоднозначно. Цей пункт установлював, що базовим податковим (звітним) періодом є квартал. Саме на його підставі податківці робили висновок про щоквартальний розрахунок податку на прибуток, навіть якщо підприємство звітує щорічно (це впливає, зокрема, на оподаткування поворотної фіндопомоги, отриманої як від стандартного платника податку, так і від нестандартного; детальніше див. лист Міндоходів у м. Києві від 19.06.2013 р. № 1179/10/06-4-06 //
«Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 62,с. 14). При цьому ними абсолютно ігнорується п. 33.3 ПКУ, де визначено, що ж таке базовий податковий (звітний) період.

На жаль, із набуттям чинності змінами, що коментуються, питання знімається тільки щодо тих платників, які сплачують «місячні» авансові внески. Для них базовим періодом буде рік, а отже, розраховувати податок на прибуток (у тому числі податкові наслідки за отриманою поворотною фінансовою допомогою) вони повинні тільки за роком.

Тим часом більшість платників податків авансові внески не сплачують і звітують щорічно. От вони-то і опиняються в підвішеному стані: у п. 152.9 ПКУ про річний період для них нічого не зазначено. Щоб уникнути спорів із контролюючими органами, їм доведеться орієнтуватися на квартал.

Не виключено, що у таких платників може виникнути питання і зі строками подання декларації. В УПК № 1171 зазначалося, що річна декларація подається протягом 60 календарних днів, які настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (запитання 10). Цей строк установлено п.п. 49.18.3 ПКУ, а тепер ще й у п. 57.1 ПКУ. Проте, як ми вже з’ясували, такий період, як базовий звітний (податковий) рік, виходячи з оновлених норм п. 152.9 ПКУ встановлено тільки для тих, хто сплачує «місячні» авансові внески.

Та все ж сподіваємося, що Міндоходів залишиться на колишній позиції. Адже 60 днів, що вказані в УПК № 1171, суперечать викладеному вище підходу податківців щодо базового періоду: якби вони були послідовними, декларацію слід було б подавати протягом 40 днів після закінчення року, як того вимагає п. 49.19 ПКУ.

Зі свого боку зауважимо, що, коригуючи п. 159.2 ПКУ, законодавцю потрібно було згадати не про тих, хто сплачує місячні авансові внески, а про тих, хто подає декларацію по року. Тоді б усе стало на свої місця.

У межах сьогоднішнього коментаря неможливо охопити всі нюанси нового Закону. Залишаються ненагальні питання і щодо відображення перекритих сум у річній декларації, і щодо послідовності урахування зменшення «дивідендного» авансу. Зрозуміло, ми повернемося до них у майбутніх публікаціях.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі