Строки за ЦКУ (ГКУ): визначаємо без проблем
У повсякденній діяльності суб’єкти господарювання часто стикаються із завданням коректного визначення строків: при укладенні договорів, для визначення позовної давності, граничних строків для звернення до суду тощо. Важливість цього завдання не потребує коментарів, оскільки пропущення відповідного строку може безпосередньо вплинути, у тому числі негативно, на права та обов’язки суб’єкта. Далі розберемося з поняттям «строки», а також особливостями їх обчислення. При цьому незважаючи на те, що з цією метою ми використовуватимемо приписи ЦКУ, більшість викладених висновків може бути використано не лише в цивільно-правових або господарсько-правових, а й у межах інших*, наприклад податкових, відносин (див. Єдину базу податкових знань, розділ 135.05).
* Водночас в окремих ситуаціях законодавство передбачає спеціальні правила визначення строків, які в такому разі є пріоритетними (див., наприклад, ст. 103 КАСУ).
Що ж таке строк? Це певний період у часі, із закінченням якого пов’язана дія чи подія, що має юридичне значення** (ч. 1 ст. 251 ЦКУ), зокрема, виникнення, зміна чи припинення прав та обов’язків (наприклад, обов’язку передати товар або здійснити його оплату за договором). Він визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами — залежно від того, до якого показника прив’язується законодавство або договір. Крім того, хоча про це й не зазначено, на практиці можуть використовуватися й інші строки: зокрема, квартали (ч. 1 ст. 738 ЦКУ), хвилини (наприклад, при визначенні тривалості надання послуги) тощо.
** Це поняття необхідно відрізняти від поняття «термін» (ч. 2 ст. 251 ЦКУ), яким є певний момент у часі. Це пов’язане з тим, що в російській мові обидва поняття вимовляються однаково — «срок» (при цьому іноді «термін» перекладається як дата).
Також звернемо увагу на необхідність відокремлення строків, які визначаються в календарних або робочих днях. У зв’язку з цим виділимо декілька моментів:
1) в окремих випадках вказівка на те, які дні використовувати (календарні чи робочі), міститься безпосередньо в законодавстві: наприклад, ч. 4 ст. 7 і ч. 1 ст. 48 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 р. № 514-VІ — при цьому відступити від цього правила, якщо такої можливості не передбачено відповідною нормою, не можна. Якщо ж уточнення щодо календарних/робочих днів у законодавстві немає, то пам’ятайте: у такому разі, як правило, ідеться про календарні дні (див., наприклад, ч. 1 ст. 707 ЦКУ);
2) при встановленні строків у договорі питання про календарні та робочі дні, щоб запобігти виникненню правової невизначеності, краще конкретизувати.
Переходячи до питання обчислення строків, слід мати на увазі, що вони характеризуються двома основними показниками — початком відліку та закінченням. З урахуванням цього порядок обчислення строків найзручніше навести у вигляді таблиці.
Момент початку та закінчення перебігу строків згідно з ЦКУ
Початок перебігу строку | Закінчення строку |
1 | 2 |
За загальним правилом, установленим ч. 1 ст. 253 ЦКУ, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язаний такий початок* (наприклад, оплати, відвантаження товару або підписання акта виконаних робіт). У цілому, це правило справедливе для будь-якого строку — визначеного не лише днями, а й іншими часовими відрізками (тижнями, місяцями, роками тощо). Приміром, особа повинна здійснити оплату товару протягом 2 місяців після його отримання. Товар було отримано 2 серпня 2013 року. У такому разі строк слід обчислювати з 3 серпня, а спливе він 3 жовтня 2013 року (про закінчення строку див. у другій колонці таблиці). | Перебіг строку закінчується о 24:00 останнього дня** (якщо він припадає на вихідний чи неробочий день, то строк спливає в наступний за ним робочий день), який визначається залежно від часового проміжку. Так, якщо строк обчислюється у: |
* У цьому випадку необхідно також ураховувати те, до яких днів (календарних чи робочих) прив’язується відповідний строк. Так, наприклад, якщо йдеться про робочі дні, то в разі настання події для обчислення 10-денного строку 2 серпня 2013 року, він почне обчислюватися не з 3-го числа (субота), а з 5-го (понеділок). ** Якщо строк обчислюється у зв’язку з необхідністю виконання якихось дій на підприємствах (в установах, організаціях), його закінченням слід вважати закінчення робочого дня відповідного підприємства (установи, організації). У зв’язку з цим, наприклад, при обчисленні граничного строку для перерахування грошових коштів слід ураховувати банківський день (тобто робочий день, протягом якого банк здійснює банківський операції), а для подання позову до суду — граничний час доби, до якого приймаються позови. |
Матеріал підготував Віталій Смердов, економіст-аналітик