Теми статей
Обрати теми

Обліковуємо витрати на професійне навчання робітників (аналізуємо норми абзацу першого п.п. 140.1.3 ПКУ)

Редакція ПБО
Стаття

Обліковуємо витрати на професійне навчання робітників
(аналізуємо норми абзацу першого п.п. 140.1.3 ПКУ)

 

Багато хто з нас, напевно, пам’ятає, як активно в доперебудовну добу прославлялася праця людини-трудівника. Пісні, фільми, художня література були спрямовані на пропаганду позитивного іміджу людини праці. Про те, що немає на світі вищого звання, ніж людина-трудівник, співав і відомий виконавець. Потім настав нетривалий період непопулярності робітничих спеціальностей. І от знову кваліфіковані «сині комірці» зайняли гідне місце в категорії затребуваних і престижних професій. Зацікавлені в таких кадрах роботодавці сьогодні не шкодують коштів для їх професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації, не забуваючи, звичайно, у цьому плані і про працівників неробітничих професій. Ну а бухгалтерові залишається обліковувати відповідні витрати на такі заходи. Про те, як це грамотно зробити, ми розповімо вам у цій статті.

Наталя БІЛОВА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

 

Здійснюючи будь-які витрати, підприємство розраховує на можливість включення їх до складу своїх податкових витрат з метою зменшення об’єкта обкладення податком на прибуток. Це цілком природно. Проте не всім витратам ПКУ у цьому плані одразу дає зелене світло. Деякі з них, будучи витратами подвійного призначення, можуть отримати податково-витратний статус лише за певних умов. До цієї категорії, як випливає з абзацу першого п.п. 140.1.3 ПКУ, відносяться й витрати на професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації фізичних осіб.

Наша з вами мета, друзі, — з’ясувати, на яких саме умовах такі «навчальні» витрати можуть потрапити до податкових витрат. Почати, мабуть, слід з вивчення загальних формулювань, що стосуються професійного навчання.

Отже, почнемо.

 

Професійне навчання працівників: загальні моменти

Професійне навчання працівників є процесом цілеспрямованого формування в них спеціальних знань, розвитком необхідних навичок та умінь, що дозволяють підвищувати продуктивність праці, максимально якісно виконувати функціональні обов’язки, освоювати новий вид професійної діяльності. Цей процес включає первинну професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників відповідно до потреб виробництва. На це вказує ст. 1 Закону № 4312.

Роботодавець може здійснювати формальне і неформальне професійне навчання працівників (ч. 5 ст. 6 Закону № 4312).

Формальне професійне навчання працівників робітничим професіям включає первинну професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації. Таке навчання може здійснюватися безпосередньо у роботодавця або організовуватися на договірних умовах у професійно-технічних навчальних закладах, на підприємствах, в установах, організаціях. Формальне професійне навчання працівників, які за класифікацією професій належать до категорії керівників, професіоналів і фахівців, включає перепідготовку, стажування, спеціалізацію та підвищення кваліфікації. Це навчання може організовуватися на договірних умовах у вищих навчальних закладах. За результатами формального професійного навчання працівникові видається документ про освіту встановленого зразка (ч. 6 ст. 6 Закону № 4312). Нагадаємо, що зразки документів про освіту затверджено постановою № 1260.

Неформальне професійне навчання працівників здійснюється за їх згодою безпосередньо у роботодавця за його рішенням і за рахунок його коштів з урахуванням потреб власної господарської або іншої діяльності (ч. 7 ст. 6 Закону № 4312).

За результатами неформального навчання видається довідка із зазначенням у ній професії (спеціальності), за якою здійснювалося навчання, напряму підвищення кваліфікації, строків навчання. Результати неформального навчання робітничим професіям підтверджуються у визначеному законодавством порядку (п. 2.1 Положення № 127). Як вказує ст. 14 Закону № 4312, займатися таким підтвердженням мають відповідні центри при державній службі зайнятості в порядку, установленому КМУ. Тут мається на увазі Порядок підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями, затверджений постановою КМУ від 15.05.2013 р. № 340. Проте поки що він ще не набув чинності.

 

Що таке професійна підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації

Для правильного обліку витрат на профнавчання працівників робітничих і неробітничих професій важливо передусім визначитися з поняттями «професійна підготовка», «перепідготовка» та «підвищення кваліфікації». Допоможуть нам у цьому Закон про профтехосвіту, Закон про вищу освіту і Положення № 127. Для зручності розшифрування зазначених понять наведемо в табл. 1.

 

Таблиця 1

Що є професійною підготовкою, перепідготовкою та підвищенням кваліфікації

Поняття

Значення

Пункт, стаття нормативного документа

1

2

3

Професійна підготовка

Здобуття професійно-технічної освіти особами, які раніше не мали робітничої професії, або спеціальності іншого освітньо-кваліфікаційного рівня, що забезпечує відповідний рівень професійної кваліфікації, необхідний для продуктивної професійної діяльності (на рівні професійно-технічної освіти). З позиції Закону № 4312, тут мається на увазі первинна професійна підготовка.
Первинна професійна підготовка працівників на виробництві здійснюється з числа осіб, зарахованих на роботу до роботодавця учнями

ч. 5 ст. 3 Закону про профтехосвіту, п. 2.3 Положення № 127

Отримання кваліфікації за відповідним напрямом підготовки або спеціальності (на рівні вищої освіти)

ст. 1 Закону про вищу освіту

Перепідготовка

Професійно-технічне навчання, спрямоване на оволодіння іншою професією робітниками, які отримали первинну професійну підготовку (у межах професійно-технічної освіти)

ч. 5 ст. 3 Закону про профтехосвіту, п. 2.4 Положення № 127

Отримання іншої спеціальності на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду (у межах вищої освіти)

ч. 1 ст. 10 Закону про вищу освіту

Підвищення кваліфікації

Професійно-технічне навчання працівників, що дає можливість розширювати і поглиблювати раніше здобуті професійні знання, уміння і навички на рівні вимог виробництва чи сфери послуг (у межах професійно-технічної освіти)

ч. 5 ст. 3 Закону про профтехосвіту, п. 2.5 Положення № 127

Набуття особою здатності виконувати додаткові завдання і обов’язки в межах спеціальності (у межах вищої освіти)

ч. 1 ст. 10 Закону про вищу освіту

 

Як бачимо, відмінною рисою професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації є отримання певного освітньо-кваліфікаційного рівня з певної професії (спеціальності), що повинно підтверджуватися документом державного зразка (пп. 7, 11, 15 Положення № 956, абзац чотирнадцятий п. 2.3 Положення № 127, ст. 9 Закону про вищу освіту).

При цьому підвищення кваліфікації та перепідготовка належать до післядипломної освіти кваліфікованих робітників, яка здійснюється в професійно-технічних навчальних закладах і завершується отриманням документа встановленого зразка (п. 16 Положення № 956).

Ще одне важливе запитання для цілей оподаткування витрат на профнавчання: які працівники належать до категорії робітників? З’ясуємо це.

 

Які працівники належать до категорії робітників

Для цілей визначення робітничих професій ви можете використовувати галузеві довідники кваліфікаційних характеристик професій працівників, Класифікатор професій ДК 003:2010, затверджений наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 р. № 327, присвячений професіям, загальним для всіх видів діяльності, а також Довідник № 336. До такого висновку підводить і ч. 6 ст. 6 Закону № 4312.

Так, наприклад, у розділі 2 «Професії робітників» Довідника № 336 до робітників зараховано: акумуляторників, газівників, кочегарів, кур’єрів, малярів, машиністів, охоронців, прибиральників, електромонтерів тощо.

Стосовно визначення робітничих професій для окремих галузей, то з цією метою слід використовувати профільні довідники, розроблені відповідними органами.

 

Як витрати на профнавчання працівників відображаються в податковому обліку

Профнавчання працівників робітничих професій. Витрати роботодавця на професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників робітничих професій включаються до складу податкових витрат підприємства (абзац перший п.п. 140.1.3 ПКУ).

Фактично це витрати на формальне професійне навчання працівників робітничим професіям, про що йдеться в Законі № 4312.

Важливо, що зазначені витрати можна обліковувати у зменшення об’єкта оподаткування на прибуток без дотримання особливих умов, передбачених абзацом другим п.п. 140.1.3 ПКУ. Так, у цьому випадку немає необхідності враховувати спеціальні умови про статус закладу, у якому проходила профпідготовка робітника, про отримання відповідного сертифіката про навчання (хоча за результатами формального професійного навчання завжди видається документ про освіту встановленого зразка, ст. 1 Закону № 4312) і про обов’язкове відпрацювання на підприємстві після її проходження не менше трьох років.

Щоправда, майте на увазі: професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації можуть здійснюватися лише вітчизняними постачальниками навчальних послуг. Якщо ж робітника буде направлено на навчання за рубіж, то правила оподаткування мають визначатися згідно з абзацом другим п.п. 140.1.3 ПКУ.

Періодичність навчання працівників на курсах підвищення кваліфікації встановлюється, як правило, не рідше одного разу на 5 років (п. 2.5 Положення № 127).

І ще. Поняттям «професійна підготовка» охоплюється в тому числі й навчання у сфері вищої освіти (ст. 1 Закону про вищу освіту). Це означає, що формально витрати, пов’язані з отриманням робітниками вищої освіти, можна також враховувати у складі податкових витрат без дотримання зазначених в абзаці другому п.п. 140.1.3 ПКУ умов. Мається на увазі, звичайно, що робітник при цьому перебуває з підприємством у трудових стосунках.

Обов’язкова перепідготовка та підвищення кваліфікації працівників неробітничих професій. У складі податкових витрат абзац перший п.п. 140.1.3 ПКУ дозволяє врахувати й витрати на періодичну перепідготовку або підвищення кваліфікації працівників інших професій, якщо законодавством передбачено їх обов’язковість.

З точки зору Закону № 4312, це витрати на формальне професійне навчання працівників, які за класифікацією професій належать до категорії керівників, професіоналів і фахівців.

Такі витрати відносяться до податкових витрат також без додаткових умов, передбачених абзацом другим п.п. 140.1.3 ПКУ. При цьому вони, зрозуміло, мають бути пов’язані з господарською діяльністю підприємства.

Обов’язковість періодичної перепідготовки та підвищення кваліфікації передбачається спеціальними нормативно-правовими актами для деяких категорій працівників. Наприклад, необхідність їх проходження встановлено для медиків, фармацевтів, педагогів, оцінювачів, страховиків, але не виключно.

На те, що забезпечення підвищення кваліфікації працівників безпосередньо у роботодавця або в навчальних закладах є одним з основних напрямів діяльності роботодавців у сфері професійного розвитку працівників, вказує і ст. 4 Закону № 4312.

Періодичність підвищення кваліфікації, стажування керівників, професіоналів та фахівців, як встановлює п. 2.6 Положення № 127, визначається залежно від виробничої необхідності, але не рідше ніж один раз на п’ять років. Хоча, наприклад, оцінювачі зобов’язані підвищувати кваліфікацію не рідше ніж раз на два роки (ч. 3 ст. 14 Закону про оцінку).

Підтвердження обов’язковості перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників можна знайти й у розділі 1 «Професії керівників, професіоналів, фахівців і технічних службовців» Довідника № 336. Так, кожна із зазначених у ньому професій вимагає певних знань, які слід періодично підвищувати (оновлювати). Наприклад, у п. 9 цього Довідника зазначено, що всі працівники мають підвищувати професійну кваліфікацію згідно з вимогами чинного законодавства. Отже, посилання на Довідник № 336, на наш погляд, дозволяє обґрунтувати необхідність проходження періодичної перепідготовки або підвищення кваліфікації будь-яких працівників неробітничих професій.

Крім того, Генеральною угодою про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2010 — 2012 роки від 09.11.2010 р. визначено, що сторони цієї угоди домовилися створювати умови для забезпечення підвищення кваліфікації працівників не рідше ніж один раз на п’ять років (обсяги професійного навчання працівників і загальні витрати коштів на такі цілі визначати в колективних договорах). Про це йдеться в листі Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 р. № 3900/0/14-11/021 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 74, с. 46).

Якщо ж довести обов’язковість періодичної перепідготовки та підвищення кваліфікації не вдалося, то стає зрозуміло: пов’язані з ними витрати не можуть обліковуватися підприємством за правилами, визначеними абзацом першим п.п. 140.1.3 ПКУ. Для цієї мети існує інший варіант — класифікація цих витрат як витрат на інформаційні або консультаційні послуги, що відповідають профілю діяльності підприємства або за загальними питаннями. Їм прямий шлях до податкових витрат на підставі абзацу «г» п.п. 138.10.2 ПКУ.

Податок на додану вартість. Операції з постачання послуг з отримання вищої, середньої, професійно-технічної та дошкільної освіти, у тому числі з навчання аспірантів і докторантів, навчальними закладами, що мають ліцензію на постачання таких послуг, п.п. 197.1.2 ПКУ звільнено від обкладення ПДВ. У цьому ж підпункті наведено перелік звільнених послуг. Тому в підприємств, що скористалися такими послугами, не виникають податково-кредитні питання — сплачені ними за навчання суми потрапляють до колонки А рядка 11.1 (або 11.2) декларації з ПДВ за звітний період.

А от послуги, яких немає в зазначеному переліку, на думку податківців, обкладаються ПДВ у загальному порядку. Так, зокрема, послуги з підвищення кваліфікації фахівців навчальним закладом, що не має статусу вищого навчального закладу I — IV рівнів акредитації, не звільняються від обкладення ПДВ (див. лист ДПАУ від 21.04.2011 р. № 11385/7/16-1517-26).

 

Який порядок відображення витрат на профнавчання в декларації з податку на прибуток

Витрати на профпідготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників робітничих і неробітничих професій ПКУ не називає прямо в жодній категорії витрат, тому їх можна віднести до інших витрат на підставі п.п. 138.12.2 ПКУ і збільшити в тому звітному періоді, у якому їх було фактично здійснено, відповідно до правил ведення бухобліку (п. 138.5 ПКУ).

Для відображення таких витрат фахівці Міндоходів пропонують використовувати рядок 06.4.39 Додатка ІВ до рядка 06.4 декларації (див. консультацію, розміщену в розділі 102.07.10 ЄБПЗ).

Хоча, на наш погляд, ці витрати в звітності з податку на прибуток доцільніше все ж класифікувати за спрямованістю:

— загальновиробничі (при навчанні робітничим професіям та інженерним спеціальностям). У такому разі витрати потраплять до рядка 05.1 декларації з податку на прибуток;

— адміністративні (при навчанні у сфері обліку, права, економіки, менеджменту тощо). Для відображення таких витрат буде використано рядок 06.1 декларації;

— збутові (при навчанні у сфері маркетингу, логістики тощо). Ці витрати ви включите до рядка 06.2 декларації.

Така класифікація до того ж узгоджується з бухгалтерським обліком, де ці витрати обліковуються якраз залежно від напряму підготовки працівника (про це див. нижче).

 

Як витрати на профнавчання працівників відображаються в бухгалтерському обліку

У бухгалтерському обліку порядок відображення плати за профпідготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації залежить від напряму навчання і статусу особи-учня.

Якщо працівник навчався за ініціативою підприємства з подальшою умовою застосування отриманих навичок у господарській діяльності цього підприємства, для обліку сплачених сум залежно від напряму підготовки працівника можна використовувати рахунки 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут». Це випливає з Методичних рекомендацій щодо формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджених наказом Міністерства промислової політики України від 09.07.2007 р. № 373.

Утім, якщо ви хочете, щоб бухобліковий порядок відображення «навчальних» витрат відповідав податково-обліковому (як його вбачають податківці), то можете для цього застосувати субрахунок 949 «Інші витрати операційної діяльності».

Приклад. Підприємство в серпні 2013 року перерахувало вітчизняному навчально-курсовому комбінату плату за підвищення кваліфікації свого працівника Іванченко В. П. — машиніста холодильних установок 3 розряду в сумі 500 грн.

У податковому та бухгалтерському обліку підприємства ця операція відображається такими записами:

 

Таблиця 2

Порядок обліку витрат на профнавчання працівників

№ з/п

Зміст господарської операції

Бухгалтерський облік

Сума,
грн.

Податковий облік

Дт

Кт

доходи

витрати

1

Перераховано передоплату за підвищення кваліфікації працівника

377

311

500

2

Відображено у складі витрат підприємства витрати на підвищення кваліфікації працівника

91

685

500

3

Здійснено залік заборгованостей

685

377

500

4

Розподілено загальновиробничі витрати:

— включено до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) нерозподілені постійні загальновиробничі витрати

901

91

100* (умовно)

100* (умовно)

— включено до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) змінні і розподілені постійні загальновиробничі витрати

23

91

400* (умовно)

—**

* Загальновиробничі витрати розподілено за процедурою, передбаченою п. 16 П(С) БО 16.
** Витрати, що сформували собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, буде визнано витратами того звітного періоду, у якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 ПКУ).

 

Ви ознайомилися з основними особливостями обліку витрат на профнавчання працівників. Нехай їх висока кваліфікація і багатий досвід допомагають вашому підприємству досягати фінансових успіхів і економічної стабільності!

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі