Теми статей
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Щодо надання щорічних та соціальних відпусток

Редакція ПБО
Податки & бухоблік Серпень, 2013/№ 68
Друк
Лист від 05.07.2013 р. № 290/13/116-13

Щодо надання щорічних і соціальних відпусток

Лист від 05.07.2013 р. № 290/13/116-13

 

У Департаменті заробітної плати та умов праці розглянуто лист і повідомляємо.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про відпустки» щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. При цьому ця частина відпустки не обов’язково повинна бути першою її частиною.

Згідно зі ст. 8 Конвенції Міжнародної організації праці № 132 «Про оплачувані відпустки», ратифікованої Україною Законом від 29.05.2001 р. № 2481-III, розбивка щорічної оплачуваної відпустки на частини може бути дозволена компетентним органом або іншим відповідним органом у кожній країні. Якщо інше не передбачено в угоді, яка стосується роботодавця і зацікавленої особи, що працює за наймом, і за умови, що тривалість роботи такої особи дає їй право на це, одна із таких частин відпустки складається принаймні з двох безперервних робочих тижнів.

Отже, основна безперервна частина відпустки тривалістю не менше 14 календарних днів є однією з частин щорічної відпустки, яку може бути надано працівнику на його прохання. При цьому ця частина відпустки не обов’язково повинна бути першою, другою чи іншою її частиною.

Нормою статті 12 Закону України «Про відпустки» передбачено можливість поділу щорічної відпустки на частини, а не обов’язок роботодавця поділити її на частини, як того бажає працівник.

З метою недопущення втрат робочого часу роботодавець може й не погодитися поділити відпустку так, як того бажає працівник, також може запропонувати свої умови поділу щорічної відпустки або не поділити її взагалі.

Невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка. Не буде також порушенням, якщо працівник використає частину щорічної відпустки в наступному робочому році у терміни, визначені Законом України «Про відпустки».

Норма щодо поділу відпустки на частини поширюється лише на щорічну основну відпустку та щорічні додаткові відпустки.

Якщо у листі йдеться про соціальну додаткову відпустку працівникам, які мають дітей, передбачену статтею 19 Закону України «Про відпустки», то на відміну від щорічної відпустки поділу на частини вона не підлягає.

Однак працівниця, яка має право на соціальну відпустку за двома підставами, може використати зазначену відпустку, наприклад, спочатку за однією підставою тривалістю 10 календарних днів, а через деякий час за іншою підставою тривалістю 7 календарних днів.

Соціальна відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за заявою жінки повністю або частково в межах установленого періоду та оформляється наказом (розпорядженням) роботодавця (частина перша статті 181 КЗпП України).

Отже, частково оплачувана відпустка по догляду за дитиною надається жінці повністю або частково протягом строку до досягнення дитиною віку трьох років. При цьому жінка чи інша зазначена особа може на свій розсуд у будь-який час припинити частково оплачувану відпустку, а потім знову піти в таку відпустку або, перебуваючи у такій відпустці, приступити до роботи на умовах неповного робочого часу.

 

Директор Департаменту О. Товстенко



коментар редакції

Чи можна ділити відпустку на частини: Мінсоцполітики роз’яснює

Мінсоцполітики роз’яснило окремі питання, пов’язані з порядком надання працівникам щорічної відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, і відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3 років.

Щорічна відпустка. Щорічну відпустку може бути розділено на частини будь-якої тривалості на прохання працівника за умови, що основна неподільна частина відпустки становить не менше 14 календарних днів. Це прямо передбачено ч. 1 ст. 12 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки). Фахівці Мінсоцполітики звертають увагу на декілька моментів, пов’язаних з поділом відпустки на частини:

— по-перше, розділення щорічної відпустки на частини не є обов’язком роботодавця. Тому роботодавець може відмовити працівникові в задоволенні прохання про розділення відпустки або запропонувати свій варіант розділення відпустки, мотивуючи це, наприклад, недопущенням втрат робочого часу. Аналогічні роз’яснення було надано в листі Мінсоцполітики від 13.05.2010 р. № 140/13/116-10 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2013, спецвипуск № 4, с. 19);

— по-друге, основна неподільна частина відпустки (14 календарних днів) не має бути першою. Тобто першою може бути частина щорічної відпустки меншої тривалості. Працівник за узгодженням з роботодавцем має право сам визначити кількість частин, на які він бажає розділити відпустку, і послідовність їх використання.

Зауважте, невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику:

до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка. У листі, що коментується, фахівці Мінсоцполітики звертають увагу на те, що не буде порушенням надання днів щорічної відпустки, що залишилися, у наступному робочому році;

з будь-якого дня тижня, незалежно від того, у який із днів тижня закінчилася попередня використана його частина (див. листи Мінпраці від 17.11.2006 р. № 413/13/116-06 і від 26.02.2008 р. № 87/13/84-08 // «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 28, с. 19).

Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей. Нагадаємо, що згідно зі ст. 19 Закону про відпустки жінка, яка працює і має двох або більше дітей у віці до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинока мати, батько, який виховує дитину без матері (у тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), особа, яка взяла дитину під опіку, або один із прийомних батьків мають право на щорічну додаткову відпустку тривалістю 10 календарних днів, а за наявності декількох підстав для її надання, наведених у зазначеній статті, — не більше 17 календарних днів.

Згідно з роз’ясненнями, наданими в листі, що коментується, додаткова відпустка працівникам, які мають дітей, поділу на частини не підлягає. Фахівці відомства пояснюють свою позицію тим, що така відпустка є соціальною відпусткою, а поділ на частини передбачено Законом про відпустки лише для щорічних відпусток. Водночас дозволено такий виняток: якщо робітниця має право на отримання соціальної додаткової відпустки за декількома підставами, тобто її тривалість складає 17 календарних днів, то вона має право використовувати спочатку додаткову відпустку повної тривалості за однією підставою (10 днів), а через деякий час — за іншою підставою (7 днів). Відзначимо, що аналогічні роз’яснення надавалися й раніше (див. консультацію, підготовлену за сприяння фахівців Мінпраці в журналі «Вісник податкової служби України», 2009, № 47, с. 30).

Наша редакція дотримується іншої думки щодо цього. Стаття 12 Закону про відпустки встановлює певні обмеження при розділенні щорічної відпустки у вигляді вимоги про те, що одна з частин цієї відпустки має бути безперервною і становити не менше 14 календарних днів. Відповідно на інші види відпустки це обмеження не поширюється. Тобто їх може бути розділено на частини будь-якої тривалості. Погодьтеся, що суперечить логіці зобов’язання працівника, який бажає скористатися правом на додаткову відпустку на дітей, використовувати відпустку повної тривалості, якщо йому потрібна лише його частина.

Виникає запитання: чи можна покарати роботодавця, який усупереч роз’ясненням Мінсоцполітики, давав згоду на розділення тривалості додаткової відпустки на дітей? Вважаємо, що ні. Форма Акта перевірки дотримання суб’єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Мінсоцполітики від 02.07.2012 р. № 390, свідчить про те, що фахівці органів Державної інспекції України з питань праці перевіряють лише факт надання додаткової відпустки на дітей.

Відзначимо, що Мінсоцполітики також проти поділу на частини відпустки без збереження заробітної плати (див. лист від 03.02.2012 р. № 31/13/133-12 і коментар редакції до нього // «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 49).

Відпустка для догляду за дитиною до трирічного віку. Що стосується цього виду відпустки, то позиція Мінсоцполітики щодо її надання беззаперечна, оскільки повністю відповідає вимогам законодавства. Роботодавець має надати працівниці, яка має дитину віком до 3 років, відпустку для догляду за нею на підставі заяви жінки. Надання відпустки оформляється наказом (розпорядженням) керівника підприємства. Відпустку може бути використано повністю або частково. Працівниця має право на власний розсуд у будь-який час вийти з такої відпустки, а потім знову піти в неї. Крім того, працівниця може вийти на роботу на умовах неповного робочого часу. При цьому зберігається право на допомогу по догляду за дитиною.

Докладно про всі види відпусток читайте в спецвипуску газети «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 4.

 

Катерина Скрипкіна

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі