Чи переносити вихідний день, що збігся зі святковим, при неповному робочому тижні?
На нашому підприємстві встановлено п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними — суботою та неділею. З 1 серпня 2013 року згідно з наказом керівника працівники одного зі структурних підрозділів підприємства були переведені на неповний робочий тиждень з графіком роботи чотири дні на тиждень (вівторок, середа, четвер, п’ятниця) на підставі ст. 32 Кодексу законів про працю України. Чи вважається для працівників такого структурного підрозділу понеділок вихідним днем? Чи потрібно переносити вихідний день на вівторок, якщо святковий день збігається із суботою, неділею або понеділком?
(м. Запоріжжя)
Нагадаємо нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень (ст. 50 Кодексу законів про працю України від 10.12.71 р., далі — КЗпП). Цю норму не може бути збільшено ні колективним, ні трудовим договорами. При п’ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідні дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні — один вихідний день (ст. 67 КЗпП). Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п’ятиденному робочому тижні, якщо це не визначено законодавством, встановлюється графіком роботи підприємства, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації підприємства, і, як правило, має надаватися разом із загальним вихідним днем.
Чинним законодавством передбачено можливість встановлення працівникам неповного робочого часу шляхом зменшення тривалості щоденної роботи (неповний робочий день), кількості днів роботи (неповний робочий тиждень) або одночасного зменшення кількості годин роботи протягом робочого дня та кількості днів роботи (поєднання неповного робочого дня і неповного робочого тижня). Неповний робочий час може встановлюватися за згодою між працівником і роботодавцем (ст. 56 КЗпП) або за ініціативою роботодавця (ст. 32 КЗпП); при прийнятті на роботу працівника або під час роботи; на визначений строк або без обмеження строку. При неповному робочому часі праця працівників оплачується пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.
Читач у своєму запитанні зазначив, що, на підприємстві встановлено п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними — суботою та неділею. При цьому за ініціативою роботодавця працівники одного зі структурних підрозділів підприємства переведені на неповний робочий тиждень. У зв’язку з цим, крім суботи та неділі, у них з’явився ще один вільний від роботи день — понеділок. Проте такий день не є для працівників вихідним. Вихідних днів у них залишилося два — субота та неділя. Справа в тому, що неповний робочий час — особливий режим роботи. Чотириденний робочий тиждень у цій ситуації не може вважатися нормальною тривалістю робочого часу. Адже працівники підприємства, переведені на неповний робочий час, не отримають зарплату в тому розмірі, у якому вони отримали б її, працюючи повний робочий тиждень. Тобто для таких працівників понеділок — це просто день, у який робота не проводиться у зв’язку з переведенням на неповний робочий тиждень. До речі, у Табелі обліку робочого часу за формою № П-5, затвердженою наказом Держкомстату від 05.12.2008 р. № 489, неявка на роботу у зв’язку з переведенням за ініціативою роботодавця на неповний робочий день (тиждень) відображається за окремим кодом — «20», тоді як для вихідних днів кодування не передбачено. На практиці напроти вихідних днів ставлять або прочерк, або залишають їх незаповненими (на власний розсуд).
Перенесення вихідних днів передбачено ч. 3 ст. 67 КЗпП, якщо вони збігаються зі святковими або неробочими днями, перелік яких наведено в ст. 73 КЗпП. У такому разі вихідний день переноситься на наступний день після святкового (неробочого). Як ми з’ясували, для працівників, переведених на неповний робочий тиждень з робочими днями вівторок — п’ятниця, понеділок не є вихідним днем*. Тому якщо понеділок збігається зі святковим (неробочим) днем, на вівторок такий день не переноситься. Відповідно вівторок буде робочим днем. Якщо святковий (неробочий) день припадає на суботу або неділю, вихідний день переноситься на понеділок, у який працівники і так не працюють згідно зі встановленим їм режимом робочого часу. Наприклад, субота — 24 серпня 2013 року — збігається з Днем Незалежності України (святковий день згідно зі ст. 73 КЗпП), тому вихідний переноситься на понеділок — 26 серпня 2013 року (див. лист Мінсоцполітики від 21.08.2012 р. № 9050/0/14-12/13 // «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 79), у який працівники структурного підрозділу і так не працюють.
*Зазначимо, що понеділок вважався б вихідним днем у тому випадку, якщо б роботодавець установив працівникам робочий тиждень меншої тривалості, за яким робота виконувалася б чотири дні (вівторок — п’ятниця), а оплата праці здійснювалася за повною тарифною ставкою (повним окладом). Таке право надає роботодавцю ч. 2 ст. 50 КЗпП. Але в зазначеній ситуації, на жаль, це не так.
Отже, фактично для працівників з чотириденним робочим тижнем (вівторок — п’ятниця) правило перенесення вихідних днів, установлене ч. 3 ст. 67 КЗпП, не працює.
А інакше буває? Так, але якби працівникам було встановлено неповний робочий тиждень з робочими днями понеділок — четвер. У такому разі вихідний день, який збігся зі святковим (неробочим) днем, переносився б на понеділок, і цього дня працівники могли б відпочивати.
Олександр Олішевко, економіст-аналітик
