Трансфертне ціноутворення: осіння революція
Вималювалася цікава закономірність: майже кожен квартал бухгалтеру доводиться починати з вивчення оновлень у податковому законодавстві. Події, що очікують нас наступного тижня, лише підтверджують цю тенденцію. Звичайно ж, ідеться про набуття чинності змінами до ПКУ щодо трансфертного ціноутворення. Важливо? Безумовно! Несподівано? Не особливо. Позитивно? Покаже час… Поки що можна з упевненістю сказати, що зміни стосуватимуться практично всіх. Цей тематичний номер допоможе розібратися з більшістю нововведень.
Віталій СМЕРДОВ, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
Що таке трансфертне ціноутворення?
Усіх, хто вигукнув: «Знову зміни!», — закликаємо заспокоїтися: трансфертне ціноутворення — це нормальне явище для багатьох країн світу як розвинених (зокрема, США, Великобританія, Німеччина, Франція, Швейцарія тощо), так і тих, що розвиваються (Туреччина, Індія тощо). До речі, минулого року до їх числа увійшла й Російська Федерація. У зв’язку з цим, ураховуючи націленість України на євроінтеграцію і, як наслідок, на більш активну участь у міжнародній торгівлі, а також тенденцію до повторення досвіду північних сусідів, впровадження у вітчизняну податкову систему трансфертного ціноутворення було лише питанням часу*. Отже, розберемося в його суті.
*Завдання щодо впровадження трансфертного ціноутворення було поставлено ще на початку 2013 р., у межах Указу Президента України «Про Національний план дій на 2013 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010 — 2014 роки «Забезпечене суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» від 12.03.2013 р. № 128/2013.
Трансфертне ціноутворення — це система визначення звичайної ціни товарів та/або результатів робіт (послуг) в операціях, що визнаються контрольованими згідно зі ст. 39 ПКУ (п.п. 14.1.2511 ПКУ). У цілому, подібний підхід відповідає міжнародній практиці. З урахуванням цього зазначимо, що коріння трансфертного ціноутворення знаходиться у США й Організації економічного співробітництва та розвитку. Через це багато понять і зворотів, уключених до ПКУ (такі як «контрольовані операції» тощо), запозичено безпосередньо з міжнародних документів.
Основою трансфертного ціноутворення є «принцип витягнутої руки» (англ. «Arm’s length principle» або скорочено «ALP»). На сьогодні він, в адаптованому під вітчизняні умови вигляді, зафіксований у п.п. 39.1.1 ПКУ. Загалом цей принцип означає, що податкові зобов’язання в межах контрольованих операцій мають відповідати рівню, нібито вони здійснювалися між непов’язаними особами. Інакше кажучи, з урахуванням зазначеного вище визначення трансфертного ціноутворення вони мають відповідати звичайним цінам. Суть останніх у свою чергу не змінилася — це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору , якщо інше не встановлено ПКУ. При цьому, якщо не доведено зворотного (обов’язок такого доведення, як і раніше, покладається на податківців), вважається, що звичайна ціна відповідає ринковій (п.п. 14.1.71 ПКУ).
Отже, трансфертне ціноутворення — це все той же набір правил визначення звичайних цін. У чому ж відмінність? Основна різниця між старими та новими правилами полягає в переліку операцій, при здійсненні яких доведеться враховувати їх. До нього потрапляють лише контрольовані операції, які здійснюються дуже незначним числом платників (див. далі). У свою чергу решта платників, яких, до речі, більшість, можуть зітхнути з полегшенням — на них правила трансфертного ціноутворення не поширюються. Це не може не тішити, оскільки вони, крім іншого, передбачають складний механізм адміністрування і контролю, а також кабальні фінсанкції. Стосовно методів визначення звичайних цін, то тут ми стикаємося з уже знайомими поняттями: методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу), ціни перепродажу, «витрати плюс», чистого прибутку, розподілу прибутку (п.п. 39.3.1 ПКУ). Водночас, незважаючи на ідентичність назв і схожу основу, відмінностей, у тому числі в послідовності застосування цих методів, достатньо. Крім того, вони набагато більш регламентовані.
Хто застосовуватиме звичайні ціни?
Зверніть увагу, з 01.09.2013 р. звичайні ціни доведеться застосовувати в двох випадках:
1) при здійсненні контрольованих операцій — з урахуванням правил трансфертного ціноутворення (ст. 39 ПКУ), виключно в частині податку на прибуток та ПДВ;
2) в інших випадках , передбачених ПКУ.
Докладно це питання розглянуто на наступних сторінках номера. Тут же ми лише зазначимо, що до контрольованих належать три групи операцій (п.п. 39.2.1 ПКУ):
1) господарські операції з придбання (продажу) товарів (робіт, послуг) з пов’язаними особами-резидентами, якщо ті відповідають таким ознакам: станом на початок податкового (звітного) року застосовують спецрежими оподаткування, є неплатниками або нестандартними платниками податку на прибуток та/або ПДВ, або ж задекларували від’ємний показник з податку на прибуток за попередній податковий (звітний) рік;
2) господарські операції з придбання (продажу) товарів (робіт, послуг) з пов’язаними особами-нерезидентами;
3) операції, однією зі сторін яких є нерезидент: (1) зареєстрований у державі (на території), у якій ставка податку на прибуток (корпоративний податок) на 5% і більше нижча, ніж в Україні*; (2) який сплачує податок на прибуток (корпоративний податок) за ставкою на 5% і більше нижчою, ніж в Україні.
*Перелік таких держав (територій) має затвердити Кабмін. Цю інформацію має бути також опубліковано, зокрема, на офіційному сайті Міндоходів.
Водночас, щоб операція потрапляла до категорії контрольованих, цього недостатньо. Потрібно, щоб її обсяг з одним контрагентом складав не менше 50 млн грн. за відповідний календарний рік (п.п. 39.2.1.4 ПКУ).
Отже, ценз для застосування трансфертного ціноутворення високий, тому необхідність врахування нових правил виникне далеко не в усіх. Незважаючи на це, їхній перелік усе одно більший, ніж це прийнято в міжнародній практиці. У межах останньої трансфертне ціноутворення спрямоване, як правило, на регулювання міжнародних операцій з пов’язаними особами. Вітчизняні ж правила охоплюють у тому числі й операції між пов’язаними особами-резидентами, а також з нерезидентами, які не є пов’язаними особами. При цьому зазначимо, що у визначенні пов’язаних осіб із вказаної дати також відбудуться зміни, у тому числі з’явиться декілька нових позицій (п.п. 14.1.159 ПКУ). Так, зокрема, пов’язаними вважатимуться юрособи, одноособові виконавчі органи (50% і більше складу колегіального виконавчого органу або наглядової ради) яких обрані за рішенням однієї особи.
Тепер звернемо увагу на платників, які не здійснюють контрольованих операцій. Вони також зіткнуться із серйозними нововведеннями. По-перше, з ПКУ вилучається низка операцій, здійснення яких вимагало визначення звичайних цін: зокрема, неконтрольовані операції з нестандартними платниками податку на прибуток (у межах податку на прибуток) і постачання/придбання товарів/послуг (у межах ПДВ). Відповідні зміни внесено до пп. 153.2, 188.1 і 198.3 ПКУ.
По-друге , окремі норми ПКУ все ще вимагають визначення звичайних цін, причому без прив’язки до контрольованих операцій. Це надзвичайно актуально, оскільки визначення звичайних цін (п.п. 14.1.71 ПКУ) охоплює в тому числі й неконтрольовані операції. Інша справа, що правил їх розрахунку законодавець не передбачив (крім спеціальних операцій — продажу через аукціон тощо). Як бути в таких випадках, див. на с. 10.
До чого готуватися?
З огляду на міжнародний досвід, для держави значення трансфертного ціноутворення полягає в тому, що воно дозволяє захистити податкові інтереси, позбавитися від подвійного оподаткування та збільшити обсяги міжнародної торгівлі. А для держав, що розвиваються, — створити необхідні умови для збільшення обсягів міжнародної торгівлі без істотних податкових втрат*. Чи буде вплив вітчизняного трансфертного ціноутворення на Україну настільки позитивним, покаже час. А от вплив на платників можна вже передбачити.
*Practical Manual on Transfer Pricing for Developing Countries (www.un.org/esa/ffd/tax/2011_TP).
Для тих з них, які не підпадають під трансфертне ціноутворення (а таких платників, очевидно, більшість), зміни мають спричинити лише спрощення податкового обліку. Сподіваємося, так і буде.
У свою чергу платникам, які стикаються з контрольованими операціями, варто готуватися до суттєвого збільшення документообігу. При цьому, виходячи з практики, з цією метою виокремлюються фахівці та/або підрозділи, а в окремих випадках подібні функції навіть передаються на аутсорсинг. Великим платникам**, крім цього, може знадобитись підкоригувати договірні відносини з контрагентами. Зумовлено це тим, що податківці мають право вимагати від них надання інформації про окремі контрольовані операції. Вона ж має включати в тому числі й відомості про таких контрагентів (п.п. 39.4.8 ПКУ). Також виникають запитання щодо підзаконних нормативно-правових актів, що мав затвердити Кабмін, проте все ще цього не зробив. До речі, у зв’язку з цим, набагато логічніше було б увести нові правила в дію лише з 1 січня 2014 р. Тим більше, що для цілей трансфертного ціноутворення звітний період є річним.
**Великі платники, як і раніше, мають право укласти з податківцями спеціальний договір. У ньому застерігається порядок визначення цін у контрольованих операціях.
