Теми
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Трансфертне ціноутворення: одкровення від Міндоходів

Редакція ПБО
Податки & бухоблік Грудень, 2013/№ 100
В обраному У обране
Друк
Стаття
img 1

звичайні ціни

img 2

Трансфертне ціноутворення: одкровення від Міндоходів

Із дати появи в ПКУ такого поняття, як «трансфертне ціноутворення», минуло всього три з половиною місяці. При цьому з перших же днів щодо нього виникло безліч запитань, які могли вирішити тільки податківці. Залишалося лише чекати. На щастя, контролери не стали зволікати та, як і обіцяли на своїх семінарах, підготували масштабне роз’яснення у формі Узагальнюючої податкової консультації (див. с. 5). Йому і присвячено цю статтю.

Віталій Смердов, податковий експерт

 

Ця УПК містить чимало корисної інформації (причому вона не завжди випливає з ПКУ). Але згрупована вона, на жаль, не найкраще. Це завдання ми беремо на себе. Давайте ж подивимося, чим нас порадують податківці… і чи порадують узагалі. При цьому одразу нагадаємо: з трансфертним ціноутворенням ви можете ознайомитися в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 69.

Трансфертне ціноутворення: як застосовувати у 2013 році

Правила трансфертного ціноутворення «запрацювали» 1 вересня 2013 року. У зв’язку з цим виникло закономірне запитання: за який період визначати обсяг контрольованих операцій та які з них відображати у звіті про контрольовані операції (далі — звіт)? Добре, що податківці не стали зволікати з відповіддю.

Вони повідомили, що «сумовий» критерій (як його розрахувати, читайте далі) для віднесення операцій до контрольованих потрібно визначати з 1 січня 2013 року. Але не засмучуйтеся.

До звіту за 2013 рік потраплять не всі операції з початку року, а тільки ті з них, які здійснювалися після 1 вересня

Таким чином, наприклад, якщо відповідні операції мали місце до зазначеної дати і вони відповідають критеріям «контрольованих», звіт за ними подавати не доведеться (відповідь на запитання 1). Саме так ми і розраховували.

«Контрагентний» критерій контрольованих операцій

Якщо ви читаєте цю статтю, то вам, найімовірніше, відомо, що правила трансфертного ціноутворення поширюються тільки на контрольовані операції. До них належать операції, які відповідають одночасно двом критеріям: «контрагентному» та «сумовому». Тут ми приділимо увагу першому, а з другим ви зможете ознайомитися в наступному розділі.

Нагадаємо, що контрольованими визнають операції з такими контрагентами:

1. Нерезидентами, як пов’язаними, так і не пов’язаними. Але в частині останніх тільки в тому разі, якщо нерезидент: (а) зареєстрований у державі (на території), в якій ставка податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижча, ніж в Україні, або ж (б) сплачує податок на прибуток за ставкою, на 5 і більше відсоткових пунктів нижчою, ніж в Україні. При цьому, якщо нерезидент зареєстрований у державі (на території), де діє декілька ставок, від нього необхідно отримати довідку (або її нотаріально посвідчену копію), що підтверджує обрану ним ставку. Що це за довідка? Податківці повідомили, що її форму не затверджено. Нерезидент може отримати її в компетентному органі своєї країни (у Мінфіні або податкових органах), але її, крім цього, доведеться легалізувати та перекласти (відповідь на запитання 24). При цьому, вважаємо, тут цілком доречно провести аналогію з перекладом і легалізацією довідки, яка призначена для уникнення подвійного оподаткування (п. 103.5 ПКУ). Прочитати про це ви можете в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 31, с. 13.

2. Резидентами — пов’язаними особами. Але нагадаємо: такі операції будуть контрольованими тільки в тому випадку, якщо резидент-контрагент підпадає хоча б під один із трьох критеріїв. Податківці приділили їм чимало уваги, тому розглянемо їх детальніше.

Перший критерій: резидент-контрагент задекларував від’ємне значення з податку на прибуток за попередній податковий (звітний) рік. Виникає закономірне запитання: а що, якщо від’ємне значення утворилося в контрагента після виправлення помилки? Чи в такому разі дотримуватиметься цей критерій? При відповіді на нього податківці ґрунтувалися, насамперед, на тому, ким виявлено та виправлено помилку (відповідь на запитання 13).

Якщо помилку виправив сам контрагент (зокрема, за допомогою уточнюючого розрахунку*), то, на думку податківців, операції з ним підпадатимуть під цей критерій, тобто будуть контрольованими (при одночасному дотриманні «сумового» критерію). В іншій же ситуації, коли помилку виявлять податківці, операція з таким контрагентом не буде контрольованою (за відсутності інших критеріїв для визнання її такою).

* Контролери згадали і про виправлення в поточній декларації. Водночас, ураховуючи те, що наразі вона майже завжди подається за рік, цей варіант зустрічатиметься вкрай рідко.

Спорити з цією думкою не будемо. Але зверніть увагу: адже контрагент, хай і пов’язана особа, зовсім не зобов’язаний інформувати вас про те, що він ви правив помилку в декларації.

Щоб вирішити цю проблему, обов’язок подібного повідомлення варто прописати в договорі з ним

Багатьом такий порядок може здатися дивним, але нагадаємо, що у минулому схожі ситуації вже траплялися (зокрема, при роботі з єдиноподатниками для цілей заповнення додатка ОК). Що стосується винятку, який податківці зробили для ситуацій, коли помилку виявили у процесі податкової перевірки, то він, ураховуючи згадку в п.п. 39.2.1.1 ПКУ терміна «задекларували», виглядає логічним.

Водночас висновок Міндоходів викликає певні запитання. Наприклад, цікаво дізнатися: чи повинен підхід бути таким самим і у зворотній ситуації? Тобто коли в результаті виправлення об’єкт оподаткування стає додатним. Якщо керуватися принципом з УПК № 699, то операції з таким контрагентом не повинні вважатися контрольованими (принаймні, якщо помилка виправляється самостійно).

Другий критерій: резидент застосовує спеціальний режим оподаткування станом на початок податкового (звітного) року. В УПК № 699 (відповідь на запитання 10) податківці повідомили, що в цій частині під спецрежимом слід розуміти:

1) сільгоспспецрежим із ПДВ згідно зі ст. 209 ПКУ;

2) ПДВ-спецрежим щодо виробів мистецтва, предметів колекціонування або антикваріату (ст. 210 ПКУ). Зверніть увагу, що, на відміну від інших спецрежимів, перелічених тут, цей не потребує спеціальної реєстрації та отримання свідоцтва/іншого підтвердного документа. Як наслідок, визначити період, у якому контрагент застосовував цей спецрежим (і особливо факт такого застосування на початок року), складно;

3) «спрощенка»;

4) ФСП.

Нагадаємо, що саме на такому підході наполягали і ми. Але зверніть увагу: по-перше, статус контрагента, як спецрежимника, має значення лише на початок звітного року, тобто на 1 січня. Отже, якщо на початок року він був загальносистемником, а на спецрежим перейшов в одному з наступних періодів, то в цьому році операції з ним вже не будуть контрольованими (за відсутності інших критеріїв). Але виникає запитання: а як бути, якщо підприємство-контрагент створене у середині року? Податківці повідомили, що для таких осіб початком звітного року буде дата їх держреєстрації. Таким чином, якщо на цю дату особа є загальносистемником, то операції з нею не будуть контрольованими. Навіть якщо «сумовий» критерій щодо неї дотримуватиметься (відповідь на запитання 19).

По-друге, якщо читати висновок податківців системно, то до спецрежимників повинні належати і платники відповідних зборів у вигляді цільової надбавки згідно з гл. 3 і 4 розд. XIV ПКУ.

По-третє, суб’єкти індустрії програмної продукції для трансфертного ціноутворення спецрежимниками не вважаються. Незважаючи на це, операції з ними все одно будуть контрольованими (читайте про це далі).

Третій критерій: резидент сплачує податок на прибуток та/або ПДВ за ставкою, відмінною від базової, яка встановлена ПКУ на початок податкового (звітного) року. Податківці нагадали (відповідь на запитання 20), що з податку на прибуток базовою ставкою є 19 %, а з 1 січня 2014 року — 16 % (п. 10 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ). Отже, ставки 0 % («нульовики» згідно з п. 154.6 ПКУ) або 5 % (суб’єкти індустрії програмної продукції згідно з п. 15 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ) базовими не вважаються.

У свою чергу, щодо ПДВ базовою ставкою є 20 %, а з 1 січня 2014 року — 17 % (звісно, за умови, що законодавець не продовжить застосування ставки 20 %). При цьому, як бачите, ПДВ-ставка 0 % базовою не вважається. Навіть у випадку, якщо вона застосовується разом із базовою. Таким чином, навіть одна мінімальна операція, оподатковувана за ставкою 0 % (наприклад, експорт товарів), переводить резидента-контрагента до категорії «контрольованих». Але як відстежити факт здійснення контрагентом подібних операцій? На нашу думку, у цій ситуації не залишається нічого іншого, як прописати в договорі обов’язок контрагента повідомляти вас про такі операції.

У межах перелічених критеріїв зверніть увагу ще на один нюанс. Під них повинен підпадати саме ваш контрагент-резидент. Якщо ж якомусь із названих критеріїв відповідаєте ви, то нічого страшного. У такому разі операції будуть контрольованими тільки для контрагента. Як результат, вам звіт про контрольовані операції подавати не доведеться (відповідь на запитання 21). І хай вас не бентежить те, що відповідь податківців стосувалася тільки критерію про від’ємне значення з податку на прибуток (див. перший критерій). Їх висновок справедливий і щодо двох інших критеріїв.

«Сумовий» критерій контрольованих операцій

Як ми вже говорили, щоб операція вважалася контрольованою, вона повинна підпадати і під другий критерій — «сумовий».

Він полягає в тому, що загальна сума операцій з одним контрагентом повинна становити не менше 50 млн грн. за календарний рік (п.п. 39.2.1.4 ПКУ)

Які операції враховуються при визначенні цього критерію? Ніхто не сумнівався в тому, що до обсягу таких операцій потрапляють продаж товарів, надання послуг, виконання робіт тощо. Але що робити з іншими операціями? Податківці повідомили свою думку, але, як виявилось, до визначення «сумового» критерію вони підходять максимально широко (відповідь на запитання 2). На їх думку, до загального обсягу операцій для цілей 50-мільйонного критерію потрапляють:

1) «тіло» кредиту, депозиту, позики, а також проценти за ними;

2) суми поворотної фіндопомоги;

3) вартість товарів за договорами комісії, доручення, агентськими та іншими аналогічними договорами, а також сума комісійної (агентської) винагороди. Судячи з усього, до «сумового» критерію потраплять і суми оплати (у межах посередницьких договорів на купівлю);

4) вартість інвестицій.

Погоджуватися з цією думкою чи ні, вирішувати вам. Але від себе зазначимо: спорити з нею, на жаль, складно. Якщо читати п.п. 39.2.1.4 ПКУ буквально, то в ньому дійсно йдеться про загальний обсяг операцій. Що під ними розуміти, достеменно невідомо, але якщо продовжити думку податківців, то можна дійти до абсурду: зокрема, до включення до нього вартості об’єктів, переданих в оперативний лізинг або на відповідальне зберігання. Але можливим є й інший, ліберальніший підхід.

Як бачите, податківці навели вичерпний перелік операцій. Тому цілком імовірно, що вони не наполягатимуть на включенні до «сумового» критерію будь-яких інших операцій

Водночас зверніть увагу: якщо погодитися з підходом податківців, то перелік операцій для визначення 50-мільйонного критерію не можна ототожнювати з контрольованими операціями. До останніх належать, як правило, купівля/продаж товарів (робіт, послуг). Тобто їх склад значно вужчий. Причому «реально» трансфертне ціноутворення впливатиме тільки на них (у межах податку на прибуток та ПДВ).

Звісно, цей підхід є фіскальним, тому ми і не сподіваємося на те, що з ним погодяться геть усі. У такому разі, якщо вирішите спорити з податківцями, то акцент потрібно робити на тому, що до 50-мільйонного критерію повинні потрапляти тільки контрольовані операції (вони перелічені в пп. 39.2.1.1 і 39.2.1.2 ПКУ).

Були і продаж, і купівля: які з цих операцій ураховувати при визначенні критерію? До цього питання податківці також підійшли фіскально (відповідь на запитання 4), хоча і формально правильно. На їх думку, при визначенні 50-мільйонного критерію потрібно враховувати як продаж, так і купівлю, тобто сумарне значення операцій з одним контрагентом. Судячи з усього, такого ж підходу варто очікувати й у частині інших операцій, які вони вимагають враховувати при визначенні «сумового» критерію (див. вище).

Чи потрапляє до обсягу контрольованих операцій сума акцизу? У п.п. 39.2.1.4 ПКУ зазначено, що 50-мільйонний критерій визначається без ураху­вання ПДВ. При цьому жодних інших винятків із нього не передбачено. Таким чином, висновок податківців цілком передбачуваний: сума акцизного податку повинна враховуватися при обчисленні цього критерію (відповідь на запитання 11). Зрозуміло, що цей підхід є актуальним лише в частині того акцизного податку, який включається до ціни товару.

За якими цінами обчислюється обсяг контрольованих операцій? Жодних правил у цій частині немає. Судячи з усього, саме тому податківці пропонують виходити з договірних цін (відповідь на запитання 3). Водночас залишається загадкою: як бути, якщо договірних цін як таких немає? Подібна ситуація може мати місце при переданні товарів посередникам. Судячи з усього, у такому разі слід орієнтуватися на погоджену сторонами вартість.

За якою датою визначати «сумовий» критерій? Якщо говорити про купівлю/продаж товарів, то при визначенні «сумового» критерію операції повинні враховуватися за датою переходу права власності. Причому це стосується не лише моменту їх включення до цього критерію, а й їх суми (відповіді на запитання 16 і 17). Припустимо, у 2013 році ви отримали від нерезидента — пов’язаної особи передоплату за товар у сумі 60 млн грн., а право власності на нього буде передано тільки у 2014 році. У цьому випадку операція стане контрольованою тільки у 2014 році, тобто після передання права власності. Але, як ми вже говорили, на податкові наслідки це не впливає. Тобто при отриманні передоплати (у 2013 році) вам, зокрема, доведеться відобразити ПДВ-зобов’язання. При цьому подібним підходом потрібно керуватися не тільки при купівлі/продажу товарів, але також і при наданні послуг/виконанні робіт. У цьому випадку орієнтуватися потрібно на момент складання акта. А от як бути щодо інших операцій, які, на думку податківців, ураховуються в «сумовому» критерії? Судячи з усього, їх потрібно враховувати на момент здійснення операції: перерахування поворотної фіндопомоги, передання товарів комісіонеру тощо.

Обсяги операцій коригувалися: у якій сумі їх включати до «сумового» критерію? Якщо після передання права власності на товар покупець протягом цього ж року поверне його частину, то до «сумового» критерію потрапить «згорнута» сума. Тобто за вирахуванням вартості поверненого товару.

Якщо ж покупець поверне товар тільки наступного року, то в поточному доведеться врахувати весь обсяг продажу. Але, на щастя, у такому разі вартість товару при поверненні не потрібно знову враховувати в «сумовому» критерії (відповідь на запитання 14).

Визначаємо «пов’язаність» сторін

Опосередковане володіння корпоративними правами. У низці випадків, щоб віднести операцію до контрольованих, вам потрібно враховувати «пов’язаність» сторін (п.п. 14.1.159 ПКУ). Нагадаємо, що з 1 вересня 2013 року зміни відбулися й у цій частині. При цьому пов’язаними визнаються, зокрема:

1) юрособи — якщо одна з них безпосередньо та/або опосередковано (через пов’язаних осіб) володіє корпоративними правами іншої юрособи в розмірі 20 % і більше;

2) фізособа та юрособа — якщо фізособа безпосередньо та/або опосередковано (через пов’язаних осіб) володіє корпоративними правами юрособи в розмірі 20 % і більше;

3) юрособи — якщо одна і та сама особа безпосередньо та/або опосередковано володіє корпоративними правами таких юросіб і розмір частки корпоративних прав у кожній юрособі становить 20 % і більше.

Безпосереднє володіння корпоративними правами питань не викликає. На відміну від опосередкованого. Як його визначити?

Податківці повідомили, що таке володіння можна розрахувати, перемноживши частки володіння корпоративними правами (відповідь на запитання 15)

Ось приклад: підприємство А володіє 80 % підприємства Б. У свою чергу, підприємство Б володіє 30 % підприємства В. Якщо використовувати зазначений підхід ([80 % х 30 %] : 100 %), то можна визначити, що підприємство А опосередковано володіє 24 % підприємства В. Таким чином, ці два підприємства теж пов’язані. Аналогічний підхід має застосовуватися і в інших двох випадках (див. вище).

Державні/комунальні підприємства. Крім того, податківці повідомили, що державні підприємства, які належать до сфери управління одного і того ж міністерства (наприклад, Мінпромполітики), вважаються пов’язаними. Цей підхід теж не заперечуватимемо, оскільки він заснований на абз. «ґ» п.п. 14.1.159 ПКУ і ч. 6 ст. 73 ГКУ. До речі, аналогічний висновок можна зробити й щодо комунальних підприємств. Звісно, за умови, що вони належать до сфери управління одного і того самого органу (п.п. 14.1.159 ПКУ і ч. 7 ст. 78 ГКУ).

Звітність щодо контрольованих операцій

Усі платники (крім НБУ), які протягом звітного року здійснювали контрольовані операції, зобов’язані подати до Міндоходів звіт (засобами електронного зв’язку в електронній формі). Зробити це потрібно до 1 травня наступного року. Його форму податківцям ще належить затвердити. Проте і до її появи у бухгалтерів уже виникло безліч запитань. Ось, що відповідають на них податківці.

За якою датою відображати контрольовані операції у звіті? На думку податківців, робити це потрібно за датою переходу права власності на товар або за датою складання акта (іншого документа) виконаних робіт/наданих послуг (відповідь на запитання 5). Цей висновок потребує кількох уточнень. По-перше, ідеться тільки про контрольовані операції, а не про всі операції, які враховуються при визначенні 50-мільйонного критерію (перелік останніх, на думку податківців, набагато ширший — див. його вище).

По-друге, таким підходом слід керуватися не лише при продажу товарів (робіт, послуг), а й при їх купівлі. Звісно, за умови, що такі операції є контрольованими.

По-третє, висновок податківців потрібно використовувати тільки при відображенні контрольованих операцій у звіті. У свою чергу, на момент відображення податкових наслідків він не впливає. Їх потрібно визначати за загальними правилами, установленими ПКУ. Наприклад, щодо ПДВ — це у загальному випадку правило першої події.

Що надавати на запит податківців: оригінали документів чи їх копії? Нагадаємо, що у низці випадків податківці можуть надіслати вам запит. Це право є в них і в межах трансфертного ціноутворення (за наявності обставин, названих у ст. 78 ПКУ). Зокрема, якщо вони виявлять відхилення цін у контрольованих операціях від звичайних або ви не подасте їм звіт. Якщо вам надходитиме такий запит (це може статися не раніше 1 травня 2014 року), то протягом місяця податківцям доведеться надати:

1) первинну документацію за контрольованими операціями, зазначеними в запиті;

2) іншу документацію, якою ви зможете підтвердити відповідність договірних цін контрольованим.

Багатьох при цьому стривожила вказівка на первинну документацію, а не на копії відповідних документів. Добре, що податківці підійшли до цього питання зважено. Вони повідомили, що подавати в такому разі потрібно не оригінали, а їх належним чином посвідчені копії (відповідь на запитання 8). Але що вважати належним посвідченням? Відповіді на це запитання в УПК немає, проте, на нашу думку, належним посвідченням можна вважати підпис посадової особи та печатку*.

* Цей висновок зроблено за аналогією з п. 85.4 ПКУ в редакції від 1 січня 2014 року. У ньому законодавець запропонував вирішувати це питання саме так (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 95).

Відповідальність

Звіт подано несвоєчасно: чи є порушення? Нагадаємо, що звіт потрібно подати до 1 травня року, наступного за звітним. Якщо цього не зробити, до платника застосують штраф за п. 120.3 ПКУ. Він накладається за неподання звіту та/або обов’язкової документації (судячи з усього, лише тієї, яка перелічена в п.п. 39.4.8 ПКУ) за контрольованими операціями. При цьому він прив’язується саме до неподання цих документів. На цьому підґрунті виникло запитання: а що, якщо звіт подано, але несвоєчасно? Чи буде в такому разі накладено штраф? Зверніть увагу: це не просте буквоїдство, адже той же п. 120.1 ПКУ посилається не тільки на неподання декларації, а й на її несвоєчасне подання. До цього питання податківці підійшли суворо.

На їх думку, несвоєчасне подання звіту прирівнюється до його неподання. Як наслідок, на такого платника накладуть штраф за п. 120.3 ПКУ (відповідь на запитання 6)

Причому, судячи з усього, контролери керуватимуться цим принципом і при несвоєчасному поданні обов’язкової документації за контрольованими операціями.

У звіті не відображені окремі контрольовані операції: чи є відповідальність? На думку податківців, у цьому випадку застосовується все той же п. 120.3 ПКУ. Штраф становитиме 5 % від суми контрольованої операції, не відображеної у звіті (відповідь на запитання 7). При цьому їх зовсім не збентежило те, що цей штраф накладається за неподання звіту/обов’язкової документації, а не за недоліки в його змісті.

Від себе ж зазначимо: у такому підході є певна логіка, оскільки він, як мінімум, дозволяє виключити подання порожніх звітів. Але повторимо ще раз: із формальної точки зору висновок податківців суперечить п. 120.3 ПКУ, тому з ним можна спорити.

Штрафні санкції при самостійному коригуванні. Якщо при здійсненні контрольованих операцій ви використовуєте ціни, що не відповідають звичайним, то ви маєте право провести самостійне коригування такої ціни та сум податкових зобов’язань. Таке коригування здійснюється за допомогою відображення в декларації або подання уточнюючого розрахунку згідно зі ст. 50 ПКУ. Остання ж говорить, що в разі заниження податкових зобов’язань, до платника при виправленні застосовується «самоштраф» у розмірі 3 % або 5 % від суми такого заниження. Це і стало підставою для висновку податківців про те, що такий «самоштраф» сплатити все ж доведеться. Більше того, вони повідомили, що в цьому випадку потрібно сплатити й пеню (відповідь на запитання 9).

Єдиний, на їх думку, виняток: якщо коригування зроблено до закінчення граничних строків для подання декларації. У такому разі «самоштрафу» не буде. Водночас він згладжує ситуацію лише в частині податку на прибуток, що зумовлено річним звітним періодом. У свою чергу, для ПДВ це особливого значення не має.

Нагадаємо, що ми свого часу наполягали на іншому підході — про те, що сплачувати «самоштраф» при такому коригуванні не потрібно. Більше того, наш підхід підтверджується й тим, що для коригування потрібно буде подавати не уточнюючу декларацію, а коригуючу. Це новий тип декларації (спеціально для коригувань за ст. 39 ПКУ), проект якої на сьогодні розміщено на сайті податківців.

Які порушення підпадають під 1-гривневий штраф? На період з 1 вересня 2013 року по 1 вересня 2014 року передбачено «пільговий» 1-гривневий штраф (за кожне порушення). Згідно з п. 20 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ він накладається за порушення норм ст. 39 ПКУ. Але питання в тому, яких саме? Податківці повідомили, що цей штраф застосовується при заниженні податкових зобов’язань (у зазначеному періоді) внаслідок використання у контрольованих операціях цін, відмінних від звичайних. Загалом, саме такого підходу очікували і ми. Причому зверніть увагу: на думку Міндоходів, «пільговий» штраф діє як при самовиправленні, так і при виявленні такого заниження під час податкової перевірки (відповідь на запитання 18). Це, зокрема, означає, що зазначена «пільга» діє і в частині «самоштрафу» при коригуванні податкових зобов’язань згідно зі ст. 39 ПКУ. Водночас нагадаємо, що, на нашу думку, в останньому випадку «самоштрафу» бути взагалі не повинно (читайте про це вище).

Інші питанняimg 3

Протягом якого періоду можна провести самостійне коригування? Про це коригування ви вже могли прочитати вище. Тут же ми зазначимо, що згідно з п.п. 39.5.4.3 ПКУ воно проводиться протягом календарного року. Але що, якщо цей строк вже минув? На щастя, податківці відповіли, що в цьому нічого страшного немає — ви зможете здійснити таке коригування і після його спливання. Головне при цьому — врахувати загальний строк згідно зі ст. 102 ПКУ — 1095 календарних днів (відповідь на запитання 12). Зверніть увагу: при відповіді податківці використовували неправильну термінологію (вони посилалися на строк позовної давності), але на загальний висновок це не впливає. Тим більше, що подібні «термінологічні» помилки зустрічаються і в інших відповідях УПК № 699.

Обрали метод визначення звичайних цін: як зафіксувати та повідомити податківців? Це запитання було поставлене в межах «особливих» методів, перелічених у п. 21 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ, але, загалом, воно справедливе і для загальних методів визначення звичайних цін (п. 39.3 ПКУ). Податківці повідомили, що рішення про застосування певного методу платник приймає самостійно. При цьому повідомляти про це податківців не потрібно. Ці відомості йому доведеться розкрити лише у звіті (відповідь на запитання 23).

До яких цін застосовується 5%-й діапазон цін за п.п. 1 п. 21 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ? Податківці повідомили, що 5%-й діапазон цін застосовується до цін, названих у п.п. 2 п. 21 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ (відповідь на запитання 25). Інакше кажучи, до цін, визначених згідно з біржовими котируваннями (якщо товари котируються на біржі), або до довідкових цін, опублікованих у джерелах інформації/спеціалізованих комерційних виданнях (якщо товари не котируються на біржі). Нагадаємо, що порядок застосування такого діапазону цін затверджено постановою Кабміну від 02.10.2013 р. № 749 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 88, с. 3).

 

висновки


img 4
 
 
  • При визначенні «сумового» критерію потрібно, на думку Міндоходів, враховувати у тому числі й «тіло» кредиту, депозиту, позики та проценти за ними, суми поворотної фіндопомоги, вартість товарів за договорами комісії та іншими аналогічними договорами, вартість інвестицій.

  • Якщо при самостійному коригуванні податкових зобов’язань згідно зі ст. 39 ПКУ виникає недоплата, то, на думку податківців, вам потрібно сплатити «самоштраф».

  • При визначенні «пов’язаності» осіб опосередковане володіння корпоративними правами розраховується шляхом добутку відповідних часток володіння.

  • Якщо у звіті будуть відсутні окремі контрольовані операції, то податківці застосують штраф за п. 120.3 ПКУ — у розмірі 5 % від суми не відображеної у звіті операції.

 

Документи статті

  1. ГКУ — Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV.

  2. ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

  3. УПК № 699 — Узагальнююча податкова консультація з окремих питань застосування норм податкового законодавства щодо трансфертного ціноутворення, затверджена наказом Міндоходів від 22.11.2013 р. № 699.
Оформи передплату та читай все Передплатити журнал
stop

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Увійдіть, щоб читати більше! Авторизовані користувачі одержують безкоштовно 5 статей на місяць