компенсаційні виплати |
Щодо застосування переробниками спецрежиму ПДВ
Лист Міністерства доходів і зборів України від 04.10.2013 р. № 12562/6/99-99-19-04-02-15
Міністерство доходів і зборів України розглянуло звернення <…> щодо практичного використання норм податкового законодавства, а саме підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України (далі — Кодекс) та повідомляє.
З метою підтримки галузі тваринництва Кодексом тимчасово запроваджено окремий режим оподаткування переробних підприємств, суть якого полягає у спрямуванні сум податку на додану вартість, нарахованих переробними підприємствами, на виплату компенсацій виробникам молока та м’яса такими переробними підприємствами.
Так, у період до 1 січня 2015 року податок на додану вартість юридичними особами, які зареєстровані платниками податку на додану вартість, при здійсненні ними операцій з постачання власної виробленої продукції (молока, молочної сировини, молочних продуктів, м’яса, м’ясопродуктів, іншої продукції переробки тварин (шкур, субпродуктів, м’ясо-кісткового борошна), виготовленої з поставлених молока або м’яса в живій вазі сільськогосподарськими підприємствами, визначеними розділом V Кодексу, іншими юридичними і фізичними особами, у тому числі фізичними особами — підприємцями, які самостійно вирощують, розводять, відгодовують продукцію тваринництва, визначену розділом V Кодексу (далі — переробні підприємства), сплачується до спеціального фонду Державного бюджету України та на спеціальний рахунок, відкритий ними в органі державної казначейської служби, у відповідних розмірах, визначених підпунктом 6 пункту 1 підрозділу 2 розділу XX Кодексу.
Сума податку на додану вартість, перерахована на спеціальний рахунок в органі державної казначейської служби, використовується переробним підприємством виключно для виплати сільськогосподарським товаровиробникам компенсації за продані ними молоко і м’ясо в живій вазі (далі — компенсація).
Таким чином, переробне підприємство виступає як уповноважена державою особа на виплату компенсацій виробникам молока та м’яса, а тому суми податку на додану вартість, перераховані переробним підприємством на спеціальний рахунок в органі державної казначейської служби, є державними коштами та не можуть розцінюватися як власні кошти переробного підприємства.
Слід зазначити, що такий порядок оподаткування діяльності переробних підприємств не поширюється на операції з постачання продукції, виготовленої переробними підприємствами з:
імпортованої сировини;
сировини, поставленої не в живій вазі;
сировини, що не є сировиною власного виробництва сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб).
Отже, виплата компенсацій переробними підприємствами не проводиться постачальникам молока та м’яса в живій вазі, якщо поставлена ними продукція не має статусу власно виробленої.
При цьому, в договорах на поставку такої продукції сільськогосподарським товаровиробником має бути зазначено, що продукція, яка постачається, є власно вирощеною (виробленою) таким сільськогосподарським товаровиробником, та вказано реквізити банківського рахунка, на який повинна перераховуватися компенсація.
Крім цього, з метою ідентифікації сільськогосподарських товаровиробників, що здійснюють постачання м’яса в живій вазі власного виробництва, тобто самостійно вирощених тварин, необхідно врахувати, що відповідно до статті 4 Закону України від 04.06.09 р. № 1445 «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин» (далі — Закон № 1445) сільськогосподарські тварини — велика рогата худоба, коні, свині, вівці, кози — є об’єктом ідентифікації та реєстрації. Так, юридичні та фізичні особи, що провадять діяльність з розведення та утримання тварин (крім фізичних осіб, які займаються розведенням тварин та їх утриманням для власного споживання продуктів харчування тваринного походження), зобов’язані самостійно ідентифікувати тварин та вести їх облік (стаття 5 Закону № 1445). Крім того, такі суб’єкти господарювання зобов’язані здійснювати переміщення тварин з ідентифікаційними документами, проводити забій і утилізацію лише ідентифікованих та зареєстрованих тварин.
Також відповідно до пункту 3 статті 15 Закону України від 25.06.92 р. № 2498 «Про ветеринарну медицину» (далі — Закон № 2498) система реєстрації тваринницьких потужностей (об’єктів), система ідентифікації тварин та порядок ведення обліку даних про переміщення тварин повинні давати можливість чітко ідентифікувати тварин і відстежувати потужності (об’єкти) їх походження, переміщення та обігу.
Таким чином, з метою ведення податкового обліку в рамках окремого режиму оподаткування та забезпечення адресності та повноти виплати компенсацій переробне підприємство під час придбання м’яса в живій вазі (тварин) зобов’язане досліджувати ідентифікаційні та ветеринарні документи таких тварин, надані сільськогосподарськими товаровиробниками, зіставляти їх з інформацією, вказаною в договорах.
У випадку придбання переробним підприємством м’яса в живій вазі (тварин) у фізичної особи підтвердженням того, що така продукція є власне вирощеною, є довідка, яка видається сільською, селищною або міською радою у довільній формі за місцем податкової адреси (місцем проживання) власника продукції тваринництва.
Відповідно до підпункту 3 пункту 1 підрозділу 2 розділу XX Кодексу переробні підприємства ведуть окремий облік операцій з постачання власно виробленої продукції (молока, молочної сировини, молочних продуктів, м’яса, м’ясопродуктів, іншої продукції переробки тварин (шкур, субпродуктів, м’ясо-кісткового борошна), виготовленої з поставлених молока або м’яса в живій вазі сільськогосподарськими товаровиробниками (далі — готова продукція).
Переробне підприємство операції з постачання готової м’ясо-молочної продукції, виготовленої з поставлених молока або м’яса в живій вазі сільськогосподарськими товаровиробниками, відображає в податковій декларації з податку на додану вартість переробного підприємства (код 0140), інші операції, в тому числі постачання м’ясо-молочної продукції, яка виготовлена з імпортованої сировини, із сировини, що не є сировиною власного виробництва сільськогосподарського товаровиробника чи фізичної особи — в податковій декларації з податку на додану вартість, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом (код 0110).
Таким чином, операції з постачання переробним підприємством м’ясо-молочної продукції, виготовленої з сировини (молока та м’яса в живій вазі), закупленої у будь-яких інших осіб, ніж її виробники, відображаються в декларації з податку на додану вартість, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом, а суми податку на додану вартість, нараховані на вартість такої продукції, не можуть виступати джерелом для виплати компенсації сільськогосподарським товаровиробникам.
Сума податку на додану вартість, визначена переробним підприємством у декларації з податку на додану вартість щодо діяльності з постачання готової продукції (код 0140), підлягає перерахуванню у відповідних розмірах на спеціальний рахунок, відкритий ним в органі державної казначейської служби, до 15-го числа місяця, наступного за звітним (податковим) періодом, для подальшої виплати компенсації сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними молоко і м’ясо в живій вазі.
Виплата компенсації сільськогосподарським товаровиробникам (юридичним особам за платіжними дорученнями шляхом перерахування на їх окремі рахунки, відкриті в обслуговуючих банках, фізичним особам — готівкою безпосередньо з каси переробного підприємства або згідно з договорами доручення) здійснюється переробним підприємством до 20-го числа місяця, наступного за звітним (податковим) періодом.
Розрахунок розподілу суми компенсації між сільськогосподарськими товаровиробниками за поставлені ними переробному підприємству молоко або м’ясо в живій вазі здійснюється переробним підприємством щомісячно виходячи з суми податку на додану вартість, визначеної у податковій декларації з податку на додану вартість щодо діяльності з постачання готової продукції, та вартості закуплених у звітному періоді переробним підприємством молока або м’яса в живій вазі (код 0140).
Таким чином, переробне підприємство до 20-го числа місяця, наступного за звітним, в якому відбулося придбання молока або м’яса в живій вазі власного виробництва у сільськогосподарських товаровиробників, зобов’язане виплатити таким виробникам компенсації у визначених розмірах за поставлене ними молоко або м’ясо в живій вазі. При цьому джерелом для виплати такої компенсації виступає сума податку на додану вартість, визначена переробним підприємством в декларації з податку на додану вартість, в якій відображаються операції з постачання готової продукції (код 0140), та перерахована на спеціальний рахунок за результатами діяльності у звітному періоді, в тому числі по уточнюючих розрахунках.
У разі якщо по результатах звітного періоду сума податку на додану вартість, визначена переробним підприємством у податковій декларації з податку на додану вартість щодо діяльності з постачання готової продукції, дорівнює нулю чи має від’ємне значення (наприклад, у випадку, якщо виробництво та/або реалізація готової продукції у поточному звітному періоді не здійснювались), то виплата компенсації сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними молоко або м’ясо в живій вазі протягом такого звітного періоду не здійснюється.
В той же час у випадку якщо за результатами звітного періоду переробним підприємством визначено та перераховано на окремий рахунок в органах держказначейства суму компенсації, яка підлягає виплаті сільськогосподарським товаровиробникам, та в разі відсутності протягом такого звітного періоду операцій з придбання молока або м’яса в живій вазі у сільськогосподарських товаровиробників (виробництво готової продукції здійснювалося із сировини, закупленої у попередніх звітних періодах), такі суми компенсації підлягають перерахуванню до державного бюджету відповідно до підпункту 13 пункту 1 підрозділу 2 розділу XX Кодексу.
Слід також зазначити, що компенсація, яка виплачується переробним підприємством сільськогосподарському товаровиробнику за поставлені ним молоко та м’ясо в живій вазі, не включається до ціни такої продукції та виплачується переробним підприємством окремо від вартості такої продукції згідно з Розрахунком розподілу суми компенсації між сільськогосподарськими товаровиробниками за поставлені ними переробному підприємству молоко або м’ясо в живій вазі.
Щодо відображення переробним підприємством сум податку на додану вартість, що виплачені сільськогосподарським товаровиробникам у вигляді компенсацій, в звіті про суми податкових пільг слід зазначити наступне.
Податкові пільги з податку на додану вартість визначаються виключно за операціями з постачання товарів та/або послуг та не надаються окремим суб’єктам господарювання. У звіті про суми податкових пільг переробне підприємство відображає суму податку на додану вартість, яка не сплачена ним до бюджету та спрямована на виплату компенсацій сільськогосподарським товаровиробникам.
Повідомляючи викладене, Міністерство доходів і зборів України пропонує <…> самостійно перевірити правильність нарахування податкових зобов’язань стосовно розглянутих у даному листі операцій.
На доповнення до зазначеного інформуємо, що з приводу відображення в бухгалтерському обліку операцій з виплати компенсацій сільськогосподарським товаровиробникам доцільно звернутись до Міністерства фінансів України, яке є центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері бухгалтерського обліку.
Заступник Міністра А. Ігнатов
коментар редакції |
Компенсація за молоко та м’ясо: без паспортів на тварин податківці не визнають
На доповнення до очевидних недоліків встановленого нормами підрозд. 2 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (далі — ПКУ) спецрежиму ПДВ переробних підприємств (розгляду цієї теми невдовзі присвятимо окрему статтю), податківці не перестають вигадувати все нові додаткові перешкоди для його практичного застосування. Лист, що коментується, — чергове свідоцтво надуманих бар’єрів. Звернемо увагу на два принципові моменти цього документа.
Перший. На думку податківців, у разі відсутності протягом поточного звітного періоду операцій з придбання молока або м’яса в живій вазі у сільськогосподарських товаровиробників, тобто якщо виробництво готової продукції переробником здійснювалося із сировини, закупленої у попередніх звітних періодах, такі суми компенсації підлягають перерахуванню до держбюджету(?!) відповідно до п.п. 13 п. 1 підрозд. 2 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ. На наш погляд, такий підхід суперечить власне ідеології спецрежиму. Крім того, він не узгоджується з нормами абзацу п’ятого п.п. 6 п. 1 підрозд. 2 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, в якому говориться про використання акумульованої на спецрахунку суми ПДВ виключно (!) для виплати сільгосптоваровиробникам компенсації за продані ними молоко і м’ясо в живій вазі. Підпункт 13, на який закидають податківці, як ми розуміємо, законодавцями виписано для ситуцій, коли переробники мали можливість виплачувати компенсацію, але не виплатили чи затримали її. Тобто цей підпункт адресовано порушникам спецрежиму, до яких не можна відносити переробників котрі не виплатили компенсацію за відсутності можливості. Справедливо було б, якби за відсутності постачальників у звітному місяці невиплачені суми компенсації ураховувались при здійсненні виплат у наступному звітному податковому періоді.
Другий момент стосується статусу сировини як самостійно вирощеної, розведеної, відгодованої продукції тваринництва. Податківці для надання правдоподібності їх фіскальної думки до норм ПКУ притягують норми Закону України «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин» від 04.06.2009 р. № 1445-VІ (далі — Закон № 1445) та Закону України «Про ветеринарну медицину» від 25.06.92 р. № 2498-ХІІ (далі — Закон № 2498). Щоправда, це вже не дивує. Якщо бажаний для податківців висновок не витікає із норм ПКУ, то практика звернення до інших актів законодавства щодо роз’яснення податкового обліку та звітності — їх давній улюблений прийом.
На думку Міндоходів, з метою ведення податкового обліку в рамках окремого режиму оподаткування та забезпечення адресності та повноти виплати компенсацій переробне підприємство під час придбання м’яса в живій вазі (тварин) зобов’язане досліджувати ідентифікаційні та ветеринарні документи таких тварин, надані сільськогосподарськими товаровиробниками, зіставляти їх з інформацією, вказаною в договорах.
У зв’язку з цим нагадаємо їх визначення. Ідентифікаційні документи — документи встановленого зразка, що видаються на тварину (паспорт великої рогатої худоби і ветеринарна картка до такого паспорта, паспорт коня, реєстраційне свідоцтво свиней, реєстраційне свідоцтво овець/кіз) (п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 1445). Ветеринарні документи — документи дозвільного характеру, до яких належать міжнародний ветеринарний сертифікат, ветеринарне свідоцтво, ветеринарна картка, ветеринарна довідка та ветеринарно-санітарний паспорт на тварину, видані державними інспекторами ветеринарної медицини або уповноваженими чи ліцензованими лікарями ветеринарної медицини, що підтверджують ветеринарно-санітарний стан тварини, якість та безпечність продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, патологічного матеріалу та кормів (абзац дев’ятий ст. 1 Закону № 2498).
Цілком зрозуміло, що від не передбаченого нормами ПКУ, а отже, — неправомірного закручування податківцями «гайок» у спецрежимі переробників у кінцевому результаті страждають тваринники.
Анатолій Бобро