Позика від засновника-фізособи з підприємницького рахунка. Що в податковому обліку позичальника?
| Засновник-фізособа надав підприємству позику строком на 360 календарних днів. При цьому грошові кошти за договором позики він перерахував зі свого поточного рахунка, відкритого ним як фізичною особою — підприємцем. Чи не буде ця позика в цілях оподаткування розглядатися як надана не засновником, а підприємцем? (м. Ужгород) |
Давайте звернемося до порядку оподаткування позики (поворотної фінансової допомоги). Його регулює п.п. 135.5.5 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі — ПКУ). Залежить цей порядок від періоду повернення позикових коштів та від статусу позикодавця.
У загальному випадку, якщо поворотну фінансову допомогу отримано від неплатників податку на прибуток (у тому числі від нерезидентів і фізичних осіб), пільговиків або «нестандартних» платників цього податку, то отримані кошти, не повернені на кінець звітного періоду позикодавцю, відображаються у складі податкового доходу позичальника. При цьому умовні проценти на суму неповерненої на кінець звітного періоду поворотної фінансової допомоги не нараховуються (їх нарахування потрібне тільки при взаємовідносинах із позикодавцями — платниками податку на прибуток).
За умови повернення в майбутніх звітних податкових періодах такої поворотної фінансової допомоги позикодавцю її суму позичальник включає до складу своїх витрат за результатами звітного податкового періоду, в якому відбулося повернення.
До речі, із цього приводу зазначимо таке. Для більшості підприємств із 2013 року діє річний звітний (податковий) період. Тому якщо позичальник встигне повернути позикодавцю фіндопомогу, отриману в поточному році, до кінця року, то жодних податкових наслідків за нею не виникне. Інакше кажучи, у податкових доходах ані фіндопомога, отримана і повернена неплатникам, ані умовні проценти за фіндопомогою, отриманою і поверненою платникам податку на прибуток у межах одного річного звітного періоду, не відобразяться. Додатково щодо цього див. коментар редакції до листа Головного управління Міндоходів в м. Києві від 19.06.2013 р. № 1179/10/06-4-06 у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 62, с. 14.
А ось як ідуть справи з поворотною фінансовою допомогою, яка отримана від засновника/учасника (у тому числі нерезидента) такого платника. Норми п.п. 135.5.5 ПКУ на таку ситуацію не поширюються. Але це за умови, що повернення позикових коштів здійснюється не пізніше 365 календарних днів із дня їх отримання (абзац четвертий п.п. 135.5.5 ПКУ).
Тобто в разі надання позики засновником-фізособою на строк не більше 365 календарних днів податкові наслідки у підприємства-позичальника не виникають.
Цікаво, що і тут завдяки запровадженню річного звітного (податкового) періоду також складається сприятлива ситуація. Так, сума позики, навіть не поверненої фізособі-засновнику протягом 365 календарних днів із дня отримання (яка підлягає включенню у зв’язку з цим у періоді спливання «граничних» 365 днів до податкових доходів), потрапить до складу податкових доходів лише в наступному звітному періоді, тобто наступного року. Це, звісно, на руку позичальнику.
Інша справа, коли позику надає фізособа в межах своєї підприємницької діяльності. За таких обставин не повернені на кінець звітного періоду кошти позичальник повинен відобразити у складі податкових доходів, як того вимагає абзац перший п.п. 135.5.5 ПКУ. Звісно, з поправкою на річний звітний (податковий) період.
У ситуації, що розглядається, кошти перераховано з підприємницького рахунка фізособи. Чи є це підставою, щоб кваліфікувати їх як надані в позику підприємцем, а не простою фізособою-засновником? На наш погляд, ні. Пояснимо чому.
Фізична особа — підприємець має право вільно використовувати кошти з поточного рахунка, який відкрито для провадження підприємницької діяльності. Правове обґрунтування такого висновку знаходимо у ст. 44 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-IV. Згідно з нею підприємництво здійснюється на основі вільного розпорядження прибутком, що залишається в підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом. Підтверджують це й фахівці Міндоходів у консультаціях, розміщених у розділах 104.04 і 107.04 БЗ.
При цьому чинне законодавство допускає можливість вільного розпорядження отриманим фізособою-підприємцем прибутком як у межах своєї підприємницької діяльності, так і як простою фізособою. Установлена лише зворотна заборона — на використання поточних рахунків простих фізичних осіб для проведення операцій, пов’язаних із провадженням підприємницької діяльності* (п.п. 7.7 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. № 492).
* Детальніше з нюансами використання особистого та підприємницького рахунків ви можете ознайомитися в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 86, с. 36.
Не змінює статусу позики як наданої засновником і те, що в договорі банківського рахунка як власник рахунка фігурує не проста фізична особа, а фізособа-підприємець. Адже для підприємства-позичальника важливе одне — щоб із тексту договору позики явно випливало, що позикодавцем є проста фізична особа. Тому добре було б, щоб у договорі фігурували паспортні дані такої фізособи та її реєстраційний номер облікової картки платника податків.
Якщо ці умови ви виконали, то позика, надана вам засновником-фізособою, зареєстрованим як підприємець, на строк, який не перевищує 365 календарних днів із дня отримання, у цілях оподаткування цілком відповідає статусу засновницької.
Хоча спокійніше обидві сторони договору почуватимуться, якщо надання позики пройде не через підприємницький рахунок фізособи-засновника, а через рахунок, відкритий ним як простою фізособою. Повертати позику теж краще на рахунок звичайної фізособи, а не на підприємницький. У такому разі в платіжному дорученні ви «не засвітите» статус позикодавця-засновника як підприємця.
Другий зручний варіант — отримання і повернення позики готівкою через касу підприємства. Для цього засновник цілком може попередньо зняти кошти зі свого підприємницького рахунка та внести їх до каси підприємства як звичайна фізособа. Важливо, що на цю ситуацію 10-тисячне і 150-тисячне обмеження для розрахунків готівкою, установлені п. 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637, не поширюються (детальніше див. «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 74, с. 16). Підтверджує це і НБУ в листі від 08.11.2013 р. № 11-117/21669. Отже, користуйтеся цією можливістю.
Наталя Білова, податковий експерт
