Щодо окремих питань колективно-договірного регулювання

укладаємо колдоговір

Щодо окремих питань колективно-договірного регулювання

Лист Міністерства соціальної політики України від 31.07.2013 р. № 8422/0/14-13/18

(витяг)

<…>

Зазначена у Вашому листі постанова Кабінету Міністрів України від 05.04.94 р. № 225 «Про порядок повідомної реєстрації галузевих і регіональних угод, колективних договорів» втратила чинність 28.02.2013 р. на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2013 р. № 115 «Про порядок повідомної реєстрації галузевих (міжгалузевих) і територіальних угод, колективних договорів».

Проведення повідомної реєстрації колективних договорів регулює Порядок повідомної реєстрації галузевих (міжгалузевих) і територіальних угод, колективних договорів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2013 р. № 115 (далі — Порядок).

Відповідно до цього Порядку повідомна реєстрація проводитися з метою посвідчення автентичності примірників і копії поданих на реєстрацію галузевих (міжгалузевих) і територіальних угод, колективних договорів для забезпечення можливості обліку їх умов при розгляді уповноваженими органами трудових спорів (індивідуальних та колективних), які можуть виникнути за результатами виконання умов таких угод (договорів).

Пунктами 2 і 3 зазначеного Положення доручено місцевим органам виконавчої влади і рекомендовано органам місцевого самоврядування в межах повноважень розглядати колективні договори стосовно відповідності законодавству та в разі виявлення порушень надавати рекомендації щодо їх усунення.

Відповідно до пункту 5 Положення сторонам колективного договору може бути відмовлено в повідомній реєстрації тільки в разі, якщо подані на реєстрацію примірники договору не є автентичними.

Стосовно статті 65 Господарського кодексу України зазначаємо, що відповідно до статті 4 цього Кодексу він не регулює трудові відносини. Господарський кодекс визначає основні засади господарювання в Україні та регулює господарські відносини <…>.

Правові засади розроблення, укладення та виконання колективних договорів визначає Закон України «Про колективні договори і угоди» (далі — Закон), який узгоджується з положеннями ратифікованих Україною конвенцій та прийнятих рекомендацій Міжнародної організації праці.

Конвенцією МОП № 98, Європейською соціальною хартією (переглянутою), які ратифіковані Україною, передбачено ведення переговорів на доб­ровільних засадах між роботодавцями або організаціями роботодавців та організаціями працівників із метою регулювання умов праці за допомогою колективних договорів.

Відповідно до статті 3 Закону колективний договір укладається між роботодавцем, з одного боку, та одним або кількома профспілковими органами, а в разі відсутності таких органів — представниками працівників, обраними й уповноваженими трудовим колективом, з іншого боку.

Порядок ведення переговорів з питань розроб­лення, укладення або внесення змін до колективного договору визначається його сторонами. Зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції (статті 10, 7 Закону).

Одночасно за ухилення від участі в колективних переговорах передбачена відповідальність. На осіб, які представляють роботодавців або профспілки чи інші уповноважені трудовим колективом органи, та ухиляються від участі в переговорах щодо укладення, зміни або доповнення колективного договору, або умисно порушили строк, визначений частиною третьою статті 10 цього Закону, або не забезпечили роботу відповідної комісії у визначені сторонами строки, накладається штраф до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, і вони несуть також дисциплінарну відповідальність аж до звільнення з посади (стаття 17 Закону).

Генеральна угода укладається на національному рівні.

Відповідно до статті 9 Закону положення генеральної угоди діють безпосередньо та є обов’язковими для всіх суб’єктів, які перебувають у сфері дії сторін, що підписали угоду.

<…>

Роботодавці та первинні профспілкові організації не є безпосередніми учасниками переговорів щодо укладення генерального договору, їхні інтереси представляють суб’єкти сторін, які уклали угоду.

На сьогодні є чинною Генеральна угода про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2010 — 2012 роки.

Зазначену Генеральну угоду укладено між Стороною власників в особі Кабінету Міністрів України та Спільного представницького органу сторони роботодавців на національному рівні, з одного боку, і Стороною профспілок в особі Спільного представницького органу всеукраїнських профспілок і профспілкових об’єднань для ведення колективних переговорів та соціального діалогу на національному рівні, з іншого боку.

Перелік суб’єктів сторін, які уклали Генеральну угоду, наведено в Додатках 1 і 2 до угоди.

Отже, якщо підприємство було представлене уповноваженими представниками зі сторони роботодавця і сторони працівників при укладенні генеральної угоди, то для нього буде обов’язковим дотримання її норм і положень.

Водночас зазначаємо, що Мінсоцполітики не наділене повноваженнями щодо тлумачення правових норм та їх практичного застосування.

Офіційне тлумачення законів України дає Конституційний Суд України (стаття 147 Конституції України).

Заступник Міністра — керівник апарату В. Коломієць

коментар редакції

Колдоговірний колаж від Мінсоцполітики

Мінсоцполітики виклало підхід щодо трьох питань колективно-договірного регулювання трудових відносин. Нічого революційного в ньому немає, але для загального розвитку з висновками чиновників усе ж варто ознайо­митися.

Коли можуть відмовити в реєстрації колдоговору? Після того як колдоговір укладено, його потрібно зареєструвати. Проте зверніть увагу: на початок його дії факт такої реєстрації не впливає. Адже колдоговір набирає чинності з моменту його підписання або з дати, зазначеної в ньому. Для чого ж тоді потрібна така реєстрація? А для того, щоб норми колдоговору можна було врахувати при розгляді трудових спорів, що виникають за результатами його виконання (п. 2 Порядку повідомної реєстрації галузевих (міжгалузевих) і територіальних угод, колективних договорів, затвердженого постановою Кабміну від 13.02.2013 р. № 115, далі — Порядок № 115).

Таку реєстрацію здійснюють місцеві органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування (ст. 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 01.06.93 р. № 3356-XII, далі — Закон № 3356). Інакше кажучи, районні, районні у мм. Києві та Севастополі державні адміністрації, а також виконавчі комітети сільських, селищних і міських рад (п. 1 Порядку № 115). Щоб зареєструвати колдоговір, його разом із додатками (у кількості примірників, що відповідає кількості сторін, — тобто, як правило, у двох) і копією потрібно подати до відповідного органу. Реєстрація здійснюється протягом наступних 14 робочих днів. Звісно, якщо орган реєстрації не виявить підстав для відмови. Що ж це за підстави? Чиновники нагадали, що вона лише одна — це неавтентичність поданих на реєстрацію примірників колдоговорів (п. 5 Порядку № 115).

Чи обов’язково укладати колдоговір? Ні, не обов’язково. Щоправда, у цьому питанні чиновники поставили крапку вже давно (лист Міністерства праці та соціальної політики України від 07.04.2006 р. № 2411/0/14-06/18, лист Мін’юсту від 05.04.2006 р. № 21-5-197). При цьому вони повідомили, що ч. 7 ст. 65 Господарського кодексу України (далі — ГКУ) цьому висновку не перешкода. Ця норма, нагадаємо, передбачає, що на всіх підприємствах, які використовують найману працю, має укладатися колективний договір. Як контр­аргумент цій нормі Мінсоцполітики повідомило, що ГКУ трудові відносини не регулює. Формально, усе дійсно так, але зауважимо: в ідеалі колективний договір усе ж варто укласти. Чому? Та хоча б тому, що саме в ньому роботодавець закріплює більшість локальних правил, при визначенні яких законодавець надає йому свободу. Наприклад, у колдоговорі фіксуються форми та системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів* тощо (ст. 15 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР).

На кого поширюється Генеральна угода? Відповідь чиновників на це запитання також не здивувала. На щастя, у хорошому сенсі. Вони, насамперед, нагадали, що зараз усе ще діє Генеральна угода про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2010 — 2012 роки від 09.11.2010 р. (далі — Угода). При цьому не дивуйтеся з того, що виходячи з назви її дію обмежено 2010 — 2012 роками. Угода діятиме аж до прийняття нової угоди (або внесення до неї змін).

Переходимо до питання про те, на кого ж вона поширюється. У ст. 9 Закону № 3356 зазначено, що положення генеральних угод діють безпосередньо та обов’язкові для всіх суб’єктів, які перебувають у сфері дії сторін, що підписали угоду. Виходить, що Угода повинна поширюватися лише на тих, хто був представлений при її підписанні. Цього не заперечує й Мінсоцполітики. Воно повідомило, що норми Угоди є обов’язковими для підприємств, які були представлені уповноваженими представниками зі сторони роботодавця (Додаток 1 до Угоди) і сторони працівників (Додаток 2 до Угоди). Продовжимо цю думку: якщо норми Угоди для підприємства не обов’язкові, то йому потрібно орієнтуватися на норми, установлені законодавством. Крім того, йому також не заборонено враховувати і положення Угоди. Ці висновки було викладено ще у 2011 році — у листі Міністерства праці та соціальної політики від 17.03.2011 р. № 2774/0/14-11/18 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 92, с. 45).

Віталій Смердов