Альтернатива стягненню збитків з працівників за нестачами
Інвентаризація. Нестача. Винного виявлено. Що далі?
А далі — головний біль (у тому числі у бухгалтера). Про його причини та про один поширений (але зовсім не хитромудрий) спосіб, до якого вдаються на практиці для «камуфляжу» нестач, сьогодні й поговоримо.
Олексій Павленко, податковий експерт
Негативні наслідки виявленої при інвентаризації нестачі полягають зазвичай у такому.
Організаційний дискомфорт
За фактом виявлення нестачі інвентаризаційна комісія у протоколі інвентаризації зобов’язана зазначити її причини, винних у цьому осіб та вжиті до них заходи. Тож слід обов’язково встановити причини нестачі та винних у цьому осіб. Якщо такі особи, врешті-решт, відшукаються, то для стягнення з них відшкодування вони мають добровільно визнати факт своєї провини, інакше для її доведення підприємству (підприємцю) доведеться звертатися до суду.
Після улагодження питань з винними особами керівництво підприємства за підсумками інвентаризації має винести рішення про стягнення з осіб, які «нашкодили», заподіяних підприємству такою нестачею збитків.
Визначити розмір таких збитків теж «із наскоку» не вийде.
Для того щоб усе було законно, необхідно звернутися до послуг професійного оцінювача
Причому оцінка необхідна незалежно від виду цінностей, яких не вистачає, та розміру облікової вартості. Цього вимагає Порядок № 116. Виняток становлять випадки з нестачею дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей — тоді застосовуються норми Закону України «Про визначення розміру збитків, заподіяних підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), нестачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей» від 06.06.95 р. № 217/95-ВР.
Таким чином, навіть якщо нестача (розкрадання, псування) — «на копійки», то для стягнення шкоди все одно, будьте ласкаві, витрачайтеся на оцінювача!
Якщо ви все-таки витратите кошти на проведення оцінки та визначите розмір збитку, то впритул наблизитеся до «теми утримання», що теж має свої специфічні нюанси.
По-перше, розрахована профоцінювачем сума відшкодування стягується за наказом керівника (ст. 136 КЗпП). Такий наказ має бути видано не пізніше ніж через два тижні з дня виявлення нестачі. А «набирає чинності» такий наказ не раніше ніж через 7 днів з моменту повідомлення про це працівника.
По-друге, утримання із зарплати винного обмежені ст. 128 КЗпП, згідно з якою загальний розмір усіх відрахувань при кожній виплаті заробітної плати не може перевищувати 20 % (у випадках, спеціально передбачених законодавством, — 50 % заробітної плати).
Крім того, як уже згадувалося, якщо працівник не погодиться добровільно відшкодувати шкоду, то роботодавець має звернутися до суду з позовом про стягнення шкоди (навіть якщо сума шкоди, що відшкодовується у зв’язку з нестачею, не перевищить середньомісячного заробітку винуватця).
Ну і, крім виконання всіх необхідних документальних (і не лише) формальностей, виникають деякі обліково-податкові проблеми.
Обліково-податковий дискомфорт
У принципі, відображення в бухгалтерському обліку виявлених інвентаризацією нестач особливих проблем не викликає, проте наявність винного та компенсація/утримання шкоди таке відображення ускладнює. З’являються позабалансові записи, у балансі відображається дохід, потім ще додадуться проводки, пов’язані з утриманням «збиткових» сум із зарплати винного…
У податковому обліку теж можуть мати місце певні проблеми, якщо запаси, яких не вистачає*, уже якимсь чином вплинули на податковий облік.
* Нестачі основних засобів ми в цій публікації не розглядаємо.
Особливо це стосується ПК з ПДВ, якщо такий заявлявся щодо ТМЦ (яких не вистачає), під час їх придбання. Тут цілком реально вбачається обов’язок платника нарахувати ПДВ (виходячи з вартості їх придбання) відповідно до пп. 198.5 і 189.1 ПКУ. Підстава — ТМЦ, яких не вистачає, не були використані в господарській діяльності. Податку на прибуток тут, як правило, виникати не повинно — у зв’язку із застосуванням норми п.п. 136.1.5 ПКУ (що передбачає невключення в дохід сум компенсації прямих витрат чи збитків, понесених платником у результаті порушення його прав та інтересів, якщо вони не були віднесені до складу витрат).
Шляхи вирішення. Унаслідок зазначених вище організаційно-паперових проблем (особливо у світлі оціночного «подарунка», піднесеного останньою редакцією Порядку № 116) з «причепом» податкових та бухоблікових маніпуляцій з нестачами та винними в них особливо ніхто не хоче морочитися. Тому народ на практиці шукає всілякі інші шляхи «творчого усунення» нестач — щоб або їх узагалі позбутися, або вирішити такі ситуації комфортно.
На практиці застосовуються різні способи «усунення» нестач (інколи не зовсім законні).
Проте здебільшого, коли винуватець усе-таки має відповісти за свої діяння (недбалість, розкрадання тощо), нестачу «анігілюють» найпростішим способом.
ТМЦ, яких не вистачає, «продають» безпосередньо винуватцю чи іншому («потрібному») покупцеві
Такий «продаж» (на користь «довіреної» особи) часто здійснюють до інвентаризації. Це робиться з тією метою, щоб нестачу взагалі не було виявлено інвентаризаційною комісією…
Ціна продажу ТМЦ, яких не вистачає, залежить від певних обставин та мети такої реалізації. Якщо винуватця карають, то ціна може бути реальною, якщо ні (або не дуже), то — дорівнювати собівартості нестачі**.
** Особливо у світлі того, що небезпека застосування до подібних ситуацій звичайних цін (як з податку на прибуток, так і з ПДВ) після зміни з 01.09.2013 р. статті 39 та інших норм ПКУ є доволі примарною. Докладніше про це див. у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 91, с. 8.
Ми говоримо переважно про ті випадки, коли «продаж» того, що не вистачає, здійснюється на користь винуватця. Якщо вартість продажу велика, оплачувати її можна частинами.
Цей «продаж», особливо якщо його буде здійснено за собівартістю (ціною придбання) недостатніх ТМЦ, до серйозних податкових наслідків не призведе. З податку на прибуток доходи дорівнюватимуть витратам. А що стосується ПДВ, то тут податкове зобов’язання буде аналогічним тому, яке б довелося нарахувати згідно з п. 198.5 ПКУ в разі «засвічення» нестачі, а можливо, і меншим (при збитковому продажу).
Що стосується «технічного» виконання, то тут слід пам’ятати про дотримання готівкових обмежень та інші проблеми, з цим пов’язані (наприклад, якщо «продається» продукція невласного виробництва, пам’ятайте про проблеми з РРО і торговими патентами, обмеження готівкових розрахунків з фізичними особами сумою 150 тис. грн.***).
*** Див. про це обмеження, наприклад, у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 74, с. 16.
Тому в деяких ситуаціях краще або розрахуватися безготівковими коштами, або внести готівку на поточний рахунок одержувача, який «постраждав при інвентаризації», через касу банку.
Але, з іншого боку, не варто ігнорувати й можливі проблеми, пов’язані з розкриттям перевіркою дійсного змісту таких «продажів».
Утім, якісь серйозні податкові недоплати перевіркою розкриті не будуть, тому податкові перевіряючі навряд чи надто прагнутимуть розкрити таємницю таких операцій.
Проте тут (якщо раптом про такі «продажі» хтось нашепче до правоохоронних органів) не виключаються погрози та залякування «на предмет» службового підроблення (ст. 366 КК).
Отже, краще підходити до вирішення подібних проблем зважено.
