Трейд-ін: міняємо ваше старее авто на наше нове

Трейд-ін: міняємо ваше старе авто на наше нове

Споживач поступово звикає до терміна «трейд-ін». І хоча такою можливістю все ще мало хто користується, пропозиція обміняти старе авто з доплатою на нове є в переліку можливостей, що надаються покупцю, будь-якого автосалону, який себе поважає. Що отримує покупець, загалом, зрозуміло: заощадження часу та зниження ризиків, які супроводжують продаж старого автомобіля напередодні придбання нового. З чим же стикається автоторговець?

Олександр Ключник, податковий експерт

Головний біль, пов’язаний із викупом старого автомобіля та його подальшим продажем, не дуже тішить торговців автомобілями (будемо скорочено умовно іменувати їх дилерами). І йдуть вони на цей крок не з любові до покупців, а з метою вижити в умовах жорсткої конкуренції. Простежимо можливі податкові наслідки для дилера, який долучився до системи трейд-ін (саме так на західний лад називають обмін старого авто на нове з доплатою). Для визначеності вважатимемо, що власником старого автомобіля є фізична особа.

Те, що для покупця звучить як «трейд-ін», насправді може бути досягнуте за допомогою різних схем. Принциповим має залишатися одне — автовласник розлучається зі старим автомобілем, вартість якого зараховується як часткова оплата придбання нового автомобіля. Яким конкретно чином це досягається, зазвичай вирішує дилер. Розглянемо три основні схеми, які можуть бути використані.

Перша. Так би мовити, трейд-ін «у лоб» — міна з доплатою. По суті, її можна назвати класичним трейд-іном, оскільки за документами здійснюється саме те, що винесене в заголовок.

Друга. Ця схема передбачає укладення двох зустрічних договорів купівлі-продажу. За одним з них фізособа продає дилеру свій автомобіль, що був в експлуатації. За іншим — дилер продає фізособі новий автомобіль. Потім на меншу із сум (найімовірніше, це буде вартість автомобіля фізособи) здійснюється залік зустрічних вимог, а різницю фізособа доплачує. В окремих випадках, можливо, відбувається закриття кожного з договорів, тобто замість заліку — рух грошей.

Третя. Укладення між фізособою і дилером посередницького договору на продаж старого авто (фізособа — комітент, дилер — комісіонер), паралельно з яким укладається договір купівлі-продажу нового (фізособа — покупець, дилер — продавець). За одним договором комісіонер винен певну суму комітенту (за продаж його авто), за іншим — покупець повинен заплатити продавцю за новий автомобіль. На меншу із двох зазначених сум здійснюється залік, різниця оплачується грошима. Звісно, можливий і варіант з рухом грошей.

Правочини, в яких одна сторона зобов’язується передати іншій стороні у власність один товар в обмін на іншій, є товарообміном (бартером). Кожна зі сторін договору міни є продавцем того товару, який вона передає в обмін, і покупцем товару, який отримує натомість. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, який обмінюється на товар меншої вартості. Як бачимо, ситуація, що нами розглядається, цілком вписується в зазначену схему.

Договорам міни присвячено ст. 715 і 716 ЦКУ

З точки зору оподаткування прибутку «бартерність» спричинює необхідність ураховувати вимоги п. 153.10 ПКУ. Доходи і витрати від проведення бартерних операцій визначаються відповідно до договірної ціни, але не нижче (не вище) за звичайні ціни.

З 01.09.2013 р. визначати звичайну ціну при неконтрольованих* товарообмінних операціях необхідно, орієнтуючись на визначення звичайної ціни, наведене в п.п. 14.1.71 ПКУ. Згідно з цим визначенням звичайна ціна — ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено ПКУ. І якщо не доведене зворотне, то вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. У свою чергу, визначення ринкової ціни міститься в п.п. 14.1.219 ПКУ, а порядок визначення таких цін наразі не встановлено.

Зауважимо, що застосування в цьому випадку п. 146.9 або п. 146.10 ПКУ є недоречним, оскільки для дилера автомобілі є товаром, а не об’єктами основних засобів.

Для цілей оподаткування ПДВ «бартерність» уже не несе звичайноцінових наслідків: абзац п’ятий п. 188.1 ПКУ, який раніше вимагав при товарообміні застосовувати звичайні ціни, у процесі переходу до трансфертного ціноутворення виключено (про те, у чому вплив звичайних цін у нашому випадку все ж може проявитися, скажемо далі).

З точки зору ПДВ «слабкою ланкою» цієї схеми є те, що за придбаним у фізособи автомобілем дилер не матиме податкового кредиту, а за новим автомобілем, який продається, у нього виникнуть повноцінні податкові зобов’язання. Певною мірою це компенсується при подальшому продажу вживаного автомобіля. Згідно з абзацом другим п. 189.3 ПКУ, якщо платник провадить діяльність із постачання однорідних вживаних товарів, придбаних у фізосіб із переходом права власності на такі товари, то базою обкладення ПДВ буде додатна різниця між ціною продажу і ціною придбання таких товарів.

Узагалі, для випадку, що розглядається, п. 189.3 ПКУ є дуже важливим. Саме тут установлено, як визначати ціну вживаного авто, яке продається, що необхідно для правильного обчислення тієї самої різниці між цінами, яка є базою обкладення ПДВ. Для фізособи потрібно орієнтуватися на ціну договору, але не нижче оціночної**, а для платників ПДВ — на договірну вартість, але не нижче звичайних цін. Тут же визначено, що вживаними є автомобілі, які не відповідають критерію нового транспортного засобу (далі — ТЗ), тобто що зареєстровані в Україні не вперше та мають пробіг від 6000 кілометрів і більше.

За визначенням того, які товари можуть вважатися однорідними, п. 189.3 ПКУ відсилає до розд. І ПКУ. Судячи з усього, йдеться про п.п. 14.1.131 ПКУ. На нашу думку, вживані автомобілі, що придбавалися у фізосіб, можуть розглядатися як однорідні товари для цілей застосування п. 189.3.

І, нарешті, згідно з абзацом першим п. 173.3 ПКУ юрособа, яка є стороною у правочині купівлі-продажу рухомого майна (для цілей ст. 173 ПКУ під продажем розуміється будь-який перехід права власності на об’єкти рухомого майна, крім їх спадкування або дарування, — див. п. 173.8), вважається податковим агентом фізособи, яка бере участь у правочині, з ПДФО. З усіма наслідками, що випливають, уключаючи подання ф. № 1ДФ (детальніше див. п. 176.2 ПКУ). Докладніше про обов’язки юрособи, яка бере участь у правочині з продажу фізособою автомобіля читайте у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 83, с. 40.

Дохід фізособи від продажу (обміну) легкового авто, мотоцикла, мопеда визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі, але не нижче середньоринкової вартості відповідного ТЗ або не нижче його оціночної вартості (за вибором платника податку). Так визначено абзацом третім п. 173.1 ПКУ. Як бачимо, для цілей обкладення ПДВ і для цілей обкладення ПДФО «оціночні» підходи до вартості вживаного авто дещо відрізняються. У газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 92, с. 35 можна ознайомитися з новим порядком оцінки майна фізосіб для цілей оподаткування, запровадженим постановою КМУ від 04.03.2013 р. № 231.

Відповідно до п. 173.2 ПКУ дохід, отриманий від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року одного з об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла або мопеда, як виняток, не підлягає оподаткуванню. Будь-який наступний продаж подібного ТЗ підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною в п. 167.2 ПКУ (тобто 5 % від бази оподаткування).

Замість укладення договору міни сторони можуть укласти два зустрічні договори купівлі-продажу. В одних випадках на меншу із двох сум може бути здійснено залік зустрічних однорідних вимог, а різницю — доплачено грошима. В інших (наприклад, якщо юрособа є платником єдиного податку, якому заборонені негрошові форми розрахунку за продукцію) доведеться обійтися без заліку і потрібно буде «прогнати гроші»: припустимо, дилер спочатку придбає у фізособи вживаний автомобіль, а потім продасть їй новий. Тут важливо пам’ятати про нещодавно запроваджене обмеження на величину готівкових розрахунків за участю фізосіб (детальніше про це читайте в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 74, с. 16 і № 76, с. 38).

Будь-яких серйозних податкових переваг перед бартерним варіантом така схема не містить. Загалом, можна говорити про усунення «звичайноцінового» обмеження, властивого бартерним правочинам*. Але, по-перше, на сьогодні для неконтрольованих операцій таке обмеження виглядає дещо аморфно (відсутні чітко прописані правила визначення звичайних цін, на які слід орієнтуватися). По-друге, при продажу ТЗ (що здійснюється в будь-якій формі) усе одно слід орієнтуватися чи то на оціночну вартість, чи то на показники середньоринкової ціни для відповідної моделі з урахуванням пробігу та технічного стану (з урахуванням зробленого вище зауваження про різницю в підходах до оцінки для цілей обкладення різними податками).

Крім усього іншого, ця схема, як і попередня, передбачає придбання у фізособи автомобіля у власність дилера. Через низку обставин (не в останню чергу пов’язаних з документальними формальностями при зміні власника ТЗ), це не дуже-то тішить останнього. Таких недоліків позбавлений наступний підхід.

Загальний результат здійснених операцій той самий: фізособа продає старий автомобіль, а в дилера придбаває новий. Тільки продаж уживаного автомобіля здійснюється не дилеру, а на комісійних умовах** (за яких фізособа є комітентом, дилер — комісіонером) кінцевому споживачу, здебільшого іншій фізичній особі.

Комісійний продаж авто є одним із поширених варіантів продажу ТЗ

Такий варіант прямо передбачений у Порядку торгівлі транспортними засобами. Певним організаційним особливостям таких продажів присвячено два останні абзаци п. 12 Порядку торгівлі транспортними засобами, в яких повідомляється, що комісіонер видає кінцевому покупцю довідку-рахунок, на зворотному боці якої зазначається інформація про оціночну вартість ТЗ та про суб’єкта оціночної діяльності, який її визначив, маючи на це право.

Винятком є випадок, коли дохід фізособи для цілей оподаткування (за його вибором) обчислюється не на підставі оцінки, а виходячи з середньоринкової вартості, як це передбачає ст. 173 ПКУ. Іншим винятком є випадок, коли згідно із законодавством відчуження фізособою легкового автомобіля (мотоцикла, мопеда) не підлягає оподаткуванню. Але в будь-якому разі фізособа, яка передає для реалізації своє ТЗ у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла або мопеда, зобов’язана надати письмове повідомлення про кількість відчужень таких ТЗ протягом поточного календарного року.

Інші важливі й корисні відомості містяться в розділі «Особливості здійснення комісійної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери» (пп. 42 — 56 Порядку торгівлі транспортними засобами). Зокрема, комісіонер повинен переконатися у відсутності заборони на зняття авто з обліку, звірити ідентифікаційні номери агрегатів автомобіля з техпаспортом і скласти у двох примірниках акт технічного стану авто. Тут же описані дії комісіонера при виявленні несправностей та пошкоджень ТЗ, урегульовані дії сторін при різних строках дії договору і строках, відведених на продаж ТЗ. У п. 54 викладено розподіл відповідальності перед покупцем між комітентом і комісіонером. У п. 55 наведено повний перелік документів, які комісіонер видає покупцю на проданий ТЗ, а в п. 56 — умови та строки виплати комітенту належної йому суми.

Звертаємо вашу увагу, що в цьому випадку «працює» абзац перший п. 189.3 ПКУ, згідно з яким для платника податку, що здійснює підприємницьку діяльність із постачання вживаних товарів (комісійну торгівлю), отриманих від осіб, не зареєстрованих платниками ПДВ, базою обкладення ПДВ є комісійна винагорода. Розглянемо застосування «комісійної» схеми на прикладі.

Приклад. У фізичної особи Петренка І. П. підприємство «Автомайдан» прийняло на реалізацію на умовах комісії автомобіль Toyota RAV4, оцінений у 192 тис. грн. Комісійна винагорода становить 25 % від продажної вартості, тобто 48 тис. грн.(про те, чому так багато, скажемо далі). Громадянин Петренко І. П. письмово повідомив комісіонера, що це перший продаж легкового автомобіля в поточному році (інші ТЗ він також не продавав), отже, дохід від нього обкладенню ПДФО не підлягає.

Водночас Петренко І. П. придбаває в підприємства «Автомайдан» легковий автомобіль Toyota Camry вартістю 324 тис. грн. (у тому числі ПДВ — 54 тис. грн.). Собівартість цього автомобіля в обліку «Автомайдану» — 250 тис. грн.

У нашому прикладі прийняті певні спрощення. По-перше, опущені деякі супутні придбанню нового автомобіля платежі. По-друге, продаж і нового, і старого автомобіля відображені як такі, що відбулися практично одночасно. На практиці так трапляється далеко не завжди. Комісіонер може досить довго шукати покупця, несучи додаткові витрати, наприклад, на зберігання автомобіля. Водночас для покупця важлива оперативність у вчиненні всього комплексного правочину. Тобто він хотів би зарахувати гроші за свій старий автомобіль максимально швидко, здійснити необхідну доплату — і роз’їжджати собі на втіху вже на новенькому авто.

Як правило, якщо має місце не просто комісійний продаж, у результаті якого комітенту повинні віддати гроші від продажу його авто, а саме продаж йому нового автомобіля із заліком вартості старого, такому покупцю йдуть назустріч. І відповідна сума буде зарахована практично одразу, не чекаючи продажу вживаного автомобіля новому господарю. Але ціною такої оперативності (наслідком якої є перейняття комісіонером на себе певних ризиків та витрат) буде помітно менша, порівняно з ринковою, вартість старого авто, яку приймуть у залік. Така різниця в середньому становить 20 — 25 % (залежно від марки автомобіля, моделі, року випуску, пробігу, технічного стану тощо). У цьому випадку — це величина комісійної винагороди, але приблизно таку ж суму втратить фізособа, звертаючись до системи трейд-ін і при інших схемах, розглянутих вище. А виграє — відсутність клопоту та швидкість вчинення правочину.

	висновки
	Те, що для покупця звучить як трейд-ін, може бути досягнуте дилером з використанням різних договірних схем. В одних випадках вибір визначається системою оподаткування дилера (наприклад, якщо він єдиноподатник, то йому не можна здійснювати негрошові розрахунки), в інших ґрунтується на бажанні спростити документообіг та уникнути оформлення ТЗ «у власність». Продаж уживаних авто має певні особливості, переважно щодо ПДВ та ПДФО, у тому числі пов’язані з оцінкою. Бажання піти назустріч клієнту та максимально швидко зарахувати вартість його старого автомобіля в рахунок сплати нового супроводжується перейняттям на себе певних витрат, пов’язаних із не завжди коротким періодом пошуку кінцевого покупця для старого авто. Це позначається на вартості, за якою приймають уживаний автомобіль до заліку.

Документи статті

1. ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

2. ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

3. Порядок торгівлі транспортними засобами — Порядок здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затверджений постановою КМУ від 11.11.2009 р. № 1200.