Працівник захворів у відрядженні

Працівник захворів у відрядженні

Приводом для написання цієї статті став лист нашого читача, в якому він просив роз’яснити, як діяти підприємству в разі, якщо працівник, перебуваючи у відрядженні, захворів? Чи виплачувати працівнику добові за період хвороби, що збіглася з відрядженням? Чи підлягає оплаті листок непрацездатності, наданий працівником? Відповіді на ці запитання автор листа та наші читачі зможуть знайти в цій статті.

Лілія УШАКОВА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.

ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

Закон № 2240 — Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 р. № 2240-III.

Указ № 436 — Указ Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.95 р. № 436/95.

Порядок № 100 — Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100.

Порядок № 1266 — Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затверджений постановою КМУ від 26.09.2001 р. № 1266.

Положення № 637 — Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637.

Інструкція № 59 — Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 р. № 59.

Інструкція № 5 — Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. № 5.

Інструкція № 455 — Інструкція про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затверджена наказом МОЗ України від 13.11.2001 р. № 455.

Лист № 283 — лист Мінсоцполітики від 18.04.2012 р. № 283/13/155-12.

Перш ніж перейти до розгляду запитань, поставлених нашим читачем (див. преамбулу до цієї статті), нагадаємо, що в частині регулювання трудових взаємовідносин з відрядженим працівником госпрозрахунковим підприємствам слід керуватися КЗпП. Податково-відряджувальні питання для них урегульовано положеннями ПКУ. Щодо Інструкції № 59, то вона не є обов’язковою для госпрозрахункових підприємств, оскільки поширюється тільки на відрядження працівників органів державної влади, підприємств, установ та організацій, що повністю або частково фінансуються за рахунок бюджетних коштів (далі — бюджетники). Інші (госпрозрахункові) підприємства можуть використовувати цей документ як допоміжний (довідковий) (див. лист ДПСУ від 31.03.2012 р. № 5742/6/15-1415).

Проте враховуючи, що більшість відряджувальних питань, відповіді на які бюджетники можуть знайти в Інструкції № 59, іншими нормативно-правовими актами (у тому числі КЗпП і ПКУ) не регулюються, для госпрозрахункових підприємств, на наш погляд, найбільш прийнятним буде варіант розроблення свого внутрішнього документа, що регулює порядок відряджання працівника в межах України та за її кордон, використовуючи як орієнтир Інструкцію № 59. Таким документом може бути внутрішнє положення про відрядження, погоджене з трудовим колективом (або з його представниками в особі профспілки).

При написанні цієї статті ми також керувалися нормами Інструкції № 59, оскільки більша частина роботодавців при розробленні документа, що регулює відряджувальні питання, використовували (або використовуватимуть) як допоміжний саме цей документ.

Направлення працівника у відрядження здійснюється на підставі наказу (розпорядження) керівника підприємства, в якому, серед іншого, указується строк перебування працівника у відрядженні.

Після повернення з відрядження працівник, який затримався у відрядженні у зв’язку з хворобою, у загальному порядку заповнює та подає Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт (далі — Звіт) за формою, затвердженою наказом Мінфіну України від 25.01.2013 р. № 1276, до якого додає:

— оригінали документів, що підтверджують понесені ним у зв’язку з відрядженням витрати;

— листок непрацездатності (про те, де його отримати відрядженому працівнику та як він має бути заповнений, ітиметься далі);

— доповідну записку про причину затримки (див. абзац другий розд. ІІ п. 10 Інструкції № 59, лист Мінфіну від 14.03.2011 р. № 31-18030-07-10/668).

За наявності надміру витрачених коштів вони повертаються працівником до каси підприємства до чи під час подання Звіту. Нагадаємо: строки подання звіту встановлено пп. 170.9.2 і 170.9.3 ПКУ. Ознайомитися з ними наші читачі могли в тематичному номері «Завжди напохваті» (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 62, с. 38).

Після отримання від працівника доповідної записки про причину затримки та листка непрацездатності роботодавець приймає рішення про продовження строку відрядження, яке оформляється наказом (розпорядженням). Тобто наказ (розпорядження) про продовження відрядження складається вже після повернення відрядженого працівника на те підприємство, яке його відряджало.

Окремо зупинимося на відображенні днів хвороби, що збіглися з періодом відрядження, у Табелі обліку використання робочого часу (далі — Табель), типову форму якого затверджено наказом Держкомстату України від 05.12.2008 р. № 489. Нагадаємо: для кодування в Табелі днів відрядження застосовується код «ВД» (07). Оплачувані дні хвороби працівника кодуються як «ТН» (26). Оскільки дні хвороби, що припадають на період відрядження, не включаються до строку відрядження (див. абзац третій п. 9 розд. II Інструкції № 59), то і в Табелі дні хвороби у відрядженні, засвідчені листком непрацездатності, слід кодувати «ТН» (26).

Розібравшись з документальним оформленням затримки у відрядженні, розглянемо, де відряджений працівник може отримати листок непрацездатності, та особливості заповнення такого листка.

Незалежно від того, де захворів працівник, його тимчасова непрацездатність має бути засвідчена в установленому порядку. Тобто працівник повинен мати листок непрацездатності, що засвідчує його непрацездатність (п. 1.1 Інструкції № 455).

Особам, у яких тимчасова непрацездатність настала поза постійним місцем проживання, зокрема під час перебування у відрядженні, листок непрацездатності видається за місцем їх тимчасового перебування з дозволу головного лікаря лікувально-профілактичного закладу на кількість днів непрацездатності. Цей листок непрацездатності завіряється підписом головлікаря (підпис проставляється у графі «Видачу листка непрацездатності дозволяю») та печаткою лікувально-профілактичного закладу (див. п. 1.10 Інструкції № 455, п. 3.8 Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої наказом МОЗ, Мінпраці, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 03.11.2004 р. № 532/274/136-ос/1406).

Такі ж правила діють і в разі стаціонарного лікування відрядженого працівника поза постійним місцем проживання. Тобто листок непрацездатності видається з дозволу головного лікаря, завіряється його підписом та печаткою лікувально-профілактичного закладу на кількість днів, необхідних для лікування (п. 1.11 Інструкції № 455).

Про те, як оплачуються дні хвороби працівника у відрядженні, а також про виплати за період відрядження з хворобою, поговоримо далі.

Добові та оплата проживання у відрядженні. Згідно з п. 9 розд. II Інструкції № 59 у разі тимчасової непрацездатності відрядженого працівника йому на загальних підставах протягом усього часу, поки він не може за станом здоров’я приступити до виконання покладеного на нього службового доручення або повернутися до місця свого постійного проживання, але не більше двох місяців:

1) відшкодовуються витрати на наймання житлового приміщення (крім випадків, коли відряджений працівник перебуває на стаціонарному лікуванні);

2) виплачуються добові.

Утім, щоб за період хвороби витрати на наймання житла було відшкодовано, а добові виплачено, працівник, який захворів у відрядженні, повинен мати документ, що засвідчує його тимчасову непрацездатність (неможливість за станом здоров’я повернутися до місця постійного проживання), тобто листок непрацездатності, виданий у встановленому порядку.

Якщо працівник захворів у відрядженні, то авансу, виданого йому перед від’їздом, може не вистачити для покриття добових витрат та витрат на проживання. У цьому випадку, якщо це можливо, роботодавець може (але не зобов’язаний!) забезпечити хворого працівника додатковими грошовими коштами. Щодо обмеження, установленого п. 2.11 Положення № 637, згідно з яким видача працівнику готівкових коштів під звіт може здійснюватися тільки за умови звітування ним у встановленому порядку за раніше отримані суми, зазначимо таке. На думку НБУ, викладену в листі від 15.03.2007 р. № 11-113/981-2658 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 103), видача або перерахування підприємством відрядженому працівнику додаткової суми коштів на відрядження не буде порушенням вимог чинних нормативно-правових актів України за умови наявності наказу підприємства про продовження строку відрядження такого працівника та своєчасного подання працівником Звіту. Зі свого боку ми згодні з такою позицією та вважаємо, що заборона, передбачена п. 2.11 Положення № 637, спрямована на обмеження видачі під звіт «нових» коштів за наявності прострочення в поданні Звіту за раніше отримані кошти. У ситуації, що розглядається, строк подання Звіту за раніше отримані кошти не закінчився, тому видача «нових» коштів не повинна спричинити застосування штрафу, передбаченого абзацом п’ятим ст. 1 Указу № 436.

Якщо ж відрядженому працівнику було видано корпоративну платіжну картку, то підприємство в разі недостатності грошових коштів, що на ній є, для покриття витрат працівника, пов’язаних з відрядженням, має право додатково перерахувати грошові кошти, необхідні працівнику у зв’язку з продовженням строку його відрядження, на картрахунок.

Лікарняні. Дні тимчасової непрацездатності не включаються до строку відрядження (див. абзац третій п. 9 розд. II Інструкції № 59). За період тимчасової непрацездатності, що збігся з відрядженням, працівнику на загальних підставах здійснюється оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності та виплачується допомога по тимчасовій непрацездатності. Підставою для призначення лікарняних є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності (ч. 1 ст. 51 Закону № 2240). Якщо листок непрацездатності працівника заповнено з порушенням норм Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої наказом Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, МОЗ, Мінпраці та ФТВП від 03.11.2004 р. № 532/274/136-ос/1406, дні тимчасової непрацездатності не оплачуються.

Нагадаємо: розрахунок середньої зарплати для оплати періоду тимчасової непрацездатності здійснюється відповідно до Порядку № 1266. Розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата для оплати лікарняних, є період роботи за останнім основним місцем роботи перед настанням страхового випадку, протягом якого працівник працював та сплачував страхові внески або за нього сплачувалися страхові внески (п. 3 Порядку № 1266). За загальним правилом таким періодом будуть останні 6 календарних місяців (з 1-го до 1-го числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок (п. 4 Порядку № 1266).

Якщо працівник пропрацював на підприємстві менше 6 календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється за фактичну кількість відпрацьованих календарних місяців (з 1-го до 1-го числа), що передують місяцю настання страхового випадку. Якщо працівник не відпрацював повний календарний місяць, середня заробітна плата обчислюється за фактично відпрацьований час перед настанням страхового випадку.

До розрахунку середньоденної (середньогодинної) заробітної плати для визначення суми лікарняних уключаються виплати, що:

1) нараховані за відпрацьований час;

2) уключаються до фонду оплати праці згідно з Інструкцією № 5 (інформацію про те, які виплати включаються до фонду оплати праці та беруть участь у розрахунку середньої заробітної плати, наші читачі можуть знайти в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 76);

3) уключаються до бази для нарахування та утримання єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — ЄСВ).

Докладно про порядок призначення, розрахунку та нарахування лікарняних читайте в тематичному номері «Лікарняні: від оформлення до обліку» (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 18).

Оплата праці за виконану у відрядженні роботу. Дні тижня згідно з графіком, установленим на підприємстві, що відрядило працівника, коли працівник у відрядженні не хворів, а працював, має бути оплачено відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором. При цьому розмір такої оплати праці не може бути нижче середнього заробітку (ст. 121 КЗпП, п. 14 розд. І Інструкції № 59).

Для оплати робочих днів у відрядженні слід:

— по-перше, визначити денний заробіток за місяць, в якому працівник перебував у відрядженні;

— по-друге, розрахувати середньоденну заробітну плату працівника (розрахунок слід здійснювати виходячи з повністю відпрацьованого місяця);

— по-третє, порівняти отримані величини.

Якщо денний заробіток вище середньоденної заробітної плати, оплата робочих днів у відрядженні здійснюватиметься виходячи з денного заробітку. В іншому разі — за середньоденним заробітком.

При визначенні денного заробітку враховуються всі елементи заробітної плати, які працівник отримує згідно з умовам трудового, колективного договору в місяці, в якому він перебуває у відрядженні: оклад, доплати, надбавки, премії, які не мають разового характеру, суми індексації тощо (див. лист № 283). Разові премії, матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, нараховані в місяці перебування у відрядженні, при розрахунку денного заробітку враховуватися не повинні (див. роз’яснення Н. Синько, начальника відділу з питань оплати праці Мінсоцполітики України в газеті «Оплата праці», 2012, № 21, с. 31).

Розрахунок середньоденної заробітної плати здійснюється відповідно до Порядку № 100. У загальному випадку розрахунок середньоденної зарплати провадиться виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи (з 1-го до 1-го числа), які передували місяцю, в якому працівника було направлено у відрядження (абзац третій п. 2 Порядку № 100). Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня зарплата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня зарплата обчислюється виходячи з тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. Обчислення середньої зарплати щодо новоприйнятих працівників, які перед від’їздом у відрядження пропрацювали на підприємстві менше двох календарних місяців, здійснюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Перелік виплат, які беруть участь у розрахунку середньоденної заробітної плати, наведено в п. 3 Порядку № 100. Не беруть участі в розрахунку середньої заробітної плати виплати, указані в п. 4 Порядку № 100, а також виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних та громадських обов’язків, щорічної та додаткової відпустки, відрядження тощо), та виплати по тимчасовій непрацездатності (абзац другий п. 4 Порядку № 100).

Усі виплати включаються до розрахунку середньої заробітної плати в тому розмірі, в якому вони нараховані. Виняток становлять квартальні премії та премії, нараховані за триваліший проміжок часу (наприклад, за півріччя або рік). Такі премії при обчисленні середньої зарплати за останні два календарні місяці включаються до заробітку в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.

Крім того, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці слід мати на увазі: якщо число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано працівником не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді (п. 3 Порядку № 100). Стосовно премій за місяць цю норму Порядку № 100 слід розуміти так: якщо премії виплачуються місяць у місяць, і вони вже обчислені пропорційно відпрацьованому часу, то вони включаються до заробітку у фактично нарахованому розмірі. Якщо премії виплачуються в поточному місяці за попередній місяць, а число робочих днів розрахункового періоду відпрацьовано не повністю, то премії при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді (див. лист Мінсоцполітики № 283, статтю Нелі Синько, начальника відділу з питань оплати праці Мінсоцполітики «Щомісячні премії у розрахунку оплати праці за період відрядження» // «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 77, с. 25).

Щодо оплати праці працівника у відрядженні, яке почалося в одному місяці, а закінчилося в іншому («перехідне» відрядження) зазначимо таке. У разі «перехідного» відрядження розрахунок середньоденної заробітної плати проводиться один раз виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому почалося відрядження (інший період у випадках, вказаних вище). Що стосується денного заробітку, то він розраховується окремо для кожного місяця, в якому працівник перебував у відрядженні.

Звертаємо увагу: за час затримки у відрядженні без поважних причин працівнику не виплачується заробітна плата, не відшкодовуються добові витрати, витрати на наймання житлового приміщення та інші витрати (абзац третій п. 10 розд. II Інструкції № 59).

Для наочності розглянемо на прикладі ситуацію, коли працівник захворів у відрядженні.

Приклад. Згідно з наказом про відрядження працівника було направлено у службове відрядження у м. Київ з 10 по 12 грудня 2012 року. 11 грудня 2012 року його було госпіталізовано до лікарні, де він перебував до 19 грудня 2012 року. Після виписки зі стаціонарного відділення працівник завершив виконання покладеного на нього службового доручення та повернувся додому 22 грудня 2012 року.

Повернувшись з відрядження, працівник подав до бухгалтерії підприємства Звіт, до якого було додано первинні документи, що підтверджують витрати на проїзд та проживання в готелі (10, 11 і 19, 20 — 22 грудня 2012 року). Крім того працівник подав доповідну записку на ім’я керівника підприємства, в якій було зазначено, що причиною затримки у відрядженні стала його тимчасова непрацездатність, та належно оформлений листок непрацездатності, що свідчить про його хворобу (перебував у стаціонарі з 11 по 19 грудня 2012 року).

На підставі доповідної записки працівника керівник підприємства прийняв рішення про продовження строку відрядження такого працівника, що було оформлено відповідним наказом.

Положенням про відрядження, що діє на підприємстві, установлено, що працівникам, відрядженим у межах України для участі в переговорах, конференціях, симпозіумах з питань, що стосуються основної діяльності підприємства, добові витрати відшкодовуються у розмірі 150 грн. на день. При цьому зменшення добових витрат на вартість харчування, уключену до рахунків на проживання, не передбачено.

Ураховуючи наявність наказу про продовження відрядження, а також на підставі Звіту працівнику відшкодовано:

— добові витрати в сумі 1950 грн. (150 грн. х 13 днів (з 10 по 22 грудня 2012 року));

— витрати на проживання в готелі в розмірі 1800 грн.;

— витрати на проїзд — 590 грн.

Розрахуємо виплати, які буде нараховано працівнику за період перебування у відрядженні з 10 по 22 грудня 2012 року.

Спершу визначимо суму лікарняних, які буде нараховано працівнику за період непрацездатності з 11 по 19 грудня 2012 року. Припустимо, що страховий стаж працівника становить 10 років.

Розрахунковим періодом для оплати листка непрацездатності є червень — листопад 2012 року. Режим роботи, установлений на підприємстві, — п’ятиденний робочий тиждень. Дані про заробітну плату працівника, нараховану в розрахунковому періоді, та кількість відпрацьованих днів наведемо в таблиці.

Середньоденна зарплата для розрахунку суми лікарняних:

18600 : 128 = 145,31 (грн.).

Згідно з листком непрацездатності працівник хворів 7 робочих днів.

Загальна сума виплат за період непрацездатності становитиме 1017,17 грн., з яких:

— сума оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності — 581,24 грн. (145,31 грн. х 4 роб. дн.);

— сума допомоги по тимчасовій непрацездатності — 435,93 грн. (145,31 грн. х 3 роб. дн.).

Далі розрахуємо суму виплат, що буде нараховано працівнику за робочі дні у відрядженні (тобто за 3 робочі дні — 10, 20, 21 грудня 2012 року).

Денна заробітна плата за грудень 2012 року, за умови, що оклад працівника не змінився і склав 3200 грн., дорівнює:

3200 : 21 = 152,38 (грн.),

де 21 — кількість робочих днів у грудні 2012 року згідно з графіком роботи підприємства.

Розрахуємо середньоденну заробітну плату працівника. Розрахунковий період: жовтень — листопад 2012 року.

6400 : 45 = 142,22 (грн.),

де 6400 — заробітна плата, нарахована в розрахунковому періоді (3200 грн. + 3200 грн.) (див. таблицю);

45 — кількість робочих днів у розрахунковому періоді (23 роб. дн. + 22 роб. дн.) (див. таблицю).

Оскільки сума денної заробітної плати (152,38 грн.) перевищує розмір середньоденної зарплати (142,22 грн.), оплата днів відрядження здійснюватиметься виходячи з денного заробітку працівника.

Сума виплат за дні роботи у відрядженні складе:

142,22 х 3 = 426,66 (грн.).

Отже, за період відрядження, а саме з 10 по 22 грудня 2012 року, працівнику буде нараховано такі виплати:

— лікарняні (11 — 19 грудня 2012 року) — 1017,17 грн.;

— оплата днів роботи у відрядженні (10, 20, 21 грудня 2012 року) — 426,66 грн.

Крім того, працівнику буде виплачено добові за весь період відрядження — 1950 грн., компенсовано витрати на проживання в готелі в сумі 1800 грн. та витрати на проїзд у сумі 590 грн.

Як уже зазначалося, обов’язковою умовою отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності є наявність належно оформленого та виданого в установленому порядку листка непрацездатності.

Якщо працівника було відряджено за межі України і він там захворів, про що свідчить наданий ним документ, який засвідчує хворобу, призначення виплат по тимчасовій непрацездатності можливо тільки в разі проведення обміну зазначеного документа на листок непрацездатності. Такий обмін здійснюється за рішенням лікарсько-консультаційної комісії лікувально-профілактичного закладу (далі — ЛПЗ) за місцем проживання або роботи такого працівника у випадку (п. 1.12 Інструкції № 455):

— гострого захворювання та травми;

— загострення хронічних захворювань;

— вагітності та пологів;

— оперативного втручання при невідкладних станах;

— лікування відповідно до рішення комісії МОЗ України з питань направлення на лікування за кордон.

Для проведення обміну працівник перекладає державною мовою та нотаріально посвідчує документи, що підтверджують тимчасову втрату ним працездатності під час перебування у відрядженні за межами України, та надає їх до ЛПЗ за місцем проживання або роботи. Після того, як обмін було проведено, листок непрацездатності подається працівником до комісії (уповноваженому) із соціального страхування підприємства, на підставі якого в загальному порядку призначаються та здійснюються виплати по тимчасовій непрацездатності.

Зауважимо також, що чинним законодавством не передбачено обмеження строку подання документів для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності. Тому навіть якщо листок непрацездатності було подано до комісії із соціального страхування із запізненням, наприклад, унаслідок його обміну, така комісія не має права відмовити працівнику в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності (див. роз’яснення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в листі від 21.04.2010 р. № 04-29-794 та Мінпраці в листі від 02.08.2010 р. № 242/18/153-10).

Роботодавець не має права направляти у відрядження працівника, який на початок відрядження перебуває на лікарняному. Річ у тім, що на період тимчасової непрацездатності працівнику надається листок непрацездатності, який є підставою для звільнення від роботи у зв’язку з непрацездатністю. Отже, залучати працівника до виконання службового доручення в період хвороби протизаконно (див. лист Мінфіну від 20.01.2007 р. № 31-18030-07-10/854). У цьому випадку роботодавець може або перенести відрядження на інший період, або відрядити іншого працівника, або взагалі скасувати відрядження.

Якщо хворий працівник усупереч вимогам законодавства направляється у відрядження, то за наявності наказу про відрядження та оригіналів відповідних документів, що підтверджують вартість понесених ним у зв’язку з відрядженням витрат, роботодавець відшкодовує йому такі витрати та виплачує добові за період відрядження. У табелі обліку робочого часу дні перебування працівника у відрядженні позначають кодом «ВД» (07) — відрядження. Оплата днів відрядження здійснюється відповідно до ст. 121 КЗпП у розмірі не нижче середнього заробітку.

Що стосується допомоги по тимчасовій непрацездатності, то згідно з п. 1 ст. 35 Закону № 2240 вона надається у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату зарплати за період хвороби. Оскільки працівник не скористався своїм правом перебувати на лікарняному, а приступив до роботи, допомогу по тимчасовій непрацездатності має бути виплачено тільки за дні фактичного перебування на лікарняному. За дні хвороби, що збіглися з періодом відрядження, лікарняні працівнику не виплачуються.

Сподіваємося, що матеріал цієї статті допоможе бухгалтерам розібратися у нюансах ситуації, коли відряджений працівник захворів. На завершення побажаємо всім нашим читачам міцного здоров’я, і щоб таких ситуацій що розглядалися у статті, у вашій практиці було якомога менше.