Теми статей
Обрати теми

Добровільна реєстрація платником ПДВ: без формальних обмежень, проте не без перешкод

Редакція ПБО
Стаття

Добровільна реєстрація платником ПДВ: без формальних обмежень, проте не без перешкод

 

Реєстрація особи платником ПДВ є досить істотним фактором при взаємодії з нею, у зв’язку з чим багато хто прагне отримати статус платника цього податку навіть у випадку, коли для них це не обов’язково. При цьому на сьогодні практично всі законодавчі обмеження для таких дій знято, проте, на жаль, того ж не можна сказати про перешкоди, що створюються органами ДПС.

У цій статті розглянемо порядок добровільної реєстрації платником ПДВ, а також основні проблеми, що виникають у цьому процесі, у тому числі внаслідок незаконних дій податківців.

Віталій СМЕРДОВ, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

 

Умови для добровільної ПДВ-реєстрації

Мабуть, багато хто пам’ятає, що ще не так давно отримати свідоцтво платника ПДВ у добровільному порядку міг далеко не кожен — із цією метою потенційні платники повинні були задовольняти певним умовам. Водночас у результаті літніх законодавчих змін з 01.07.2012 р. більшість обмежень у цій частині було скасовано (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 55, с. 22).

Сьогодні, щоб мати можливість зареєструватися платником ПДВ, суб’єкту необхідно дотримуватись усього лише двох базових умов (п. 182.1 ПКУ, п. 3.4 розд. III Положення № 1394):

1) вважатися особою для цілей ПДВ — склад таких осіб наведено в п.п. 14.1.139 ПКУ. Із ним можна ознайомитися на с. 4, ми лише нагадаємо, що основними представниками таких осіб є юрособи (уключаючи підприємства з іноземними інвестиціями та неприбутковиків) та фізособи-підприємці — як загальносистемники, так і єдиноподатники за ставкою, що передбачає сплату ПДВ (у цій статті увагу приділено загальносистемникам, тоді як про єдиноподатників див. матеріал на с. 19);

2) здійснювати операції, що обкладаються ПДВ (незалежно від суми та категорії контрагентів, у тому числі від їх ПДВ-статусу) — при цьому такі операції повинні:

2.1) підпадати під критерії постачання товарів та/або послуг* згідно з пп. 14.1.185 і 14.1.191 ПКУ. Цей висновок випливає з роз’яснення в Єдиній базі податкових знань (розділ 130.02) та змісту розділу 7 Реєстраційної заяви платника податку на додану вартість за формою № 1-ПДВ (далі — реєстраційна заява). У зв’язку з цим, наприклад, придбання, навіть якщо вони обкладаються ПДВ, при визначенні наявності оподатковуваних операцій не враховуються. Це стосується також імпорту товарів та отримання послуг від нерезидентів (навіть незважаючи на те, що в загальному випадку такі операції потребують сплати ПДВ). Не беруться до уваги й операції з передачі майна/виплати, що не відповідають критеріям постачання: наприклад, передача майна на зберігання, виплата дивідендів у грошовій формі тощо;

2.2) обкладатися ПДВ за загальною або нульовою ставкою. Крім того, судячи з роз’яснень податківців, з метою дотримання цієї умови вони готові, за аналогією з обов’язковою ПДВ-реєстрацією, ураховувати і пільговані згідно зі ст. 197 ПКУ постачання (див. Єдину базу податкових знань, розділ 130.02);

2.3) за такими операціями має відбутися перша подія: відвантаження товару (постачання послуги) або надходження оплати, що випливає з роз’яснення в Єдиній базі податкових знань (розділ 130.01). У свою чергу, що стосується моменту укладення договору, як і планів здійснювати в подальшому оподатковувану діяльність, то вони на цю умову не впливають.

* Варто зауважити, що таке постачання зовсім не обов’язково має бути пов’язане з господарською діяльністю. Формально, таким може бути навіть подарунок співробітнику чи іншій особі (головне при цьому — таку операцію документально підтвердити).

 

Особливості заповнення реєстраційної заяви

Якщо особа, яка має намір стати платником ПДВ, відповідає зазначеним вище умовам, то їй насамперед необхідно заповнити реєстраційну заяву. При цьому ми не перебільшимо, якщо вкажемо, що до цього процесу необхідно поставитися з усією серйозністю: уже давно відомо, що податківці не вітають появу нових «добровольців» у числі платників ПДВ (звісно, неофіційно), а тому проблеми з ПДВ-реєстрацією можуть виникнути навіть через незначні неточності в заповненні такої заяви.

У зв’язку з цим слід пам’ятати, що заповненню підлягають усі розділи реєстраційної заяви (п.п. 3.5.3 розд. III Положення № 1394). Якщо ж у ній не вказані обов’язкові реквізити, наведені недостовірні або неповні дані, відсутня печатка або підпис належної особи, то податківці таку заяву не приймають і протягом 10 робочих днів направляють платнику письмову пропозицію подати нову заяву (зверніть увагу, з обов’язковим зазначенням причин неприйняття попередньої). При цьому в Положенні № 1394 не уточнюється, які реквізити слід вважати обов’язковими, проте, ураховуючи приписи його п.п. 3.5.3, до таких, мабуть, можна зарахувати будь-який із розділів заяви.

Далі розглянемо розділи реєстраційної заяви, у заповненні яких при добровільній ПДВ-реєстрації є особливості:

1) розділ 5 (причини ПДВ-реєстрації). Цей розділ необхідно заповнювати на підставі додатка до форми заяви. При цьому за загальним правилом при добровільній ПДВ-реєстрації до його першого рядка слід перенести посилання на п. 182.1 ПКУ, а також текст цієї норми. Що стосується другого рядка цього розділу, то в ньому, ураховуючи приписи п.п. 3.5.3 розд. III Положення № 1394, краще проставити прокреслення (його заповнення потрібно лише при ПДВ-реєстрації єдиноподатників, про що див. на с. 19);

2) розділ 6 (бажана дата ПДВ-реєстрації). У цій статті ми зосередимо увагу лише на рядку, призначеному для зазначення бажаної дати ПДВ-реєстрації. За загальним правилом у ньому необхідно вказати заплановану дату ПДВ-реєстрації, яка при цьому повинна: (а) відповідати початку певного періоду (календарного місяця — причому, судячи з усього, навіть у випадку, якщо ця дата припадає на вихідний, святковий або неробочий день), (б) наставати не раніше ніж через 20 календарних днів, про що див. далі;

3) розділ 7 (обсяг постачань). У цьому розділі при добровільній ПДВ-реєстрації слід заповнити тільки один рядок: призначений для зазначення загальної суми від здійснення оподатковуваних операцій з постачання товарів (послуг). Як уже наголошувалося, здійснення таких постачань (навіть у наймінімальнішому обсязі) є однією з обов’язкових умов для реєстрації особи платником ПДВ. У зв’язку з цим відсутність відомостей у цьому рядку призведе до відмови в такій реєстрації (п. 3.10 розд. III Положення № 1394). При цьому, зауважимо, буквальне прочитання назви цього рядка може навести на думку, що до нього слід уключати лише ті операції, що здійснювалися не пізніше 12 календарних місяців тому. Водночас ця вказівка призначена лише для цілей обов’язкової ПДВ-реєстрації (п.п. 181.1 ПКУ), тоді як «добровольці» її враховувати не повинні, тим більше, що для них цього не передбачено ані ПКУ, ані Положенням № 1394 (цей висновок підтверджується і роз’ясненням в Єдиній базі податкових знань, у розділі 130.01). У решті рядків цього розділу, ураховуючи норми п.п. 3.5.3 розд. III Положення № 1394, рекомендуємо проставити прокреслення;

4) розділ 12 (додатки до заяви). Деякі аспекти заповнення цього розділу вже висвітлювались на с. 4. Тут же ми торкнемося ще одного питання. Згідно з п.п. 3.7.3 розд. III Положення № 1394 у цілях підтвердження достовірності відомостей про здійснені постачання або відповідності вимогам, передбаченим п. 182.1 ПКУ, платник повинен надати податківцям відповідні документи — при цьому їх варто відразу ж додати до заяви* (про це в розділі 12 робиться запис). Про які саме документи йдеться, Положення № 1394 умовчує, проте цією інформацією поділилися податківці: у листі ДПСУ від 12.09.2012 р. № 3208/0/71-12/18-3117 (див. у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 79, с. 13) вони зазначили, що такими документами є будь-які первинні документи бухгалтерського обліку, що підтверджують здійснення оподатковуваних постачань (акти виконаних робіт, касові чеки, платіжні доручення тощо). Водночас виникає запитання: до заяви потрібно додавати оригінали таких документів чи податківцям буде достатньо їх копій? Ми впевнені, що з цією метою до заяви досить додати лише копії відповідних документів, засвідчені підписом платника/посадової особи та скріплені печаткою, — за її наявності (п.п. 20.1.6 ПКУ). Крім того, до заяви також доцільно додати копії відповідних договорів (на це свого часу звертала увагу і ДПС у м. Києві).

* В іншому разі податківці запитають їх у порядку, передбаченому п. 73.3 ПКУ. Якщо ж документи не буде надано і після цього, то в ПДВ-реєстрації платнику відмовлять, на підтвердження чого див., наприклад, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.07.2012 р. у справі № 2а/0470/5067/12.

 

Порядок добровільної ПДВ-реєстрації

Після заповнення реєстраційної заяви особа повинна подати її до органу ДПС за своїм місцезнаходженням (ним слід вважати адресу, що міститься в Єдиному держреєстрі) або місцем проживання — для фізосіб-підприємців (п. 3.5 розд. III Положення № 1394). Водночас, якщо з податківцями укладено договір про визнання електронних документів (див. додаток 1 до Інструкції № 233), то таку заяву може бути направлено в електронній формі** (п. 1.7 розд. I Положення № 1394).

** При цьому слід зауважити, що на момент підготовки статті Реєстр електронних форм податкових документів, опублікований на сайті ДПСУ (див. www.sts.gov.ua в розділі «Електронна звітність»), усе ще не містить такого документа, як ПДВ-реєстраційна заява.

Загальний порядок подання заяви та подальших дій податківців дуже схожий на той, який було розглянуто на с. 4 у частині обов’язкової реєстрації, а тому тут ми розглянемо лише особ­ливості, що цікавлять «добровольців» (загальносистемників, тоді як про єдиноподатників див. окремий матеріал на с. 19).

Строк подання заяви. Відповідно до п. 183.3 ПКУ та абз. «б» п.п. 3.5.2 розд. III Положення № 1394 при добровільній ПДВ-реєстрації заяву має бути подано не пізніше ніж за 20 календарних днів до початку податкового періоду (у цьому випадку йдеться про місяць, про що у тому числі див. «Вісник податкової служби України», 2012, № 39, с. 32), з якого особа вважатиметься платником ПДВ. При цьому, якщо останній день строку для подання/направлення заяви припадає на вихідний, святковий або неробочий день, то він повинен переноситися на наступний за ним робочий день (п.п. 3.11.1 розд. III Положення № 1394). Отже, наприклад, якщо особа має намір стати платником ПДВ з червня 2013 року, то заяву вона може подати не пізніше за 13 травня.

Слід також зауважити, що норми ПКУ та Положення № 1394 встановлюють мінімальний строк для подання заяви «добровольцями», тоді як максимальний — не регламентовано.

Можливість запланувати день ПДВ-реєстр­ації. Однією з особливостей добровільної ПДВ-реєстрації є можливість вибору дня, з якого особа бажає стати платником ПДВ (п. 183.5 ПКУ, п. 3.7 розд. III Положення № 1394). Як уже зазначалося, такий день указується в розділі 6 реєстраційної заяви (див. вище).

Водночас, якщо з моменту подання такої заяви до дати, з якої особа запланувала стати платником ПДВ, виникають обставини для обов’язкової ПДВ-реєстрації (зокрема, було перевищено 300-тисячний обсяг постачань), то в такому разі, як установлене п.п. 3.7.1 розд. III Положення № 1394, доведеться подати повторну заяву в порядку, передбаченому для обов’язкової реєстрації (див. на с. 4).

Дата ПДВ-реєстрації та видачі Свідоцтва. Датою добровільної ПДВ-реєстрації, як і обов’язкової, є день унесення відповідного запису до Реєстру (указується у Свідоцтві). При цьому за загальним правилом вона повинна відповідати даті запланованої ПДВ-реєстрації, яку зазначено в розділі 6 (див. вище). Що стосується Свідоцтва, то воно має бути видано або направлено платнику поштою (з повідомленням про вручення) не пізніше бажаного дня реєстрації, указаного в заяві (п. 183.9 ПКУ, п. 3.11 розд. III Положення № 1394).

 

Незаконна відмова у прийнятті заяви або ПДВ-реєстрації: підстави та дії у відповідь

Як свідчить практика, зареєструватися платником ПДВ з першого разу виходить далеко не в усіх. Іноді це відбувається з вини платників податків, у зв’язку з чим нагадаємо вичерпні підстави для неприйняття заяви або відмови у ПДВ-реєстрації (пп. 3.9 — 3.10 розд. III Положення № 1394).

 

Причини для відмови у прийнятті заяви або ПДВ-реєстрації

№ з/п

Підстави для відмови у прийнятті заяви (п. 3.9 Положення № 1394)

Підстави для відмови у ПДВ-реєстрації (п. 3.10 Положення № 1394)

1

У заяві не зазначені обов’язкові реквізити (ураховуючи норми п.п. 3.5.3 розд. III Положення № 1394, цю підставу може бути застосовано в разі незаповнення будь-якого з розділів або непроставляння прокреслень у порожніх рядках)

Особа не здійснює постачання товарів/послуг

2

У заяві вказано недостовірні або неточні дані (у зв’язку з цим нагадаємо, що вказані у заяві відомості повинні збігатися з тими, що включені до Єдиного держреєстру)

Суб’єкт не відповідає вимогам п. 182.1 ПКУ (див. про них у першому розділі цієї статті)

3

Заяву не скріплено печаткою (за наявності) та/або не посвідчено підписом належної особи

Є обставини для анулювання ПДВ-реєстрації (ст. 184 ПКУ)

Наслідок: протягом 10 робочих днів надсилається письмова пропозиція подати нову заяву
(з обов’язковим зазначенням причин неприйняття попередньої)

Наслідок: надсилається лист з повідомленням про відмову у ПДВ-реєстрації

 

Водночас набагато частіше труднощі з ПДВ-реєстрацією виникають унаслідок незаконних дій податківців (що особливо характерно для «добровольців»). У такому разі не залишається нічого іншого, як захищати свої права за допомогою адміністративного або судового оскарження. При цьому в частині судового оскарження вимоги, що висуваються до податківців, має бути спрямовано на припинення протиправної бездіяльності чи навпаки — на вчинення дій з ПДВ-реєстрації та видачу Свідоцтва (докладно про процедуру оскарження див. у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 44, с. 20).

Далі розглянемо найбільш типові випадки перешкоджання податківцями у ПДВ-реєстрації з урахуванням думки редакції та судів.

Відсутність платника за місцезнаходженням (відомостей про нього). Насамперед нагадаємо, що вказана в реєстраційній заяві адреса повинна збігатися з тією, яку включено до Єдиного держреєстру. Крім того, у цьому реєстрі не повинно бути записів про відсутність платника за місцезнаходженням або відсутність підтвердження відомостей про нього, оскільки їх наявність є самостійною підставою для відмови у ПДВ-реєстрації. Зумовлено це тим, що наявність таких записів є однією з підстав для анулювання ПДВ-реєстрації (п.п. «ж» п. 184.1 ПКУ, п.п. «ж» п. 5.1 розд. V Положення № 1394), що, у свою чергу, є причиною для відмови в такій реєстрації (п. 3.10 розд. III Положення № 1394).

Водночас податківцям цього недостатньо: доволі часто вони відмовляють у ПДВ-реєстрації навіть у тому разі, якщо зазначені вище умови дотримано, проте щодо платника співробітниками податкових органів складено повідомлення про відсутність платника за місцезнаходженням за формою № 18-ОПП.

Вочевидь, що такі дії незаконні: адже підставою для відмови в ПДВ-реєстрації є лише наявність відповідного запису в Єдиному держреєстрі. Він же може з’явитися в ньому лише після того, як держреєстратор отримає від податківців повідомлення за формою № 18-ОПП та перевірить його, надіславши платнику рекомендований лист з повідомленням (ч. 12 ст. 19 Закону № 755). Якщо держреєстратор не отримає відповідь протягом місяця з моменту одержання особою листа (або лист буде повернено), він унесе до Єдиного держреєстру запис про відсутність підтвердження відомостей (або про відсутність платника за місцезнаходженням) — і лише після цього в податківців з’являться підстави для відмови у ПДВ-реєстрації.

Якщо суб’єкти господарювання стикаються з подібними відмовами у ПДВ-реєстрації, то вони можуть сміливо звертатися за захистом до судових органів — останні переважно стають на їх бік (див. ухвалу ВАСУ від 08.05.2012 р. у справі № К/9991/96158/11, постанову Київського окружного адміністративного суду від 07.11.2012 р. у справі № 2а-4311/12/1070, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2011 р. у справі № 2-а-11654/11/2070).

У межах питання, що розглядається, увагу варто приділити ще одній можливій ситуації: річ у тім, що іноді помилкові записи до Єдиного держреєстру вносяться з вини держреєстратора (наприклад, часто запис про відсутність підтвердження відомостей про особу вноситься після закінчення місяця з дати надсилання листа, а не з моменту його отримання такою особою) або пошти. У такому разі, якщо платник оскаржить відмову податківців та доведе наявність зазначених обставин, то він може відстояти своє право на ПДВ-реєстрацію. При цьому те, що помилки держреєстратора призводять до недійс­ності рішень податківців, прийнятих на їх підставі, підтверджує і судова практика (див. ухвалу ВАСУ від 25.01.2012 р. у справі № К/9991/68251/11 // «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 7, с. 12).

Низьке податкове навантаження, негативна податкова історія, алгоритми дій підрозділів ДПС. Зрозуміло, наявність подібних обставин не є підставою для неприйняття ПДВ-реєстраційних заяв або відмови у ПДВ-реєстрації. При цьому в частині негативної податкової історії цю думку підтверджує і ДПСУ, про що див. запитання 4 Узагальнюючої податкової консультації № 131 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 21, с. 17).

Що стосується алгоритмів дій підрозділів ДПС, то, на жаль, податківці, відмовляючи у ПДВ-реєстрації, іноді ґрунтуються виключно на них. При цьому критерії, якими керуються податківці в цьому випадку, як правило, не ґрунтуються на законодавстві, у зв’язку з чим подібні відмови може бути успішно оскаржено, що, наприклад, підтверджується постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.08.2012 р. у справі № 2а/0470/6552/12, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2011 р. у справі № 2-а-13272/11/2070.

Невмотивована відмова у прийнятті заяви. Цю проблему слід розглядати в розрізі двох етапів: (1) при безпосередньому прийманні реєстраційної заяви в органі ДПС та вже (2) після її подання.

Щодо першого етапу варто зауважити, що, як свідчить практика, досить часто ПДВ-реєстраційні заяви приймаються лише після так званого візування певною посадовою особою органу ДПС. Звісно, такі дії незаконні. Причому показово, що про це зазначає і ДПСУ (див. лист від 12.09.2012 р. № 3208/0/71-12/18-3117 // «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 79, с. 13), уточнюючи при цьому, що реєстраційні заяви повинні подаватися до загального відділу (канцелярії) без їх попереднього розгляду та/або візування іншими структурними підрозділами (у тому числі шляхом залучення працівників податкової міліції). У зв’язку з цим, якщо подібна відмова все ж має місце, то платник може нагадати податківцям про цей лист. Якщо ж такі дії на конт­ролерів не вплинуть, то ПДВ-реєстраційну заяву можна буде направити в електронній формі — як уже зазначалося, п. 1.7 розд. I Положення № 1394 надає таку можливість (водночас реалізувати її вдасться не раніше оновлення Реєстру електрон­них форм податкових документів та відповідного програмного забезпечення).

Що стосується відмови у прийнятті реєстраційної заяви після її подання до органів ДПС, то ми вже неодноразово акцентували увагу на тому, що в такому разі податківці зобов’язані обґрунтувати причину такої відмови (п. 3.9 розд. III Положення № 1394). Якщо ж причини не розкриті, то відмова у прийнятті заяви є незаконною і може бути оскаржена (див. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2012 р. у справі № 2а-5570/12/2670).

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі