Суд дійшов висновку, що переплату з податку на прибуток може бути зараховано в рахунок сплати авансових внесків
Суть спору
Ця проблема докладно розглядалася в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 10, с. 43, а також у коментарі до Узагальнюючої податкової консультації щодо особливостей подання декларацій з податку на прибуток та сплати податку у 2013 році, затвердженої наказом ДПСУ від 21.12.2012 р. № 1171 (далі — УПК № 1171), у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 12, с. 20, тому тут ми лише стисло нагадаємо її зміст.
Не секрет, що з 01.01.2013 р. більшість платників податку на прибуток з доходом за минулий рік понад 10 млн грн. повинні сплачувати щомісячні авансові внески. При цьому на 01.01.2013 р. у багатьох із них з цього податку значилася переплата. У зв’язку з цим було логічно припустити, що її можна буде зарахувати в рахунок сплати авансових внесків у порядку, передбаченому п. 87.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі — ПКУ), причому, ураховуючи, що авансовий внесок з податку на прибуток є тим же податком на прибуток (а не будь-яким іншим податком), такий залік мав здійснюватися автоматично.
Водночас у ДПСУ щодо цього інша думка: податківці вважають, що переплата з податку на прибуток не може зараховуватися в рахунок сплати авансових внесків, проте при цьому її може бути повернено на поточний рахунок згідно з п. 43.4 ПКУ. Унаслідок цього в тих, хто не погодився з підходом чиновників та вирішив зарахувати переплату з податку на прибуток у рахунок сплати авансових внесків, утворився податковий борг*, з подальшим направленням їм відповідних податкових вимог.
* Як відомо, у січні проблеми виникли й у тих, хто авансовий внесок сплатив (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 10, с. 43), проте в цьому матеріалі йдеться не про них.
У цьому випадку платник з такою податковою вимогою не погодився та оскаржив її у суді.
Позиція податкових органів
На жаль, в описовій частині рішення, яке аналізується, аргументи податківців не викладені, за винятком того, що, на їх думку, дії органу ДПС учинені на підставі, в межах повноважень та в спосіб, які передбачені законодавством. Водночас нам їх аргументи і не потрібні: адже і так зрозуміло, що головною основою для дій перевіряючих були роз’яснення ДПСУ. Її ж підхід ґрунтується на тому, що податок на прибуток та авансові платежі з податку на прибуток рознесено за різними кодами доходів згідно з Класифікацією доходів бюджету, затвердженою наказом Мінфіну від 14.01.2011 р. № 11 (далі — Класифікація доходів бюджету). Саме це, на думку податківців, призводить до неможливості використання переплати з податку на прибуток для сплати авансових внесків.
Вирішення справи судом
Суд дійшов висновку, що дії податківців незаконні. Своє рішення він мотивував приписами п. 87.1 ПКУ, згідно з якими одним із джерел погашення зобов’язань з податку є суми переплати з цього ж податку (без заяви) чи іншого платежу до відповідного бюджету (за заявою). При цьому суд справедливо уточнив, що податківці повинні були зарахувати переплату з податку на прибуток у рахунок сплати авансових внесків автоматично, без будь-якої заяви від платника.
Думка редакції
Запровадження з 01.01.2013 р. авансової сплати податку на прибуток супроводжувалося виникненням безлічі проблем (на жаль, переважно внаслідок несвоєчасних або незаконних дій ДПСУ), вирішити які можуть лише суди. При цьому одна з найбільш масштабних проблем пов’язана з можливістю зарахування переплати з податку на прибуток у рахунок сплати авансових внесків: як уже зазначалося, вона зумовлена тим, що, на думку податківців, факт рознесення податку на прибуток та авансових внесків за різними кодами доходів спричинює неможливість використання переплати з податку на прибуток у рахунок сплати авансових внесків.
Неспроможність цього підходу не потребує коментарів (його критику див. у названих вище публікаціях), що в рішенні, яке розглядається, підтвердив і суд, причому показово, що для доведення незаконності дій податківців йому було достатньо всього лише пригадати п. 87.1 ПКУ (що стосується змін у Класифікації доходів бюджету, то вони взагалі до уваги не бралися). Залишається сподіватися, що позитивну тенденцію, започатковану ним, буде продовжено й іншими судами, у тому числі вищої інстанції.
Віталій Смердов, економіст газети
«Податки та бухгалтерський облік»
Харківський окружний адміністративний суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2013 р. № 820/486/13-а
Харківський окружний адміністративний суд <…> розглянувши у відкритому судовому засіданні <…> адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства <…> до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків <…> встановив:
<…>
Встановлено, що СДПІ по роботі з великими платниками податків <…> було вручено ПАТ <…> податкову вимогу <…> від 22.01.2013 р. на суму податкового боргу <…> за авансовим внеском з податку на прибуток приватних підприємств, з чим суд не погоджується, з огляду на таке.
Відповідно до пункту 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.
Пунктом 2 підрозд.4 розд. ХХ Податкового кодексу України встановлено, що платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, сплачують у січні — лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев’ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
<…>
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем відповідно до п. 57.1 ст. 57 та п. 2 підрозд. 4 розд. ХХ Податкового кодексу України був розрахований платіж за авансовим внеском з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі <…> грн.
Враховуючи, що станом на 15.01.2013 р. у позивача переплата з податку на прибуток становила <…> грн., позивач 16.01.2013 р. звернувся до відповідача з листом <…> з проханням провести зарахування переплати в рахунок погашення авансового платежу з податку на прибуток, в чому йому було відмовлено, з чим суд не погоджується, виходячи з наступного.
Так, п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України визначає джерела сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків <…>.
Сплата грошових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.
Тобто, в даному випадку відповідач повинен був самостійно без будь-якої заяви позивача здійснити зарахування суми надміру сплаченого ним платежу з податку на прибуток у рахунок авансового платежу з податку на прибуток, чого він безпідставно не вчинив.
<…>
Таким чином, у даному випадку відповідач як суб’єкт владних повноважень не дотримав вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому його оскаржувані дії та рішення є неправомірними, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.
<…>
