«Морські» контейнери на ринку як об’єкт податкового обліку
До якої групи основних засобів у податковому обліку належать «морські» контейнери, що здаються в оренду на ринку та використовуються орендарями для зберігання товару та торгівлі?
(м. Маріуполь)
Контейнер — транспортне обладнання багаторазового використання, що є повністю або частково закритою ємністю, призначеною для поміщення в неї вантажів, спеціально сконструйованою для полегшення перевезення вантажів одним або декількома видами транспорту без проміжного перевантаження таким чином, щоб спростити його перевантаження, зокрема з одного виду транспорту на інший, та що має внутрішній об’єм не менше одного метра кубічного (див. п.п. 16 п. 1 ст. 4 Митного кодексу України від 13.03.2012 р. № 4495-VI).
Для правильної класифікації «морського» контейнера в податковому обліку необхідно звернутися до визначення поняття «основні засоби». Його нам дає п.п. 14.1.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі — ПКУ), згідно з яким основні засоби — матеріальні активи, вартість яких перевищує 2500 гривень, які призначені платником податку для використання в своїй господарській діяльності та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких із дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).
Як видно із запитання, вимога до використання контейнера у своїй господарській діяльності дотримується, оскільки операція із здавання в оренду є господарською (пп. 14.1.97 і 14.1.36 ПКУ). Очікуваний строк корисного використання контейнера передбачається більше року виходячи з його конструктивних характеристик. Отже, уключення контейнера до складу основних засобів залежатиме насамперед від його вартості. Нагадаємо, що первісна вартість об’єкта ОЗ у податковому обліку формується з витрат, перелік яких визначено п. 146.5 ПКУ, а питання про віднесення такого об’єкта до тієї чи іншої групи основних засобів вирішується згідно з класифікацією, передбаченою п. 145.1 цього Кодексу.
Отже, якщо вартість контейнера не перевищила критерій у 2500 гривень, то він не вважатиметься основним засобом і повинен класифікуватися як інший необоротний актив, так звана податкова малоцінка — група 11 «Малоцінні необоротні матеріальні активи».
В іншому разі, якщо первісна вартість контейнера перевищує зазначений критерій, то, здавалося б, йому пряма дорога до групи 4 — «Машини та обладнання», до тієї його підгрупи, яка має мінімальний строк використання 5 років. Але річ у тім, що в цьому випадку в оренду задається не контейнер як транспортне обладнання, а торговельне місце. Це передбачено п. 4 Положення про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків, затвердженого постановою КМУ від 29.07.2009 р. № 868. Та і сам контейнер не використовується в первісному вигляді. Напевно, його переобладнали та пристосували для можливості ведення торгівлі (електрифікували, настелили, можливо, покриття на його днище тощо).
Наприклад, Правила торгівлі на ринках м. Маріуполя дають визначення торговельного контейнера як об’єкта торгівлі, переобладнаного з контейнера, з наявністю торговельного залу чи без такого, призначеного для здійснення торговельної діяльності (див. п. 2 додатка до рішення міської ради м. Маріуполя від 17.11.2004 р. № 737). Крім того, оренда торговельного місця обмежує орендаря в його можливостях щодо експлуатації контейнера, оскільки він повинен використовувати його не лише на певному ринку, а ще й на визначеному договором місці.
Принагідно зауважимо, що низка керівних документів використовує такі терміни, як «приміщення контейнерного типу» та «будівля контейнерного типу». Так, п. 3 Переліку окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книг та книг обліку розрахункових операцій, затвердженого постановою КМУ від 23.08.2000 р. № 1336, передбачає роздрібну торгівлю на ринках у приміщеннях контейнерного типу. Інструкція з бухгалтерського обліку необоротних активів бюджетних установ, затверджена наказом Держказначейства України від 17.07.2000 р. № 64, відносить такі об’єкти до будівель виробничо-господарського призначення (див. Норми зносу на необоротні активи бюджетних установ, що додаються до зазначеної Інструкції).
Ми вважаємо, що переобладнаний під об’єкт торгівлі контейнер уже не виконує свою «транспортну» функцію, набуває ознак приміщення, а отже, повинен обліковуватися в податковому обліку як об’єкт основних засобів групи 3, що складається з будівель, споруд та передавальних пристроїв.
Підпункт 14.1.15 ПКУ дає визначення будівель як земельних поліпшень, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення майна, тварин, рослин, збереження інших матеріальних цінностей, провадження економічної діяльності.
Оскільки торговельний контейнер явно не є передавальним пристроєм (див. п.п. 14.1.143 ПКУ) і не є спорудою (п.п. 14.1.238 цього Кодексу визначає споруди як земельні поліпшення, які не належать до будівель і призначені для виконання спеціальних технічних функцій), то всередині групи 3 його необхідно відносити до підгрупи «будівлі» з мінімально допустимим строком корисного використання 20 років.
Олександр Лямін, консультант газети
«Податки та бухгалтерський облік»
