ПСП для окремих категорій працівників

ПСП для окремих категорій працівників

Лілія КАЛАШНИКОВА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

Право на застосування податкової соціальної пільги (далі — ПСП) на дітей до доходу, отриманого у вигляді заробітної плати, мають такі платники податків:

— особи, які утримують двох і більше дітей віком до 18 років, — у розмірі 573,50 на кожну дитину віком до 18 років (п.п. 169.1.2 ПКУ);

— одинока мати (батько), удова (удівець) або опікун, піклувальник, які мають дитину (дітей) до 18 років — у розмірі 860,25 грн. на кожну дитину віком до 18 років (п.п. «а» п.п. 169.1.3 ПКУ). Звертаємо увагу: для цілей застосування цієї норми ПКУ під одинокою матір’ю (батьком) або опікуном, піклувальником слід розуміти осіб, які на момент застосування роботодавцем пільги, визначеної п.п. «а» п.п. 169.1.3 ПКУ, мають дитину (дітей) віком до 18 років та не перебувають у шлюбу, зареєстрованому згідно із законом (п.п. 1 п. 5 Порядку № 1227);

— особи, які утримують дитину-інваліда віком до 18 років, — у розмірі 860,25 грн. на кожну дитину-інваліда віком до 18 років (п.п. «б» п.п. 169.1.3 ПКУ).

Якщо особа утримує двох або більше дітей, у тому числі дитину-інваліда (дітей-інвалідів), то на кожну дитину віком до 18 років, яка не є інвалідом, надається ПСП у розмірі 573,50 грн., на кожну дитину-інваліда — ПСП у розмірі 860,25 грн. (п.п. 169.3.1 ПКУ).

Скористатися правом на ПСП на дітей ці працівники можуть за умови, що їх заробітна плата за місяць не перевищить граничного розміру доходу, що дає право на отримання ПСП. Такий граничний розмір визначається для кожного з батьків дитини по-різному. Для одного з батьків він розраховуватиметься кратно кількості дітей (у 2013 році — 1610 грн. х кількість дітей віком до 18 років), для другого — у загальному порядку (у 2013 році — 1610 грн. ). Причому те, хто з двох батьків скористається правом на збільшення визначення граничного розміру доходу кратно кількості дітей, батьки дитини вирішують самостійно.

Право на ПСП на дітей виникає у платників податків з дня подання заяви про самостійне обрання місця застосування ПСП (далі — заява про застосування ПСП) та підтвердних документів, перелік яких наведено у статті «Податкова соціальна пільга у 2013 році» на с. 4. При цьому той платник податків, який скористався правом на збільшення граничного розміру доходу кратно кількості дітей, повинен указати в заяві про застосування ПСП, що чоловік (дружина) при отриманні ПСП за місцем своєї роботи не користується таким правом. Будь-яких окремих заяв або довідок із місця роботи чоловіка (дружини), які підтверджують, що вони не користуються правом на збільшення розміру доходу кратно кількості дітей, подавати не потрібно (див. роз’яснення ДПСУ в ЄБПЗ на с. 43).

Окремо зупинимося на досить поширеній ситуації, коли батьки дитини (дітей) розлучені. Якщо батьки розлучені та не перебувають у шлюбі, зареєстрованому згідно із законом, з іншими особами, то вони мають право скористатися ПСП у розмірі, установленому п.п. «а» п.п. 169.1.3 ПКУ, звісно за умови, що їх зарплата за місяць не перевищує граничного розміру доходу, що дає право на ПСП. Річ у тім, що особи, які мають дітей та розлучені, підпадають під визначення «одиноких платників податків з дітьми», наведене в п.п. 1 п. 5 Порядку № 1227 (див. вище). Причому, на нашу думку, у цьому випадку не має значення, проживають батьки спільно з дитиною чи ні. Важлива лише наявність дитини віком до 18 років, що підтверджується, зокрема, копією свідоцтва (дубліката свідоцтва) про народження дитини (дітей) або документом, що підтверджує встановлення батьківства. Інакше кажучи, платник податків, який розлучений та претендує на ПСП у розмірі, установленому п.п. «а» п.п. 169.1.3 ПКУ, повинен підтвердити факт батьківства (материнства) стосовно дитини (дітей), щодо яких він (вона) претендує на отримання ПСП.

Якщо батьки дітей розлучені, але зараз перебувають у шлюбі, зареєстрованому згідно із законом, з іншими особами , то вони можуть претендувати на ПСП на дітей у розмірах, установлених:

— п.п. 169.1.2 ПКУ, якщо утримують двох і більше дітей віком до 18 років;

— п.п. «б» п.п. 169.1.3 ПКУ, якщо утримують дитину-інваліда (дітей-інвалідів) віком до 18 років.

Причому зверніть увагу: для отримання ПСП у розмірах, установлених п.п. 169.1.2 ПКУ та/або п.п. «б» п.п. 169.1.3 ПКУ, важливий факт утримання дитини.

Зауважимо, що питання утримання батьками дитини регулюються гл. 15 СКУ. У період чинності Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV (втратив чинність з 01.01.2011 р.) податківці зазначали, що з метою надання податкової соціальної пільги утриманням дитини слід вважати, насамперед, її спільне проживання з одним із батьків (див. лист ДПАУ від 22.06.2004 р. № 11496/7/17-3117 // «Податки та бухгалтерський облік», 2004, № 62). А документом, що підтверджує таке спільне проживання, може бути довідка з ЖЕКу. Вважаємо за можливе використовувати ці роз’яснення і сьогодні.

Відносно ситуації, коли один із батьків дитини проживає окремо від неї, але бере участь в утриманні цієї дитини, зазначимо таке. Із роз’яснень податківців, розміщених в ЄБПЗ у підкатегорії 160.09.01 (див. на с. 46), випливає: документами, що підтверджують факт утримання дитини батьками, які не проживають разом із дитиною, можуть бути довідка органу опіки, рішення суду або нотаріально завірений договір між колишнім чоловіком і дружиною відносно здійснення батьківських прав та виконання обов’язків тим із них, хто проживає окремо від дитини, рішення суду про аліменти. Ці документи має бути подано разом з іншими документами, що підтверджують право платника податків на ПСП на дітей (див. таблицю з переліком документів, необхідних для надання ПСП на с. 8).

Працівникам, які мають право на застосування ПСП на дітей, пільга надається до кінця року, коли дитина досягає 18 років, а в разі смерті до досягнення зазначеного віку — до кінця року, на який припадає смерть дитини.

Платник податків втрачає право на отримання ПСП на дітей з податкового місяця, на який припадає одна з таких подій:

— платника податку позбавляють батьківських прав;

— платник податків відмовляється від дитини або передає дитину на державне утримання, у тому числі в закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, незалежно від того, береться плата за таке утримання чи ні;

— дитина стає курсантом на умовах повного утримання.

Зауважимо: ані в ПКУ, ані в Порядку № 1227 не вказано, з якого моменту втрачається право на застосування ПСП на дітей в разі, якщо особи, які мають право на ПСП на дітей на підставі п.п. «а» п.п. 169.1.3 ПКУ, а саме одинока мати (батько), опікун, піклувальник, удова (удівець), втрачають свій статус. На нашу думку, у такому разі ПСП на дітей за вказаною підставою не повинна застосовуватися з місяця, в якому ці платники податків втрачають відповідний статус (тобто коли зазначені особи одружуються).

Приклад 1. Квіточка Н. С. та Квіточка О. П. є чоловіком і дружиною та працюють на одному підприємстві. У січні 2012 року ними було подано заяви про застосування ПСП та підтвердні документи на право застосування до їх зарплати ПСП у розмірі, установленому п.п. 169.1.2 ПКУ, оскільки вони утримують трьох дітей віком до 18 років. Згідно з поданими заявами про застосування ПСП правом на збільшення граничного розміру доходу кратно кількості дітей користуватиметься батько дітей Квіточка Н. С.

Сума заробітної плати за січень 2013 року, нарахована:

— Квіточці Н. С., склала 4700 грн.;

— Квіточці О. П. — 1550 грн.

Розрахуємо для Квіточки Н. С. граничний розмір доходу, що дає право на застосування ПСП:

1610,00 х 3 = 4830,00 (грн.),

де 3 — кількість дітей віком до 18 років.

Правом на збільшення граничного розміру доходу кратно кількості дітей скористався чоловік Квіточки О. П., тому для неї граничний розмір доходу дорівнює 1610,00 грн.

Зарплата за січень 2013 року, нарахована кожному з подружжя, не перевищує граничного розміру доходу, розрахованого для кожного з них, тому до неї буде застосована ПСП у розмірі, установленому п.п. 169.1.2 ПКУ.

Визначимо розмір ПСП, що буде застосована до зарплати Квіточки Н. С.:

573,50 х 3 = 1720,50 (грн.).

Визначимо суму податку на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО), яка буде утримана з доходу Квіточки Н. С.

Сума єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — ЄСВ) становитиме:

4700 х 3,6 : 100 = 169,20 (грн.),

де 3,6 % — ставка ЄСВ у частині утримань.

Сума ПДФО, що підлягає сплаті до бюджету із зарплати Квіточки Н. С., нарахованої за січень 2013 року, дорівнює:

(4700,00 - 1720,50 - 169,20) х 15 : 100 = 421,55 (грн.).

Що стосується Квіточки О. П., то сума ПСП, на яку вона має право (1720,50 грн.), перевищує суму зарплати за січень 2013 року, нарахованої такій працівниці, то ПДФО, що підлягає утриманню з її зарплати, дорівнюватиме нулю.

Приклад 2. Працівниця підприємства Карпенко А. М. є одинокою матір’ю двох дітей віком 10 років. У 2012 році вона подала до бухгалтерії підприємства заяву про застосування ПСП на підставі п.п. «а» п.п. 169.1.3 ПКУ та документи, що підтверджують її право на ПСП за цією підставою. Зарплата, нарахована працівниці за січень 2013 року, склала 2900 грн.

Розрахуємо суму ПДФО, яку буде утримано з доходу, нарахованого такій працівниці в січні 2013 року.

Граничний розмір доходу, що дає право на ПСП, у цьому випадку становить:

1610 х 2 = 3220 (грн.).

Оскільки сума зарплати за січень 2013 року (2900 грн.) не перевищує граничного розміру доходу, що дає право на ПСП (3220 грн.), то при визначенні бази оподаткування її буде зменшено на суму ПСП.

Розмір ПСП, яку буде застосовано до заробітної плати працівниці за січень 2013 року, дорівнює:

860,25 х 2 = 1720,50 (грн.),

де 860,25 — ПСП у підвищеному розмірі;

2 — кількість дітей до 18 років.

Сума ЄСВ, яку буде утримано із зарплати працівниці, дорівнює:

2900 х 3,6 : 100 = 104,40 (грн.).

ПДФО, що підлягає перерахуванню до бюджету із суми зарплати Карпенко А. М. за січень 2013 року, дорівнює:

(2900 - 1720,50 - 104,40) х 15 : 100 = 161,27 (грн.).

Приклад 3. Працівницю було працевлаштовано на підприємство з 21 грудня 2012 року. У січні 2013 року вона подала заяву про застосування ПСП у розмірі, установленому п.п. 169.1.2 ПКУ, та документи, указані в п.п. 3 п. 5 Переліку № 1227. Із наданих документів випливає, що ця працівниця має трьох дітей віком до 18 років, двоє з яких від попереднього шлюбу (батько дітей помер) і одна дитина від другого шлюбу, в якому вона зараз перебуває. Заробітна плата, нарахована працівниці за січень 2013 року, склала 4000 грн.

Визначимо суму ПДФО, яку буде утримано із заробітної плати такої працівниці.

Ця працівниця має право на ПСП на трьох дітей (1720,50 грн. = 573,50 х 3) за умови, що її заробітна плата за місяць не перевищить граничного розміру доходу, який дає право на ПСП.

Розрахуємо граничний розмір доходу, при перевищенні якого працівниця втрачає право на ПСП на дітей:

1610 х 3 = 4830 (грн.)

Оскільки сума заробітної плати за січень 2013 року (4000 грн.) не перевищила граничного розміру доходу (4830 грн.), то при визначенні бази оподаткування її суму буде зменшено на ПСП на дітей (1720,50 грн.).

Розрахуємо суму ЄСВ, яку буде утримано з доходу працівниці за січень 2013 року:

4000 х 3,6 : 100 = 144 (грн.).

Визначимо суму ПДФО, що підлягає утриманню з доходу працівниці за січень 2013 року:

(4000 - 144 - 1720,50) х 15 : 100 = 320,33 (грн.).

Приклад 4. Працівник підприємства подав у 2012 році заяву про застосування ПСП у розмірі, установленому п.п. 169.1.2 ПКУ (як особа, яка утримує трьох дітей віком до 18 років), та документи, що підтверджують його право на ПСП у вказаному розмірі. Згідно зі свідоцтвом про народження старшої дитини 2 січня 2013 року їй виповнюється 18 років.

Підпунктом 169.3.3 ПКУ визначено, що ПСП на дітей надається до кінця року, в якому дитині виповнилося 18 років.

З умов прикладу випливає, що 18 років дитині працівника виповнилося у 2013 році. Отже, до кінця 2013 року цей працівник матиме право на ПСП на трьох дітей, якщо, звісно, його заробітна плата за звітний місяць не перевищить граничного розміру доходу, що дає право на застосування ПСП. Розмір такої ПСП становитиме у 2013 році — 1720,50 грн. (573,50 грн. х 3).

Відповідно до п.п. «г» п.п. 169.1.3 ПКУ платник податків, який є студентом, має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отриманого від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму ПСП у підвищеному розмірі (150 % звичайної ПСП). У 2013 році розмір підвищеної ПСП становить 860,25 грн.

Водночас п.п. 169.2.3 ПКУ встановлено заборону на застосування ПСП до заробітної плати, яку платник податків протягом звітного податкового місяця отримує одночасно з доходами у вигляді стипендії, грошового або майнового (речового) забезпечення студентів, що виплачуються з бюджету.

Ураховуючи положення наведених норм ПКУ, робимо висновок: якщо студент працює за трудовим договором та одночасно навчається й отримує стипендію з бюджету, то він не має права на ПСП. Якщо ж студент стипендію не отримує або отримує спонсорську стипендію (не з бюджету), то, працюючи та отримуючи заробітну плату, він має право скористатися ПСП у вказаному розмірі за умови, що його зарплата за звітний місяць не перевищить у 2013 році 1610 грн.

Для підтвердження права на застосування ПСП у розмірі, установленому п.п. «г» п.п. 169.1.3 ПКУ, працівник-студент зобов’язаний подати роботодавцю:

1) заяву про самостійне обрання місця застосування ПСП;

2) довідку з навчального закладу про те, що він дійсно навчається в цьому навчальному закладі та не отримує стипендію з бюджету.

Застосовується ПСП до зарплати працівника-студента з податкового місяця, в якому такий працівник подав роботодавцю вказану заяву та довідку.

Приклад 5. У січні 2013 року на підприємство був працевлаштований працівник, який є студентом 5 курсу денної форми навчання. У цьому ж місяці таким працівником було подано заяву про застосування ПСП у розмірі, установленому п.п. «г» п.п. 169.1.3 ПКУ, та довідку з вищого навчального закладу про те, що він дійсно навчається в цьому закладі і за умовами його навчання виплата стипендії з бюджету не передбачена. Сума заробітної плати, яку було нараховано працівнику-студенту за фактично відпрацьовані дні січня 2013 року, склала 500 грн.

Визначимо суму ПДФО, що підлягає утриманню з доходу працівника за січень 2013 року.

Сума зарплати за січень 2013 року не перевищила граничного розміру доходу, що дає право на ПСП, тому при визначенні бази обкладення ПДФО її буде зменшено на суму ПСП у підвищеному розмірі (860,25 грн.).

Визначимо суму ЄСВ, яку буде утримано із зарплати працівника за січень 2013 року:

500 х 3,6 : 100 = 18 (грн.).

Оскільки сума ЄСВ та ПСП (878,25 грн. = 860,25 грн. + 18 грн.) перевищує суму нарахованої працівнику зарплати за січень 2013 року (500 грн.), то сума ПДФО, що підлягає утриманню з такої зарплати, дорівнюватиме нулю.

Приклад 6. Використовуючи умови прикладу 5, припустимо, що в лютому 2013 року у зв’язку з успішним навчанням студента було переведено з «контракту» на «бюджет».

Абзацом другим п.п. 169.3.3 ПКУ встановлено, що надання ПСП, передбаченої пп. «в» — «е» п.п. 169.1.3 ПКУ, припиняється з податкового місяця, наступного за місяцем, в якому платник податків втрачає статус, визначений у цих підпунктах.

Водночас у ситуації, наведеній у прикладі 6, слід дотримати також вимоги п.п. 169.2.3 ПКУ, що забороняють застосовувати ПСП до зарплати, яку платник податків отримує одночасно зі стипендією з бюджету. Тобто якщо за місяць, в якому студента було переведено з «контракту» на «бюджет», йому було нараховано стипендію з бюджету, то права на ПСП до зарплати, нарахованої за цей же місяць, працівник-студент не має. Про переведення на «бюджет» працівник-студент повинен повідомити роботодавця шляхом подання заяви про відмову від застосування ПСП у довільній формі. Інакше матиме місце порушення порядку застосування ПСП. Детальніше про це читайте у статті «Порушення порядку застосування ПСП» на с. 27.

Пунктом 169.1 ПКУ передбачене право на ПСП:

1) у підвищеному розмірі (у 2013 році — 860,25 грн.) для платників податків, які є інвалідами I або II групи, у тому числі з дитинства (п.п. «ґ» п.п. 169.1.3 ПКУ);

2) у максимальному розмірі (у 2013 році — 1147 грн.) для платників податків — інвалідів I і II груп, з числа учасників бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на яких поширюється дія Закону № 3551 (п.п. «б» п.п. 169.1.4 ПКУ).

Що стосується працівників — інвалідів III групи, то вони мають право на ПСП тільки на загальних підставах (див. консультацію ДПСУ на с. 44).

Право на пільгу у працівників-інвалідів виникає при виконанні таких умов:

1) їх дохід, нарахований протягом звітного податкового місяця у вигляді заробітної плати (інших прирівняних до неї відповідно до законодавства виплат, компенсацій та відшкодувань), не перевищує граничного розміру доходу, що дає право на ПСП (у 2013 році — 1610 грн.) (п.п. 169.4.1 ПКУ);

2) вони протягом звітного податкового місяця одночасно із заробітною платою не отримували доходи у вигляді стипендії, грошового або майнового (речового) забезпечення учнів, студентів, аспірантів, ординаторів, ад’юнктів, військовослужбовців, що виплачуються з бюджету (п.п. 169.2.3 ПКУ).

У зв’язку з чим зауважимо: інваліди з дитинства мають право на державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» від 16.11.2000 р. № 2109-III та Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам» від 18.05.2004 р. № 1727-IV, виплата якої здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Проте оскільки таку допомогу не названо в п.п. 169.2.3 ПКУ серед виплат, отримуючи які працівник не має права на застосування ПСП до зарплати, то незважаючи на джерело її виплати, вона не впливає на порядок надання ПСП працівникам-інвалідам.

Щоб скористатися правом на ПСП у розмірі, зазначеному в п.п. «ґ» п.п. 169.1.3 ПКУ, працівники, які мають статус інвалідів I і II груп, у тому числі з дитинства, повинні подати роботодавцю такі документи:

1) заяву про застосування ПСП;

2) копію пенсійного посвідчення або довідку медико-соціальної експертизи (п.п. 5 п. 5 Порядку № 1227).

Працівники — інваліди I і II груп , з числа учасників бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на яких поширюється дія Закону № 3551, що претендують на ПСП у розмірі, зазначеному в п.п. «б» п.п. 169.1.4 ПКУ, подають роботодавцю:

1) заяву про застосування ПСП;

2) копію посвідчення учасника бойових дій, виданого відповідними органами, або документи, що підтверджують участь у бойових діях у період після Другої світової війни;

3) пенсійне посвідчення або довідку медико-соціальної експертизи.

Звертаємо увагу: пенсійне посвідчення та довідка медико-соціальної експертизи можуть мати граничний строк дії. У такому разі працівникам-інвалідам необхідно періодично оновлювати копії цих документів, що підтверджують право на отримання пільги, а роботодавцям слід чітко відстежувати період дії пільги.

Нагадаємо також, що ПСП застосовується з місяця отримання заяви та підтвердних документів. Надання ПСП, передбаченої п.п. «ґ» п.п. 169.1.3 ПКУ, припиняється з податкового місяця, наступного за місяцем, в якому платник податків втрачає статус інваліда I чи II групи.

Приклад 7. Працівник підприємства — інвалід II групи подав у січні 2013 року заяву про застосування ПСП та документи, що підтверджують його право на ПСП у розмірі, установленому п.п. «ґ» п.п. 169.1.3 ПКУ. Зарплата працівника за січень 2013 року становить 1500 грн.

Оскільки сума заробітної плати, нарахованої працівнику-інваліду за січень 2013 року (1500 грн.), не перевищила граничного розміру доходу (1610 грн.), то при визначенні бази оподаткування її суму буде зменшено на ПСП у розмірі 860,25 грн.

Розрахуємо суму ЄСВ, яку буде утримано з доходу працівника за січень 2013 року:

1500 х 3,6 : 100 = 54 (грн.).

Сума ПДФО, що підлягає утриманню з доходу працівника за січень 2013 року, дорівнює:

(1500 - 54 - 860,25) х 15 : 100 = 87,86 (грн.).

Відповідно до п.п. «е» п.п. 169.1.3 ПКУ платники податків — учасники бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на яких поширюється дія Закону № 3551, мають право на підвищену ПСП (у 2013 році — 860,25 грн.).

Виняток із цієї норми передбачено для осіб, які є інвалідами I і II груп, з числа учасників бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на яких поширюється дія Закону № 3551. Такі особи мають право зменшити свій місячний оподатковуваний дохід на суму ПСП у максимальному розмірі (у 2013 році — 1147 грн.).

Згідно зі ст. 6 розд. II Закону № 3551 учасниками бойових дій визнаються, зокрема, учасники бойових дій на території інших країн — військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу та військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (уключаючи військових та технічних фахівців та радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали або перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, та брали участь у бойових діях або забезпеченні бойової діяльності військ (флотів). Перелік таких країн та періоди ведення бойових дій на їх території затверджено постановою КМУ від 08.02.94 р. № 63. До цього переліку включено й Афганістан (період бойових дій — квітень 1978 року — грудень 1989 року).

Таким чином, особам, які служили в Афганістані у зазначений період, може бути присвоєно статус учасника бойових дій. Цей статус підтверджується посвідченням, правила видачі якого затверджено Положенням про порядок видачі посвідчень та нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою КМУ від 12.05.94 р. № 302.

Для застосування ПСП у підвищеному розмірі (п.п. «е» п.п. 169.1.3 ПКУ) працівник — учасник бойових дій в Афганістані повинен подати роботодавцю заяву на застосування ПСП та копію посвідчення учасника бойових дій, виданого відповідним органом.

Якщо такий працівник є інвалідом I чи II групи та претендує на отримання ПСП у максимальному розмірі (п.п. «б» п.п. 169.1.4 ПКУ), то, крім перелічених вище документів, він повинен надати також пенсійне посвідчення або довідку медико-соціальної комісії.

Зауважимо: скористатися ПСП у розмірах, установлених п.п. «е» п.п. 169.1.3 ПКУ або п.п. «б» п.п. 169.1.4 ПКУ, працівник-афганець зможе за умови, що його заробітна плата за місяць не перевищить граничного розміру доходу, що дає право на ПСП (у 2013 році — 1610 грн.).

Приклад 8. 10 січня 2013 року на підприємство був працевлаштований працівник — учасник бойових дій в Афганістані. У цьому ж місяці ним було подано заяву про застосування ПСП та документи, що підтверджують його право на ПСП у розмірі, установленому п.п. «е» п.п. 169.1.3 ПКУ. Зарплата, нарахована працівнику за фактично відпрацьовані дні січня 2013 року, склала 1219,05 грн.

Розрахуємо суму ЄСВ, яку має бути утримано з доходу зарплати працівника за січень 2013 року:

1219,05 х 3,6 : 100 = 43,89 (грн.).

Визначимо суму ПДФО, яку буде утримано з доходу працівника за січень 2013 року:

(1219,05 - 43,89 - 860,25) х 15 : 100 = 47,24 (грн.).

Завершуючи розгляд питань надання податкових соціальних пільг батькам з дітьми, студентам, інвалідам та учасникам бойових дій в Афганістані, хотілося б побажати цим платникам податків доходів, які в багато разів перевищують граничний розмір доходу, що дає право на ПСП.