Теми
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Випадки застосування звичайних цін

Редакція ПБО
Податки & бухоблік Січень, 2013/№ 5
Друк
Стаття

Випадки застосування звичайних цін

 

Стаття 39 ПКУ, що запрацювала з 1 січня 2013 року, зобов’язує платників податків при здійсненні низки операцій подивитись на порядок застосування звичайних цін дещо по-новому. Про ці новації та про ситуації, що потребують застосування звичайних цін, ітиметься в цій статті.

Наталя БІЛОВА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

 

Основні ситуації, що вимагають застосування звичайних цін

Перелік ситуацій, що вимагають від платника податків застосування звичайних цін, наведено в п. 39.1 ПКУ (див. табл. 1).

 

Таблиця 1

Перелік ситуацій, що вимагають застосування звичайних цін

Ситуація, що вимагає застосування звичайної ціни

Підпункт п. 39.1 ПКУ

Примітка

1

2

3

Бартерні операції

п.п. «а»

Під бартерною (товарообмінною) операцією п.п. 14.1.10 ПКУ розуміє господарську операцію, що передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у негрошовій формі в межах одного договору.
Нагадаємо: раніше п. 1.19 Закону про податок на прибуток розглядав бартер (товарний обмін) як господарську операцію, що передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі іншій, ніж грошова, уключаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, у результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).
Тепер якщо, наприклад, підприємства здійснюють залік зустрічних однорідних вимог, керуючись ст. 601 ЦКУ та ст. 203 ГКУ, тобто коли у контрагентів є взаємні заборгованості (вимоги) одного перед одним за різними договорами (наприклад, у підприємства «Альфа» є заборгованість перед підприємством «Вега» у сумі 10000 грн. за отримані товари, а підприємство «Вега» винне підприємству «Альфа» 10000 грн. за виконані роботи), то такі операції з позиції оподаткування бартером не є, і звичайноцінові вимоги, установлені ст. 39 ПКУ, у таких випадках не застосовуються. Підтвердження тому знаходимо в консультації податківців, розміщеній у розділі 110.12 ЄБПЗ

Операції з пов’язаними особами

п.п. «б»

До пов’язаних осіб згідно з п.п. 14.1.159 ПКУ належать юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, і які відповідають будь-якій з наведених нижче ознак:
 — юридична особа, яка здійснює контроль за господарською діяльністю платника податку або контролюється таким платником податку чи перебуває під спільним контролем з таким платником податку;
 — фізична особа або члени її сім’ї, які здійснюють контроль за платником податку;
 — посадова особа платника податку, уповноважена вчиняти від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правових відносин, а також члени її сім’ї;
 — платники податку — учасники об’єднання підприємств незалежно від його виду та організаційно-правової форми, які провадять свою господарську діяльність шляхом утворення такого об’єднання.
Під контролем господарської діяльності платника податку слід розуміти:
а) володіння безпосередньо або через пов’язаних фізичних та/або юридичних осіб часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку в розмірі не менше 20 відсотків статутного фонду платника податку;
б) вплив безпосередньо або через пов’язаних фізичних та/або юридичних осіб на господарську діяльність суб’єкта господарювання в результаті:
 — надання права, що забезпечує вирішальний вплив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління платника податку;
 — обіймання посад членів наглядової (спостережної) ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів платника податку особами, які вже обіймають одну чи декілька із зазначених посад в іншому суб’єкті господарювання;
 — обіймання посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу платника податку особою, яка вже обіймає одну чи декілька із зазначених посад в інших суб’єктах господарювання;
 — надання права на укладення договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов’язкові до виконання вказівки або здійснювати делеговані повноваження і функції органу управління платника податку.
Для фізичної особи загальна сума володіння часткою статутного фонду платника податку (голосів у керівному органі) визначається як загальна сума корпоративних прав, що належать такій фізичній особі, членам сім’ї такої фізичної особи та юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою або членами її сім’ї

Операції з платниками податків, які застосовують спеціальні режими оподаткування чи інші ставки, ніж основна ставка податку на прибуток, або що не є платниками цього податку, крім фізичних осіб, які не є суб’єктами підприємницької діяльності

п.п. «в»

За ідеєю, закладеною до п.п. «в» п. 39.1 ПКУ, орієнтуватися на звичайну ціну необхідно при здійсненні операцій, зокрема, із:
 — платниками єдиного податку — як юридичними особами, так і фізичними особами — підприємцями;
 — сільгосптоваровиробниками — платниками фіксованого сільськогосподарського податку;
 — підприємствами та організаціями, прибуток яких звільнено від оподаткування на підставі п. 154.6 ПКУ;
 — нерезидентами;
 — фізичними особами — підприємцями, які працюють на загальній системі оподаткування (ст. 177 ПКУ).
Звертаємо увагу на таку обставину: п.п. 153.2.3 ПКУ вимагає застосовувати звичайну ціну при здійсненні операцій з особами, які сплачують податок на прибуток за іншою ставкою, ніж сам платник податків, а от п.п. «в» п. 39.1 ПКУ в цьому плані встановлює жорсткіші умови — звичайна ціна має працювати за операціями з платниками, які застосовують інші ставки, ніж основна ставка податку на прибуток (з 01.01.2013 р. — 19 %). Отже, якщо, наприклад, підприємство (суб’єкт індустрії програмної продукції), що сплачує відповідно до п. 15 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ податок на прибуток за ставкою 5 %, реалізує відповідні товари (виконує роботи, надає послуги) такому ж платнику податку на прибуток за ставкою 5 %, то згідно з п.п. 153.2.3 ПКУ воно має право при цьому не враховувати звичайні ціни, оскільки ставка податку в обох контрагентів однакова. Проте відповідно до п.п. «в» п. 39.1 ПКУ ця ситуація складається інакше — оскільки ставка податку на прибуток 5 % обох підприємств відрізняється від основної ставки 19 %, застосування звичайних цін за операціями, що здійснюються, для них у цьому випадку є обов’язковим

Інші випадки, визначені ПКУ

п.п. «г»

Перелік «інших випадків», про які йдеться в п.п. «г» п. 39.1 ПКУ, доволі об’ємний, його наведено в табл. 2 на с. 19

 

Зараз докладніше проаналізуємо деякі питання застосування звичайних цін у сучасних умовах.

 

На кого поширюються вимоги про застосування звичайних цін

Ви, мабуть, помітили, що п. 39.1 ПКУ вказує на необхідність застосування в певних ситуаціях звичайних цін платником податків. При цьому окремого визначення поняття «платник податків» ст. 39 ПКУ не дає, у зв’язку з чим для цієї мети слід використовувати загальну розшифровку цього терміна, наведену у ст. 15 ПКУ.

Так, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з ПКУ або податковими законами, і на яких покладено обов’язок зі сплати податків та зборів згідно з ПКУ. Кожен із платників податків може бути платником податку за одним або декількома податками та зборами.

З урахуванням цього, а також зважаючи на норми пп. «а» — «г» п. 39.1 ПКУ (зокрема, при здійсненні бартерних операцій, операцій із пов’язаними особами, неплатниками податку на прибуток (крім фізосіб-непідприємців) або нестандартними його платниками), можна зробити висновок: з 01.01.2013 р. обов’язок з дотримання звичайноцінових правил поширюється не лише традиційно на платників податку на прибуток, ПДВ та у визначених випадках ПДФО (ідеться про податкових агентів), а й на платників інших податків, об’єкт оподаткування за якими визначається з урахуванням договірної (контрактної) вартості. Це, наприклад, платники:

єдиного податку. Так, безоплатно отримані платником єдиного податку товари (роботи, послуги) уключаються до його доходу згідно з п. 292.3 ПКУ, як стверджують податківці, на рівні не нижче звичайної ціни (див. консультації, розміщені в розділах 230.04 і 240.04 ЄБПЗ). От тільки раніше така звичайноцінова вимога була безпідставною, а тепер для цього є підстави, але лише у випадках, описаних у пп. «б» і «в» п. 39.1 ПКУ;

ПДФО (фізичні особи — підприємці, які працюють на загальній системі оподаткування). У таких платників об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) та документально підтвердженими витратами, пов’язаними з їх господарською діяльністю (п. 177.2 ПКУ). Без сумніву, свої доходи фізособи-підприємці формують на основі договірних цін на товари (роботи, послуги), що ними реалізуються.

Тобто тепер підпорядковуватися звичайноціновим правилам повинні всі платники податків відносно всіх податків і зборів, об’єкт оподаткування за якими визначається з урахуванням договірної (контрактної) вартості. Проте такі правила потрібно застосовувати не в усіх абсолютно ситуаціях, а тільки у випадках, передбачених п. 39.1 ПКУ.

 

Як застосовуються звичайні ціни в операціях з фізичними особами, які не є суб’єктами підприємницької діяльності

Схожі правила, як ви пам’ятаєте, у частині податку на прибуток було встановлено і в період дії Закону про податок на прибуток.

Однак, на відміну від раніше чинних норм, з 01.01.2013 р. п.п. «в» п. 39.1 ПКУ платникам податків надано можливість при взаємовідносинах з фізичними особами, які не є суб’єктами підприємницької діяльності, діяти без оглядки на звичайну ціну, про що свідчить відповідне уточнення, яке міститься в цьому підпункті.

Водночас не слід забувати, що в ПКУ є п.п. 153.2.3, який зобов’язує підприємства при співпраці з неплатниками податку на прибуток дотримуватися звичайноцінового порядку. При цьому жодних винятків щодо контрагентів — звичайних фізосіб (непідприємців) тут не передбачено.

Крім того, ПКУ містить ще одну норму, яка фактично зобов’язує враховувати звичайноцінові обмеження при роботі зі звичайними фізособами. Так, згідно з абзацом п’ятим п. 188.1 ПКУ при постачанні виробничих чи невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах з платником податку, пов’язаній з постачальником особі, суб’єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, не зареєстрованим платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін. Зрозуміло, що в цьому випадку до кола осіб, не зареєстрованих платниками ПДВ, входять і фізичні особи, які не є суб’єктами підприємницької діяльності.

Думаємо, саме такого принципу в частині податку на прибуток та ПДВ дотримуватимуться контролери, ураховуючи наявність у ПКУ п.п. «г» п. 39.1, який охоплює «інші випадки, визначені ПКУ». А оскільки перелік цих «інших випадків» чітко не конкретизовано, до нього, звісно, входить і решта випадків з ПКУ, не описані в пп. «а» — «в» п. 39.1 ПКУ. Тобто сюди потрапляють і операції з фізособами-непідприємцями, нюанси оподаткування яких регулюють п.п. 153.2.3 і абзац п’ятий п. 188.1 ПКУ. Виходить, що фактично п.п. 153.2.3 і п. 188.1 за сприяння п.п. «г» п. 39.1 мають пріоритет над нормами п.п. «в» п. 39.1 ПКУ.

Що стосується формування податкових зобов’язань за новими випадками застосування звичайних цін, то тут контакти з фізособами-непідприємцями, взагалі-то, не повинні викликати необхідності звертатися до звичайноцінових норм. Хотілося б, щоб таке припущення було реальністю, але поки що будь-яких роз’яснень із цього приводу з боку податківців немає. Сподіваємося, вони з’являться у найближчий час, про що ми вас обов’язково повідомимо.

 

Який порядок застосування звичайних цін щодо імпортних товарів

У п. 39.13 ПКУ закріплено, що при продажу в межах України товарів, раніше ввезених на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту, звичайною ціною вважається ринкова ціна, але не нижче митної вартості таких товарів, з якої було сплачено податки та збори при їх митному оформленні.

Зверніть увагу, що орієнтуватися для цілей оподаткування на митну вартість імпортованого товару при його постачаннях усередині України тепер слід не лише в частині ПДВ (що передбачено абзацом третім п. 188.1 ПКУ), а й у частині інших податків та зборів, базою для нарахування яких є договірна (контрактна) вартість. Причому стосується це не лише імпортерів, а й усіх, хто продає ввезений на митну територію України товар.

Фактично при постачанні імпортних товарів платникам віднині потрібно пам’ятати відразу три види вартості — договірну, ринкову та митну. При цьому звичайна ціна має бути визначена на рівні більшої з вартостей — ринкової або митної. Ця більша вартість, що являє собою звичайну ціну, порівнюється з договірною ціною. І вже більша з цих двох величин — договірна або звичайна ціна — застосовується для цілей оподаткування.

Водночас, вважаємо, що визначати звичайну ціну за імпортними товарами потрібно не за всіма абсолютно операціями, а лише в ситуаціях, що вимагають застосування звичайної ціни, тобто у випадках, передбачених п. 39.1 ПКУ (див. табл. 1 на с.13) та іншими спеціальними нормами.

Особливу увагу при здійсненні операцій з імпортними товарами слід звернути на особливості визначення бази обкладення ПДВ. Річ у тім, що згідно з абзацом третім п. 188.1 ПКУ при постачанні товарів, увезених платником на митну територію України, база оподаткування визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості таких товарів, але не нижче їх митної вартості.

Виходить, що, з одного боку, необхідність орієнтуватися на митну вартість імпортованих товарів при операціях з ними на території України стосується виключно імпортерів таких товарів і не поширюється на перепродавців, а з іншого боку, ураховуючи вимоги п. 39.13 ПКУ, відстежувати митну вартість цих товарів з метою визначення щодо них звичайної ціни з 01.01.2013 р. у випадках, визначених у ст. 39 ПКУ, повинні всі їх постачальники, незалежно від того, є вони безпосередніми імпортерами цих товарів чи тільки перепродавцями (тобто митна вартість імпортованого товару як нижня межа при визначенні звичайної ціни має враховуватися по всьому ланцюжку його руху). На жаль, у перепродавців із цим можуть виникнути труднощі, адже для них митна вартість імпортера цілком може бути «таємницею за сімома печатками».

Логічною таку ситуацію, що виникла з 1 січня 2013 року, назвати складно. Нагадаємо: первісно в п. 188.1 ПКУ було передбачено аналогічну норму, але у 2012 році сам же законодавець за допомогою змін, унесених Законом № 4834 до абзацу третього п. 188.1 ПКУ, вивів неімпортерів (перепродавців) з кола осіб, які зобов’язані при здійсненні операцій в Україні з імпортованими товарами брати до уваги їх митну вартість. Оскільки норми п. 39.13 ПКУ було сформульовано раніше зазначених змін, їх також слід було підкоригувати. Сподіваємося, найближчим часом податківці роз’яснять це питання.

 

Який порядок застосування 20 % відхилення в цілях визначення рівня звичайної ціни

У п. 39.15 ПКУ зафіксовано таке правило: у разі відхилення договірних цін у податковому обліку платника податків у бік збільшення або зменшення від звичайних цін менше ніж на 20 %, таке відхилення не може бути підставою для визначення (нарахування) податкового зобов’язання, коригування від’ємного значення об’єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Зауважимо, що такий 20 % коридор працював і до набуття чинності ст. 39 ПКУ, але тільки в плані податку на прибуток і лише щодо обмеженого кола операцій — із пов’язаними особами, а також із неплатниками податку на прибуток та особами, які сплачують його за ставкою іншою, ніж сам платник податку. Це прямо прописано в пп. 153.2.1, 153.2.2 і 153.2.3 ПКУ. Можливості ж застосування 20 % звичайноцінового запасу в інших випадках ПКУ не допускав, а приписував орієнтуватися безпосередньо на звичайну ціну.

Зокрема, відштовхуватися від рівня звичайних цін при формуванні податкових зобов’язань та податкового кредиту з ПДВ зобов’язують відповідно пп. 188.1 і 198.3 ПКУ. При цьому з метою визначення такого рівня звичайних цін ці пункти відсилають до ст. 39 ПКУ.

Таким чином, норми пп. 188.1 і 198.3 ПКУ з урахуванням положень ст. 39 ПКУ тепер повинні звучати так: якщо звичайна ціна не збігається з договірною, то податкові зобов’язання або податковий кредит платника ПДВ повинні визначатися виходячи зі звичайних цін тільки в тих випадках, коли звичайна ціна на 20 або більше відсотків відрізняється від договірної.

Якщо ж звичайна ціна відрізняється від договірної менше ніж на 20 %, то при визначенні податкових зобов’язань та податкового кредиту з ПДВ повинні застосовуватися договірні ціни, оскільки це випливає з абзацу першого п. 39.15 ПКУ.

Інакше кажучи, базою для нарахування податкових зобов’язань з ПДВ буде договірна ціна, якщо звичайна ціна «вписалася» в установлені межи («договірна ціна + 20 %»). А якщо допустима межа виявилася нижче звичайної ціни, то відштовхуватися доведеться від звичайної ціни.

Відповідно до податкового кредиту потрапить сума «вхідного» ПДВ, розрахована виходячи зі звичайної ціни, якщо межа «договірна ціна -
- 20 %» перевищує звичайну ціну. У разі якщо ця планка нижче звичайної ціни, у складі податкового кредиту відображається сума «вхідного» ПДВ, розрахована виходячи з договірної ціни.

Отже, тепер, оскільки встановлені ст. 39 ПКУ положення є загальними (охоплюють усі види податків та зборів), застосування 20 % звичайноцінової поступки стало можливим не лише у випадках, коли це прямо передбачено в конкретній нормі ПКУ, а й у інших ситуаціях, що вимагають застосування звичайної ціни, причому незалежно від того, є там посилання на ст. 39 ПКУ чи ні (перелік таких ситуацій див. у табл. 2 на с. 19).

Більше того, вважаємо, що застосування 20 % звичайноцінового відхилення можливо в усіх ситуаціях, в яких задіяна договірна ціна. А от якщо договірної ціни немає (наприклад, у разі визначення податкових зобов’язань при анулюванні ПДВ-реєстрації за товарами/послугами, «вхідний» ПДВ за якими потрапив до податкового кредиту), то немає і можливості скористатися 20 % коридором.

На наш погляд, на 20 % запас можна розраховувати і при постачанні імпортером усередині України ввезеного ним товару (у випадках, передбачених п. 39.1 ПКУ), оскільки податкові зобов’язання за такою операцією визначаються виходячи зі звичайної ціни, якою є ринкова ціна, але не нижче митної вартості товарів, з якої було сплачено податки і збори під час їх митного оформлення (див. п. 39.13 ПКУ). Та й подальші продавці такого імпортного товару при його постачанні також зможуть скористатися 20 % звичайноціновим запасом, оскільки вони теж у цьому випадку орієнтуватимуться на звичайну ціну, але вже відповідно до абзацу першого п. 188.1 ПКУ.

На поступку в розмірі 20 % можна претендувати і при визначенні об’єкта оподаткування за операціями фінансового лізингу (у випадках, передбачених п. 39.1 ПКУ), оскільки орієнтиром тут є договірна (контрактна) вартість, але не нижче ціни придбання об’єкта лізингу (див. абзац сьомий п. 188.1 ПКУ).

Наведемо випадки застосування звичайних цін, обумовлені ПКУ і не тільки.

 

Таблиця 2

Випадки застосування звичайних цін

Випадок застосування звичайних цін

Норма закону

Порядок застосування звичайних цін

1

2

3

ПКУ

Податок на прибуток

Безоплатне отримання товарів, робіт, послуг

П.п. 135.5.4

Вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, уключається до складу інших доходів

Отримання основних коштів концесіонером

Пп. 137.19, 144.1

Доходи концесіонера у вигляді вартості, визначеної на рівні звичайної ціни, основних засобів, отриманих платником податків від концесієдавця відповідно до Закону № 2624, визнаються в сумі, що дорівнює сумі амортизації відповідних активів, нарахованій відповідно до ст. 145 ПКУ, одночасно з її нарахуванням

Здійснення витрат на страхування

П.п. 140.1.6

Витрати на страхування включаються до податкових витрат у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення страхового договору

Придбання основних засобів, зобов’язання за розрахунками за які визначено загальною сумою за кілька об’єктів

П. 146.7

Первісна вартість основних засобів, зобов’язання за розрахунками за які визначено загальною сумою за кілька об’єктів, обчислюється розподілом цієї суми пропорційно звичайній ціні окремого об’єкта

Отримання основних засобів у вигляді внеску
до статутного капіталу

П. 146.8

Первісною вартістю основних засобів, унесених до статутного капіталу підприємства, є вартість, погоджена засновниками (учасниками) підприємства, але не вище звичайної

Отримання об’єкта основних засобів в обмін на подібний об’єкт

П. 146.9

Первісною вартістю об’єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об’єкт, є вартість переданого об’єкта, що амортизується, за вирахуванням сум накопиченої амортизації, але не вище звичайної ціни об’єкта, отриманого в обмін

Отримання об’єкта основних засобів в обмін (або частковий обмін) на неподібний об’єкт

П. 146.10

Первісною вартістю об’єкта основних засобів, отриманого в обмін (або частковий обмін) на неподібний об’єкт, є вартість переданого об’єкта, що амортизується, за вирахуванням сум накопиченої амортизації, збільшена/зменшена на суму коштів або їх еквівалента, яку було передано/одержано при обміні, але не вище звичайної ціни об’єкта, отриманого в обмін

Продаж або інше відчуження основних засобів та нематеріальних активів

П. 146.14

Дохід від продажу чи іншого відчуження основних засобів та нематеріальних активів визначається відповідно до договору про продаж чи інше відчуження об’єкта основних засобів та нематеріальних активів, але не нижче звичайної ціни такого об’єкта (активу)

Придбання об’єкта нерухомості разом із землею

П. 147.3

Якщо об’єкт нерухомості придбавався разом із землею, яка знаходиться під ним чи є передумовою для забезпечення функціонального використання такого об’єкта нерухомості відповідно до норм законодавства, вартість такого об’єкта нерухомості визначається в сумі, що не перевищує звичайну ціну, без урахування вартості землі

Продаж або інше відчуження землі

П. 147.5

Дохід від продажу або іншого відчуження землі визначається відповідно до договору купівлі-продажу або іншого відчуження, але не нижче звичайної ціни такої землі

Операції з пов’язаними особами

 

Пп. 153.2.1, 153.2.2, 153.2.4, 153.2.5, 153.2.6

 

Дохід від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов’язаним особам визначається відповідно до договірних цін, але не нижче звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, якщо договірна ціна на ці товари (роботи, послуги) відрізняється більш ніж на 20 % від звичайної ціни на них

Витрати, пов’язані з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов’язаної особи, визначаються виходячи з договірних цін, але не вище звичайних цін, що діяли на дату такого придбання, якщо договірна ціна на ці товари (роботи, послуги) відрізняється більш ніж на 20 % від звичайної ціни на них

Витрати у вигляді сплати процентів за депозитами, кредитами (операціями фінансового лізингу), позиками, іншими цивільно-правовими договорами із пов’язаними особами визначаються згідно зі ставками, установленими в договорі, але не вище звичайної процентної ставки за депозит, кредит (позику) на дату укладення відповідних договорів

Доходи у вигляді процентів за депозитами, кредитами (операціями фінансового лізингу), позиками, іншими цивільно-правовими договорами із пов’язаними особами визначаються згідно зі ставками, указаними в договорі, але не нижче звичайної процентної ставки за депозит, звичайної ставки процента за кредит (позику) на дату укладення відповідних договорів

До витрат уключається фактична сума сплати винагороди або інших видів заохочень пов’язаним з платником податків фізичним особам, але не більше суми, розрахованої за звичайними цінами, за наявності документальних доказів, що таку оплату було здійснено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час)

Витрати, понесені у зв’язку з продажем/обміном товарів, виконанням робіт, наданням послуг пов’язаним особам або за операціями з давальницькою сировиною, визнаються в розмірі, що не перевищує доходи, отримані від такої продажу/обміну

Операції з неплатниками податку на прибуток або особами, які сплачують податок за іншими ставками, ніж сам платник податків

П.п. 153.2.3

За операціями з неплатниками податку на прибуток або особами, які сплачують податок за іншою ставкою, ніж сам платник податків, дохід від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) та витрати, пов’язані з придбанням товарів (робіт, послуг), визначаються в тому самому порядку, що і за операціями із пов’язаними особами (тобто виходячи зі звичайних цін з урахуванням 20 % коридору)

Виплата дивідендів у негрошовій формі

П.п. 153.3.2

У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової, база для нарахування авансового внеску обчислюється виходячи з вартості такої виплати, розрахованої за звичайними цінами

Операції з об’єктами фінансового лізингу

П. 153.7

Якщо вартість об’єкта фінансового лізингу, який уперше або повторно вводиться в експлуатацію, визначається договором у сумі меншій, ніж вартість витрат на його придбання або спорудження, податковий орган має право провести позапланову перевірку для визначення рівня звичайної ціни

Товарообмінні (бартерні) операції

П. 153.10

Доходи та витрати від проведення товарообмінних (бартерних) операцій визначаються відповідно до договірної ціни такої операції, але не нижче (вище) звичайних цін

Здійснення неприбутковою організацією операцій з продажу товарів, виконання робіт, надання послуг,
що пропагують принципи та ідеї, для захисту яких її було створено

П. 157.15

До основної діяльності неприбуткової організації належать операції з продажу товарів, виконання робіт, надання послуг, що пропагують принципи та ідеї, для захисту яких її було створено та які тісно пов’язані з її основною діяльністю, якщо ціна таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг нижче звичайної або якщо така ціна регулюється державою

Податок на доходи фізичних осіб

Надання платникові податку безоплатно товарів (робіт, послуг) або індивідуально встановлених знижок ціни товарів (робіт, послуг)

Абзац «е» п.п. 164.2.17

До доходу платника податку включаються:
 — вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначена за звичайними цінами;
 — суми знижки звичайної ціни товарів (робіт, послуг), індивідуально встановленої для такого платника (якщо така знижка поширюється на будь-якого платника та не є індивідуальною, її сума не включається до оподатковуваного доходу)

Нарахування (надання) доходів у негрошовій формі

П. 164.5

При нарахуванні (наданні) доходів у негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, що розраховується за формулою: К = 100 : (100 - Сп), де Спн — ставка податку, установлена для таких доходів на момент їх нарахування.
У такому ж порядку визначаються об’єкт оподаткування та база оподаткування для коштів, надмірно витрачених платником податку на відрядження або під звіт та не повернених у встановлені законодавством строки

Отримання платником податку страхової виплати, страхового відшкодування або викупних сум від страховика-резидента за договором страхування, іншим, ніж довгострокове страхування життя (у тому числі страхування довічних пенсій) та недержавне пенсійне забезпечення

Абзаци «б», «в» п.п. 165.1.27

Суми страхової виплати, страхового відшкодування або викупні суми, отримані платником податку від страховика-резидента за договором страхування, іншим, ніж довгострокове страхування життя (у тому числі страхування довічних пенсій) та недержавне пенсійне забезпечення, не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого платника податку за умови, що:
 — при страхуванні майна сума страхового відшкодування не перевищує вартість застрахованого майна, визначену за звичайними цінами на дату укладення страхового договору, збільшену на суму сплачених страхових платежів (страхових внесків, страхових премій);
 — при страхуванні цивільної відповідальності сума страхового відшкодування не перевищує розмір шкоди, фактично заподіяної вигодонабувачу (бенефіціару), який визначається за звичайними цінами на дату такої страхової виплати

Конвертація цінних паперів

П.п. 165.1.50

Не включається до загального оподатковуваного доходу фізичної особи дохід від операції з конвертації цінних паперів, якщо їх обмін здійснюється за звичайними цінами або за вартістю чистих активів у розрахунку на один цінний папір, які не призводять до відчуження інвестицій та проводяться з цінними паперами ІСІ, що перебувають в управлінні однієї компанії з управління активами

Податок на додану вартість

Визначення податкових зобов’язань при анулюванні реєстрації платником ПДВ (крім випадків реорганізації шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення) за товарами/послугами та необоротними активами, при придбанні яких суми «вхідного» ПДВ було включено до податкового кредиту

П. 184.7

Якщо товари/послуги, необоротні активи, суми податку за якими було включено до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник податку в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації платником податку зобов’язаний визначити податкові зобов’язання за такими товарами/послугами, необоротними активами виходячи зі звичайної ціни відповідних товарів/послуг або необоротних активів, крім випадків анулювання реєстрації платником податку внаслідок реорганізації шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно
до закону

Постачання товарів/послуг

Абзац перший п. 188.1

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 ПКУ, з урахуванням загальнодержавних податків і зборів (крім ПДВ та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками — суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові та вироблених із них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов’язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового мобільного зв’язку)

Постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах з платником податку, пов’язаній з постачальником особі, суб’єкту господарювання, не зареєстрованому платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку

Абзац п’ятий п. 188.1

База оподаткування в цьому випадку визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості таких виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг, але не нижче звичайних цін. Утім, в окремому виділенні цього випадку застосування звичайних цін немає необхідності, оскільки він охоплюється абзацом першим п. 188.1 ПКУ

Постачання товарів за договорами фінансового лізингу

Абзац сьомий п. 188.1

Базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість, але не нижче ціни придбання об’єкта лізингу

Продаж вживаних транспортних засобів

П. 189.3

Ціна продажу вживаного транспортного засобу визначається для платника ПДВ виходячи з договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.
При цьому нагадаємо, що згідно зі ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10.12.91 р. № 1956-XII речі, визначені індивідуальними ознаками, якщо вони не продаються партією, а також будь-які вживані товари, уключаючи транспортні засоби, та капітальні активи не можуть бути предметом біржової торгівлі

Передання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління

П. 189.4

Базою оподаткування в цьому випадку є вартість постачання цих товарів, визначена в порядку, установленому ст. 188 ПКУ, тобто виходячи з договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін

Постачання вживаних товарів, повернених лізингоотримувачем, не зареєстрованим як платник ПДВ, у зв’язку з невиконанням умов договору фінансового лізингу

П. 189.5

Базою оподаткування є додатна різниця між ціною продажу та ціною придбання таких товарів. При цьому ціна продажу визначається відповідно до п. 188.1 ПКУ (тобто це договірна (контрактна) вартість, але не нижче звичайних цін), а ціна придбання визначається на рівні суми лізингових платежів у частині компенсації вартості об’єкта фінансового лізингу, не сплачених за такий об’єкт лізингу на дату такого повернення

Постачання товарів/послуг під забезпечення боргових зобов’язань покупця, наданих платнику у формі простого або переказного векселя, або інших боргових інструментів, випущених таким покупцем або третьою особою

П. 189.7

Базою оподаткування є договірна вартість, визначена в порядку, установленому п. 188.1 ПКУ (тобто виходячи з договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін), без урахування дисконту чи інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями — така договірна вартість, збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що повинні бути нараховані на суму номіналу такого векселя

Ліквідація основних виробничих або невиробничих засобів за самостійним рішенням платника податків

П. 189.9

Ліквідація основних виробничих або невиробничих засобів за самостійним рішенням платника податків для цілей оподаткування розглядається як їх постачання за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.
Виняток: випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв’язку з їх знищенням або руйнуванням унаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, унаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням

Постачання на митній території України товарів, які є продуктами переробки товарів, поміщених під митний режим переробки на митній території, у тому числі отриманих як оплата за постачання послуг з переробки

П. 189.13

База оподаткування визначається згідно зі ст. 188 ПКУ, тобто виходячи з договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін

Безоплатне отримання послуг від нерезидента

Пп. 190.2, 208.2

База оподаткування визначається виходячи зі звичайних цін на такі послуги без урахування ПДВ

Формування податкового кредиту

П. 198.3

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 ПКУ

Використання товарів/послуг, необоротних активів, при придбанні або виготовленні яких суми «вхідного» ПДВ було включено до податкового кредиту, в операціях:
а) що не є об’єктом оподаткування (крім випадків реорганізації юридичних осіб);
б) звільнених від оподаткування відповідно до ПКУ, міжнародних договорів (угод) (крім випадків постачання товарів/послуг у частині суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету);
в) що здійснюються в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) що не є господарською діяльністю платника податку

Пп. 198.5, 189.1

База оподаткування за такими товарами/послугами, необоротними активами при здійсненні перелічених операцій визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів — виходячи зі звичайної ціни), а за товарами/послугами — виходячи з вартості їх придбання

Постачання дилером культурних цінностей

Ст. 210

Базою оподаткування для таких операцій є маржинальний прибуток (без урахування ПДВ), який є сумою, отриманою у вигляді різниці між ціною продажу товарів та ціною їх придбання, розрахованих за звичайними цінами

ЦКУ

Оцінка предмета застави

Ст. 582

Оцінка предмета застави здійснюється заставодавцем та заставодержателем за звичайними цінами, що склалися на момент виникнення права застави, якщо інший порядок оцінки предмета застави не встановлено договором або законом

Установлення ціни в договорі

Ст. 632

Якщо ціна в договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, то така ціна визначається виходячи зі звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору

Установлення ціни роботи

Ст. 843

Якщо в договорі підряду не встановлені ціна роботи або способи її визначення, така ціна встановлюється за рішенням суду на підставі цін, які зазвичай застосовуються щодо аналогічних робіт з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами

Установлення розміру плати повіреному

Ст. 1002

Якщо в договорі доручення не встановлено розмір плати повіреному або порядок її виплати, така плата здійснюється після виконання доручення виходячи зі звичайних цін на такі послуги

Виплата комісійної винагороди

Ст. 1013

Якщо договором комісії розмір плати не встановлено, комісійна винагорода виплачується після виконання договору комісії виходячи зі звичайних цін на такі послуги

Виплата банком процентів за користування коштами, що знаходяться на рахунку клієнта

Ст. 1070

Проценти за користування коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, сплачуються банком у розмірі, визначеному договором, а якщо відповідні умови не встановлено договором, — у розмірі, який зазвичай виплачується банком за вкладом на вимогу

Закон про іпотеку

Продаж предмета іпотеки іпотекодержателем у разі, якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя передбачають його право на продаж предмета іпотеки будь-якому покупцю

Ст. 38

Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за домовленістю між іпотекодавцем та іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб’єктом оціночної діяльності на рівні не нижче звичайних цін на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розмірам їх зареєстрованих прав або вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та його звичайною ціною

 

Зауважимо, що працівники податкового відомства серед випадків, що вимагають застосування звичайних цін, бачать ще один — безоплатне надання товарів (робіт, послуг). На їх думку, викладену в Узагальнюючій податковій консультації № 581, при здійсненні подібних операцій дарувальник повинен відобразити в себе податковий дохід виходячи зі звичайних цін — причому незалежно від податкового статусу одержувача. Докладніше з цього приводу див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 58, с. 29.

На сьогодні це, мабуть, усе, що ми хотіли розповісти вам про випадки застосування звичайних цін. Проте через актуальність цього питання воно ще не раз розглядатиметься на сторінках нашого видання.

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал
stop

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Увійдіть, щоб читати більше! Авторизовані користувачі одержують безкоштовно 5 статей на місяць