Джерела інформації та документальне підтвердження звичайних цін

Джерела інформації та документальне підтвердження звичайних цін

Нові правила визначення звичайних цін дозволяють використовувати будь-які офіційні джерела інформації щодо цін на товари, роботи, послуги. Те, як скористатися інформацією, що взята з таких офіційних джерел, та документально підтвердити «звичайність» ціни, розглянемо в цій статті.

Наталія ДЗЮБА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

Договірна ціна за умовчанням вважається звичайною, і обґрунтовувати її платник податків не зобов’язаний. Довести, що ціна за договором відрізняється від звичайної, причому відрізняється не менше ніж на 20 % (при менших відмінностях перерахунок податкових зобов’язань чи інших показників не здійснюється), повинні податківці (абзац перший п. 39.14 ПКУ).

Утім, платникам податків слід завжди бути готовими до того, щоб спростувати заяви податківців про факт розбіжності між ціною договору та звичайною ціною більш ніж на 20 %. А для цього потрібно знати, на які джерела працівники ДПС орієнтуватимуться при визначенні «своєї» звичайної ціни, а також якими джерелами слід користуватися на своє виправдання.

На відміну від чинного раніше законодавства щодо звичайних цін, у ст. 39 ПКУ, присвяченій методам визначення звичайної ціни та порядку її застосування, наведено докладний перелік джерел інформації для їх визначення. Згідно з п. 39.11 ПКУ для визначення звичайних цін на товари (роботи, послуги) використовуються офіційні джерела інформації, у тому числі:

1) статистичні дані державних органів та установ (наприклад, www.pricereview.com.ua/UkrMarket.html — де наведено огляд цін українського та світового товарних ринків ДП «Держзовнішінформ»);

2) ціни спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими видами продукції, біржові котирування (наприклад, www.expert-agro.com);

3) довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань та публікацій, у тому числі електронних та інших банків даних (наприклад, www.pricescan.com.ua — довідник щодо товарів і цін фірм України);

4) звіти та довідки відділів з економічних питань у складі дипломатичних представництв України за кордоном;

5) інші інформаційні джерела, що визнаються офіційними в установленому порядку (наприклад, http://msmeta.com.ua/reestr_cen_na_stroitelni_materiali.php — Реєстр цін на будівельні матеріали за даними Міністерства регіонального розвитку та будівництва України).

Статистичні дані держорганів та установ, ціни спеціалізованих аукціонів, біржові котирування, звіти та довідки відділів з економічних питань у складі дипломатичних представництв України за кордоном цілком можуть претендувати на статус офіційного джерела інформації.

А от довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань та публікацій, у тому числі електронних та інших банків даних, навряд чи можна назвати офіційним джерелом інформації. Проте оскільки ПКУ дає «добро» на таке джерело, отже, сміливо ним користуємося.

Проблема полягає в тому, що на сьогодні законодавством не встановлено та не оприлюднено перелік джерел інформації, які слід вважати офіційними. А також не встановлено нормативним актом порядок визнання інформаційних джерел офіційними.

Тому не зовсім зрозуміло, чи можна вважати офіційними джерелами інформації і сайти, перелік яких наведено в Методрекомендаціях № 20001. Для визначення звичайної ціни продажу продукції (товарів) на світових товарних ринках можуть використовуватися такі інтернет-сайти, але не виключно:

— metaltorg.ru — ціни на метали;

— metalcourier-online.com — світові ціни на метали, феросплави та вугілля (доступ обмежено);

— icis.com — аналітика цін хімічної продукції та продукції нафтопереробки на світових ринках Азії, Африки та Європи (доступ обмежено);

— commoclityoniine.com — ціни на метали на світових товарних біржах;

— ugmk.ua — ціни на метали та продукти з металу на українському ринку;

— me.kmu.dov.ua — сайт Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (наявний моніторинг цін на метали на світових біржах);

— visnik.kiev.ua — ціни на зернові культури, за контрактами, укладеними на товарних біржах;

— agriagency.com.ua — ціни на пшеницю, кукурудзу, соняшник, сою, рапс;

— cropcongress.org — ціни на сільськогосподарську продукцію (зерно, ячмінь, пшениця тощо);

— zernoua.org — ціни та аналітика закупівельних цін на зерно тощо.

Крім того, у Методрекомендаціях № 20001 згадуються видання Держзовнішінформу: бюлетень: «Огляд цін українського та світового товарних ринків», Товарний монітор «Біржові товари», Металургійні монітори «Сталевий прокат», «Сировинні матеріали» та каталог «Імпортери та експортери України».

Згідно з абзацом другим п. 39.14 ПКУ при проведенні перевірки платника податку орган ДПС має право подати запит, а платник податку зобов’язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого цього пункту, де вказано, що обов’язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган ДПС у порядку, установленому законом.

Як випливає з Методрекомендацій № 20001, для визначення звичайної ціни продажу продукції (товарів) можуть використовуватися і пояснення, отримані від платника податків на запит органу ДПС щодо обґрунтування рівня звичайних цін.

Інформацію про те, які документи є підставою для підтвердження рівня звичайної ціни за різних умов продажу, наведемо в таблиці.

Документи, що підтверджують рівень звичайних цін