Помилка держреєстратора призводить до недійсності рішення податківців про ПДВ-розреєстрацію
Суть спору
Щодо підприємства (позивача) до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців (далі — Єдиний держреєстр) було внесено запис про відсутність підтвердження відомостей, унаслідок чого податківці анулювали в нього свідоцтво платника ПДВ (п.п. «ж» п. 184.1 ПКУ).
Підприємство вважає, що при внесенні вказаного запису державним реєстратором було допущено порушення, у зв’язку з чим він не може бути підставою для прийняття рішення про ПДВ-розреєстрацію. Із цією метою було подано відповідний позов.
Позиція податкових органів
Запис в Єдиному держреєстрі про відсутність підтвердження відомостей про підприємство є самостійною підставою для ПДВ-розреєстрації (п.п. «ж» п. 184.1 ПКУ, абз. 5.5.2.11 п.п. 5.5.2 Положення № 1394). При виявленні подібних відомостей контролери зобов’язані винести рішення про анулювання за формою № 6-РПДВ (датою анулювання при цьому є дата підписання цього рішення), що ними і було зроблено. У свою чергу, від себе додамо, що давати юридичну оцінку діям державного реєстратора податківці не могли (навіть незважаючи на те, що відповідний запис було внесено ним із порушенням порядку).
Вирішення справи судом
У всіх трьох інстанціях суд підтримав платника податків. У процесі розгляду справи було встановлено, що при внесенні запису про відсутність підтвердження відомостей щодо підприємства державний реєстратор допустив порушення: зокрема, цей запис було внесено через місяць із дати формування повідомлення, а не з дати його надходження, як приписано ч. 14 ст. 19 Закону № 755. При цьому доказів отримання підприємством-позивачем повідомлення (таким доказом є повідомлення про вручення) або повернення листа на адресу державного реєстратора надано не було. Для ВАСУ, як і для судів попередніх інстанцій, ці обставини стали достатньою підставою для винесення рішення на користь платника (про скасування рішень державного реєстратора та органу ДПС), навіть незважаючи на те, що безпосередньо податківцями порушень допущено не було.
Думка редакції
Ми поділяємо думку ВАСУ. Як відомо, ч. 11 Закону № 755 покладає на юросіб обов’язок із щорічного підтвердження відомостей про себе за допомогою подання реєстраційної картки протягом місяця, наступного за датою державної реєстрації (починаючи з року, наступного за такою реєстрацією). При цьому, якщо особа цей обов’язок проігнорує, то протягом 5 робочих днів після закінчення зазначеного вище строку державний реєстратор зобов’язаний надіслати їй відповідне повідомлення (рекомендованим листом). Особа, у свою чергу, зобов’язана відповісти на нього в межах місяця з дати отримання (зверніть увагу, не з дати формування самого повідомлення), що проставляється в повідомленні про вручення (п. 2 Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених постановою Кабміну від 05.03.2009 р. № 270). Якщо відповідь не буде направлена протягом місяця з дати, зазначеної в повідомленні про вручення, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження відомостей про цю особу.
Як уже зазначалося, цей запис є самостійною підставою для прийняття податківцями рішення про ПДВ-розреєстрацію. Водночас зрозуміло, що з метою виконання цієї функції його має бути внесено на підставі та в порядку, установленому Законом № 755. У цьому ж випадку державний реєстратор допустив помилку, почавши відлік строку для надання йому відповіді з дати формування повідомлення, а не з дати його отримання юрособою.
Таким чином, оскільки рішення державного реєстратора має неправомірний характер та підлягає скасуванню, то і дії інших органів (зокрема, податківців), вчинені на його підставі, має бути також скасовано.
Слід зауважити, що при ПДВ-розреєстрації згідно з п.п. «ж» п. 184.1 ПКУ порушення трапляються доволі часто — причому з боку не лише державного реєстратора, а й інших державних органів та осіб. На щастя, суди в подібних випадках, як правило, керуються аналогічним принципом та скасовують рішення податківців. Наведемо деякі з них:
1) порушення, допущені співробітниками пошти (див. ухвали ВАСУ від 12.06.2012 р. у справі № К/9991/30443/11, від 04.07.2012 р. у справі № К/9991/81180/11);
2) порушення, допущені податківцями, — як відомо, підставою для направлення державним реєстратором повідомлення про підтвердження відомостей можуть бути й відповідні повідомлення від податківців (ч. 12 ст. 19 Закону № 755). При цьому, якщо у процесі їх формування допущено будь-які порушення (наприклад, довідка за результатами перевірки місцезнаходження платника не відповідає формі), запис у Єдиному державному реєстрі, зроблений на їх підставі, є незаконним. Як наслідок — рішення про ПДВ-розреєстрацію також підлягає скасуванню (див. ухвалу ВАСУ від 10.12.2012 р. у справі № К/9991/50306/12).
Водночас, незалежно від суб’єкта, який допустив помилку (чи то державний реєстратор, пошта, податківці тощо), для відновлення ПДВ-реєстрації позов слід подавати на відповідне рішення податківців (про правила його складання/подання див. «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 44).
Підсумовуючи викладене, зазначимо, що навіть якщо платник отримав рішення суду на свою користь, він повинен розібратися ще з однією проблемою: як відомо, у подібних випадках ПДВ-реєстрація відновлюється з дати прийняття податківцями відповідного рішення — на підставі ПДВ-реєстраційної заяви з відміткою про перереєстрацію та судового рішення (п.п. 5.6.2 Положення № 1394). У зв’язку з цим виникає запитання про податкову долю постачань/придбань, здійснених у період, що оскаржується. Відповідь на нього див. у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 17. Проте майте на увазі, що податківці, найімовірніше, наполягатимуть, що в оскаржуваний період платник не має права складати податкові накладні та формувати податковий кредит.
Матеріал підготував Віталій Смердов,
економіст-аналітик
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
| «25» січня 2012 р. | м. Київ | К/9991/68251/11 |
Вищий адміністративний суд України <…> ВСТАНОВИВ :
Товариство з обмеженою відповідальністю «У» (надалі позивач, ТОВ «У») звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у <…> районі м. Харкова (надалі відповідач-1, ДПІ у <…> районі м. Харкова), Державного реєстратора виконавчого комітету Харківської міської ради (надалі відповідач-2) про визнання дій незаконними та скасування рішення.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2011 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2011 р. позов задоволено повністю: визнано незаконними дії Державного реєстратора виконавчого комітету Харківської міської ради щодо реєстраційної дії від 10.05.2011 р. № <…>; скасовано запис Державного реєстратора виконавчого комітету Харківської міської ради від 10.05.2011 р. № <…>; скасовано рішення від 10.05.2011 р. № <…> Державної податкової інспекції у <…> районі м. Харкова про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «У» із збереженням податкового кредиту.
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, Державна податкова інспекція у <…> районі м. Харкова звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач та відповідач-2 письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача-1 не надавали.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
<…>
24.05.2011 р. позивач отримав рішення податкового органу № <…> від 12.05.2011 р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Підставою для прийняття такого рішення стало внесення державним реєстратором до Єдиного державного реєстру запису про відсутність підтвердження позивачем відомостей про юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю «У» (підпункт «ж» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту «ж» пункту 184.1 статті 184 розділу V Податкового кодексу України анулювання реєстрації особи як платника ПДВ відбувається у разі якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців наявний запис про:
відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням (місцем проживання);
відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.
Порядок внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу визначено статтею 19 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» (надалі — Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»). Згідно з нормами цієї статті зазначені записи вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців за ініціативою державного реєстратора або за ініціативою органу державної податкової служби.
Відповідно до частини одинадцятої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» юридична особа зобов’язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу.
У разі ненадходження в установлений строк реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор зобов’язаний надіслати рекомендованим листом протягом 5 робочих днів з дати, встановленої для подання реєстраційної картки, юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору зазначеної реєстраційної картки.
У разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.
Якщо державному реєстратору повернуто рекомендованого листа, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що повідомлення про надання відомостей про юридичну особу державним реєстратором сформовано 07.04.2011 р. та у цей же день направлено позивачу, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія квитанції ФН № <…>.
Запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу № <…> внесено державним реєстратором 10.05.2011 р., тобто через місяць з дати формування повідомлення, а не з дати надходження юридичній особі відповідного повідомлення, як це визначено у Законі України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців».
Доказів отримання позивачем повідомлення або повернення на адресу реєстратора рекомендованого листа державним реєстратором під час розгляду справи надано не було.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, які визнали, що порушення державним реєстратором порядку та строків направлення повідомлень призвели до незаконного прийняття спірного запису, внесеного до Єдиного державного реєстру, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу ТОВ «У», а також суди обґрунтовано зазначили, що вказані обставини не могли бути підставою для прийняття податковим органом рішення № <…> від 12.05.2011 р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 211, 2141, 215, 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у <…> районі м. Харкова <…> залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2011 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2011 р. залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236, 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
<…>
