РРО та готівка. Під час приймання платежів для поповнення рахунків мобільного зв’язку через термінал РРО не потрібний

Під час приймання платежів для поповнення рахунків мобільного зв’язку через термінал РРО не потрібний

Підприємство на підставі агентського договору за допомогою програмно-технічного комплексу самообслуговування (далі – ПТКС) здійснює приймання платежів для поповнення рахунків мобільного зв’язку. Платежі приймаються банком та перераховуються надалі оператору мобільного зв’язку на умовах та у строки, передбачені договором. При цьому підприємство як агент такого банку отримує від нього винагороду в безготівковій формі за надані послуги з приймання платежів з використанням ПТКС.

Податківці, які проводили перевірку дотримання цим підприємством порядку проведення розрахунків за товари (послуги) та вимог законодавства у сфері готівкового обігу, визнали, що це підприємство не мало права приймати платежі поповнення рахунків мобільного зв’язку через ПТКС, в якому не реалізовано фіскальні функції. На їх погляд, здійснення таких операцій є порушенням норм п. 1 ст. 3 Закону про РРО. На цій підставі до підприємства згідно з актом перевірки було застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Із висновками перевіряючих підприємство не погодилося та звернулося за захистом своїх інтересів до суду.

Працівники податкового відомства, приймаючи рішення про застосування до підприємства штрафних (фінансових) санкцій, виходили з того, що це підприємство за допомогою належних йому ПТКС здійснює приймання від покупців готівкових коштів, тобто здійснює розрахункові операції відповідно до Закону про РРО, а тому зобов’язане застосовувати РРО. Інакше кажучи, такі ПТКС, з їхньої точки зору, мають бути поєднані чи об’єднані з РРО (зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій) для забезпечення безумовного виконання фіскальних функцій.

Суди всіх інстанцій погодилися з тим, що суб’єкт господарювання в цій ситуації не здійснює розрахункові операції при продажу товарів (послуг), а є агентом, який за допомогою ПТКС приймає платежі від імені, в інтересах, під контролем та за рахунок банку із зарахуванням грошових коштів на рахунок банку, який, у свою чергу, здійс-нює переказ отриманих платежів абонентів на поточний рахунок оператора мобільного зв’язку.

За висновком суддів, здійснювані підприємством як агентом банку операції з приймання від споживачів послуг платежів (готівки) для подальшого їх переказу на рахунок постачальника послуг з використанням ПТКС, що виконуються від імені, в інтересах, під контролем та за рахунок банку, є розрахунковими банківськими операціями, при виконанні яких РРО та розрахункові книжки відповідно до вимог ст. 9 Закону про РРО не використовуються. А отже, застосування до суб’єкта господарювання штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм п. 1 ст. 3 Закону про РРО з боку податкових органів є неправомірним.

Позицію суду з цього питання ми повністю підтримуємо.

Як вказує ст. 2 Закону про РРО, розрахунковою операцією є приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернений покупцем товар (ненадану послугу), а в разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа про оплату в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), – оформлення розрахункових документів про перерахування коштів до банку покупця.

Здійснення суб’єктами господарювання таких розрахункових операцій у готівковій та в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування вимагає проводити їх на повну суму купівлі (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання цих розрахункових операцій ( п. 1 ст. 3 Закону про РРО).

Водночас п. 2 ст. 9 цього Закону встановлює, що РРО не застосовуються при виконанні всіх банківських операцій (крім операцій з купівлі-продажу іноземної валюти).

При цьому під розрахунковими банківськими операціями ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000 р. № 2121-III (далі – Закон № 2121) розуміє рух грошей на банківських рахунках, що здійснюється відповідно до розпоряджень клієнтів або в результаті дій, котрі в межах закону спричинили зміну права власності на активи.

У цьому випадку підприємство на підставі агентського договору* надає агентські послуги з приймання платежів від споживачів послуг мобільного зв’язку від імені, в інтересах, під контролем та за рахунок банку із зарахуванням грошових коштів на рахунок цього банку**, який, у свою чергу, здійснює переказ отриманих платежів абонентів на поточний рахунок оператора мобільного зв’язку (постачальника таких послуг). За надані послуги з приймання платежів з використанням платіжних терміналів підприємство-агент отримує від банку агентську винагороду в безготівковій формі.

* Нагадаємо, що згідно з ч. 1 ст. 297 ГКУ за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов’язується надати послуги іншій стороні (суб’єкту, якого представляє агент) в укладенні угод або сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб’єкта і за його рахунок.

** На сьогодні порядок приймання готівки з метою її подальшого переказу встановлено постановою Правління НБУ «Про врегулювання питань щодо приймання готівки для подальшого її переказу» від 12.02.2013 р. № 42.

Отже, суд дійшов абсолютно справедливого висновку: підприємство, що використовує ПТКС відповідно до агентського договору, не здійснює розрахункові операції у сфері торгівлі та послуг, тому не повинне використовувати РРО, оскільки такі операції, з точки зору Закону № 2121, є банківськими.

До речі, це не єдине позитивне судове рішення з цього питання. Подібні висновки містяться також у постанові Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.04.2012 р. № 2а-2066/12/2670, ухвалі ВАСУ від 13.11.2012 р. № К-31743/10|2а-3434/09/2670, постановах ВСУ від 16.04.2013 р. (http://reyestr.court.gov.ua/Review/31073086) і від 14.05.2013 р. (http://reyestr.court.gov.ua/Review/31530441).

Пора уже податківцям узяти це до відома.

Матеріал підготувала Наталя Білова,
економіст-аналітик

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

16 квітня 2013 року м. Київ

(витяг)

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України <...> розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «А» (далі – Товариство) до державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі – ДПІ) про визнання протиправним та скасування рішення, встановила:

У квітні 2009 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним і скасувати рішення ДПІ від 29 січня 2009 року № <...> про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі <...> грн.

Оскаржуване рішення відповідач прийняв на підставі акта від 22 грудня 2008 року № <...> про результати перевірки, у ході якої виявлено надання Товариством послуг з поповнення рахунку мобільного зв’язку оператора <...> на суму <...> грн. із використанням терміналу поповнення рахунків мобільного зв’язку, який не зареєстрований, не опломбований у встановленому порядку та не переведений у фіскальний режим роботи.

Наведене, на думку податкового органу, призвело до порушення Товариством пункту 1 статті 3 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі – Закон № 265/95-ВР).

На обґрунтування позову Товариство послалося на те, що воно не здійснює діяльності з надання послуг поповнення рахунків мобільних операторів із застосуванням терміналу, а лише здійснює приймання платежів (із застосуванням терміналу) від імені і за рахунок закритого акціонерного товариства <...> (далі – Банк) згідно з умовами агентського договору від 10 квітня 2008 року № 2 про приймання готівки від населення для подальшого переказу, укладеного відповідно до постанови Правління Національного банку України від 5 березня 2008 року № 53 «Про врегулювання питань здійснення операцій із застосуванням програмно-технічних комплексів самообслуговування» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 березня 2008 року за № 265/14956; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі – постанова № 53).

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 16 червня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 5 травня 2010 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21 листопада 2012 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.

Ухвалюючи таке рішення, касаційний суд виходив із того, що відповідно до трьохстороннього агентського договору, укладеного між закритим акціонерним товариством (далі – ЗАТ) <...>, Товариством та Банком, Товариство від імені та за рахунок Банку за допомогою програмно-технічного комплексу самообслуговування (далі – ПТКС) здійснює приймання платежів для поповнення рахунків мобільного зв’язку. Платежі приймаються Банком та переказуються у подальшому ЗАТ <...> на умовах та у строки, передбачені договором. Товариство отримує від Банку винагороду в безготівковій формі за здійснені ним послуги з приймання платежів із використанням платіжних терміналів.

Таким чином, за допомогою платіжних терміналів користувачі мобільного зв’язку отримують послуги з поповнення його рахунку у постачальника таких послуг – ЗАТ <...>, отже, Товариство, приймаючи за допомогою терміналу кошти від населення, не здійснює визначені статтею 1 Закону № 265/95-ВР розрахункові операції, що виключає можливість притягнення його до відповідальності за незастосування реєстратора розрахункових операцій (далі – РРО).

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України ДПІ, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом у подібних правовідносинах пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР та статті 3 Закону України від 23 березня 1996 року № 98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 21 листопада 2012 року та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

На обґрунтування заяви додано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 21 червня 2012 року № К/9991/92924/11, у якій касаційний суд указав на те, що Товариство, приймаючи за допомогою належних йому платіжних терміналів готівкові кошти від покупців послуг мобільного зв’язку, здійснює розрахункові операції відповідно до статті 1 Закону № 265/95-ВР, а тому зобов’язане застосовувати РРО.

Вищий адміністративний суд України допустив цю справу до провадження Верховного Суду України у зв’язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції статті 1 Закону № 265/95-ВР.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Згідно зі статтею 1 Закону № 265/95-ВР РРО застосовуються суб’єктами підприємницької діяльності (далі – СПД), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та СПД, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Розрахунковою операцією відповідно до статті 2 цього Закону є приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до вимог статті 9 Закону № 265/95-ВР РРО не застосовуються при виконанні всіх банківських операцій (крім операцій з купівлі-продажу іноземної валюти).

За змістом статті 2 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» розрахункові банківські операції – це рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи.

Згідно з частиною першою статті 295 Господарського кодексу України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб’єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб’єкта, якого він представляє.

Комерційним агентом відповідно до частини другої зазначеної статті Кодексу може бути суб’єкт господарювання, який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво.

З метою впорядкування здійснення банками, платіжними організаціями та/або членами платіжних систем операцій із застосуванням ПТКС Правління Національного банку України 5 березня 2008 року прийняло постанову № 53, відповідно до пункту 1 якої операції (приймання готівки для подальшого переказу, операції за допомогою спеціальних платіжних засобів та інші операції, пов’язані з рухом коштів) із застосуванням ПТКС, до яких згідно з їх функціональними можливостями належать банківські автомати самообслуговування, депозитні банкомати, платіжні термінали, термінали самообслуговування тощо, можуть здійснювати банки і небанківські фінансові установи, які відповідно до законодавства України отримали відповідну ліцензію/дозвіл щодо переказу коштів органів державної влади, що здійснюють державне регулювання відповідних ринків фінансових послуг, і є платіжними організаціями та/або членами платіжної системи, а також суб’єкти господарювання, які уклали агентські договори з банками.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що здійснювані Товариством як агентом Банку операції з приймання від споживачів послуг платежів (готівки) для подальшого їх переказу на рахунок постачальника послуг з використанням ПТКС, які виконуються від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок Банку, є розрахунковими банківськими операціями, при виконанні яких РРО та розрахункові книжки відповідно до вимог статті 9 Закону № 265/95-ВР не застосовуються.

Отже, висновок касаційного суду у справі, що розглядається, про протиправність застосування податковим органом до Товариства штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом № 265/95-ВР, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, тому в задоволенні заяви ДПІ слід відмовити.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби відмовити.

<...>