Про затвердження Порядку надання роботодавцями територіальним органам Державної служби зайнятості інформації про зайнятість та працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню

Міністерства та відомства України

Про затвердження Порядку надання роботодавцями територіальним органам Державної служби зайнятості інформації про зайнятість та працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню

Наказ від 16.05.2013 р. № 271

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 травня 2013 р. за № 841/23373

(витяг)

Відповідно до статті 14 Закону України «Про зайнятість населення»

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Порядок надання роботодавцями територіальним органам Державної служби зайнятості інформації про зайнятість та працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, що додається.

<…>

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

Заступник Міністра — керівник апарату
В. Коломієць

Затверджено наказом Міністерства соціальної політики України від 16.05.2013 р. № 271

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 травня 2013 р. за № 841/23373

Порядок надання роботодавцями територіальним органам Державної служби зайнятості інформації про зайнятість та працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню

1.1. Цей Порядок розроблено відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» (далі — Закон).

1.2. Цей Порядок визначає процедуру надання підприємствами, установами та організаціями територіальним органам Державної служби зайнятості у районах, містах, районах у містах (далі — територіальний орган) інформації про зайнятість та працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню.

1.3. У цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях:

квота — норматив працевлаштування громадян, зазначених у частині першій статті 14 Закону (крім інвалідів), у розмірі 5 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік;

роботодавці — підприємства, установи, організації з чисельністю штатних працівників понад 20 осіб.

Інші терміни , що використовуються у цьому Порядку, застосовуються у значеннях, наведених у Законі.

2.1. Середньооблікова чисельність штатних працівників розраховується відповідно до Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28 вересня 2005 року № 286, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30 листопада 2005 року за № 1442/11722, у частині визначення показника середньооблікової кількості штатних працівників.

2.2. Роботодавцями відповідно до частини третьої статті 14 Закону розраховується квота для забезпечення додаткових гарантій у сприянні працевлаштуванню громадян, які належать до таких категорій:

1) один із батьків або особа, яка їх замінює і:

має на утриманні дітей (дитину) віком до шести років;

виховує без одного з подружжя дитину віком до 14 років або дитину-інваліда;

утримує без одного з подружжя інваліда з дитинства (незалежно від віку) та/або інваліда I групи (незалежно від причини інвалідності);

2) діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування;

3) особи, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу;

4) особи, звільнені після відбуття покарання або примусового лікування;

5) молодь, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби (протягом шести місяців після закінчення або припинення навчання чи служби) і яка вперше приймається на роботу;

6) особи, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» залишилося 10 і менше років.

2.3. Роботодавці самостійно розраховують квоту з урахуванням чисельності громадян, які на умовах повної зайнятості вже працюють у роботодавця і належать до таких, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (крім інвалідів).

2.4. Працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, може здійснюватися роботодавцями самостійно або за сприяння територіальних органів.

Для укомплектування вакансій роботодавці подають інформацію про попит на робочу силу (вакансії), у тому числі з урахуванням потреби для осіб, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню.

2.5. Роботодавці щороку, не пізніше 01 лютого після звітного року , подають територіальному органу інформацію про зайнятість і працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (додаток).

3.1. У рядку 01 зазначається середньооблікова чисельність штатних працівників за календарний рік, що передує звітному.

3.2. У рядку 02 зазначається середньооблікова чисельність працівників, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню відповідно до статті 14 Закону та працювали на умовах повної зайнятості у звітному році.

Належність громадян до категорій , зазначених у пункті 2.2 розділу II цього Порядку, та дія квоти протягом відповідного періоду підтверджуються документами, а саме:

1) копією свідоцтва про народження дитини для:

одного з батьків або особи, яка їх замінює і:

має на утриманні дітей віком до шести років (до досягнення дітьми (дитиною) шести років). Таке право може використати один із батьків дітей (дитини) віком до шести років;

виховує без одного з подружжя дитину віком до 14 років (до досягнення дитиною 14 років);

осіб, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу (протягом трьох років з дня прийняття на роботу);

2) копією пенсійного посвідчення, що містить запис про інвалідність, для:

одного з батьків або особи, яка їх замінює і:

виховує без одного з подружжя дитину-інваліда (до досягнення дитиною-інвалідом 18 років);

утримує без одного з подружжя інваліда з дитинства (незалежно від віку) та/або інваліда I групи (незалежно від причини інвалідності) (до досягнення батьками пенсійного віку відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»).

У разі відсутності пенсійного посвідчення належність громадян до категорій може підтверджуватися одним із таких документів:

копією посвідчення особи, яка одержує державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам», наведеного в додатку 1 до Порядку обліку, зберігання, оформлення та видачі посвідчень особам, які одержують державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 16 листопада 2007 року № 612, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 грудня 2007 року за № 1349/14616;

копією форми № 080/о «Медичний висновок про дитину-інваліда віком до 18 років», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 04 грудня 2001 року № 482, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10 січня 2002 року за № 11/6299;

копією форми первинної облікової документації № 157-1/о «Довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 30 липня 2012 року № 577, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05 вересня 2012 року за № 1504/21816.

Крім документів, зазначених у підпунктах 1 та 2 цього пункту, належність громадян до категорій для особи, яка замінює одного із батьків, підтверджується копією рішення місцевого органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування про встановлення опіки чи піклування над такою дитиною або рішення суду; одинокої матері (батька) — довідкою про отримання (неотримання) допомоги за формою, наведеною у додатку 11 до Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 вересня 2006 року № 345, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 6 жовтня 2006 року за № 1098/12972;

3) копією витягу з електронної обліково-статистичної картки дитини за формою, затвердженою наказом Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту від 18 листопада 2008 року № 4580, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17 грудня 2008 року за № 1200/15891, — для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (до досягнення ними 18-річного віку);

4) копією довідки про звільнення за формою, наведеною у додатку 9 до Інструкції про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 червня 2012 року № 847/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 червня 2012 року за № 957/21269, — для осіб, звільнених після відбуття покарання або примусового лікування, які після звільнення не перебували у трудових відносинах (до припинення трудових відносин з роботодавцем, який прийняв їх на роботу);

5) копією диплома або іншого документа про освіту — для молоді віком до 35 років, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах (потягом шести місяців після закінчення або припинення навчання) і яка вперше приймається на роботу (протягом трьох років з дня прийняття на роботу);

6) копією військового квитка — для молоді віком до 35 років, яка звільнилася зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби (протягом шести місяців після закінчення або припинення служби) і яка вперше приймається на роботу (протягом трьох років з дня укладення першого трудового договору після звільнення зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби).

3.3. У рядку 03 зазначається розрахункова чисельність працівників, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, у розмірі 5 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік. Округлення результатів обчислень здійснюється за таким правилом: округлюються цифри поступово справа наліво: якщо остання значуща цифра менше або дорівнює «4», вона відкидається; якщо більше або дорівнює «5», найближча ліворуч від неї цифра збільшується на одиницю.

3.4. У рядку 04 вказується чисельність громадян, яких планується працевлаштувати в поточному році у рахунок квоти.

3.5. Інформація підписується керівником (відповідальною особою за подання інформації) підприємства, установи, організації. Зазначаються прізвище, ініціали та дата складання.

Директор Департаменту праці та зайнятості
М. Лазебна

коментар редакції

Як інформувати центр зайнятості про працевлаштування неконкурентоспроможних громадян

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р. № 5067-VI (далі — Закон № 5067) підприємствам, установам та організаціям із чисельністю штатних працівників понад 20 осіб установлюється квота в розмірі 5 % середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік для працевлаштування представників тих чи інших категорій неконкурентоспроможних громадян (крім інвалідів*). Зверніть увагу: Закон № 5067 не зобов’язує розраховувати квоту фізичних осіб — підприємців.

* Для підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб — одне робоче місце (ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.91 р. № 875-XII).

Про працевлаштування неконкурентоспроможних громадян роботодавці повинні щорічно інформувати центр зайнятості. Наказом від 16.05.2013 р. № 271 Мінсоцполітики затвердило Порядок надання роботодавцями територіальним органам Державної служби зайнятості інформації про зайнятість та працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (далі — Порядок № 271). Форму звітності наведено в додатку до Порядку № 271 (далі — Звіт).

Звіт потрібно подати до центру зайнятості не пізніше 1 лютого року, наступного за звітним. Уперше роботодавці з чисельністю штатних працівників понад 20 осіб подаватимуть звіт за підсумками 2013 року. Оскільки 1 лютого 2014 року припадає на суботу, а перенесення граничного строку подання не передбачено, граничним строком подання інформації за 2013 рік буде 31 січня 2014 року.

Зауважимо: відкритим залишається питання щодо визначення чисельності штатних працівників з метою визначення обов’язку розраховувати квоту. У зв’язку з відсутністю чітких указівок і в Законі № 5067, і в Порядку № 271 є як мінімум три варіанти: визначати чисельність штатних працівників на останній день звітного року (на 31.12.2013 р.), на перше число наступного року (на 01.01.2014 р.) або середньооблікову кількість штатних працівників за звітний рік. Згідно з усними роз’ясненнями фахівців Державного центру зайнятості слід визначати саме середньооблікову кількість штатних працівників за звітний рік. Сподіваємося, що до того моменту, коли роботодавці повинні будуть визначати квоту за підсумками 2013 року, ситуація щодо цього проясниться.

Квоту роботодавці розраховують самостійно за підсумками року в такий спосіб:

1. Визначають середньооблікову чисельність штатних працівників (рядок 01 Звіту), у тому числі середньооблікову чисельність працівників, які належать до категорії неконкурентоспроможних та працюють на цьому підприємстві (в установі, організації) на умовах повної зайнятості (рядок 02 Звіту). Зазначені показники визначаються згідно з Інструкцією зі статистики кількості працівників, затвердженою наказом Держкомстату від 28.09.2005 р. № 286. Звертаємо увагу: до рядка 02 потраплять тільки ті неконкурентоспроможні працівники, які працюють на умовах повного робочого часу.

2. Визначають розрахункову кількість працівників, що мають додаткові гарантії у працевлаштуванні (квоту) в розмірі 5 % середньооблікової чисельності штатних працівників (рядок 01 х 5 :
: 100). Результати обчислень округлюються до цілого поступово справа наліво (якщо остання значима цифра менше або дорівнює «4», вона відкидається; якщо більше або дорівнює «5», найближча цифра ліворуч збільшується на одиницю) та вказуються в рядку 03 Звіту.

У рядку 04 Звіту необхідно вказати чисельність громадян, яких планується працевлаштувати в рахунок квоти (величина показника має бути не менше різниці значень рядків 03 і 02), він заповнюється, якщо квота не виконана або якщо роботодавець має намір працевлаштувати неконкурентоспроможних громадян понад квоту.

Для виконання квоти роботодавці працевлаштовують неконкурентоспроможних громадян самостійно або за допомогою центрів зайнятості. Для цього центрам зайнятості необхідно подавати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). На офіційному сайті Мінсоцполітики (www.mlsp.gov.ua) розміщено тільки проект звітності. Наразі спеціально розробленої форми звіту немає, тому для зазначених цілей за наявності вакансій слід подавати Звіт про наявність вакансій за формою № 3-ПН, затвердженою наказом Мінпраці від 19.12.2005 р. № 420.

Перелік неконкурентоспроможних осіб, для працевлаштування яких визначається квота, та перелік документів, що підтверджують їх статус, наведемо в таблиці.

Нагадаємо: Законом № 5067 штраф передбачено не за невиконання квоти, а за необґрунтовані відмови у працевлаштуванні неконкурентоспроможних громадян у разі невиконання квоти протягом року. Так, згідно з ч. 2 ст. 53 Закону № 5067 у разі невиконання протягом року квоти за кожну необґрунтовану відмову у працевлаштуванні соціально незахищених осіб з роботодавця справлятиметься штраф у 2-кратному розмірі мінзарплати, установленої на момент виявлення порушення. Під необґрунтованою відмовою за наявності вакансії вважається відмова у прийнятті на роботу з невмотивованими або мотивованими посиланнями на обставини, що не належать до ділових якостей працівника (див. Науково-практичний коментар до КЗпП, розміщений в інформаційній базі ЛІГА:ЗАКОН). Наприклад, у ситуації, що розглядається, причиною відмови не може бути наявність в особи ознак, за якими вона належить до неконкурентоспроможних громадян (приміром, наявність дитини до 6 років). У разі необхідності обґрунтувати відмову у прийнятті на роботу (наприклад, працівнику відмовлено через його недостатню кваліфікацію) доцільно це робити письмово. А от заповнення в рядку 04 показника менше ніж різниця між рядками 03 і 02 не спричинює автоматичного застосування штрафу.

Зазначений вище штраф накладатимуть посадові особи Держпраці. Штраф підлягає сплаті до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Згідно з ч. 9 ст. 53 Закону № 5067 штрафи, що накладаються згідно з цією статтею, у тому числі штраф за необґрунтовану відмову у працевлаштуванні, є фінансовими санкціями та не належать до адміністративно-господарських санкцій, отже, до них не застосовуються строки застосування санкцій, установлені ст. 250 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-IV.

Наказ, що коментується, набрав чинності 27.06.2013 р.

Катерина Скрипкіна