Про обмеження щодо праці жінок
Лист від 21.03.2013 р. № 69/021/150-13
Департамент ринку праці та зайнятості Міністерства соціальної політики України на <…> запит, що надійшов Міністру соціальної політики України, повідомляє.
Згідно із законодавством жінкам та чоловікам забезпечуються рівні права та можливості у працевлаштуванні, просуванні по роботі, підвищенні кваліфікації, перепідготовці тощо. Державні гарантії прав особи на захист від будь-яких проявів дискримінації у сфері зайнятості передбачено статтею 11 Закону України «Про зайнятість населення». Зокрема, пунктом 3 цієї статті забороняється в оголошеннях (рекламі) про вакансії вказувати обмеження щодо віку кандидатів, пропонувати роботу тільки жінкам або тільки чоловікам, за винятком специфічної роботи, яка може виконуватися виключно особами певної статі, висувати вимоги, що надають перевагу одній статі, а також вимагати від осіб, які працевлаштовуються, надання відомостей про особисте життя.
Законодавством з питань праці, охорони здоров’я визначаються норми, що враховують особливості праці жінок та спрямовані на запобігання впливу на здоров’я жінок шкідливих та небезпечних виробничих факторів. Зокрема, статтею 174 Кодексу законів про працю України та статтею 10 Закону України «Про охорону праці» забороняється застосування праці жінок на важких роботах та на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт, пов’язаних із санітарним та побутовим обслуговуванням), а також залучення жінок до підіймання та переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.
Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 29 грудня 1993 року № 256 затверджено Перелік важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок. До цього переліку віднесено металообробку, будівельні, монтажні та ремонтно-будівельні роботи, гірничі роботи, геологорозвідувальні та топографо-геодезичні роботи, буріння свердловин, видобування нафти та газу, чорну та кольорову металургію, ремонт обладнання електростанцій та мереж, лісозаготівельні та сільськогосподарські роботи тощо.
Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 10 грудня 1993 року № 241 затверджено Граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками. Зокрема, установлюється, що за умов чергування з іншою роботою до 2 раз на годину допускаються переміщення та підіймання жінками вантажу вагою до 10 кг. Якщо ж підіймання та переміщення вантажів здійснюються жінкою постійно протягом зміни, гранично допустима вага вантажу становить 7 кг. Крім того, обмежено сумарну вагу вантажу, який може переміщатися жінкою протягом одного часу роботи. При підійманні вантажу з робочої поверхні (конвеєра, столу, верстата) його сумарна вага протягом зазначеного часу не повинна перевищувати 350 кг. При підійманні вантажу з підлоги його сумарна вага протягом того ж часу не повинна перевищувати 175 кг. При переміщенні вантажу на візках або в контейнерах докладене жінкою зусилля не повинне перевищувати 10 кг.
Обмеження щодо праці жінок у нічний час установлює стаття 175 Кодексу законів про працю України, зокрема, залучення жінок до робіт у нічний час не допускається, за винятком тих галузей народного господарства, де це викликається особливою необхідністю та дозволяється як тимчасовий захід.
Заступник директора Департаменту ринку праці та зайнятості
О. Прутенко
коментар редакції
Окремі випадки, коли в оголошенні про вакансію може бути зазначено стать
У листі, що коментується, Мінсоцполітики надало роз’яснення щодо «специфічної роботи, яка може виконуватися виключно особами певної статі».
Необхідність визначення таких робіт пов’язана з тим, що згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р. № 5067-VI (далі — Закон про зайнятість) і ст. 241 Закону України «Про рекламу» від 03.07.96 р. № 270/96-ВР (далі — Закон про рекламу) в оголошеннях (рекламі) про вакансії забороняється:
— указувати обмеження щодо віку кандидатів;
— пропонувати роботу тільки жінкам або тільки чоловікам, за винятком специфічної роботи, що може виконуватися виключно особами певної статі;
— висувати вимоги, що надають перевагу представникам певної раси, кольору шкіри (крім випадків, визначених законодавством);
— висувати вимоги стосовно політичних, релігійних та інших переконань, членства у професійних спілках або інших об’єднаннях громадян, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак;
— вимагати від осіб, які працевлаштовуються, надання відомостей про особисте життя.
Додержання вимог законодавства про рекламу стосовно вакансій (прийняття на роботу) контролює Державна інспекція України з питань праці (абзац восьмий ч. 1 ст. 26 Закону про рекламу, п.п. 31 п. 4 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, абзац восьмий ч. 1 ст. 26 Закону про рекламу, п.п. 31 п. 4 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 р. № 386/2011). Порушення зазначених вище заборон загрожує рекламодавцю штрафом у 10-кратному розмірі мінімальної зарплати, установленої на момент виявлення порушення (ч. 3 ст. 241 Закону про рекламу).
Через загрозу чималих штрафів потрібно чітко розуміти, коли ж як виняток у рекламі про вакансію потенційний роботодавець може вказати, наприклад, стать кандидата. У зв’язку з цим Мінсоцполітики в листі, що коментується, наводить приклади робіт, де заборонено чи обмежено використання праці жінок.
Так, заборонено використовувати жіночу працю:
— на важких роботах і на роботах зі шкідливими чи небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт із санітарного та побутового обслуговування) (ч. 1 ст. 174 КЗпП). Перелік таких робіт затверджено наказом МОЗ від 29.12.93 р. № 256;
— на роботах, пов’язаних з підійманням та переміщенням речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми (ч. 2 ст. 174 КЗпП). Граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками затверджено наказом МОЗ від 10.12.93 р. № 241;
— у нічний час, на надурочних роботах і роботах у вихідні дні, а також направляти у відрядження вагітних жінок та жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст. 176 КЗпП).
Що стосується обмежень на використання жіночої праці, то:
— не допускається залучати жінок до робіт у нічний час, за винятком тих галузей народного господарства, де це спричинюється особливою необхідністю та дозволяється як тимчасовий захід (ст. 175 КЗпП). Однак перелік таких галузей та видів робіт із зазначенням максимальних строків застосування праці жінок у нічний час, що повинен затверджуватися КМУ, на сьогодні не затверджено. Тимчасовий захід застосовний до вже працюючих осіб, а не до претендентів на вакантну посаду. Тому фактично обмеження щодо використання жіночої праці в нічний час поширюється на всі підприємства, організації та установи. Згідно з ч. 3 ст. 175 КЗпП виняток становлять жінки, котрі працюють на підприємстві, на якому зайняті лише члени однієї сім’ї (є засновниками та працівниками) (ідеться про фермерські господарств);
— жінок, які мають дітей віком від 3 до 14 років або дітей-інвалідів, не можна залучати до надурочних робіт або направляти у відрядження без їх згоди (ст. 63, 177 КЗпП).
Роботодавець-рекламодавець при складанні оголошень про вакансії має враховувати зазначені вище заборони та обмеження. Таким чином, якщо вакантна посада пов’язана, наприклад, з підніманням важких речей, що перевищують граничні норми, або з роботою в нічний час, роботодавець має право вказати в рекламі про вакансію, що потрібні саме чоловіки. Зауважимо, що підвести законодавчі підстави під вказівку в рекламі про вакансію, що потрібні тільки жінки, неможливо, оскільки будь-яких заборон чи обмежень на використання чоловічої праці чинним законодавством не передбачено.
Катерина Скрипкіна
