Мінсоцполітики затвердило Порядок надання допомоги по частковому безробіттю
Як відомо, згідно зі ст. 47 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р. № 5067-VI (далі — Закон № 5067) допомога по частковому безробіттю надається територіальним органом Державної служби зайнятості, застрахованим особам у разі втрати ними частини заробітної плати внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв’язку із зупиненням (скороченням) виробництва продукції без припинення трудових відносин, при настанні обставин, перелічених у ч. 1 та 2 цієї статті.
З метою реалізації зазначеної норми Міністерство соціальної політики України наказом від 07.03.2013 р. № 103 затвердило Порядок надання допомоги по частковому безробіттю (далі — Порядок), яким визначено механізм та умови надання застрахованим особам допомоги по частковому безробіттю.
Згідно з цим Порядком допомога по частковому безробіттю надається підприємствам (цей термін вживається у значенні, наведеному у Господарському кодексі України) незалежно від їх форми власності та підпорядкування, діяльність яких пов’язана з виробництвом продукції, за умови, що такі підприємства не мають:
— заборгованості з виплати заробітної плати, що виникла до зупинення (скорочення) виробництва;
— не мають непогашеної заборгованості щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за період до 1 січня 2011 року та (або) заборгованості зі сплати ЄСВ, що виникли до зупинення (скорочення) виробництва;
— не мають несплачених фінансових санкцій за недодержання норм Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 р. № 1533-III та (або) Закону № 5067.
Виплата працівникам допомоги по частковому безробіттю здійснюється підприємством у разі зупинення (скорочення) виробництва — при цьому ознаки, що свідчать про таке зупинення (скорочення), розкриті у п. 1.2 Порядку.
Право на допомогу по частковому безробіттю мають :
— працівники, які протягом 12 місяців, що передували місяцю, в якому почалося скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу, працювали не менше 6 календарних місяців, за яких сплачено ЄСВ у розмірі, не меншому, ніж мінімальний розмір страхового внеску, та у яких скорочення тривалості робочого часу становить 50 і більше процентів на місяць;
— особи, які перебували у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і на день початку зупинення (скорочення) виробництва приступили до роботи.
Наказ від 07.03.2013 р. № 103 набере чинності з дня офіційного опублікування. На день підготовки номера зазначений документ офіційно ще не опубліковано.
