Про затвердження Порядку видачі дозволу на наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця*
Постанова від 20 травня 2013 р. № 359
Відповідно до частини першої статті 39 Закону України «Про зайнятість населення» Кабінет Міністрів України постановляє:
1. Затвердити Порядок видачі дозволу на наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, що додається.
2. Ця постанова набирає чинності з дня набрання чинності законом про внесення змін до деяких законів України про видачу дозволу на наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця.
Прем’єр-міністр України М. Азаров
* Див. також матеріал на с.31. — Прим. ред.
Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 р. № 359
Порядок видачі дозволу на наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця
1. Цей Порядок визначає процедуру видачі дозволу на наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця на умовах трудового договору (далі — дозвіл).
2. У цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні:
інший роботодавець — юридична особа, фізична особа — підприємець, на користь якої виконується робота найманими працівниками суб’єкта господарювання — роботодавця відповідно до договору, укладеного між такими роботодавцями;
суб’єкт господарювання, який здійснює наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в інших роботодавців (далі — суб’єкт господарювання — роботодавець), — юридична особа або фізична особа — підприємець, що наймає працівників для подальшого виконання ними роботи в іншого роботодавця на умовах трудового договору.
3. Діяльність суб’єкта господарювання — роботодавця з наймання працівників для застосування їх праці іншим роботодавцем зазначається ним у реєстраційній картці, що підтверджує проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи — підприємця, як один з основних видів діяльності та провадиться лише на підставі дозволу, виданого Державною службою зайнятості (далі — Служба).
4. Забороняється діяльність суб’єктів господарювання — роботодавців, які наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, без дозволу.
5. Суб’єкт господарювання — роботодавець (уповноважена ним особа) подає особисто чи надсилає рекомендованим листом з описом вкладення Службі заяву про видачу дозволу (далі — заява), до якої додаються:
юридичною особою — копія установчого документа, засвідчена в установленому порядку;
фізичною особою — підприємцем, що є громадянином України, — паспорт громадянина України, іноземцем чи особою без громадянства, — паспортний документ іноземця (особи без громадянства) у разі подання заяви особисто чи копія паспорта (паспортного документа іноземця, особи без громадянства) у разі подання заяви через уповноважену особу або надсилання поштою;
проект трудового договору, який містить положення щодо можливості виконання працівником роботи в іншого роботодавця та виплати працівникові заробітної плати в розмірі не менше, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом, та заробітної плати, яку отримує працівник в іншого роботодавця за виконання такої ж роботи;
копія документа, який підтверджує право уповноваженої особи представляти інтереси суб’єкта господарювання — роботодавця.
6. Служба перевіряє документи, що посвідчують особу заявника, та реєструє заяву і документи, що додаються до неї, в журналі, який ведеться за формою, встановленою Службою. Заява та документи, що додаються до неї, приймаються за описом, копія якого невідкладно видається (надсилається) заявникові з відміткою про дату та номер їх реєстрації.
7. Забороняється вимагати від суб’єкта господарювання — роботодавця для видачі дозволу документи, не передбачені цим Порядком.
8. Служба після надходження заяви та документів, передбачених пунктом 5 цього Порядку, перевіряє наявність:
заборгованості суб’єкта господарювання — роботодавця із сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;
несплачених штрафів за порушення вимог Закону України «Про зайнятість населення».
9. Рішення про видачу дозволу (відмову у його видачі) приймається Службою та оформляється наказом протягом 10 робочих днів з дати реєстрації заяви. Інформація про прийняте рішення (видачу, відмову у видачі або анулювання дозволу) розміщується на офіційному веб-сайті Служби.
10. Днем видачі дозволу вважається останній день строку розгляду заяви Службою. У разі коли такий день припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем видачі вважається перший робочий день, що настає за ним.
Дозвіл за формою згідно з додатком* видається під розписку суб’єктові господарювання — роботодавцю або уповноваженій ним особі.
* Не публікується. — Прим. ред.
11. У разі пошкодження дозволу Служба за заявою суб’єкта господарювання — роботодавця видає протягом п’яти робочих днів його дублікат, про що робиться відповідна відмітка на дозволі.
12. У разі втрати дозволу, що підтверджується оголошенням у друкованому засобі масової інформації, Служба за заявою суб’єкта господарювання — роботодавця видає протягом п’яти робочих днів його дублікат, про що робиться відповідна відмітка на дозволі.
13. Письмове повідомлення Служби про відмову у видачі дозволу видається суб’єктові господарювання — роботодавцю особисто або надсилається рекомендованим листом з описом вкладення із зазначенням підстави.
