Посередництво у працевлаштуванні та Закон про зайнятість
Зміни, що відбулися у працевлаштуванні громадян у зв’язку з набуттям чинності з 1 січня 2013 року новим Законом України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р. № 5067-VI, стосуються і суб’єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні (кадрових та рекрутингових агентств). Про права та обов’язки таких суб’єктів, установлених зазначеним Законом, поговоримо в цій статті.
Лілія УШАКОВА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
Документи статті
ГКУ — Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV.
Закон про зайнятість — Закон України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р. № 5067-VI.
Закон про ліцензування — Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р. № 1775-III.
Загальні питання роботи посередників у працевлаштуванні
До послуг з посередництва у працевлаштуванні згідно із Законом про зайнятість належать:
— пошук роботи та сприяння у працевлаштуванні особи;
— добір працівників відповідно до замовлень роботодавців (у тому числі іноземних) у межах укладених із цими роботодавцями договорів (контрактів).
Суб’єкти господарювання можуть надавати послуги з посередництва у працевлаштуванні як в Україні, так і за кордоном. Крім того, відповідно до ст. 40 Закону про зайнятість суб’єкти господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні (далі — посередники у працевлаштуванні) можуть створювати об’єднання (асоціації). Такі асоціації (об’єднання) мають право:
1) вносити пропозиції щодо формування та реалізації державної політики у сфері зайнятості населення;
2) захищати права своїх членів та представляти їх інтереси в органах державної влади.
Перелік посередників у працевлаштуванні формує та веде Державна служба зайнятості в порядку, визначеному постановою КМУ від 05.06.2013 р. № 400 (див. на с. 5). Метою створення цього переліку є забезпечення інформування населення про посередників у працевлаштуванні та організація співпраці між посередниками та центрами зайнятості. Для включення до переліку посередники у працевлаштуванні подають до Державної служби зайнятості рекомендованим листом із повідомленням про вручення заяву за формою, яку має бути встановлено Мінсоцполітики. У свою чергу, Державна служба зайнятості протягом 5 робочих днів із дня отримання такої заяви включає наведені в ній відомості про посередників до переліку й оприлюднює їх на веб-сайті Служби.
Посередники у працевлаштуванні зобов’язані:
1) надавати громадянам повну та достовірну інформацію про:
— попит роботодавця на робочу силу (вакансії);
— вимоги роботодавця до кваліфікації та досвіду роботи працівника;
— умови, характер та оплату праці у цього роботодавця;
2) забезпечувати захист інформації, що надійшла від громадян, які звертаються з метою працевлаштування, та дотримання правил використання та поширення такої інформації, установлених законами України «Про інформацію» від 02.10.92 р. № 2657-XII та «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 р. № 2297-VI, а також конфіденційність комерційної інформації роботодавців.
Посередники у працевлаштуванні не мають права :
1) свідомо здійснювати набір, працевлаштування або наймання працівників на роботи, пов’язані з неприйнятними ризиками та небезпеками, а також на роботи, де працівники можуть стати жертвами зловживань чи дискримінації будь-якого характеру;
2) перешкоджати працевлаштуванню працівника безпосередньо до роботодавця (тобто без участі посередника у працевлаштуванні), накладати на такого працівника будь-які санкції, обмежувати професійну мобільність працівника;
3) надавати роботодавцю осіб, які шукають роботу, для заміни його працівників, які проводять страйк або інші колективні дії.
Пунктом 4 ч. 4 ст. 36 Закону про зайнятість установлено обов’язок посередників у працевлаштуванні подавати центру зайнятості відомості про чисельність працевлаштованих ними осіб в окремо встановленому порядку. Такий порядок має бути розроблено Державною службою зайнятості України спільно з Державною службою статистики України. На сьогодні його проект розміщено на офіційному сайті Мінсоцполітики www.mlsp.gov.ua
Особливості роботи посередників у працевлаштуванні в Україні та за кордоном
Посередники у працевлаштуванні в Україні. Особливістю роботи посередників у працевлаштуванні в Україні є те, що вони укладають із центрами зайнятості договори про співпрацю за окремими напрямами діяльності, у тому числі для обміну даними про вільні робочі місця (вакансії) (п. 2 ч. 4 ст 36 Закону про зайнятість). Зауважимо: наразі невідомо, за якою формою надаватимуться відомості про наявність вакансій.
Посередники у працевлаштуванні за кордоном. Як і раніше, діяльність суб’єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном, підлягає ліцензуванню (ч. 1 ст. 38 Закону про зайнятість, п. 32 ч. 3 ст. 9 Закону про ліцензування).
Послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном надаються в межах укладених з іноземними суб’єктами господарювання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) про надання посередницьких послуг у сфері працевлаштування з метою сприяння підписанню трудового договору (контракту). Обов’язковим додатком до таких договорів (контрактів) є проект трудового договору, який має бути завірено іноземним роботодавцем.
Добір кадрів провадиться посередником у працевлаштуванні відповідно до заявок іноземного роботодавця (його контрагента), у яких має бути вказана кількість вільних робочих місць (вакансій).
З особами, які звернулися по допомогу у працевлаштуванні за кордоном, посередник у працевлаштуванні укладає договори про надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном. У разі підписання фізособою та іноземним роботодавцем трудового договору, його копія повинна зберігатися у посередника у працевлаштуванні, який сприяв у підписанні такого договору, протягом трьох років.
Також посередник у працевлаштуванні, який надав фізособі послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, повинен сприяти останньому у вирішенні питань правового й соціального захисту та проінформувати його про механізм добровільної участі в загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні*.
* Зауважимо, що в період трудової діяльності за кордоном громадяни мають право брати участь у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні (наприклад, у пенсійному), що дає їм право на соціальний захист у разі настання відповідних страхових випадків.
Плата за надані послуги з посередництва у працевлаштуванні
Згідно з ч. 2 ст. 37 Закону про зайнятість оплата за надання послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні має здійснюватися роботодавцем, який проводив добір працівників через посередника у працевлаштуванні. Посередник у працевлаштуванні на роботу в Україні не має права отримувати від громадян, яким надано такі послуги, гонорари, комісійні та інші винагороди у зв’язку з наданням зазначених послуг.
А от за послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном сплачуватиме громадянин, якому було надано такі послуги. Причому плата за надані послуги з посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном має справлятися тільки після підписання акта виконаних робіт.
Вимоги до реклами послуг щодо працевлаштування
Як правило, посередники у працевлаштуванні рекламують свої послуги у засобах масової інформації, дають оголошення про наявні вакансії. У зв’язку з цим звернемо увагу на такі моменти:
1) в оголошеннях (рекламі) про вакансії (прийом на роботу) забороняється:
— указувати обмеження за віком кандидатів;
— пропонувати роботу тільки жінкам або тільки чоловікам, за винятком специфічної роботи, що може виконуватися виключно особами певної статі;
— висувати вимоги, що дають перевагу представникам певної раси, кольору шкіри, щодо політичних, релігійних та інших переконань, членства у професійних спілках чи інших об’єднаннях громадян, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак (ч. 3 ст. 11 Закону про зайнятість, ч. 1 ст. 241 Закону про рекламу);
2) текст оголошення про діяльність посередника у працевлаштуванні на роботу в Україні повинен містити примітку, де зазначено, що отримувати від громадян, яким надано послуги з пошуку роботи та сприяння у працевлаштуванні, інші пов’язані з цим послуги, гонорари, комісійні або інші винагороди забороняється (ч. 2 ст. 241 Закону про рекламу).
Відповідальність посередника у працевлаштуванні
Посередника у працевлаштуванні, який порушив положення Закону про зайнятість, може бути притягнуто до фінансової відповідальності, установленої ст. 53 Закону про зайнятість. Інформацію про те, за які порушення Закону про зайнятість передбачено притягнення до цієї відповідальності, наведемо в таблиці.
| № з/п | Порушення | Захід відповідальності | Підстава |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| 1 | Провадження суб’єктом господарювання діяльності з надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном без отримання відповідної ліцензії | Штраф у 20-кратному розмірі мінімальної заробітної плати, установленої законом на момент виявлення порушення | Ч. 1 ст. 38, ч. 3 ст. 53 Закону про зайнятість |
| 2 | Неподання або порушення порядку подання посередником у працевлаштуванні відомостей про чисельність працевлаштованих ним осіб | Штраф у 2-кратному розмірі мінімальної заробітної плати, установленої законом на момент виявлення порушення | П. 4 ч. 4 ст. 36, ч. 4 ст. 53 Закону |
| 3 | Отримання посередником у працевлаштуванні в Україні від громадян, яким надано послуги з посередництва у працевлаштуванні, гонорарів, комісійних, інших винагород | Штраф у 10-кратному розмірі мінімальної заробітної плати, установленої законом на момент виявлення порушення | Ч. 2 ст. 37, ч. 7 ст. 53 Закону про зайнятість |
| 4 | Порушення вимог до тексту оголошень про вакансії | Штраф у 10-кратному розмірі мінімальної заробітної плати, установленої законом на момент виявлення порушення | Ч. 3 ст. 11 Закону про зайнятість, ч. 1 і 2 ст. 241 Закону про рекламу |
Перелічені в рядках 1 — 3 таблиці штрафи є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених гл. 27 ГКУ, тому щодо них не діють строки застосування санкцій, установлені ст. 250 ГКУ. А от штраф за порушення, пов’язані з рекламою про вакансії (рядок 4 таблиці), є адміністративно-господарською санкцією. Отже, він може бути застосований до суб’єкта господарювання протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через 1 рік із дня порушення (ч. 1 ст. 250 ГКУ).
Накладати штрафи за порушення, указані в таблиці та виявлені під час перевірки, мають право посадові особи Держпраці.
Сплачувати штрафи, перелічені в рядках 1 — 3 таблиці слід до державного бюджету. У разі несплати (відмови від сплати) протягом місяця їх стягнення здійснюється в судовому порядку. Штраф за порушення, пов’язані з рекламою про вакансії (рядок 4 таблиці), підлягає сплаті до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Варто зазначити про існування ще одного штрафу, який згідно з ч. 8 ст. 53 Закону про зайнятість має накладатися на суб’єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном у разі порушення ними вимог Закону про зайнятість та Закону про ліцензування . Зауважимо: формулювання цієї норми Закону про зайнятість дає можливість накласти штраф (розмір якого, до речі, становить 10 мінімальних зарплат, установлених на момент виявлення порушення) за будь-яке порушення вимог цих двох законів. Однак про те, хто матиме право накладати такий штраф, Закон про зайнятість умовчує. За усними роз’ясненнями фахівців Державного центру зайнятості України, у найближчому майбутньому слід очікувати внесення змін до ст. 53 Закону про зайнятість, які і роз’яснять це питання.
Як бачимо, незважаючи на те що Закон про зайнятість набрав чинності з 01.01.2013 р., окремі його норми наразі фактично не працюють, оскільки відсутня необхідна нормативна база. Сподіваємося, незабаром питання, що стосуються роботи посередників у працевлаштуванні та виникли у зв’язку з появою нового Закону про зайнятість, буде врегульовано.
