Щодо формування податкового кредиту на підставі тимчасових митних декларацій
Лист від 29.01.2013 р. № 1387/6/15-3115
(витяг)
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України.
У разі ввезення товарів на митну територію України датою виникнення податкових зобов’язань є дата подання митної декларації для митного оформлення (п. 187.8 ст. 187 ПКУ).
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов’язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 ПКУ.
Згідно з п. 1 ст. 248 глави 39 Митного кодексу України (далі — МКУ) митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування — з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Якщо декларант або уповноважена ним особа не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, вона може подати митному органу тимчасову митну декларацію на такі товари за умови, що вона містить дані, достатні для поміщення їх у заявлений митний режим, та під зобов’язання про подання додаткової декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації (п. 1 ст. 260 глави 39 МКУ).
Відповідно до п. 201.12 ст. 201 ПКУ у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.
Враховуючи зазначене, у разі здійснення операцій із ввезення на митну територію України товарів формування податкового кредиту з податку на додану вартість проводиться на підставі митної декларації (в тому числі тимчасової), оформленої відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку (за умови дотримання інших вимог щодо формування податкового кредиту).
Заступник Голови А. Ігнатов
коментар редакції
Податківці ще раз підтвердили
можливість відображати податковий кредит
на підставі тимчасової митної декларації
Навздогін за консультацією, розміщеною в ЄБПЗ у розділі 130.31, у листі, що коментується, податківці ще раз навели свою нову позицію: у разі ввезення на митну територію України товарів платник податку має право формувати податковий кредит на підставі митної декларації (у тому числі і тимчасової), що оформлена відповідно до вимог законодавства та підтверджує сплату податку.
До цього ж (див. наприклад, порівняно недавній лист ДПСУ від 31.12.2012 р. № 8324/0/61-12/15-3115) податківці стверджували, що при поданні відповідно до ст. 259 і 260 МКУ попередньої, тимчасової або періодичної митної декларації до податкового кредиту відносять суми ПДВ тільки після подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою протягом строків, визначених МКУ, додаткової декларації, яка містить точні відомості про товари, задекларовані за попередньою, тимчасовою або періодичною митною декларацією. Такої точки зору вони дотримувалися і до оновлення нормативних документів, що регламентують порядок митного оформлення товарів та заповнення митних декларацій.
Про те, що тимчасова митна декларація — це повноцінна митна декларація, яка вже після завершення її оформлення дає право не лише на випуск товару у вільний обіг, а й на відображення в обліку сплачених на митниці платежів, ішлося у статті «Тимчасова митна декларація при імпорті: труднощі в обліку» // «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 16, с. 22.
Наталія Дзюба
