Щодо формування податкового кредиту з ПДВ на підставі електронної митної декларації*
Лист від 31.12.2012 р. № 8324/0/61-12/15-3115
(витяг)
Державна податкова служба України розглянула звернення <…> стосовно застосування деяких норм чинного законодавства України, які регулюють питання електронного декларування товарів, що ввозяться на митну територію України, та повідомляє таке.
Щодо правомірності формування податкового кредиту платника на підставі електронної митної декларації
У разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку (пункт 201.12 статті 201 Податкового кодексу України (далі — ПКУ)).
Згідно з пунктом 3 статті 257 Митного кодексу України (далі — МКУ) митна декларація (далі — МД) та інші документи, подання яких митним органам передбачено МКУ, оформлені на паперовому носії та у вигляді електронних документів, мають однакову юридичну силу.
Відповідно до статей 257, 260 та 269 Кодексу Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21.05.2012 р. № 450 «Питання, пов’язані із застосуванням митних декларацій», якою затверджено Положення про митні декларації (далі — Положення).
Абзацом другим пункту 16 Положення передбачено, що електронна митна декларація вважається оформленою за наявності внесеної до неї посадовою особою митного органу, яка завершила митне оформлення, за допомогою автоматизованої системи митного оформлення відмітки про завершення митного оформлення та засвідчення такої декларації електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення.
Оформлена електронна митна декларація за допомогою автоматизованої системи митного оформлення перетворюється у візуальну форму, придатну для сприйняття її змісту людиною, у форматі, що унеможливлює у подальшому внесення змін до неї, засвідчується електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення, та надсилається декларанту або уповноваженій ним особі.
Відповідно до пункту 5.4 Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 р. № 651, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.08.2012 р. за № 1372/21684, за письмовим зверненням осіб, а також у випадках, передбачених законодавством, митний орган (підрозділ митного органу) засвідчує ксерокопії оформлених аркушів МД на паперовому носії або копії оформлених електронних МД на папері.
Для засвідчення ксерокопій оформлених аркушів МД на паперовому носії, за якими оформлено транспортні засоби, складові частини, що мають ідентифікаційні номери та підлягають державній реєстрації, письмове звернення не вимагається.
Копія електронної МД на папері являє собою засвідчене посадовою особою митного органу в порядку, передбаченому цим підпунктом, візуальне подання на папері оформленої митним органом електронної МД, відображеної у форматі *.xps.
Засвідчення здійснюється шляхом проставлення посадовою особою митного органу у верхній частині лицьового боку кожного аркуша ксерокопії МД на паперовому носії або роздрукованої на папері копії електронної МД відмітки «Копія. Згідно з оригіналом», особистого підпису, ініціалів і прізвища, дати засвідчення копії та відбитка особистої номерної печатки.
Таким чином, зазначені копії митних декларацій можуть бути визнані документом, що є підтвердженням сум податку на додану вартість, які відносяться до податкового кредиту.
При цьому слід зауважити, що у разі подання відповідно до статей 259 і 260 МКУ попередньої, тимчасової або періодичної митної декларації до податкового кредиту відносяться суми податку на додану вартість лише після подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою протягом строків, визначених відповідно до МКУ, додаткової декларації, яка містить точні відомості про товари, задекларовані за попередньою, тимчасовою або періодичною митною декларацією.
<…>
Заступник Голови А. Ігнатов
* Див. також матеріал на с. 28. — Прим. ред.
