Теми статей
Обрати теми

Податок на нерухоме майно: нагальні питання

Редакція ПБО
Стаття

Податок на нерухоме майно: нагальні питання

 

Попередні матеріали, присвячені податку на нерухомість (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2013, №№ 1 — 2, 8), були ознайомлювальними, а також спрямованими на те, щоб допомогти платнику-юрособі в заповненні декларації з податку на нерухомість у частині визначення податкових зобов’язань на поточний рік. Сьогодні ж, продовжуючи розгляд особливостей сплати нового податку, перейдемо до наступного рівня — уточнення вже поданої декларації з цього податку. Причини для уточнення раніше поданої звітності з податку на нерухомість можуть бути різними: від елементарної помилки в задекларованих на початку року податкових зобов’язаннях до зміни власника об’єкта житлової нерухомості протягом року, що також потребує коригування показників, відображених у звітній декларації. Крім того, у цій статті постараємося відповісти й на інші не менш важливі на сьогодні запитання, що цікавлять наших читачів.

Наталія ДЗЮБА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

 

Документи статті

ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

Закон № 1952 — Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 р. № 1952-IV.

Закон № 2866 — Закон України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 р. № 2866-III.

Закон № 1875 — Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 р. № 1875-IV.

Декларація з податку на нерухомість — Податкова декларація з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затверджена наказом МФУ від 25.12.2012 р. № 1408.

 

ЖЕКи, ЖБК, ОСББ — не платники податку на нерухомість

 

Чи є ЖЕКи, ЖБК, ОСББ платниками податку на нерухоме майно?

Згідно з п.п. 265.2.1 ПКУ об’єктом обкладення податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є об’єкт житлової нерухомості.

У п.п. 14.1.129 ПКУ об’єкти житлової нерухомості визначені як будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки.

Відповідно до п.п. 265.1.1 ПКУ платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, у тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової нерухомості. Зверніть увагу, що йдеться саме про власників житлової нерухомості.

Перелічені у запитанні організації за визначенням не є такими. Покажемо це на прикладі об’єднання співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ).

Згідно зі ст. 1 Закону № 2866 ОСББ є юридичними особами, створеними власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання та використання неподільного та загального майна.

Основна діяльність об’єднання полягає у здійсненні функцій, які забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування загальним майном членів об’єднання (ст. 4 Закону № 2866).

Відповідно до ст. 11 Закону № 2866 ОСББ може прийняти житловий будинок до себе на баланс або ж передати його на баланс третій особі за відповідним договором. Відсутність у новобудові ОСББ, яке стало б його балансоутримувачем, протягом 2 місяців із моменту прийняття будинку в експлуатацію є підставою для примусового його призначення місцевою радою. Інакше кажучи, балансоутримувач — обов’язковий атрибут житлової нерухомості. І якщо мешканці самостійно його не визначили, то часто ним стає місцевий ЖЕК.

Передача будинку з балансу на баланс здійснюється в порядку, затвердженому постановою КМУ від 11.10.2002 р. № 1521.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону № 1875 балансоутримувачем будинку є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно із законом.

Таким чином, правова сутність балансоутримання ідентифікується як управління майном.

Відповідно до ст. 1029 ЦКУ за договором управління майном одна сторона (засновник управління) передає другій стороні (управителю) на визначений строк майно в управління, а друга сторона зобов’язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах засновника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Отже, як бачимо, жодного переходу права власності такі відносини не передбачають. Право власності на майно до управителя не переходить.

При цьому слід мати на увазі, що перебування майна, у тому числі приміщень, споруд, будівель, на балансі підприємства (організації) ще не є безперечною ознакою його права власності. Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу та вартості майна й обсягу фінансових зобов’язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав перебування майна у власності (володінні) підприємства (п. 9 листа Вищого арбітражного суду України від 31.01.2001 р. № 01-8/98).

Аналогічно складається ситуація і щодо ЖЕКів та ЖБК — вони також за своєю суттю є управителями об’єктів житлової нерухомості, але зовсім не їх власниками.

Таким чином, ЖЕКи, ЖБК, ОСББ не є платниками податку на нерухоме майно.

 

Окремий об’єкт — окремий рядок у декларації

 

У підприємства у власності є декілька об’єктів житлової нерухомості (квартир) у межах одного адміністративного району, житлова площа кожного становить до 240 кв. м. Як слід відобразити ці квартири в декларації з податку на нерухомість: розписувати порядково кожну чи записувати одним рядком за кодом 1?

Запитання зовсім не марне. Адже якщо записувати до декларації всі квартири одним рядком за кодом 1, тоді загальний метраж буде більше 240 кв. м, що спонукає до застосовування ставки 2,7 % від мінімальної заробітної плати (далі — МЗП). Розглянемо, чи так це.

Згідно з п.п. 265.3.3 ПКУ база оподаткування об’єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється юридичними особами самостійно виходячи з житлової площі об’єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об’єкт.

У разі наявності у платника податку декількох об’єктів оподаткування база оподаткування обчислюється окремо за кожним з таких об’єктів (п.п. 265.3.4 ПКУ).

Отже, податок на нерухомість підприємство повинне визначати щодо кожного об’єкта окремо. І зважаючи на те, що кожна з квартир має площу менше 240 кв. м, згідно з п.п. 265.5.1 ПКУ слід застосовувати до кожної з них ставку, затверджену місцевою радою в розмірі не більше 1 % розміру МЗП, установленої законом на 1 січня звітного (податкового) року (у 2013 році — не більше 11,47 грн./кв. м).

Оскільки порядку заповнення декларації з податку на нерухомість немає, то не можна однозначно сказати, можна чи ні в декларацію одним рядком записувати всі об’єкти, що належать до одного коду. Проте краще все ж кожен об’єкт вказувати окремим рядком, адже в колонці 2 йдеться про тип об’єкта в однині. Крім того, якщо підприємство вирішить протягом року продати один із об’єктів житлової нерухомості, то це, безумовно, полегшить уточнення декларації. Звідси висновок: якщо підприємство має у власності декілька квартир, то обчислювати річну суму податку слід за кожною, і відповідно стільки ж і рядків потрібно заповнювати з кодом 1.

У додатку до декларації відомості про кожну квартиру слід також розписувати порядково.

 

Об’єкт житлової нерухомості, придбаний частинами, — не привід сплачувати податок окремо за кожною частиною

 

Свого часу підприємство придбало комунальну квартиру житловою площею 300 кв. м
частинами. Придбання кожної частини комунальної квартири оформлено договором купівлі-продажу, в якому обумовлена належна підприємству частина: в одному договорі ця частина становить 10/100 (житлова площа — 30 кв. м), у другому — 30/100 (житлова площа — 90 кв. м) і в третьому — 60/100 (житлова площа — 180 кв. м).

Як заповнити додаток до декларації з податку на нерухомість: одним рядком на всю квартиру відразу, указавши сумарну житлову площу 300 кв. м, чи за кожним договором заповнюється окремий рядок?

Якщо записувати в додатку всі частини комунальної квартири окремим рядком, тоді метраж житлової площі кожної з частин буде менше 240 кв. м і відповідно складеться враження, що відносно кожної частини підприємство має застосовувати ставку, затверджену місцевою радою в розмірі не більше 1 % розміру МЗП, установленої законом на 1 січня звітного (податкового) року (у 2013 році — не більше 11,47 грн./кв. м). Розглянемо, чи так це.

Згідно з п.п. 265.1.1 ПКУ платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, у тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової нерухомості.

Житлова нерухомість може перебувати в спільній частковій або спільній сумісній власності. У цьому випадку визначення платників податку здійснюється за спеціальними правилами (п.п. 265.1.2 ПКУ):

— якщо об’єкт житлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності декількох осіб, то платником податків є кожна з цих осіб за належну їй частку;

— якщо об’єкт житлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності декількох осіб, але не поділений в натурі, платником податків є одна з осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

— якщо об’єкт житлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності декількох осіб та поділений між ними в натурі, платником податків є кожна з цих осіб за належну їй частку.

При цьому спільна часткова власність — це власність двох або більше осіб з визначенням часток кожної з них у праві власності (ч. 1 ст. 356 ЦКУ). Спільна сумісна власність — це спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожної з них у праві власності (ч. 1 ст. 368 ЦКУ).

Підприємство в цьому випадку викупило всі частини (частки) у співвласників комунальної квартири, а отже, володіє вже цілим об’єктом одноосібно — 100/100.

У момент, коли в одного підприємства опинилася «повна одиниця» об’єкта житлової нерухомості (підприємство викупило останню частину комунальної квартири), йому необхідно було перереєструвати своє право власності на цю квартиру. Наразі це можна зробити в порядку, передбаченому пп. 3 і 4 ст. 21 Закону № 1952.

Водночас навіть якщо підприємство не перереєструвало своє право власності на цілий об’єкт, то продовжувати вважати кожну з частин комунальної квартири окремими об’єктами житлової нерухомості підприємство не має права виходячи з визначення спільної сумісної (часткової) власності, наведеного вище, адже інших власників у такої квартири немає.

Базою оподаткування при обчисленні податку на нерухомість є житлова площа об’єкта житлової нерухомості (п.п. 265.3.1 ПКУ).

А отже, для підприємства, що є власником одного (!) об’єкта житлової нерухомості — комунальної квартири, базою для обчислення податку на нерухомість буде сумарна житлова площа такої квартири — 300 кв. м).

Тому, заповнюючи в додатку до декларації з податку на нерухомість відомості про комунальну квартиру (код 1), підприємство повинне вказати в одному рядку всю квартиру цілком, зазначивши в кол. 6 сумарну житлову площу 300,00 кв. м, а в кол. 3 — перелічивши всі три договори купівлі–продажу. У кол. 7 — 8 додатка ставляться прокреслення.

При цьому, оскільки «зібрана разом» житлова площа комунальної квартири в цьому випадку перевищує 240 кв. м, то згідно з п.п. 265.5.1 ПКУ оподатковувати її слід за ставкою 2,7 % розміру МЗП, установленої на 1 січня звітного (податкового) року, у розрахунку за 1 кв. м житлової площі (у 2013 році — 30,97 грн./кв. м).

Як заповнити додаток до декларації з податку на нерухомість, покажемо на рис. 1 (див. с. 38).

 

№ з/п

Тип об’єкта житлової нерухомості (зазначається код)

Документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності на об’єкти житлової нерухомості

Дата державної реєстрації речових прав на нерухоме майно

Місцезнаходження (адреса) об’єкта житлової нерухомості, його назва (тип) та код за КОАТУУ

Житлова площа відповідно до документів, що підтверджують право власності (усього)

Вид спільної власності (перебування об’єкта житлової нерухомості у спільній частковій, спільній сумісній власності
(у тому числі поділена, не поділена у натурі)

Розмір частки/поділу житлової площі, яка знаходиться у спільній частковій, спільній сумісній власності

1

2

3

4

5

6

7

8

1

1

Свідоцтва про право власності
№ АВ 230945
№ АЕ 345672
№ АЕ 365437

19.11.2009 р.; 23.04.2010 р.; 01.02.2011 р.

м. Харків, вул. Чернишевського, 112/5, кв. 26

300,00

Рис. 1. Фрагмент заповнення додатка до декларації з податку на нерухомість

 

Забудовники — власники побудованого як платники податку на нерухомість

 

Чи є забудовники платниками податку на нерухомість?

Згідно з п.п. 265.2.1 ПКУ об’єктом обкладення податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є об’єкт житлової нерухомості.

У п.п. 14.1.129 ПКУ об’єкти житлової нерухомості визначено як будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки.

Згідно з п.п. 265.1.1 ПКУ платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, у тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової нерухомості. Зверніть увагу, що йдеться саме про власників житлової нерухомості.

Що стосується забудовника, то тут усе залежатиме від того, реєструє забудовник на себе право власності на побудований об’єкт житлової нерухомості чи ні.

1. Якщо побудовані об’єкти нерухомості забудовник не реєструє на себе, то відповідно такі об’єкти в забудовника не будуть об’єктами для справляння податку на нерухомість (сплачувати його зобов’язаний буде покупець або інвестор, на якого реєструється об’єкт житлової нерухомості).

2. Якщо забудовник після введення в експлуатацію об’єкта житлової нерухомості реєструє право власності на себе, то відповідно забудовник буде платником податку на нерухомість щодо такого об’єкта до моменту продажу об’єкта житлової нерухомості.

При цьому зверніть увагу: сплату податку на нерухомість за об’єкт житлової нерухомості, що реалізується, усе ж правильніше ставити в залежність саме від реєстраційних особливостей (тобто зареєстровано чи не зареєстровано об’єкт на суб’єкта господарювання), а не від пов’язаних із ним бухгалтерських облікових моментів (обліковується він на балансі як товар для продажу чи ні). Адже навіть якщо в бухобліку об’єкт житлової нерухомості є товаром, але при цьому буде зареєстрований на підприємство, то сплачувати за нього податок на нерухомість (до моменту продажу та перереєстрації), як бачимо, доведеться на загальних підставах.

 

Виправлення помилки шляхом подання уточнюючої декларації

 

Підприємство, яке має у власності станом на 01.01.2013 р. об’єкт житлової нерухомості житловою площею 300 кв. м, при заповненні звітної декларації з податку на нерухомість за 2013 рік помилково застосувало ставку для квартири площею до 240 кв. м. Як виправити допущену помилку?

За загальними правилами згідно з п. 50.1 ПКУ, якщо в наступних податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ, — 1095 днів) платник податків самостійно виявляє помилки, допущені в раніше поданій ним податковій декларації, він зобов’язаний подати уточнюючий розрахунок (УР) до такої податкової декларації за формою, що діє на момент його подання.

Платник податків має право не подавати такий УР, якщо відповідні уточнені показники наводяться ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки було самостійно виявлено.

При цьому, якщо платник податків до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, він зобов’язаний:

— або направити УР і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі 3 % такої суми до подання такого УР;

— або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, в якому виявлено факт заниження податкового зобов’язання, збільшену на суму штрафу в розмірі 5 % такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов’язання з цього податку.

Крім того, у разі самостійного виявлення платником податків заниження податкового зобов’язання п.п. 129.1.2 ПКУ передбачена необхідність нарахування пені на суму такого заниження за весь період заниження.

Описаним вище способом виправляються помилки, допущені в декларації, граничний строк подання якої закінчився. Водночас самостійно виявити ті чи інші помилки платник податків може ще до закінчення граничного строку подання декларації. У такому разі платнику податків надано право подати нову звітну декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий звітний період. При виправленні помилок цим способом до суб’єктів господарювання жодні штрафні санкції не застосовуються.

Щодо виправлення помилок, виявлених у декларації з податку на нерухомість, то тут слід ураховувати свої особливості.

1. Виправити показники раніше наданих декларацій через звітну декларацію, як це передбачено загальними правилами, платник податку на нерухомість не зможе, оскільки форма декларації для цього не пристосована (хоча в ряд. 12 декларації і містяться згадки про нарахування штрафу в розмірі 5 %, що накладається в разі виправлення даних у звітній декларації).

Коли минули граничні строки подання звітної декларації (тобто з 1 лютого звітного року), виправляти дані, що вплинули на розрахунок податкового зобов’язання цього року (а згодом і минулих років), суб’єктам господарювання можна тільки подавши уточнюючу декларацію.

2. При уточненні показників звітної декларації за поточний рік, яка містить дані, розраховані на майбутнє, помилку, що допущена в поточному році та вплинула на розрахунок податкових зобов’язань як у минулих, так і в майбутніх кварталах цього року, можна виправляти за допомогою подання однієї уточнюючої декларації.

3. Розмежовувати майбутні та минулі квартали, за які виправляються помилки, потрібно, орієнтуючись на «авансові» строки сплати податкових зобов’язань за той чи інший квартал поточного року. Це пов’язане з тим, що допоки не закінчився граничний строк сплати за відповідний квартал (згідно з п.п. 265.10.1 ПКУ це до 30 числа місяця, наступного за звітним кварталом), дані про нарахований податок за цей квартал не можна вважати задекларованими (узгодженими), адже саме в ці строки відбувається нарахування кожної з квартальних сум у картці особового рахунка в ДПС. У зв’язку з цим при виправленні помилок, що спричинили заниження податкових зобов’язань у тих кварталах, за якими строки сплати вже минули, суб’єкт господарювання повинен нарахувати штраф та пеню, а за наступні квартали жодні штрафні санкції і пеня не нараховуються.

Форма декларації з податку на нерухоме майно призначена в тому числі і для подання уточнюючої декларації (для цього в шапці в реквізиті «Код типу декларації» слід поставити відмітку «Х» у ряд. 03 «Уточнююча»). Зважаючи на відсутність будь-якого порядку складання звітності з податку на нерухомість, заповнювати уточнюючу декларацію доведеться, користуючись підказками до заповнення її окремих показників.

У полі «Звітний (податковий) період» у полі «за 20__ рік» указують рік, за який уточнюються податкові зобов’язання з податку на нерухомість, а в полі «з урахуванням уточнень з» — дату (число та місяць), з якої здійснюється уточнення показників.

Заповнюючи основну частину уточнюючої декларації з податку на нерухомість:

у рядках 1— 5 (залежно від кількості об’єктів житлової нерухомості, що декларуються платником податку) слід навести правильні показники кол. 2 — 9 (без помилок);

— у рядку 6 підсумовуємо показники за рядками (якщо платник має у власності декілька об’єктів житлової нерухомості), тобто визначаємо загальну (правильну) суму податку до сплати за рік та поквартально;

у рядку 7 у колонках 6 — 9 наводяться показники раніше поданої декларації (помилкової декларації);

у рядку 8 у колонках 6 — 9 показується збільшення податкового зобов’язання в результаті уточнення показників. Воно має бути додатним та дорівнювати різниці між показниками, зазначеними в рядках 6 і 7 уточнюючої декларації;

у рядку 9 — зазначається заниження (недоплата) податкового зобов’язання. Причому в колонках 6 — 9 наводяться суми тільки тих недоплат щодо податкових зобов’язань, строки сплати яких на момент подання уточнюючої декларації вже минули;

у рядку 10 у колонках 6 — 9 відображається зменшення податкового зобов’язання в результаті уточнення показників (виправлення помилки). Наводиться додатне значення різниці показників рядків 7 і 6;

у рядку 11 наводиться завищення (переплата) податку на нерухомість. Заповнюється цей рядок за аналогією з рядком 9, тобто тільки щодо минулих податкових періодів;

у рядку 12, орієнтуючись на дані з ряд. 9, суб’єкт господарювання повинен нарахувати штраф у розмірі 3 % суми заниження, що виникла у зв’язку з виправленням помилки, тобто виходячи із суми заниження податкових зобов’язань. Додамо, що сплатити нарахований штраф суб’єкт господарювання повинен до подання уточнюючої декларації;

у рядку 13 відповідно до п.п. 129.1.2 ПКУ наводиться сума пені, яка нараховується платником податків у разі виявлення заниження податкового зобов’язання, на суму такого заниження та за весь період заниження. Розмір пені визначається з розрахунку 120 % річних облікової ставки НБУ, що діє на день заниження (абзац другий п. 129.4 ПКУ). Пеня сплачується до подання уточнюючої декларації разом із сумою недоплати податку та штрафом, нарахованим на суму недоплати.

Припустимо, підприємство в цьому випадку прийме рішення виправити помилку (до об’єкта житлової нерухомості з житловою площею 300 кв. м застосувати правильну ставку — 30,97 грн./кв. м) через уточнюючу декларацію, подавши її 05.06.2013 р. А також до подання уточнюючої декларації до органів ДПС у цей же день сплатить суму недоплати, штраф та пеню.

Фрагмент такої уточнюючої декларації з податку на нерухомість за 2013 рік наведемо на рис. 2 на с. 41 цього номера, при цьому додаток до уточнюючої декларації не наводимо, оскільки в його заповненні порівняно зі звітною декларацією жодних нюансів немає.

 

img 1

Рис. 2. Фрагмент уточнюючої декларації з податку на нерухомість

 

Детальніше зупинимося на розрахунку штрафних санкцій та пені. Так, оскільки помилка спричинила заниження податкових зобов’язань тільки за результатами сплати авансового внеску з податку на нерухомість за І квартал, то суб’єкт господарювання повинен у рядку 11 нарахувати «самоштраф» у розмірі 3 % від суми недоплати, визначеної в рядку 9, у сумі 43,88 грн. (1462,5 х 3 %). За решту періодів недоплати немає, відповідно і штраф нараховувати не потрібно.

Пеню обчислюємо з 30 квітня 2013 року (граничний строк сплати податку за I квартал 2013 року — 29 квітня 2013 року) по 5 червня, тобто кількість календарних днів заниження в цьому випадку становить 37 днів:

(1462,5 х 37 : 100 % х 7,5 % х 1,2) : 365 = 13,34 (грн.).

 

Продаж квартири протягом року

 

Підприємство на 1 січня 2013 року мало у власності 2 квартири в одному районі (одна квартира житловою площею 100 кв. м, друга квартира житловою площею 90 кв. м). До 1 лютого 2013 року підприємство подало до ДПІ декларацію, згідно з якою річна сума податку на нерухомість склала 2179,30 грн. Проте вже в наступному місяці (07.02.2013 р.) підприємство продало одну квартиру житловою площею 100,00 кв. м. У які строки слід подати декларацію з податку на нерухомість, щоб показати продаж раніше задекларованого об’єкта житлової нерухомості та не сплачувати податок на нерухомість за цей об’єкт у подальшому? Як заповнити таку декларацію?

Особливість декларування податкових зобов’язань з податку на нерухомість порівняно з рештою податків і зборів полягає в тому, що, по-перше, базовий податковий (звітний період), за який обчислюється податок на нерухомість, становить календарний рік (п.п. 265.6.1 ПКУ), по-друге, річна звітність подається не за минулий звітний період, тобто не після закінчення року, а на початку кожного року на поточний рік.

Роз’яснень щодо випадку, що розглядається, ані в ПКУ, ані в поясненнях до рядків у формі декларації не надано. В абзаці другому п.п. 265.7.5 ПКУ є застереження про строк подання декларації тільки щодо новостворених (нововведених) об’єктів житлової нерухомості або при набутті права власності на об’єкт житлової нерухомості протягом року, коли на початок року в підприємства об’єктів житлової нерухомості у власності не було. За ними звітна декларація подається протягом місяця із дня виникнення права власності на такий об’єкт.

Для випадку переходу права власності на об’єкт протягом року чітких строків немає. І це насамперед пов’язане з тим, що коли підприємство вже задекларувало на початок року податкові зобов’язання і строки подання такої декларації вже минули, то будь-які подальші зміни у складі об’єктів житлової нерухомості потребуватимуть від платника виключно уточнень показників звітної декларації. У цьому випадку підприємство при виникненні такого роду додавань або виключень зі складу об’єктів житлової нерухомості протягом року повинне застосовувати процедуру уточнення раніше поданої звітної декларації.

При цьому якщо врахувати, що згідно з п.п. 265.7.6 ПКУ в підприємства, яке передало право власності на квартиру протягом календарного року, податок обчислюється за період з 1 січня цього року до початку того місяця*, в якому воно втратило право власності на зазначений об’єкт оподаткування, виходить, що підприємство в цьому випадку зацікавлене подати уточнюючу декларацію до звітної декларації за 2013 рік до настання найближчого квартального строку сплати авансового внеску.

* А якщо дотримуватись пояснень до заповнення рядків у формі декларації, то з 1 січня цього року до дня календарного місяця, в якому платник втратив право власності на вказаний об’єкт оподаткування.

Нагадаємо, що п.п. 265.10.1 ПКУ вимагає сплачувати податок на нерухомість авансовими внесками щоквартально до 30 числа місяця, наступного за звітним кварталом. Тобто розрахований на 01.01.2013 р. у звітній декларації та поділений на квартали податок на нерухомість потрібно буде сплатити: до 30 квітня 2013 року, до 30 липня 2013 року, до 30 жовтня 2013 року і до 30 січня 2014 року**. І податкова нараховувати податок до сплати буде на підставі наявної в неї звітної декларації (кол. 6 — 9 рядка 6).

** Зверніть увагу: якщо строк сплати будь-якого податку припадає на вихідні, то сплатити податок слід у робочий день напередодні цієї дати.

Отже, щоб не переплачувати суму податку до бюджету після продажу об’єкта житлової нерухомості, підприємству вигідно уточнити суму податку до граничної дати сплати. У цьому випадку граничним строком сплати буде 29 квітня 2013 року (уключно).

Аналогічно слід учинити і новому власнику — адже для нього за отриманим у власність протягом року об’єктом податок обчислюється з місяця (а якщо дотримуватись пояснень до заповнення рядків у формі декларації — із дня календарного місяця, тобто з 07.02.2013 р.), в якому виникло право власності.

При поданні уточнюючої декларації в шапці в реквізиті «Код типу декларації» слід поставити відмітку «Х» у ряд. 03 «Уточнююча». У графі «Звітний (податковий) період» «за 20__ рік» указують рік, за який уточнюються податкові зобов’язання з податку на нерухомість, а в полі «з урахуванням уточнень з» — дату (число та місяць), з якої здійснюється уточнення показників (у цьому випадку у зв’язку з продажем об’єкта житлової нерухомості, задекларованого станом на 01.01.2013 р.).

При заповненні основної частини декларації виходитимемо з того, що підприємство 07.02.2013 р. за договором купівлі-продажу продало квартиру, житлова площа якої 100 кв. м, і при цьому, будучи обережним платником, який не бажає вступати у дискусії з податківцями, підприємство, керуючись поясненнями до заповнення рядків у формі декларації, річну сума податку на нерухомість за проданим об’єктом повинно розрахувати за період з 1 січня по 7 лютого 2013 року (цей період складається із 37 днів). Ставку податку за квадратний метр для квартир площею до 240 кв. м встановлено на рівні 1 % від МЗП на 1 січня 2013 року, і вона становить 11,47 грн./кв. м (кол. 4). Сума податку на нерухомість за цим об’єктом (кол. 5) складе: (100 кв. м х 11,47 грн.) : 365 днів х 37 днів періоду = 116,27 грн.

Фрагмент уточнюючої декларації, що подається у зв’язку з передачею права власності на об’єкт житлової нерухомості, наведемо на рис. 3 на с. 43 цього номера.

 

img 2

Рис. 3. Фрагмент уточнюючої декларації, що подається підприємством
у зв’язку з продажем об’єкта житлової нерухомості

 

Додаток «Відомості про наявні об’єкти житлової нерухомості» до такої уточнюючої декларації теж доведеться подати, заповнивши його з урахуванням продажу квартири (див. рис. 4 на с. 44 цього номера).

 

img 3

Рис. 4. Фрагмент додатка до уточнюючої декларації

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі