Гарантійні заходи: податковий та бухгалтерський облік

Гарантійні заходи: податковий та бухгалтерський облік

А зараз розглянемо облік гарантійних заходів. Відразу зауважимо, що тут багато що залежатиме від того, на кого покладено обов’язки з гарантійного обслуговування (продавця чи виробника), здійснюються гарантійні заходи власними силами чи із залученням послуг стороннього сервісного центру, а також належного документального оформлення операцій.

Людмила СОЛОШЕНКО, Максим НЕСТЕРЕНКО, економісти-аналітики Видавничого будинку «Фактор»

«Гарантійний» п.п. 140.1.4 ПКУ

Витрати на проведення гарантійних заходів (обслуговування, ремонти, заміни) у податковому обліку належать до витрат подвійного призначення. Тому можуть уключатися до складу «податкових» витрат тільки при дотриманні певних умов, застережених «гарантійним» п.п. 140.1.4 ПКУ.

Стисло ці умови можна описати так:

1) товари, за якими проводяться гарантійні заходи, мають бути продані платником податків та перебувати на гарантії (тобто щодо них ще повинен тривати строк гарантійного обслуговування);

2) витрати на проведення гарантійних заходів не повинні компенсуватися (оплачуватися) покупцями товарів (детальніше про це зазначатиметься далі);

3) платником податків обов’язково має бути прийнято/оприлюднено рівень узятих на себе гарантійних зобов’язань;

4) платник податків повинен вести належний облік покупців, які звернулися за гарантійним обслуговуванням (які отримали заміну або послуги з гарантійного ремонту (обслуговування));

5) віднесення вартості гарантійних замін на витрати можливо тільки за умови зворотного отримання від покупців бракованих товарів.

Зупинимося на кожній із цих умов детальніше.

Так, згідно з п.п. 140.1.4 ПКУ до складу «податкових» витрат може бути віднесено будь-які витрати на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійну заміну товарів:

— (1) проданих платником податків. Зважаючи на це під дію п.п. 140.1.4 ПКУ підпадають як виробники, так і продавці (витрати на гарантійні заходи яким не компенсуються виробниками), залежно від того, на кого з них за домовленістю покладаються обов’язки з гарантійного обслуговування;

— (2) за умови, що такі гарантійні витрати не компенсуються покупцями таких товарів, а отже, у випадку, коли платником податків (продавцем, виробником) дотримуються «гарантійні» права споживачів (покупців) з безплатного гарантійного обслуговування протягом гарантійного строку (ст. 678 ЦКУ, ч. 6 ст. 269 ГКУ, п. 5 ст. 1 Закону № 1023, п. 3 Порядку № 506). При цьому самі товари, щодо яких здійснюються гарантійні заходи, відповідно повинні перебувати на гарантії, тобто за ними ще повинен тривати строк гарантійного обслуговування.

У цьому випадку також заслуговує на увагу такий момент. У п.п. 140.1.4 ПКУ йдеться про некомпенсацію витрат на гарантійні заходи покупцями. На наш же погляд, для застосування норм цього підпункту важливо, щоб понесені гарантійні витрати взагалі ніким не відшкодовувалися платнику податків. Інакше, якщо для покупця гарантійний ремонт буде безоплатним, проте витрати на його проведення продавцю, припустимо, відшкодовуватиме виробник товарів, то застосувати п.п. 140.1.4 ПКУ в цій ситуації, вважаємо, зможе саме виробник товарів, а не продавець (для якого операції перейдуть до розряду звичайного продажу послуг). Тому вважаємо, що керуватися п.п. 140.1.4 ПКУ можна тільки тоді, коли гарантійні витрати платнику податків ніким не компенсуються;

— (3) у розмірі, що відповідає рівню гарантійних замін, прийнятих/оприлюднених платником податків. Під терміном «оприлюднення» у цьому випадку слід розуміти розповсюдження в рекламі, технічній документації, договорі або іншому документі зобов’язання продавця щодо умов та строків гарантійного обслуговування (останній абзац п.п. 140.1.4 ПКУ). Отже, необхідність оприлюднення в цьому випадку стосується гарантійних умов та строків, згадування в договорі, технічній документації на товар (тобто документах на товар) або рекламі яких і вважається їх оприлюдненням. Інакше платник податків буде позбавлений можливості відображення витрат за гарантійними заходами в податковому обліку.

Що стосується рівня гарантійних замін, то його кожний платник податків визначає для себе самостійно (у цьому плані жодного обмеження на кшталт «старого» п.п. 5.4.3 Закону про податок на прибуток, що дозволяв, нагадаємо, у минулому відображати в податковому обліку «гарантійні» витрати з урахуванням 10 % обмеження — тобто не вище 10 % сукупної балансової вартості проданих товарів, за якими не закінчився строк гарантійного обслуговування, — наразі ПКУ не встановлює). При цьому, як правило, ураховується досвід попередньої роботи, прогнозні оцінки фахівців підприємства, а також середній відсоток звернення покупців із бракованими товарами протягом гарантійного строку. Водночас, вважаємо, рівень гарантійних замін не обов’язково повинен виступати якоюсь відносною або абсолютною величиною, а може розглядатися як узяті на себе платником податків за всіма товарами, що реалізуються, гарантійні зобов’язання. У такому разі при дотриманні решти умов «гарантійні» витрати, що виникають, платник податків насправді зможе віднести в податковому обліку до складу «податкових» витрат у повному обсязі, вважаючи, що такі витрати і зумовлені власне необхідністю гарантійних замін, «оприлюднених» платником податків;

— (4) за умови ведення обліку покупців, які отримали заміну товарів або послуги з гарантійного ремонту (обслуговування) (абзац другий п.п. 140.1.4 ПКУ). Такий облік ведеться відповідно до Порядку № 1263 у Книзі обліку покупців, що отримали гарантійну заміну товарів або послуги з гарантійного ремонту (обслуговування) (далі — Книга) за такими видами усунення дефектів (графи 11 — 20 Книги):

— безоплатне усунення недоліків товару;

— відшкодування витрат на усунення недоліків товару;

— пропорційне зменшення ціни;

— заміна товару на такий же товар або аналогічний з числа наявних у продавця (виробника);

— розірвання договору та повернення сплаченої за товари грошової суми.

Книга ведеться в паперовій або електронній формі, у тому числі на підставі звітів, отриманих від третіх осіб (сервіс-центрів), які здійснювали гарантійне обслуговування (п. 5 Порядку № 1263). При цьому самі сервіс-центри таку Книгу не ведуть, а передають продавцям щомісячно або щоквартально (залежно від домовленості) лише звіти про здійснені гарантійні заходи (консультація в розділі 110.07.11 Єдиної бази податкових знань, далі — ЄБПЗ, розміщеної на сайті ДПСУ www.sts.gov.ua).

Крім того, оформлення гарантійних заходів з технічно складними побутовими товарами (проданими громадянам-споживачам) здійснюється з урахуванням вимог Порядку № 506 та підкріплюється відповідними первинними документами — талонами за формою № 1-гарант — № 6-гарант та квитанцією за формою № 7-гарант (форми яких наведено в додатках до Порядку № 506). Отже, для віднесення гарантійних витрат до складу «податкових» витрат платником податків також має бути дотримано зазначені умови щодо їх документального оформлення;

— (5) за умови зворотного отримання від покупців бракованих товарів у разі здійснення гарантійної заміни (абзац третій п.п. 140.1.4 ПКУ). Отримання від покупців бракованих товарів, щодо яких здійснюються гарантійна заміна або ремонт (обслуговування), відображається платником податків у Книзі обліку покупців, що отримали гарантійну заміну товарів або послуги з гарантійного ремонту (обслуговування). Зауважимо, що аналогічна умова висувається і п. 9¹ Порядку № 506, де встановлено, що здійснення заміни товару без зворотного отримання бракованого товару або без ведення належного обліку не дає права платнику податків на збільшення витрат на вартість замін.

І ще один момент. Як і в «докодексний» період (лист ДПАУ від 31.03.2006 р. № 1931/Х/15-0314), податківці, як і раніше, поширюють дію «гарантійного» п.п. 140.1.4 ПКУ на технічно складні побутові товари, наведені в додатку 1 до Порядку № 506, що продаються фізичним особам, визнаючи можливість уключення гарантійних витрат до «податкових» тільки в цьому випадку. Тоді як гарантійні витрати платника податків за об’єктами, відсутніми в цьому додатку або за об’єктами, реалізованими юридичним особам, на їх думку, до «податкових» витрат віднесено бути не може (див. листи ДПСУ від 20.03.2011 р. № 5094/6/15-1415 на с. 46, від 11.11.2011 р. № 2598/5/15-1316, а також консультацію в розділі 110.07.11 ЄБПЗ). Із таким «обмежувальним» підходом контролюючих органів ми не можемо погодитися, адже права платників податків, які узяли на себе гарантійні зобов’язання, у тому числі щодо покупців-юросіб, ущемлюватися не повинні. Тому можливість відображення «податкових» витрат за гарантійними заходами для них має також зберігатися (детальніше про це див. запитання на с. 29).

Відповідно до п.п. «є» п.п. 138.10.3 ПКУ витрати на гарантійний ремонт та гарантійне обслуговування відносяться в податковому обліку до інших «податкових» витрат та включаються до складу витрат на збут (відображаються в рядку 06.2 декларації з податку на прибуток). При цьому згідно з п. 138.5 ПКУ інші витрати визнаються в податковому обліку витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, відповідно до правил ведення бухгалтерського обліку. Водночас, якщо для забезпечення гарантійних зобов’язань платником податків майбутні гарантійні витрати в бухобліку заздалегідь резервуються (тобто під забезпечення гарантійних зобов’язань створюється «гарантійний» резерв: Дт 93 — Кт 473), то витрати на створення резерву потраплять у податковому обліку до складу «податкових» витрат лише в періоді використання резерву (Дт 473 — Кт 23, 63, 685), тобто фактичного здійснення витрат, підтверджених документально (а не в момент створення резерву, коли витрати тільки резервуються «на майбутнє» і фактичних витрат ще не було).

Гарантійний ремонт

Розглянемо окремо ситуації, коли гарантійний ремонт здійснюється за рахунок продавця та виробника товарів.

Гарантійний ремонт за рахунок продавця. У цьому випадку гарантійне обслуговування/ремонт може здійснюватися:

— власним сервісним центром продавця (створеним безпосередньо продавцем — у структурі продавця, у тому числі його філією);

— стороннім сервісним центром, з яким у продавця укладено договір на виконання робіт з гарантійного обслуговування та якому в подальшому продавець компенсує пов’язані з гарантійним обслуговуванням витрати.

У таких випадках, якщо гарантійні заходи здійснюються за рахунок продавця (неважливо, силами власного чи стороннього сервісного центру), то при дотриманні перелічених вище умов витрати на гарантійний ремонт продавець має право віднести в податковому обліку до складу «податкових» витрат на підставі «гарантійного» п.п. 140.1.4 ПКУ. Суми «вхідного» ПДВ за гарантійними витратами продавець уключає до податкового кредиту (ст. 198 ПКУ).

Здійснення гарантійного ремонту продавцем за договором,
укладеним із сервісним центром

Так, зокрема, здійснення гарантійного ремонту за рахунок продавця за договором, укладеним із сервісним центром, зображено на схемі (прийняті у схемі скорочення: ПЗ — податкові зобов’язання з ПДВ, ПК — податковий кредит з ПДВ).

Якщо за виконання робіт з гарантійного обслуговування договором передбачено виплату сторонньому сервісному центру окремої винагороди, то таку суму продавець також відносить у податковому обліку до складу витрат на збут як витрати, пов’язані з виконанням гарантійних зобов’язань (п.п. «є» п.п. 138.10.3 ПКУ), а суму «вхідного» ПДВ за винагородою включає до податкового кредиту.

Гарантійний ремонт за рахунок виробника. Якщо гарантійний ремонт здійснюється за рахунок виробника, то при дотриманні умов «гарантійного» п.п. 140.1.4 ПКУ виробник зможе витрати на проведення гарантійних заходів віднести в податковому обліку до «податкових» витрат.

Можлива ситуація, коли виробник компенсує «гарантійні» витрати продавцю, який уклав, у свою чергу, договір на гарантійне обслуговування із сервісним центром (ч. 3 ст. 678 ЦКУ, п. 12 ст. 8 Закону № 1023). Для цього продавець подає виробнику звіт про вартість здійснених гарантійних ремонтів. У такому разі, якщо витрати продавцю згодом відшкодовує виробник (тобто витрати для продавця є такими, що «компенсуються»), то «гарантійний» п.п. 140.1.4 ПКУ продавцем застосовуватися не може. У цій ситуації норми п.п. 140.1.4 ПКУ працюватимуть для виробника, а не продавця. Щодо продавця, то він у такому «компенсаційному» випадку відображає в обліку операції, пов’язані з ремонтом/обслуговуванням товарів, як послуги, надані виробнику, уключаючи відповідно витрати, пов’язані з їх наданням (як собівартість наданих виробнику послуг), до складу «податкових» витрат (п. 138.4 ПКУ), а суму «вхідного» ПДВ за ними — до податкового кредиту (ст. 198 ПКУ) і відображаючи потім продаж таких послуг виробнику зі збільшенням «податкових» доходів (п.п. 135.4.1, п. 137.1 ПКУ) та нарахуванням суми податкових ПДВ-зобов’язань (п.п. «б» п. 185.1, п. 187.1 ПКУ)).

Щоправда, як варіант ця компенсація може розцінюватися як відшкодування прямих витрат/збитків. У такому разі, керуючись «компенсаційним» п.п. 136.1.5 ПКУ, продавець не відображає суму компенсації в податковому обліку ані в «податкових» витратах, ані в «податкових» доходах. Нагадаємо: цей підпункт дозволяє платнику податків не включати до складу «податкових» доходів, зокрема, суму компенсації, що отримується в результаті задоволення претензій у порядку, установленому законодавством, як компенсація прямих витрат або збитків, понесених таким платником податків, якщо такі суми не було віднесено таким платником податків до складу «податкових» витрат. Водночас не виключено, що наслідки у ПДВ-обліку продавцю в такому разі відобразити доведеться, оскільки «компенсаційний» варіант контролюючі органи, вочевидь, розцінюватимуть як постачання послуг (п.п. 14.1.185 ПКУ). До того ж у відображенні податкового кредиту за «вхідним» ПДВ у цьому випадку може бути зацікавлений і сам виробник, який відшкодовує «гарантійні» витрати продавцю. У зв’язку з цим, можливо, сторонам усе ж буде простіше віддати перевагу першому наочному «послуговому» варіанту.

Можливий ще один випадок — коли гарантійний ремонт здійснює сервісний центр за договором, укладеним безпосередньо з виробником (продавець у таких взаємовідносинах участі не бере). У такому разі «гарантійні» витрати згідно з п.п. 140.1.4 ПКУ виникають у виробника, а облік продавця такі операції взагалі не зачіпають.

Гарантійна заміна товарів

Гарантійна заміна товарів в обліку розглядається в розрізі двох складових операцій:

— повернення товару покупцем;

— постачання покупцю нового товару.

Кожну з операцій супроводжують свої облікові наслідки.

Так, при поверненні покупцем раніше проданого товару продавець, керуючись нормами «коригувального» п. 140.2 ПКУ, коригує (зменшує) раніше відображені при продажу «податкові» доходи та витрати («податкову» собівартість реалізованих товарів; про необхідність одночасного коригування доходів і витрат зазначалося також у консультації з розділу 110.08 ЄБПЗ). При цьому в декларації з податку на прибуток таке коригування відображається таким чином:

— якщо продаж та повернення товару відбуваються в різних звітних періодах, то при поверненні «податкові» доходи зменшуються шляхом заповнення (зі знаком «-») «дохідного» рядка 03.26 «Перерахунок доходів у разі зміни суми компенсації вартості товарів (робіт, послуг) (+, -)» додатка ІД, а витрати — шляхом заповнення (зі знаком «-») «витратного» рядка 06.4.25 «Перерахунок витрат у разі зміни суми компенсації вартості товарів (робіт, послуг)(+,-)» додатка ІВ;

— якщо продаж та повернення товару відбуваються в одному звітному періоді, то «коригувальні» рядки (03.26 додатка ІД і 06.4.25 додатка ІВ) у такому разі не заповнюються, а в «дохідному» рядку 02 та «витратному» рядку 05 декларації продавець виводить фактичну суму доходів та витрат за звітний період уже з урахуванням продажів, що відбулися, та подальших повернень (консультація в розділі 110.08 ЄБПЗ).

Також при цьому продавець коригує суму раніше нарахованих при продажу податкових зобов’язань з ПДВ (пп. 192.1, 192.2. ПКУ). Детальніше про повернення товарів див. «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 100.

Подальше постачання в межах гарантійної заміни нового товару в обмін на повернений відобразиться в обліку продавця як звичайне постачання.

Що стосується покупця, то, як роз’яснювалося в консультації з розділу 110.06.05 ЄБПЗ, у разі здійснення гарантійної заміни товарів або гарантійних ремонтів (обслуговування) товарів протягом гарантійного строку «податкових» доходів у покупця не виникає. Заміна товару або його ремонт продавцем (виробником) протягом гарантійного строку є відшкодуванням заподіяних покупцю (унаслідок постачання неякісного товару) збитків. Тому на «податкові» доходи покупця такі операції не впливають.

Якщо гарантійні зобов’язання покладено на нерезидента

Вивезення товарів для гарантійного ремонту/обслуговування нерезидентом. У такому разі вивезення товарів для гарантійного ремонту товару нерезидентом здійснюється в митному режимі переробки за межами митної території України (ст. 162 — 174 гл. 24 «Переробка за межами митної території» МКУ), що в подальшому завершується шляхом реімпорту (п. 2 ч. 1 ст. 173 МКУ).

Згідно з п. 206.13 ПКУ до операцій з вивезення товарів з митної території України в митному режимі переробки за межами митної території України застосовується умовне повне звільнення від обкладення ПДВ (за умови дотримання вимог та обмежень, установлених гл. 24 МКУ).

Зворотне ввезення в Україну (протягом строку, установленого митним законодавством, — ст. 166 МКУ) відремонтованих товарів (після ремонту, здійсненого в межах виконання гарантійних зобов’язань), раніше поміщених у митний режим переробки за межами митної території України, звільняється від обкладення ПДВ (п.п. 206.2.2 ПКУ; на це зверталася увага і в консультації в журналі «Вісник податкової служби України», 2012, № 30, с. 28). Також згідно з ч. 2 ст. 168 МКУ до товарів, які було поміщено в митний режим переробки за межами митної території України та в межах визначеного строку повертаються на митну територію України у відремонтованому після проведення гарантійного ремонту вигляді, застосовується повне звільнення від оподаткування митними платежами (п. 27 ст. 4 МКУ).

І ще один момент. Як правило, у такому разі нерезидент виконує гарантійний ремонт/обслуговування за власний рахунок. При цьому такі «ремонтні» послуги нерезидента не є об’єктом обкладення ПДВ, оскільки місце їх постачання (що визначається згідно з п.п. «г» п.п. 186.2.1 ПКУ за місцем фактичного надання) у цьому випадку розташоване за межами митної території України, а отже, під об’єкт обкладення ПДВ не підпадає. Тому ПДВ з «нерезидентських» послуг у цьому випадку нараховувати не потрібно.

Повернення неякісного товару нерезиденту. Якщо товар виявився неякісним, то може бути прийнято рішення про його повернення нерезиденту.

У такому разі варто зазначити позицію податківців, які вважають, що повертаючи нерезиденту імпортний товар, платник податків повинен самостійно відкоригувати (зменшити) податковий кредит за імпортним ПДВ, раніше сплаченим при ввезенні (консультація в розділі 130.31 ЄБПЗ). З подібною вимогою важко погодитися. Адже формально положення «коригувальної» ст. 192 ПКУ цю ситуацію не охоплюють, оскільки стосуються коригування ПДВ за операціями постачання, а не імпорту. До того ж постачальник (нерезидент) у цьому випадку не є платником ПДВ, та і сума «ввізного» ПДВ, фактично сплачена раніше платником податків на митниці при імпорті, йому при цьому ніяк не компенсується. Тому підстав для її коригування, на наш погляд, не виникає.

До речі, варте уваги, що в минулому контролюючі органи дотримувалися в цьому питанні іншої думки, роз’яснюючи, що податковий кредит за «ввізним» ПДВ коригувати не потрібно (п. 11 розд. V листа ДПАУ від 04.12.2009 р. № 27084/7/16-1517 // «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 21; лист Держкомпідприємництва від 04.04.2005 р. № 2422). Також зауважимо, що повернення товару нерезиденту відбувається в режимі звичайного експорту або реекспорту (тобто за участі в оподатковуваній операції, що обкладається ПДВ за ставкою 0 %). Тому використання товару в оподатковуваних операціях має зберігати за платником податків право на податковий кредит (варте уваги, що такого ж висновку дійшов і ВАСУ в постанові від 04.03.2008 р. № К-35181/06 у справі № АС-13/213-06, який зазначив, що експортна операція повернення-вивезення товару є оподатковуваною за ставкою 0 %, і відповідно відзначив участь товару в оподатковуваних операціях та у зв’язку з цим за результатами розгляду спору підтримав платника податків, який не коригував податковий кредит).

Якщо в подальшому в процесі гарантійної заміни, припустимо, замість неякісного знову ввозитиметься імпортний товару, то у платника податків, який сплатив імпортний ПДВ при ввезенні, у цьому випадку виникне право на податковий кредит на загальних підставах (ст. 198 ПКУ).

Бухгалтерський облік

При здійсненні підприємством «гарантійних» заходів є низка особливостей і в бухобліку. Зокрема, для виконання гарантійних зобов’язань з ремонту підприємствами створюються забезпечення для відшкодування наступних (майбутніх) операційних витрат за такими зобов’язаннями (п. 13 П(С)БО 11). Для обліку таких забезпечень План рахунків має у своєму розпорядженні спеціальний субрахунок 473 «Забезпечення гарантійних зобов’язань», на якому ведеться облік сум майбутніх витрат, зарезервованих для забезпечення гарантійних ремонтів проданої продукції та/або товарів. За кредитом субрахунку 473 відображається нарахування резерву під забезпечення гарантійних зобов’язань у кореспонденції з рахунками відповідних видів витрат (найчастіше з рахунком 93), за дебетом — списання витрат за рахунок цього резерву в кореспонденції з рахунками обліку запасів та розрахунків (рахунки 20, 63, 68, 66, 65). Принагідно нагадаємо, що суб’єкти малого підприємництва забезпечення для виконання гарантійних зобов’язань не створюють, а визнають витрати за гарантійними зобов’язаннями в періоді їх фактичного здійснення (п. 8 П(С)БО 25).

Для рівномірного розподілу витрат між обліковими періодами забезпечення створюються періодично (як правило, щомісячно або щоквартально). Згідно з п. 14 П(С)БО 11 для створення забезпечень необхідно визначити їх оцінку розрахунково. Крім того, сума забезпечення повинна визначатися за обліковою оцінкою ресурсів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), необхідних для погашення відповідного зобов’язання, на дату балансу (п. 16 П(С)БО 11). Звичайне підприємство визначає для себе рівень гарантійних витрат на основі технічних умов, норм або стандартів. Цей рівень може також визначатися як відсоток від проданої продукції за період. Також пам’ятайте, що залишок забезпечення переглядається на кожну дату балансу та в разі потреби коригується (збільшується або зменшується) (п. 18 П(С)БО 11). Усі гарантійні витрати списують за рахунок створеного забезпечення. Якщо резерву недостатньо, суми витрат відображають на рахунку 93.

Якщо на підприємстві створюється власний сервісний центр або гарантійна майстерня, то облік витрат на гарантійний ремонт ведеться з використанням рахунка 23 (як допоміжне виробництво), а потім списується за рахунок створеного забезпечення проводкою Дт 473 — Кт 23. Якщо запчастини для ремонту передає виробник, то їх слід обліковувати на субрахунку 022. Нарешті, сам об’єкт, що передається покупцем для здійснення гарантійного обслуговування або ремонту, обліковується на субрахунку 023.

Виконання гарантійних зобов’язань пов’язаних із заміною раніше реалізованих товарів у бухобліку відображається як повернення таких товарів. Для таких цілей використовується субрахунок 704 «Вирахування з доходу». У цьому випадку в бухгалтерському обліку постачальника за дебетом субрахунку 704 відображається вартість повернених покупцем продукції та товарів, а за кредитом — списання дебетового обороту на рахунок 79 «Фінансові результати». Одночасно методом «червоне сторно» коригуються раніше відображені у складі собівартості реалізації витрати та сума податкових зобов’язань з ПДВ.

Приклад 1. Підприємство реалізувало товар вартістю 5400 грн. (у тому числі ПДВ — 900 грн.). Собівартість реалізованого товару — 3000 грн. Згодом (у межах гарантійного строку) покупець пред’явив вимогу щодо гарантійного ремонту придбаного товару. Для ремонту використано власні запчастини підприємства та понесено витрати на оплату праці (уключаючи ЄСВ) на суму 400 грн. Крім того, залучено до ремонту сторонню організацію (вартість послуг — 600 грн., у тому числі ПДВ — 100 грн.).

Відобразимо ці операції в обліку підприємства-продавця.

Гарантійний ремонт товару

Приклад 2. Підприємство реалізувало покупцю товар вартістю 14400 грн. (у тому числі ПДВ — 2400 грн.). Собівартість реалізованого товару 9000 грн. Згодом (у межах гарантійного строку) покупцем пред’явлено вимогу здійснити гарантійну заміну придбаного товару. Раніше куплений товар повернено покупцем. Замість нього підприємство передає покупцю інший товар вартістю 15600 грн. (у тому числі ПДВ — 2600 грн.) і собівартістю 9500 грн. Покупець доплачує різницю в ціні.

Відобразимо ці операції в обліку підприємства-продавця.

Гарантійна заміна товару