Щодо відображення у податковому обліку витрат з реалізації зворотних відходів
Лист від 30.01.2013 р. № 1445/6/15-1415
Державна податкова служба України розглянула лист стосовно відображення в обліку операції з реалізації зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, і повідомляє.
Згідно з п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов’язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема, прямих матеріальних витрат.
До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку (пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Кодексу).
Зворотними відходами по своїй суті є залишки сировини, матеріалів, теплоносіїв та інших видів матеріальних ресурсів, що утворилися в процесі виробництва робіт (послуг) і втратили повністю або частково споживчі властивості початкового ресурсу (хімічні та фізичні) і через це використовуються з підвищеними витратами (зниженням виходу продукції) або використовуються не за прямим призначенням, а також реалізуються на сторону.
Відповідно до Рахунку 20 «Виробничі запаси» класу 2 «Запаси» розділу I «Загальні положення» Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291, на субрахунку 209 «Інші матеріали» обліковуються, зокрема, відходи виробництва (обрубка, обрізка, стружка тощо), невиправний брак, матеріальні цінності, одержані від ліквідації основних засобів, які не можуть бути використані як матеріали, паливо або запасні частини на цьому підприємстві (металобрухт, утиль), зношені шини тощо.
Отже, відповідно до вимог національних стандартів бухгалтерського обліку зворотні відходи відображаються в обліку як «Виробничі запаси».
Якщо в майбутньому платник податку планує отримати економічні вигоди від операцій зі зворотними відходами, то згідно з п. 10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. № 318, собівартість реалізованих зворотних відходів визначається відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» (далі — П(С)БО-9), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 р. № 246.
Так, відповідно до п. 5 П(С)БО-9 запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена. Запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації (п. 25 П(С)БО-9).
Крім того, запаси відображаються в обліку за чистою вартістю реалізації у випадку, коли первісну вартість отриманих в процесі виробництва зворотних відходів достовірно визначити неможливо.
Враховуючи викладене, якщо платник податку в процесі виробництва отримує зворотні відходи, які у подальшому планує реалізовувати, то при реалізації таких зворотних відходів платник податку повинен відображати витрати за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації, в податковому періоді, в якому визнано доходи від реалізації.
Заступник Голови А. Ігнатов
коментар редакції
Собівартість реалізованих зворотних відходів
У цілому основні ідеї листа, що коментується, повторюють думки консультації з розд. 110.07.03 ЄБПЗ, яка втратила чинність, що дозволяє платникам податку на прибуток відображати у складі «податкових» витрат собівартість отриманих у процесі виробництва зворотних відходів*. Проте платникам слід пам’ятати, що оприбуткувати зворотні відходи та при реалізації відобразити їх вартість у складі витрат можна тільки в разі, якщо на вартість цих зворотних відходів раніше було зменшено суму прямих матеріальних витрат, що включаються до собівартості продукції, при виробництві якої зворотні відходи утворилися (п.п. 138.8.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, далі — ПКУ).
* Зверніть увагу: зворотними називаються тільки відходи, що утворилися у процесі виробництва. Наприклад, відходи, отримані при ліквідації основних засобів, до зворотних не належать, тому на них описані тут правила обліку не поширюються.— Прим. ред.
Необхідність оприбуткування зворотних відходів, обліку їх руху та обґрунтованої оцінки виникає через те, що вони (на відміну від незворотних відходів) мають для підприємства певну цінність. Тобто, оскільки від використання зворотних відходів можна отримати економічну вигоду, зокрема використати у виробництві або реалізувати на сторону, такі відходи відповідають критеріям визнання активом.
Згідно з нормами п. 2.13 наказу Мінфіну «Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів» від 10.01.2007 р. № 2 первісна вартість запасів, що надійшли від зворотних відходів виробництва, визначається виходячи з чистої вартості реалізації (якщо такі запаси призначено для реалізації) або виходячи з оцінки їх можливого використання (якщо підприємство планує використовувати їх самостійно). Оприбуткування зворотних відходів оформляється накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (ф. № М-11) (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 53, с. 29).
У цілому порівняно з консультацією в ЄБПЗ у листі, що коментується, спостерігається одна досить істотна відмінність — якщо раніше податківці говорили про те, що при реалізації до витрат потрапляє сума справедливої вартості зворотних відходів, то тепер ідеться про чисту вартість реалізації, що, взагалі-то, правильніше. Згідно з п. 4 П(С)БО 19 справедлива вартість — це сума, за якою може бути здійснено обмін активу, або оплата зобов’язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами. Відповідно до додатка до П(С)БО 19 стосовно запасів (матеріалів) справедливою є їх відновлювальна вартість, тобто сучасна вартість придбання. Водночас чиста вартість реалізації — це очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію (п. 4 П(С)БО 9).
Принагідно нагадаємо: якщо зворотними відходами є брухт чорних і кольорових металів, для постачання таких відходів існують особливі правила в ПДВ-обліку. До 01.01.2014 р. операції з постачання відходів та брухту чорних і кольорових металів звільнено від обкладення ПДВ (п. 23 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ). Перелік таких відходів визначено постановою Кабміну від 12.01.2011 р. № 15 «Про затвердження переліків відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких, зокрема операції з імпорту, тимчасово, до 1 січня 2014 року, звільняються від обкладення податком на додану вартість» (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 12, с. 3; 2012, № 13, с. 7). Дія цього пункту поширюється в тому числі і на експортні операції із зазначеними об’єктами, тобто нульова ставка ПДВ у цьому випадку не застосовується. Крім того, у разі постачання платником відходів та брухту чорних і кольорових металів, що утворилися в такого платника внаслідок переробки, обробки, плавлення товарів (сировини, матеріалів, заготовок тощо) на виробництві, немає необхідності розподіляти податковий кредит, відображений при придбанні матеріалів, при обробці яких зворотні відходи утворилися (п. 199.6 ПКУ).
Максим Нестеренко