Збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства

Збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства

Продаж алкогольних напоїв та пива завжди був однією з найприбутковіших статей доходів оптово-роздрібної торговельної мережі. Однією з обов’язкових умов такої торгівлі протягом багатьох років є сплата збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства. У цій статті розглянемо сучасні правила його справляння та звернемо увагу на нюанси відображення цього збору в обліку та звітності.

Олена ІВАНОВА, консультант газети «Податки та бухгалтерський облік»

ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

Закон № 481 — Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.95 р. № 481/95-ВР.

Закон № 587 — Закон України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства» від 09.04.99 р. № 587-XIV.

Порядок № 587 — Порядок справляння збору та використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, затверджений постановою КМУ від 15.07.2005 р. № 587.

Узагальнююче податкове роз’яснення № 483 — Узагальнююче податкове роз’яснення щодо застосування норм Закону України від 09.04.99 р. № 587-XIV «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства», затверджене наказом ДПАУ від 06.07.2010 р. № 483.

Насамперед зауважимо: відповідно до п.п. 9.1.15 ПКУ збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства (далі — хмелезбір) віднесено до загальнодержавних податків і зборів. Законом України від 06.12.2012 р. № 5519-VI, що набрав чинності 3 січня 2013 року*, унесено зміни до п.п. 5 п. 2 розд. ХIХ «Прикінцеві положення» ПКУ, згідно з якими втратили чинність норми Закону № 587.

Віднині порядок сплати хмелезбору регулюється нормами п. 16 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ. При цьому його передбачається справляти до 01.01.2018 р.

Звертаємо увагу: у зв’язку із зазначеними змінами у законодавстві кардинальних змін у порядку нарахування та сплати хмелезбору не відбулося. Розглянемо основні моменти його справляння й відображення в обліку та звітності.

Платниками хмелезбору, як і раніше, є суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форми власності, які реалізовують в оптово-роздрібній торговельній мережі та мережі громадського харчування алкогольні напої та пиво (п.п. 1.1 п. 16 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).

Відразу підкреслимо, що платників єдиного податку звільнено від сплати зазначеного збору відповідно до п.п. 6 п. 297.1 ПКУ (див. також лист ДПАУ від 12.01.2012 р. № 909/7/15-5117).

Щоб конкретніше окреслити коло платників хмелезбору, потрібно з’ясувати окремі зі згаданих вище понять.

По-перше, оскільки в п.п. 1.1 п. 16 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ йдеться про суб’єктів підприємницької діяльності, платниками хмелезбору є як підприємства, так і фізичні особи — підприємці.

По-друге, відносно оптово-роздрібної торговельної мережі можна орієнтуватися на «класичні» визначення зі ст. 1 Закону № 481, а саме:

— оптова торгівля — діяльність із придбання та відповідного перетворення товарів для наступної їх реалізації суб’єктам господарювання роздрібної торгівлі, іншим суб’єктам господарювання;

— роздрібна торгівля — діяльність із продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб’єктах господарювання громадського харчування*. До них належать фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, їдальні, закусочні, буфети, магазини кулінарних виробів, кафетерії.

* Зауважимо, що сьогодні підприємства громадського харчування слід іменувати закладами ресторанного господарства відповідно до змін, унесених наказом Мінекономіки від 09.10.2006 р. № 309 до Правил роботи установ (підприємств) громадського харчування, затверджених наказом Мінекономіки від 24.07.2002 р. № 219.

По-третє, поняття «алкогольні напої» та «пиво» теж визначені ст. 1 Закону № 481. Так, алкогольні напої — це продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукромістких матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів із вмістом спирту етилового понад 1,2 % об’ємних одиниць, які належать до товарних груп Гармонізованої системи опису та кодування товарів за кодами 2204, 2205, 2206 і 2208.

Згідно з УКТ ЗЕД до перелічених кодів належать:

2204 — вина виноградні, уключаючи вина кріплені; сусло виноградне, крім того, що включено до товарної позиції 2009;

2205 — вермут та інше вино виноградне, з доданням рослинних або ароматизувальних екстрактів;

2206 — інші зброджені напої (наприклад, сидр, перрі (грушевий напій), напій медовий); суміші зі зброджених напоїв та суміші зброджених напоїв з безалкогольними напоями, в іншому місці не зазначені;

2208 — спирт етиловий неденатурований з концентрацією спирту менше 80 об. %; спиртові дистиляти та спиртні напої, одержані шляхом перегонки, лікери та інші напої, що містять спирт.

Пиво — насичений діоксидом вуглецю пінистий напій, отриманий під час бродіння охмеленого сусла пивними дріжджами, який належить до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2203. У свою чергу, безалкогольне пиво — це пінистий напій з об’ємною часткою спирту не більше ніж 0,5 %, який належить до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2202.

При цьому необхідно мати на увазі, що визначення платників хмелезбору передбачає торгівлю пивом без розподілу його на алкогольне та безалкогольне. Тому платниками збору є також ті СПД, які реалізують і безалкогольне пиво. Такий висновок підтверджується думкою ДПАУ, яку викладено в Узагальнюючому податковому роз’ясненні № 483 (його можна використовувати як орієнтир, незважаючи на те, що Закон № 587, норми якого воно роз’яснює, втратив чинність) та листі від 16.03.2010 р. № 2607/6/21-0215 («Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 31).

Таким чином, якщо напої, що реалізуються, відповідають наведеним вище визначенням алкогольних напоїв та/або пива (у тому числі безалкогольного), то з їх реалізації необхідно сплачувати хмелезбір, якщо ні — об’єкт обкладення хмелезбором відсутній.

Слід також зазначити, що до лікеро-горілчаних напоїв віднесено й слабоградусні (слабоалкогольні) напої, що мають міцність 6,0 — 12,0 %, такі як «Бренді-кола», «Ром-кола», «Джин-тонік», «Лонгер».

Що стосується алкогольних коктейлів, то, на нашу думку, їх реалізація повинна обкладатися хмелезбором, оскільки алкоголевмісним коктейлем, з точки зору п.п. 4.17 Національного стандарту України «ДСТУ 3297:95. Лікеро-горілчана промисловість. Терміни та визначення», є алкогольний напій міцністю від 20 до 40 %, а отже, такі напої підпадають під визначення алкогольного напою, надане у ст. 1 Закону № 481.

Хоча раніше податківцями і висловлювалася ліберальна думка щодо того, що обкладенню хмелезбором підлягає тільки «алкогольна частина» коктейлю («Вісник податкової служби України», 2005, № 41, с. 45, див. також підтримку цієї позиції в листі Мінекономіки від 27.06.2007 р. № 91-28/165), ми завжди дотримувалися більш безпечного підходу. Урешті-решт, саме на ньому наразі зупинилися податківці — у відповідній консультації з ЄБПЗ за кодом 15.02 зазначено: об’єктом обкладення хмелезбором є вся сума виручки — товарообороту, отриманого від реалізації коктейлів, виготовлених з використанням алкогольних напоїв.

Щодо алкоголевмісних кондитерських виробів наведемо позицію контролерів з іншої консультації: якщо підприємство, що провадить діяльність у ресторанному господарстві, відповідно до технологічних карт (рецептур) використовує алкогольні напої для виробництва фірмових страв, кулінарних, а також борошняних кондитерських та булочних виробів, і при цьому виручку від реалізації алкогольних напоїв не відображає, то й хмелезбір йому сплачувати не потрібно (див. ЄБПЗ, розд. 15.02).

Якщо говорити про продаж алкоголевмісної кави, то він, на нашу думку, обкладатися хмелезбором не повинен. Адже така кава не згадується в УКТ ЗЕД за відповідним кодом, а отже, її не можна вважати алкогольним напоєм. Детальніше про нюанси справляння хмелезбору при реалізації алкоголевмісних продуктів, а також питання ліцензування цієї діяльності можна дізнатися зі статті в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 98, с. 41.

Звертаємо увагу: виробники алкогольних напоїв та пива є платниками збору лише за умови реалізації ними цієї продукції в роздрібній торгівлі безпосередньо споживачам. Тобто, якщо підприємства-виробники реалізують продукцію через свої фірмові магазини, вони є платниками збору. У разі постачання такої продукції в межах власного виробництва суб’єктам оптової та роздрібної торгівлі вони не є платниками збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства (абзац другий п.п. 1.1 п. 16 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).

При вирішенні питання про сплату хмелезбору, якщо головне підприємство здійснює оптово-роздрібну торгівлю алкогольними напоями та пивом через філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, слід мати на увазі, що ПКУ не називає їх самостійними платниками цього збору. Це означає, що у випадку, який розглядається, платником збору буде головне підприємство, а не філія. Про це, до речі, йдеться в Узагальнюючому податковому роз’ясненні № 483.

Крім того, доволі часто при реалізації алкогольних напоїв та пива підприємства використовують договори комісії (консигнації). Зауважимо: платниками збору можуть бути як комітенти (крім виробників-комітентів у разі здійснення ними оптової торгівлі зазначеною продукцією в межах власного виробництва), так і комісіонери, залежно від того, хто з них отримав виручку від реалізації продукції. Це випливає з положень абзацу третього п.п. 1.1 п. 16 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ. Якщо за реалізованою продукцією кожен із них отримав частину виручки, то і збір нараховується та сплачується комітентом та комісіонером залежно від обсягу отриманої ними виручки.

Ставка збору становить 1,5 % від об’єкта оподаткування (п.п. 1.4 п. 16 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).

Тепер визначимося, що ж є об’єктом оподаткування. Підпунктом 1.3 п. 16 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ (як раніше Законом № 587) об’єкт оподаткування визначено як виручку (товарооборот), одержану на всіх етапах реалізації в оптово-роздрібній торговельній мережі та мережі громадського харчування алкогольних напоїв та пива, у тому числі за операціями, що не передбачають оплати у грошовій формі.

Проте в ПКУ не наведено визначення терміна «виручка (товарооборот)» у цілях справляння хмелезбору. Не роз’яснюється цей термін і в ЄБПЗ. Тим часом, в практиці справляння хмелезбору виробився підхід, проти якого ніколи не заперечували податківці: виручка (товарооборот) — це загальна сума від продажу продукції, що включає у тому числі ПДВ та акцизний збір.

Таким чином, збір сплачується на кожному етапі реалізації алкогольних напоїв та пива із суми виручки, що включає суму ПДВ та акцизний збір.

Слід зауважити, що під об’єкт підпадає як грошова виручка, так і бартерна. Крім того, представники ДПАУ бачать в об’єкті і безоплатні відвантаження, у тому числі безоплатні роздачі при проведенні рекламних заходів та презентацій (див. консультацію з ЄБПЗ за кодом 15.02).

Також зазначимо, що при нарахуванні збору суми повернень товару від покупців та надані знижки при продажу не враховуються (про повернення див. консультацію з ЄБПЗ за кодом 15.02). А от якщо до ціни оптової реалізації пива включено вартість тари, яку окремо не виділено, то об’єктом обкладення хмелезбором буде загальна виручка від реалізації пива за ціною, указаною в товаросупровідних документах (див. там же).

Надзвичайно важливим питанням є дата виникнення податкових зобов’язань з хмелезбору. Прямо про це в ПКУ не зазначено. Проте, оскільки згідно з п.п. 1.3 п. 16 підрозд. 10 розд. ХХ цього Кодексу об’єктом обкладення збором є виручка — одержаний товарооборот, можемо стверджувати, що, як і раніше, ідеться про момент, коли настали обидві події: як відвантаження продукції, так і отримання оплати за неї. Такий самий порядок застосовувався на практиці і в період дії Закону № 587 (див. лист ДПАУ від 23.03.2010 р. № 5839/7/21-0117).

Розрахунок суми збору складається за формою, затвердженою наказом ДПАУ від 01.12.2009 р. № 671.

Згідно з п. 2 Порядку № 587 розрахунок подається до органу ДПС щомісячно протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. Сплачувати збір до бюджету слід протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання розрахунку.

Що стосується заповнення розрахунку, то в колонці 2 «Вид товару» платники збору вказують в окремих рядках алкогольні напої та/або пиво. Причому дані наводяться згруповано, без деталізації за видами, тобто дані про обсяг виручки від реалізації «алкогольного» та «безалкогольного» пива потрапляють до одного рядка (див. консультацію з ЄБПЗ за кодом 15.05).

Необхідно також звернути увагу на позицію ДПАУ щодо подання звіту в разі відсутності у звітному місяці факту реалізації алкогольних напоїв та пива. Тож, на думку ДПАУ, викладену в листі від 16.03.2010 р. № 2607/6/21-0215 («Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 31), п. 6.4 Узагальнюючого податкового роз’яснення № 483, а також консультації з ЄБПЗ за кодом 15.05, розрахунок подається в будь-якому разі, навіть якщо у звітному місяці відсутній об’єкт нарахування збору, з прокресленнями. Причому це слід робити доти, доки платник остаточно не вирішить відмовитися від відповідного виду діяльності та не подасть до податкового органу відповідну заяву. До того ж, для тих суб’єктів, які реалізують алкогольну продукцію, повинен настати строк закінчення або анулювання алкогольної ліцензії (детальніше див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 92, с. 36).

Якщо платник збору самостійно виявляє помилки, що містяться в поданому ним раніше розрахунку, такий платник зобов’язаний подати уточнюючий розрахунок з виправленими показниками. Причому уточнюючий розрахунок подається за формою та за звітний період, у якому було допущено помилку, з розкриттям інформації про суму податкового зобов’язання в результаті виправлення самостійно виявлених помилок.

До кожного уточнюючого розрахунку додається окрема Довідка про суму збору, що зменшує або збільшує податкове зобов’язання в результаті виправлення самостійно виявленої помилки в попередніх звітних періодах.

Відповідальність за неподання або несвоєчасне подання розрахунку суми збору передбачено п. 120.1 ПКУ, згідно з яким штраф становить 170 грн. За повторне порушення протягом року штраф збільшується до 1020 грн.

За порушення строків сплати збору передбачено такі штрафи (п. 126.1 ПКУ):

— 10 % від суми — при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання;

— 20 % від суми — при затримці понад 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання.

Також у разі несвоєчасної сплати хмелезбору платник податків зобов’язаний буде сплатити й пеню відповідно до п.п. 129.1.1 ПКУ.

У податковому обліку витрати з хмелезбору відображаються у складі інших операційних витрат на підставі абз. «в» п.п. 138.10.4 ПКУ як суми нарахованих податків і зборів, установлених цим Кодексом, та наводяться в ряд. 06.4.13 додатка IB до декларації з податку на прибуток.

Згідно з п.п. 138.5.1 ПКУ датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків і зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який здійснюється нарахування податкового зобов’язання з податку і збору.

Бухгалтерський облік хмелезбору покажемо на прикладі.

Підприємство «А» за квітень 2013 року реалізувало в оптовій торгівлі алкогольну продукцію на суму 60000 грн. (у тому числі ПДВ — 10000 грн.) та пиво на суму 12000 грн. (у тому числі ПДВ — 2000 грн.). Ставка збору становить 1,5 % від загальної суми виручки, отриманої за місяць.

Розраховуємо суму збору: (60000 + 12000) х 1,5 % = 1080 грн.

Відображення хмелезбору в бухгалтерському та податковому обліку