Пошта редакції. Оплата на користь третьої особи

Оплата на користь третьої особи

Сторони договору дійсно мають можливість обумовити в його тексті, що ті чи інші зобов’язання за договором виконуватимуться на користь третіх осіб. У випадку з орендою чи будь-яким іншим договором, за яким платежі мають регулярний характер, орендодавець може бути зацікавлений в тому, щоб, наприклад, усі платежі здійснювалися на його рахунок і тільки один із них було перераховано третій особі. Відповідне застереження може бути як уключено до договору первісно, так і з’явитися в ньому шляхом укладення додаткового договору. В останньому випадку сторони повинні пам’ятати про загальні вимоги цивільного законодавства, зокрема про необхідність надання додатковій угоді тієї ж форми, що й основному договору. Тому якщо такий договір, наприклад, було нотаріально посвідчено, то і додаткова угода до нього має пройти процедуру нотаріального посвідчення.

Зазначимо, що третя особа — фігура для боржника факультативна. Вона не перебирає на себе статус кредитора за договором.

Візьмемо для прикладу таку ситуацію. Між фізичною особою Потьомкіним Р. А. і ТОВ «Адміралтейські верфі» укладено договір оренди будівлі, за яким Потьомкін Р. А. виступає орендодавцем. Цим же договором передбачено, що орендна плата сплачується щомісячно шляхом її зарахування в розмірі, установленому договором, на рахунок фізособи-підприємця Веселевської Є. А. (реквізити рахунка вказані в цьому ж пункті договору).

Для ТОВ «Адміралтейські верфі» особою, яка зобов’язана надати будівлю в користування, забезпечити можливість її належної експлуатації, залишається Потьомкін Р. А. Одночасно, якщо ТОВ «Адміралтейські верфі» не виконує свої зобов’язання зі сплати орендної плати в передбачені договором строки, заборгованість у ТОВ виникає саме перед Потьомкіним Р. А.

Інакше кажучи, застереження про те, що орендна плата за договором перераховується на рахунок третьої особи, не призводить до заміни сторони в зобов’язанні, як це трапляється в разі відступлення права вимоги, за якої змінюється кредитор (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 79, с. 19), або при переведенні боргу, коли відбувається заміна боржника (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 51, с. 33). Ідеться лише про порядок виконання зобов’язання: замість виконання безпосередньо на користь кредитора, воно здійснюється за його ж вказівкою на користь третьої особи. При цьому статус такої особи для боржника не має жодного значення. Його, зокрема, не повинно непокоїти, чи зареєстрована ця особа як підприємець, на якій системі оподаткування такий суб’єкт перебуває, чи є він платником ПДВ тощо, оскільки кредитор залишається тим самим. Скажімо, якби в аналогічній ситуації на місці орендодавця був платник ПДВ, то саме на ньому лежав би обов’язок виписати орендарю податкову накладну. Статус підприємця, на рахунок якого надходить орендна плата, ще раз підкреслимо, ні на що б не впливав.

На практиці не виключений і варіант, коли в самому договорі застереження про виконання зобов’язання на користь третьої особи немає, але кредитор звертається до боржника (шляхом надсилання листа в довільній формі) із вказівкою виконати зобов’язання на користь третьої особи. У нашому прикладі така ситуація могла б мати місце, якби орендодавець Потьомкін Р. А. звернувся до ТОВ «Адміралтейські верфі» із вказівкою здійснити оплату шляхом перерахування відповідної суми на рахунок фізичної особи — підприємця Веселевської Є. А. На нашу думку, подібна вказівка повинна розцінюватися як пропозиція внести зміни до раніше укладеного договору оренди, оскільки змінюється така умова договору, як порядок виконання зобов’язань орендарем. За загальним правилом, якщо не застережене інше, кредитор повинен прийняти виконання зобов’язання особисто. Зміна цього правила можлива лише за взаємною домовленістю сторін. Така теза тягне за собою два важливі висновки: по-перше, орендар цілком може відмовитися від подібної вказівки орендодавця та виконати договір у порядку, передбаченому раніше (перерахувавши належну суму на первісно вказаний у договорі рахунок орендодавця); по-друге, як уже зазначалося, додаткова угода повинна мати ту саму форму, що й основний договір.

Якщо розглядати обговорювану ситуацію з точки зору орендаря, то саме в нього запитань повинно виникнути менше, ніж у інших учасників операції. Орендарю достатньо заручитися доказом того, що він виконує зобов’язання належним чином. Для цих цілей послужать відповідне застереження в договорі (чи додатковій угоді) та документ, що підтверджує перерахування необхідної суми коштів на користь зазначеної в договорі особи. На практиці суб’єкти господарювання, щоб убезпечити себе від претензій податкових органів, у подібних ситуаціях після того, як розрахунки проведено, додатково підписують акт звірки (у нашому випадку такий акт може бути підписано між орендодавцем та орендарем).

Заручатися згодою третьої особи на отримання зазначеної суми або вимагати від кредитора надати докази того, що вказана третя особа повідомлена про майбутнє виконання договору на її користь, орендар не зобов’язаний. Єдине, що може спонукати його на подібні дії, — небажання потрапити в ситуацію, коли третя особа, не будучи повідомленою про те, що її вказано як особу, на користь якої буде виконано зобов’язання, поверне отримані грошові кошти як помилково перераховані їй на рахунок. Для орендаря таке повернення ані з юридичної, ані з податкової точок зору жодних негативних наслідків не матиме. Проте воно спричинить зайвий клопіт, пов’язаний з необхідністю заново вчиняти дії з виконання договору.

Підсумуємо. Юрособа-орендар, перераховуючи орендну плату на користь третьої особи, яку вказала фізособа-орендодавець, фактично виплачує дохід такій фізособі, а тому виступає її податковим агентом. У Податковому розрахунку за формою № 1ДФ юрособа повинна буде вказати саме орендодавця, а не третю особу, на рахунок якої було перераховано орендну плату.

Тепер розглянемо цю ж ситуацію, але вже з точки зору фізособи-підприємця, що одержує оплату від певного суб’єкта господарювання, в договірних відносинах з яким такий підприємець не перебуває. На практиці можливі декілька варіантів розвитку подій.

1. Підприємця про отримання такої оплати заздалегідь орендодавцем не повідомлено.

Як уже зазначалося, отримавши на свій рахунок певну суму грошових коштів від особи, з якою в жодні договірні відносини підприємець не вступав, та не знаючи статусу цієї суми, він змушений буде здійснити її повернення відправнику, указавши на помилкове перерахування такої суми йому на рахунок. В іншому разі підприємець ризикує опинитися в ситуації, коли вказана сума з юридичної точки зору вважатиметься отриманою без достатніх правових підстав (тобто на першу ж вимогу її необхідно буде повернути з процентами за користування чужими грошовими коштами), а з податкової — буде включена до доходу такого підприємця.

2. Орендодавець повідомляє підприємця про те, що на його користь буде здійснено платіж орендарем, який слід зарахувати в рахунок боргу орендодавця перед фізособою-підприємцем.

У такій ситуації підприємцю важливо визначити статус грошової суми, що надходить до нього на рахунок. На наше переконання, до подібних дій можна вдатися тільки у випадку, якщо в орендодавця є відповідні грошові зобов’язання перед підприємцем. Так, наприклад, можна припустити, що Потьомкін Р. А. придбав на умовах подальшої оплати у фізособи-підприємця Веселевської Є. А. товар і за ним значиться борг у сумі 1000 грн. Із метою його погашення Потьомкін Р. А. повідомляє Веселевську Є. А. про те, що сума в розмірі 1000 грн. надійде на її підприємницький рахунок від імені ТОВ «Адміралтейські верфі», із проханням зарахувати зазначену суму в рахунок погашення боргу за придбаний товар. Заміни боржника в зобов’язанні не відбувається.

3. Орендодавець повідомляє підприємця про те, що на його рахунок надійде сума грошових коштів від орендаря, але при цьому в жодних договірних відносинах підприємець та орендодавець не перебувають.

Такої ситуації підприємцю допускати не слід. Будь-яка сума грошових коштів, що надійшла на його рахунок та не має статусу помилково перерахованої, може розглядатися контролерами як дохід. Навіть якщо в подальшому (у найкоротший проміжок часу) підприємець зніме вказану суму коштів зі свого рахунка та передасть її фізособі, подібні дії може бути кваліфіковано або як отримання від фізособи (при зарахуванні грошових коштів на рахунок підприємця) позики з наступним її поверненням, або як дарунок (спочатку фізособи підприємцю, а потім підприємця фізособі) залежно від того, які формулювання включить до свого повідомлення фізособа (якщо в ньому фігуруватиме необхідність повернення отриманих на рахунок підприємця коштів, то можна говорити про позику, — адже хай і на короткий проміжок часу, але підприємець отримує грошові кошти у свою власність з обов’язком наступного їх повернення; якщо ж такого застереження не буде, то є підстави говорити про те, що фізособа дарує гроші підприємцю, у подальшому підприємець, який повертає їх фізособі, по суті, також здійснює операцію дарування).