Дохід єдиноподатника-турагента
Підприємство займається туристичною діяльністю на спрощеній системі оподаткування (є турагентом). Яка сума в цьому випадку потрапляє під обкладення єдиним податком — сума агентської винагороди чи вся сума грошових коштів, що надійшли від туристів?
(м. Ковель)
Згідно з п. 292.4 ПКУ доходом платника єдиного податку від здійснення операцій за договорами доручення, транспортного експедирування або агентськими договорами є сума отриманої винагороди, тобто, як правило, різниця між сумою грошових коштів, що надійшли єдиноподатнику-турагенту від туриста, та сумою, яку він перераховує туроператору. Щоправда, податківці вказували на те, що до доходу підприємця-єдиноподатника, який є турагентом, потрапляє вся сума коштів, що надійшли на рахунок такого єдиноподатника, оскільки він нібито не може вважатися повноцінним комерційним агентом, оскільки діє хоча і в чужих інтересах, але від свого імені (див. «Вісник податкової служби України», 2012, № 25, с. 37 — 38). Більше того, у своїй консультації в ЄБПЗ, розд. 230.01 податківці ще раз підтверджують цю позицію та вказують, що підприємець-турагент, який реалізує турпродукт туроператорів, не вважається комерційним агентом в розумінні ст. 295 ГКУ.
Погодитися з цим принципом ми не можемо та вважаємо, що підприємці-єдиноподатники, які є турагентами, мають повне право на визнання доходу за «агентськими» правилами. При цьому, щоб уникнути неприємностей в питаннях взаємовідносин з туроператорами — неплатниками єдиного податку, рекомендуємо таким єдиноподатникам обирати групу 3 або 5, де немає обмежень щодо кола суб’єктів, з якими може працювати єдиноподатник. Відносно юросіб-єдиноподатників подібних суворих роз’яснень немає, а отже, вони можуть спокійно застосовувати зазначену «агентську» норму*.
* Слід відрізняти «агентські» відносини з туроператором від відносин, пов’язаних з продажем турпродукту за договором комісії. Утім, якщо йдеться про юросіб-єдиноподатників, то податківці допускають уключення до «єдиноподаткового» доходу лише транзитних сум також і при визначенні доходів за операціями в межах договорів комісії (див. ЄБПЗ, розд. 240.04).
У разі укладення агентського договору з туроператором турагент-єдиноподатник виступає комерційним агентом туроператора, тобто здійснює посередництво шляхом укладення договорів на туристичне обслуговування від імені, в інтересах, під контролем та за рахунок такого туроператора (ч. 1 ст. 295 ГКУ). За таку діяльність турагенту належить винагорода, яка і включається до бази обкладення єдиним податком. Причому турагент-єдиноподатник має право обрати будь-який із варіантів отримання своєї винагороди, а саме:
1) винагорода утримується із сум, одержаних від туристів. Цей порядок розрахунків зустрічається найчастіше. Водночас сама можливість його реалізації платниками єдиного податку викликає певні побоювання, пов’язані із забороною на негрошову форму розрахунку (п. 291.6 ПКУ). На наш погляд, подібний порядок розрахунків цілком допустимий, оскільки вказаному правилу він не суперечить. Річ у тім, що турагент отримує оплату за турпродукт у грошовій формі, після чого, утримавши відповідну суму винагороди (теж у грошовій формі), перераховує залишок грошових коштів туроператору. Отже, фактично винагороду отримано турагентом у грошовій формі і вона має бути включена до бази обкладення єдиним податком у загальному порядку. Аналогічну позицію ми відстоювали і раніше (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 52, с. 37; № 91, с. 44; 2012, № 4, с. 31). У цьому випадку сума винагороди (без ПДВ) потрапить до «єдиноподаткового» доходу в момент надходження оплати турпродукту від туриста;
2) винагорода виплачується окремим платежем. Будь-яких особливостей в оподаткуванні цей порядок розрахунків не містить: оподатковуваним єдиним податком доходом виступатиме сума винагороди турагента (без ПДВ). При цьому такий дохід формується лише за датою фактичного надходження винагороди від туроператора (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 22, с. 27).
Максим Нестеренко, економіст-аналітик
