Звільнення у відпустці для догляду за дитиною
Працівниця підприємства зараз перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Чи може вона звільниться в останній день такої відпустки за угодою сторін? Чи потрібно відображати дату звільнення такої працівниці у звітності з ЄСВ та в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ?
(м. Донецьк)
За наявності домовленості між працівницею, яка перебуває у відпустці для догляду за дитиною, та роботодавцем про припинення трудового договору на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП (за угодою сторін) такий договір може бути припинено у строк, визначений сторонами, у тому числі й в останній день перебування працівниці у відпустці для догляду за дитиною. Річ у тім, що заборони, установлені ст. 184 КЗпП на звільнення жінок, які мають дітей віком до 3 років, і ст. 40 КЗпП на звільнення в період перебування працівника у відпустці, поширюються виключно на випадки звільнення працівників з ініціативи роботодавця. А звільнення за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП) не є звільненням з ініціативи роботодавця.
Що стосується звітності з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — ЄСВ), то роботодавець зобов’язаний проставити дату звільнення такої працівниці у графі 10 таблиці 5 додатка 4, із зазначенням у графі 12 цієї таблиці підстави, за якою було припинено трудові відносини з такою працівницею (у нашому випадку це буде п. 1 ст. 36 КЗпП). Якщо при проведенні остаточного розрахунку з цією працівницею їй було нараховано будь-які виплати (наприклад, компенсація за невикористані дні відпусток), то дані про нараховані суми та утриманий із них ЄСВ необхідно буде відобразити в таблиці 6 додатка 4.
А от необхідність указувати таку працівницю в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ, що формується за квартал, в якому відбулося її звільнення, та проставляти дату її звільнення у графі 7 цього розрахунку безпосередньо залежить від наявності нарахованої та/або виплаченої їй у цьому кварталі зарплати. Такий висновок випливає з положень:
— п.п. «б» п.п. 176.2 ПКУ, що зобов’язують податкового агента формувати та подавати Податковий розрахунок за формою № 1ДФ тільки в разі нарахування (виплати) доходів на користь фізичних осіб у такому кварталі;
— п. 3.7 Порядку № 1020, у якому зазначено, що графа 7 Податкового розрахунку за формою № 1ДФ заповнюється лише на тих фізичних осіб, які були звільнені у звітному періоді за місцем роботи, де вони отримували дохід у вигляді заробітної плати, або звільнені до початку звітного періоду, але отримували зарплату у звітному періоді.
Отже, якщо у звітному кварталі, на який припаде дата звільнення працівниці, їй не буде нараховано (виплачено) дохід у вигляді зарплати, то незважаючи на те, що її буде звільнено в одному з місяців такого кварталу, інформацію про неї (і, зокрема, про дату звільнення) у графах Податкового розрахунку за формою № 1ДФ за цей квартал відображати не потрібно. Це підтверджують і податківці в роз’ясненні, розміщеному в ЄБПЗ* у підкатегорії 160.26.
* Єдина база податкових знань, розміщена на офіційному сайті ДПСУ www.sts.gov.ua
Якщо ж у звітному кварталі працівниці буде нарахована (виплачена) зарплата (наприклад, компенсація за невикористані дні відпустки, що входить до складу фонду додаткової заробітної плати), то відображення даних щодо такої працівниці в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ за цей квартал є обов’язковим. У цьому випадку суму нарахованої компенсації підприємство має відобразити в Податковому розрахунку з ознакою доходу «101», а у в графі 7 проставити дату звільнення такої працівниці.
Марія Соломіна, економіст-аналітик
