Готуємо РРО до подання електронної звітності: облікові нюанси

Готуємо РРО до подання електронної звітності: облікові нюанси

Як відомо, законодавство зобов’язує суб’єктів господарювання, які застосовують РРО, подавати до податкових органів в електронному вигляді копії розрахункових документів або інформацію про обсяг розрахункових операцій. Для забезпечення цієї можливості необхідно, щоб РРО або створював контрольну стрічку в електронній формі, або мав спеціальний модем, у пам’яті якого накопичувалася б відповідна інформація. Міркуючи про процедурні аспекти цієї вимоги, ми мимоволі забуваємо, що РРО є об’єктом бухгалтерського та податкового обліку, а тому підготовчі операції до «електронізації» РРО повинні знайти своє відображення в облікових регістрах. У цій статті говоритимемо про РРО саме в цьому ключі.

Максим НЕСТЕРЕНКО, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

Закон № 4834 — Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення окремих податкових норм» від 24.05.2012 р. № 4834-VI.

Закон про РРО — Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95 р. № 265/95-ВР.

П(С)БО 7 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92.

П(С)БО 16 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Мінфіну України від 31.12.99 р. № 318.

Порядок № 614 — Порядок реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затверджений наказом ДПАУ від 01.12.2000 р. № 614.

Формально вимога про подання до податкових органів електронної звітності з РРО висувалася до всіх суб’єктів господарювання, які використовують реєстратори розрахункових операцій, з початку 2012 року. Згідно з п. 7 ст. 3 Закону про РРО суб’єкти господарювання з 01.01.2012 р. зобов’язані подавати до органів ДПС:

— електронні копії розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, що містяться на контрольній стрічці в пам’яті РРО або в пам’яті модемів, які до них приєднані, дротовими або бездротовими каналами зв’язку в разі використання РРО, що створюють контрольну стрічку в електронній формі, або ЕККР, що створюють контрольну стрічку в друкованому вигляді;

— інформацію про обсяг розрахункових операцій, здійснених у готівковій та/або безготівковій формі, або про обсяг операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, що знаходиться у фіскальній пам’яті реєстраторів розрахункових операцій, у разі використання РРО, що створюють контрольну стрічку у друкованому вигляді, за винятком ЕККР.

Якщо ж зазначеним пунктом не передбачено надання інформації дротовими або бездротовими каналами зв’язку, як і раніше, подається звітність, пов’язана із застосуванням РРО та розрахункових книжок, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця.

Незважаючи на те що ці вимоги були і залишаються чинними, неможливість їх практичної реалізації в установлені Законом про РРО строки свого часу визнали спочатку податківці (див. лист ДПСУ від 28.12.2011 р. № 10653/7/22-1317/321 //
«Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 9), а потім і сам законодавець. Так, завдяки Закону № 4834 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 54, с. 2), суб’єктам господарювання до 1 січня 2013 року дозволили інформацію, що міститься в пам’яті РРО або в пам’яті модемів, які до них приєднані, надавати органам ДПС дротовими або бездротовими каналами зв’язку на добровільних засадах (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 97, с. 29). На цей період інші суб’єкти господарювання (які не захотіли або не змогли подавати електронну РРО-звітність) були зобов’язані подавати Звіт про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій за формою № 3ВР-1 (у паперовій або електронній формі), а також роздруковувати фіскальні звітні чеки (див. ЄБПЗ, розд. 07.14).

З 01.01.2013 р. подання інформації з РРО в електронному вигляді знову формально ставиться суб’єктам господарювання в обов’язок, проте відповідальність за її неподання настає лише з 1 липня (див. лист ДПСУ від 03.12.2012 р. № 10322/0/71-12/22-1317/1317 // «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 101, с. 16).

Незважаючи на це, ми рекомендували нашим читачам не зволікати та підготуватися до подання електронної РРО-звітності заздалегідь, особливо з урахуванням того, що у зазначеній ситуації далеко не все залежить від самого суб’єкта господарювання. Підготуватися можна двома шляхами:

— перший — придбання РРО нового покоління, які створюють контрольну стрічку в електронній формі та містять вбудовані модеми;

— другий — доопрацювання існуючої касової техніки шляхом приєднання до неї відповідних модемів та встановлення відповідної версії програмного забезпечення для передачі звітної інформації (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 104, с. 47).

Як уже зазначалося, вибір конкретного шляху з технічної точки зору багато в чому залежатиме від того, якому варіанту нададуть перевагу виробники касової техніки. Проте щодо кожного з варіантів є певні облікові проблеми, і оскільки однозначно говорити про переваги першого чи другого варіанта наразі не можна, по черзі розглянемо їх обидва.

Процедурні питання. Обираючи цей варіант, підприємство насамперед стикається з необхідністю зняття з реєстрації в органі ДПС старого апарату та взяття на облік нового. Зняття РРО з реєстрації здійснюється в порядку, передбаченому п. 2.11 Порядку № 614, — на підставі поданої суб’єктом господарювання заяви довільної форми до податкового органу за місцем реєстрації РРО. Перед скасуванням реєстрації РРО його необхідно зняти з обліку (якщо РРО застосовувався не за місцем реєстрації), про що робиться відмітка в реєстраційному посвідченні, та розпломбувати в сервісному центрі (крім випадків установлення невідповідності конструкції та програмного забезпечення реєстратора документації виробника). Під час скасування реєстрації посадова особа органу податкової служби вилучає реєстраційне посвідчення, довідку про опломбування, робить відповідний запис у Книзі реєстраторів розрахункових операцій та виписує довідку про скасування реєстрації реєстратора розрахункових операцій за встановленою формою (додаток 4 до Порядку № 614), яка надається суб’єкту господарювання (детальніше див. «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 97, с. 17).

Після цього суб’єкт господарювання може реєструвати придбаний РРО нового покоління — у порядку, передбаченому пп. 2.3 — 2.7 Порядку № 614 з урахуванням вимог п. 2.8 цього Порядку в разі взяття на облік за місцем розташування господарської одиниці.

Податок на прибуток. Вважаємо, що ні в кого не викликає сумнівів, що РРО як об’єкт обліку здебільшого підпадає під «податкове» визначення основних засобів (наведене в п.п. 14.1.138 ПКУ), як за строком експлуатації, так і за вартістю*. Тому заходи, що виконуються у зв’язку із заміною старого РРО на новий, в обліку відображаються як операції з основними засобами.

* Водночас не можна виключати, що в деяких випадках вартість РРО, що придбавається, становитиме менше 2500 грн. У цих випадках РРО обліковуватиметься як об’єкт малоцінних необоротних матеріальних активів, але про облік таких об’єктів ми тут не говоритимемо, про це див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 9, с. 17.

Зняття з реєстрації старого РРО в податковому обліку здебільшого логічно розглядати як ліквідацію об’єкта основних засобів**. Згідно з п. 146.16 ПКУ в разі ліквідації об’єкта основних засобів «податкові» витрати збільшуються на недоамортизовану частину вартості об’єкта основних засобів, що амортизується. У декларації з податку на прибуток такі витрати слід відображати у складі інших витрат — у рядку 06.4.16 додатка ІВ. Зняття РРО з реєстрації також може бути пов’язано з несенням витрат (наприклад, оплата послуг сервісного центру). Ці витрати як витрати на ліквідацію об’єкта основного засобу відображаються у складі «податкових» на підставі п. 144.2 ПКУ та потрапляють до рядка 06.4.39 додатка ІВ декларації з податку на прибуток (див. ЄБПЗ, розд. 110.09.01). Водночас можливий також інший варіант відображення «ліквідаційних» витрат, а саме за напрямом використання основних засобів, що ліквідуються (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 94, с. 19).

** Разом із тим, ніщо не заважає підприємству продати знятий з реєстрації старий РРО іншому суб’єкту господарювання, який визнає за прийнятне його дообладнати зовнішнім модемом. У цьому випадку списання РРО з балансу відображатиметься в обліку як реалізація основних засобів (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 94, с. 4).

Відповідно новий РРО відображатиметься в податковому обліку в порядку, передбаченому для придбання основних засобів. Зокрема, до первісної вартості нового РРО слід уключити витрати на його транспортування, підключення, налагодження тощо (п. 146.5 ПКУ). У податковому обліку РРО як об’єкт основних засобів слід уключати до складу основних засобів групи 4 (мінімальний строк корисного використання — 2 роки) (п. 145.1 ПКУ). Із такою класифікацією РРО погоджуються і податківці (див. ЄБПЗ, розд. 110.09.01).

ПДВ. Придбання нового РРО як об’єкта основних засобів, безпосередньо пов’язаного з господарською діяльністю, безумовно, є підставою для відображення податкового кредиту (п. 198.1 ПКУ), звісно, за умови наявності податкової накладної від постачальника.

А як складається ситуація щодо ліквідації старого РРО? У загальному випадку, якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як їх постачання за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації (див. абзац перший п. 189.9 ПКУ). Утім, із наведеної норми є й винятки. Так, згідно з абзацом другим цього пункту вимога щодо нарахування ПДВ не поширюється на випадки, коли платник подає до органу ДПС відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів в інший спосіб, унаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Отже, щоб уникнути прирівнювання ліквідації РРО до його постачання за звичайними цінами, платник податку повинен подати до податкового органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення об’єкта основних виробничих або невиробничих засобів. Згідно з роз’ясненнями податківців такими документами можуть бути акти відповідної форми, а також висновки експертної комісії, яка визнає подальшу експлуатацію об’єкта неможливою (див. ЄБПЗ, розд. 130.09). Ми вважаємо, що в наданні таких документів разом із декларацією (як раніше вимагали податківці) немає необхідності, і вони повинні надаватися до податкового органу під час документальної перевірки на вимогу.

Крім того, пам’ятайте, що податківці висувають несправедливу, на наш погляд, вимогу щодо коригування податкового кредиту в межах недоамортизованої частини ліквідованого об’єкта основних засобів (див. консультацію в ЄБПЗ, розд. 130.05, яка на сьогодні втратила чинність). На нашу думку, такі суми коригуватися не повинні. Це пояснюється тим, що об’єкт основних засобів було придбано підприємством для використання в господарській діяльності і саме під час використання в господарській діяльності він став непридатним. Вважаємо, що списання основних засобів за об’єктивними обставинами (а заміна РРО у зв’язку з вимогою про подання електронної звітності — це цілком об’єктивна обставина) уже свідчить про те, що актив повністю використано для виробничих цілей (у межах господарської діяльності), а отже, право на податковий кредит за таким активом у підприємства зберігається.

Бухгалтерський облік. Придбання нового РРО в бухгалтерському обліку відображається як придбання основних засобів — усі витрати, що включаються до первісної вартості об’єкта (згідно з п. 8 П(С)БО 7), спочатку збираються на субрахунку 152 «Придбання (виготовлення) основних засобів», а при введенні РРО в експлуатацію — списуються до дебету субрахунку 104 «Машини та обладнання». Амортизацію РРО, на нашу думку, слід уключати до складу витрат на збут.

Відповідно, зняття з реєстрації старого РРО відображається в бухобліку як його ліквідація (крім випадків, коли знятий з реєстрації РРО передбачається продати, про що зазначалося вище) — спочатку списується сума нарахованого зносу проводкою Дт 131 — Кт 104, а потім залишкова вартість відображається у складі витрат з використанням субрахунку 976 «Списання необоротних активів», на якому відображається не лише залишкова вартість списаного РРО, а й витрати, пов’язані з його ліквідацією.

Облік списання старого РРО та придбання РРО нового покоління

Процедурні питання. На нашу думку, обирати варіант з дообладнанням старого РРО доцільно у випадку, якщо старий РРО став використовуватися порівняно недавно. Ураховувати цю обставину важливо, позаяк РРО має визначений строк служби, після закінчення якого подальша експлуатація апарату у фіскальному режимі буде неможливою (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 33, с. 12). Раніше ми вже писали, що такий строк установлюється в експлуатаційних документах виробником, а в разі коли строк служби не встановлено — визнається таким, що дорівнює семи рокам (див. ЄБПЗ, розд. 07.12, а також «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 97, с. 12). Хоча формально відстежувати закінчення цього строку повинні податківці, а не підприємство, вважаємо, що не зайвим буде врахувати очікуваний строк служби РРО після дообладнання модемом. Адже придбання модему також пов’язано з певними витратами, і явно немає сенсу витрачатися на дообладнання РРО, якщо його строк служби закінчиться через півроку чи рік.

Податок на прибуток. На нашу думку, придбання модему для дообладнання РРО слід розглядати як поліпшення об’єкта основних засобів. Можливо, деякі з наших читачів вважали, що такий модем слід обліковувати як окремий об’єкт, проте згідно з роз’ясненнями податківців модем може використовуватися для передачі даних тільки з тим РРО, фіскальний номер якого передано при проведенні персоналізації до системи обліку даних РРО (див. лист ДПСУ від 21.01.2013 р. № 891/6/22-1315/48). Отже, оскільки модем не є в цьому випадку автономним пристроєм, а працює тільки у поєднанні з конкретним РРО, він не може визнаватися окремим об’єктом обліку.

Оскільки старий РРО, що вже перебуває на балансі підприємства, значиться як об’єкт основних засобів, то дообладнання такого об’єкта модемом та доопрацювання відповідного програмного забезпечення* відносяться в податковому обліку або на витрати звітного періоду, або на збільшення первісної вартості РРО як об’єкта основних засобів відповідно до правила 10 % «ремонтного» ліміту (пп. 146.11, 146.12 ПКУ). Якщо 10 % ліміт не вичерпано, то вартість модему, а також витрати з його встановлення та доопрацювання програмного забезпечення потрібно відобразити в таблиці 2 додатка АМ. Безпосередньо ж у декларації витрати, на нашу думку, слід відображати у складі витрат на збут (п.п. 138.10.3 ПКУ), або в періоді виникнення (у сумі, що не перевищує 10 % ліміт), або через процес амортизації РРО (при перевищенні 10 % ліміту) як об’єкта основних засобів, експлуатація якого пов’язана з діяльністю зі збуту продукції. Відповідно в декларації з податку на прибуток витрати на придбання модему та інші витрати на дообладнання РРО слід відображати в рядку 06.2.

* Пам’ятайте також, що витрати, пов’язані з доопрацюванням програмного забезпечення РРО, повинні в податковому обліку визнаватися саме як такі, що пов’язані з об’єктом основних засобів, а не як нематеріальний актив.

ПДВ. Суми ПДВ, сплачені при придбанні модему та послуг з доопрацювання програмного забезпечення, за наявності податкової накладної можна включити до складу податкового кредиту (п. 198.1 ПКУ). Згідно з роз’ясненнями податківців, питання встановлення ціни додаткового обладнання та доопрацювання РРО належить до компетенції виробників РРО та сервісних центрів, що займаються підключенням модемів (див. лист ДПСУ від 21.01.2013 р. № 891/6/22-1315/48). Оскільки вказані ціни не є державно регульованими, необхідно дотримуватись правила неперевищення звичайних цін (п. 198.3 ПКУ) та відображати суму податкового кредиту відповідно до цього правила**.

** Детальніше про нові правила роботи зі звичайними цінами див. тематичний номер «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 5.

Бухгалтерський облік. У бухобліку відображення витрат на операції з основними засобами, як відомо, насамперед залежить не від суми, а від спрямованості таких операцій — спрямовані вони на підтримку об’єкта в робочому стані чи на збільшення майбутніх економічних вигод (пп. 14, 15 П(С)БО 7). Тому в бухобліку витрати на придбання модему та послуг з дообладнання РРО слід було б однозначно визнавати поліпшенням. Проте, якщо в податковому обліку підприємство не вичерпало 10 % ліміт (тобто відображає такі витрати у складі витрат періоду) та якщо воно не хоче збільшувати розбіжності між обліками, п. 14 П(С)БО 7 дозволяє при визначенні первісної вартості РРО користуватися податковими правилами.

У бухобліку витрати на придбання модему та дообладнання РРО (знову-таки прямо або за допомогою амортизації РРО) уключаються до складу витрат на збут (п. 19 П(С)БО 16) та відображаються на рахунку 93. Залежно від того, відносяться зазначені витрати на витрати періоду чи визнаються такими, що підлягають амортизації, придбання модему та послуг з дообладнання відображається або в кореспонденції з рахунком витрат (Дт 93 — Кт 63, 68), або з рахунком капітальних інвестицій (Дт 152 — Кт 63, 68).

Облік дообладнання старого РРО модемом