Теми статей
Обрати теми

Придбання через підзвітну особу: відображення витрат та податкового кредиту з ПДВ

Редакція ПБО
Стаття

Придбання через підзвітну особу: відображення витрат та податкового кредиту з ПДВ

 

 

Іноді трапляється так, що придбання товарів (робіт, послуг) від імені та за рахунок підприємств здійснюють окремі громадяни — так звані підзвітні особи: у межах як трудових (наприклад, водії, які придбавають бензин на АЗС, бухгалтери, які купують канцтовари), так і цивільно-правових відносин. При цьому, незважаючи на те, що з економічної точки зору подібні операції є звичайними купівлями, їх документальне оформлення та облік мають певні особливості, про які і будемо говорити.

Віталій СМЕРДОВ, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

 

Правову природу підзвітних відносин розглянуто на с. 7 і с. 26 сьогоднішнього номера, тому в цьому матеріалі ми оминемо її та відразу ж перейдемо до особливостей відображення «підзвітних» покупок у податковому та бухгалтерському обліку. При цьому в зазначеному питанні насамперед варто приділити увагу документальному оформленню підзвітної суми, оскільки наявність та коректне заповнення окремих документів може безпосередньо вплинути на облікові наслідки подібних операцій.

 

Документальне оформлення підзвітної суми

У межах підзвітної суми нас цікавлять такі групи документів.

1. Розпорядчі/уповноважуючі документи — тобто документи, на підставі яких працівник або інша особа (про видачу підзвітних коштів непрацівникам див. на с. 33) здійснює відповідні витрати на користь суб’єкта господарювання — роботодавця/довірителя. При цьому, якщо йдеться про працівника, який діє:

1) за дорученням роботодавця в межах трудових відносин — у такому разі обов’язок працівника відправитися у відрядження та/або здійснити придбання для потреб роботодавця має випливати з посадової інструкції та/або трудового договору. Те, що дії працівника вчинювалися на користь роботодавця, може також підтверджуватися довіреністю (див. лист НБУ від 29.09.2005 р. № 11-113/3341-9712, «Вісник податкової служби України», 2005, № 42, с. 51) або витягом зі статуту (якщо підзвітною особою є директор);

2) за дорученням роботодавця, але поза трудовими відносинами (якщо подібні дії виходять за межі посадових обов’язків працівника) — у цьому випадку відносини між працівником та роботодавцем мають не трудову, а цивільно-правову природу, та повинні ґрунтуватися на договорі доручення (крім того, відповідні повноваження працівника можуть підтверджуватися довіреністю, що видається на підставі такого договору). Такий договір краще укласти в письмовій формі, проте якщо цього не зробити, нічого страшного не станеться — недотримання письмової форми в цьому випадку не призводить до його недійсності (ч. 1 ст. 208, ч. 1 ст. 218 ЦКУ);

3) без доручення роботодавця — у такому разі правові наслідки для працівника та роботодавця визначаються згідно з гл. 79 ЦКУ, при цьому основне правило полягає в такому: якщо працівник не може отримати згоду на придбання товарів (робіт, послуг), то він має право здійснити його самостійно. Водночас варто враховувати, що передумовою для таких дій має бути потенційне настання невигідних майнових наслідків для роботодавця в разі нездійснення такого придбання (ч. 1 ст. 1158 ЦКУ). Після здійснення придбання працівник за першої ж нагоди повинен повідомити про нього (конкретних строків законодавство не встановлює, тому працівник і роботодавець можуть оцінювати цю умову на власний розсуд — хоча, вочевидь, зволікати не варто, тим більше, що для працівника, ураховуючи ч. 2 ст. 1160 ЦКУ, зволікання може обернутися невигідними наслідками), подавши при цьому звіт та додавши до нього підтвердні документи (ч. 1 ст. 1159 ЦКУ). Забігаючи наперед зазначимо, що з цією метою необхідно використовувати форму авансового звіту, затверджену наказом Мінфіну від 05.12.2012 р. № 1276, з чим у розділі 07.16 Єдиної бази податкових знань погоджуються і податківці (при цьому вони вказують, що такий звіт має подаватися в передбачені для його подання строки, проте після чого правильно уточнюють, що зважаючи на відсутність законодавчої регламентації строків у цій частині будь-якої відповідальності за їх порушення не передбачено). Якщо роботодавець затвердить його, то у працівника з’являться підстави для того, щоб вимагати відповідну компенсацію (ч. 1 ст. 1160 ЦКУ), а в такого роботодавця — для відображення витрат.

Якщо підзвітною особою є непрацівник, то документальне оформлення аналогічне тому, про яке розповідалося вище в частині придбання працівником за дорученням роботодавця, але поза трудовими відносинами (пункт 2), а також без доручення роботодавця (пункт 3).

2. Документи, що підтверджують отримання грошових коштів. Видача готівкових коштів із каси підприємства (як підзвітних, так і в порядку компенсації вже понесених витрат) здійснюється за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями (п. 3.4 Положення № 637). При цьому, якщо кошти видаються особі, яка не є працівником цього підприємства, то таку видачу слід оформити видатковим касовим ордером, що виписується окремо на кожну особу, або окремою видатковою відомістю (п. 3.5 Положення № 637).

Водночас нагадуємо, що підзвітні кошти можуть видаватися не лише в готівковій, а й у безготівковій формі — на корпоративну чи особисту картку. Вочевидь, що в такому разі видаткові касові ордери та видаткові відомості не заповнюються, а в питанні документообігу слід ураховувати приписи п. 2.12 Положення № 637.

3. Авансовий звіт. Форму авансового звіту, або, дотримуючись офіційної термінології, — Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, затверджено наказом Мінфіну від 05.12.2012 р. № 1276. Заповнення цього документа вже розглядалося на с. 7, тому тут ми лише зазначимо, що він є універсальним інструментом:

1) підтвердження витрачання підзвітних сум — причому як працівниками (у межах трудових та нетрудових відносин), так і непрацівниками (можливість його складання останніми випливає, наприклад, з п.п. 170.9.2 ПКУ);

2) визнання відповідних покупок суб’єктом господарювання, на користь якого вони здійснювалися (звісно, за умови наявності документів, що підтверджують такі придбання, про що див. далі).

Вочевидь, тому затвердження авансового звіту є обов’язковою передумовою не лише для компенсації відповідних сум працівнику/повіреному, а і для відображення в обліку витрат/податкового кредиту.

4. Первинні та інші документи. Придбаваючи товари (роботи, послуги), підзвітна особа діє від імені суб’єкта господарювання, а тому в питанні документального забезпечення такому суб’єкту господарювання слід орієнтуватися на загальні норми. У зв’язку з цим, нас, насамперед, повинні цікавити приписи п. 138.2 ПКУ, згідно з якими витрати, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних та інших, передбачених розділом II ПКУ, документів. Те саме випливає з п.п. 139.1.9 ПКУ (з тією лише різницею, що в ньому також згадується про розрахункові та платіжні документи). Отже, з метою відображення суб’єктом господарювання витрат підзвітна особа повинна надати йому оригінали відповідних первинних та розрахункових/платіжних документів. При цьому звертаємо увагу: у тих документах, які містять найменування та/або інші реквізити покупця, має бути вказано відповідні дані суб’єкта господарювання, а не підзвітної особи (вочевидь, що касових чеків це правило не стосується). Варто зауважити, що до первинних документів належить і податкова накладна (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 54, с. 15), проте про неї, як і про інші документи, що підтверджують право на податковий кредит, ми поговоримо далі — у розділі, присвяченому ПДВ.

 

Податок на прибуток

Оскільки підзвітна особа при здійсненні придбання діє від імені, в інтересах та за рахунок платника податків (роботодавця, довірителя), то податкові витрати, пов’язані з такими придбаннями, відображаються таким платником у загальному порядку, але з урахуванням деяких особливостей у частині дати їх виникнення. У зв’язку з цим нагадаємо, що витрати в податковому обліку поділяються на (1) ті, що формують собівартість, та на (2) інші витрати. При цьому перші згідно з п. 138.4 ПКУ відображаються в періоді відображення доходів від продажу товарів (робіт, послуг), до собівартості яких такі витрати закладено (крім нерозподілених постійних загальновиробничих витрат, що відображаються в періоді їх виникнення). Щодо інших витрат, то вони визнаються витратами звітного періоду, в якому були понесені відповідно до правил бухгалтерського обліку (п. 138.5 ПКУ), — у цьому разі орієнтуватися потрібно на правила П(С)БО 16.

Разом із тим, як відомо, у податковому обліку витрати може бути відображено лише за умови, що вони пов’язані з господарською діяльністю та, як зазначалося, підтверджені належними документами. Із цією метою використовується авансовий звіт, до якого підзвітна особа додає необхідні документи. Причому, затверджуючи його, платник у тому числі перевіряє понесені підзвітною особою витрати на предмет їх відповідності критерію «господарськості». Отже, ще раз повторимо, що авансовий звіт із доданими до нього підтвердними документами є обов’язковою передумовою для відображення податкових витрат. Ураховуючи це, можемо зробити такі висновки:

1) витрати, що формують собівартість товарів (робіт, послуг), відображаються в періоді збільшення доходів від продажу таких товарів (робіт, послуг), тобто, як правило, одночасно з відображенням оборотів за кредитом субрахунків 701 «Дохід від реалізації готової продукції», 702 «Дохід від реалізації товарів» або 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг», але лише за умови попереднього затвердження авансового звіту. У декларації з податку на прибуток вони вказуються в рядку 05.1. Водночас нерозподілені постійні загальновиробничі витрати відображаються в періоді їх здійснення (але не раніше затвердження авансового звіту), при цьому в декларації вони також указуються в ряд. 05.1 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 28, с. 45);

2) інші витрати відображаються в періоді їх здійснення згідно з правилами бухгалтерського обліку (одночасно з відображенням оборотів за дебетом рахунків 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» або 94 «Інші витрати операційної діяльності» — залежно від напрямку), але, знову ж таки, не раніше затвердження авансового звіту. Отже, якщо, наприклад, підзвітна особа придбала товари/роботи/послуги в одному періоді, тоді як авансовий звіт було затверджено в наступному, витрати вдасться відобразити не раніше такого наступного періоду* — водночас, ураховуючи те, що на сьогодні майже для всіх платників податку на прибуток установлено річний звітний період, актуальність цього питання помітно знижується. До декларації такі витрати заносяться залежно від напрямку: адміністративні — до рядка 06.1, збутові — до рядка 06.2, інші — до відповідного рядка додатка ІВ.

* При цьому, якщо придбані такою особою товари буде використано в періоді, наступному за складанням авансового звіту, то витрати можна буде відобразити лише в такому наступному періоді.

Викладений порядок відображення підзвітних витрат є універсальним — тобто застосовується при придбаннях працівниками та непрацівниками, у ситуаціях з витрачанням ними підзвітних коштів або власних коштів із наступною компенсацією, незалежно від розміру витраченої суми. Водночас у частині суми витрат кілька моментів заслуговують на окрему увагу:

1) пам’ятайте, що при здійсненні придбання підзвітна особа діє від імені роботодавця (поручителя), у зв’язку з чим в такому разі слід дотримуватись 10-тисячного обмеження на граничні суми готівкових розрахунків згідно з п. 2.3 Положення № 637 (детальніше про це див. на с. 7);

2) якщо підзвітна особа понесла витрати в іноземній валюті (наприклад, у разі відрядження за кордон), то платник має право відобразити витрати у зазначеному вище порядку з перерахунком у національну валюту — причому, на думку ДПСУ, висловлену в розділі 110.07.14 Єдиної бази податкових знань, такий перерахунок здійснюється на дату видачі авансу або на дату затвердження авансового звіту (якщо працівник поніс витрати за свій рахунок із наступною компенсацією). Щодо організації закордонних відряджень та обліку пов’язаних з ними витрат див. «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 80, с. 41. Крім того, не забувайте, що в такому разі в обліку платника можуть виникнути курсові різниці: наприклад, якщо у працівника виникла заборгованість перед роботодавцем у частині надміру витрачених коштів (про визначення та відображення в обліку курсових різниць див. «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 27, с. 12).

На завершення розділу про податок на прибуток варто звернути увагу ще на одне запитання, що часто виникає в бухгалтерському середовищі: чи можуть витрачені підзвітною особою власні кошти вважатися поворотною чи безповоротною фінансовою допомогою? Для відповіді на нього пригадаємо, що згідно з п.п. 14.1.257 ПКУ поворотною фінансовою допомогою визнається сума коштів, що надійшла за договором, який не передбачає нарахування процентів чи надання іншої компенсації у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов’язковою до повернення. Виходячи з викладеного, напрошується висновок: оскільки витрачаючи власні кошти в інтересах роботодавця (довірителя), підзвітна особа не надає йому будь-яких коштів, що відповідають зазначеним умовам, то про виникнення поворотної фінансової допомоги не йдеться, — із чим погоджуються і податківці (див. Єдину базу податкових знань, розділ 110.07.17). Відсутнє в цьому випадку й безоплатне надання товарів (робіт, послуг) від працівника/повіреного, оскільки роботодавець/довіритель зобов’язаний компенсувати їх вартість.

Що стосується безповоротної фінансової допомоги, то вона все ж може виникнути — але лише за умови, що строк кредиторської заборгованості роботодавця/довірителя перед такою підзвітною особою перевищив строк позовної давності (див. пп. 14.1.257, 135.5.4 ПКУ, а також консультацію в розділі 110.07.17 Єдиної бази податкових знань). При цьому очевидно, що в цьому випадку може йтися лише про ту заборгованість, яку визнано роботодавцем (довірителем) шляхом затвердження ним авансового звіту. Крім того, звертаємо увагу: залежно від того, у межах яких відносин виникла підзвітна сума (трудових чи цивільно-правових), строк позовної давності становить 3 місяці (підзвітна сума в межах трудових відносин, що, до речі, актуально лише для відряджень — ст. 233 КЗпП) або 3 роки (підзвітна сума в межах цивільно-правових відносин — ч. 1 ст. 257 ЦКУ) з моменту, з якого особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав. Відображається подібний дохід у декларації за звітний період, на який припадає закінчення строку позовної давності, — у рядку 03.10 додатка ІД. Варто зауважити, що закінчення строку позовної давності вплине не лише на облік податку на прибуток, а й ПДВ: забігаючи наперед зазначимо, що, на думку податківців, якщо платник за отриманими товарами/послугами відобразив податковий кредит, то в періоді закінчення позовної давності щодо розрахунків за них такий податковий кредит доведеться відкоригувати — причому зробити це вони пропонують на підставі бухгалтерської довідки, шляхом унесення коригуючих записів до розділу II Реєстру виданих та отриманих податкових накладних, а також до рядка 10.1 та у відповідних випадках рядка 15 декларації з ПДВ (див. Єдину базу податкових знань, розділ 130.25). Незважаючи на те що законодавство подібних коригувань не передбачає (критику цього підходу див. у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 70, с. 25) і, тим більше, позовна давність у цьому випадку спливає за заборгованістю не перед постачальником, а перед працівником, силами якого було придбано відповідний товар/послугу, є ймовірність, що податківці виходитимуть із тієї ж логіки та вимагатимуть відкоригувати податковий кредит.

 

ПДВ

Обговорення цього питання почнемо з документального підтвердження податкового кредиту, а вже потім розглянемо особливості його відображення та заповнення ПДВ-звітності.

1. Податкова накладна. Головним документом, що дає платнику право на відображення податкового кредиту, є податкова накладна, коректно заповнена* та за необхідності зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. У зв’язку з цим перед тим, як відправити підзвітну особу для здійснення відповідних покупок, платнику слід урахувати декілька моментів:

1) необхідно зобов’язати підзвітну особу в разі придбання у платників ПДВ вимагати надання податкової накладної — річ у тім, що, взагалі-то, обов’язок постачальника надати податкову накладну виникає лише на вимогу покупця (п. 201.10 ПКУ), а тому часто в разі відсутності таких вимог від підзвітних осіб податкові накладні не складаються. У зв’язку з цим також варто пам’ятати, що податкова накладна повинна складатися виключно в день виникнення податкових зобов’язань (у цьому випадку — у день здійснення розрахунків). Отже, якщо вимога про її складання надійде після цієї дати, то у постачальника не буде ані обов’язку, ані права виконувати її (тим більше, що в такому разі цю операцію вже слід було включити до відповідної підсумкової податкової накладної). Інша річ, що він може скласти її на прохання покупця заднім числом з урахуванням 15-денного граничного строку для реєстрації такої податкової накладної (якщо вона підлягає такій реєстрації), про що див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 53, с. 26.

* Коректним заповненням податкової накладної тут і далі слід вважати наявність у ній та правильне зазначення обов’язкових реквізитів, перелічених у п. 201.1 ПКУ, а також відповідність її показників умовам постачання товарів/послуг (див. запитання 7 УПК № 127).

Крім того, варто попередити, що обов’язок постачальника видати податкову накладну не залежить від:

1.1) факту надання ним касового чека (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 53, с. 26);

1.2) відсутності у структурного/відокремленого підрозділу, де здійснюється придбання, повноважень із самостійного складання податкової накладної (п. 1 Порядку № 1379) — у такому разі скласти податкову накладну та за необхідності зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних повинне головне підприємство (щодо цього питання див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 74, с. 26);

2) із метою коректного складання та заповнення податкової накладної підзвітна особа має бути забезпечена копією свідоцтва платника ПДВ;

3) на жаль, досить часто при складанні податкової накладної допускаються помилки (у тому числі в частині реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних), що не дозволяють використовувати її для відображення податкового кредиту. Звісно, у зв’язку з цим можна проінформувати підзвітну особу про основні вимоги до її складання, щоб вже на етапі отримання податкової накладної можна було попросити замінити її або прийняти рішення про подання заяви зі скаргою. Водночас очевидно, що завдання, з яким впорається далеко не кожен бухгалтер, може виявитися не до снаги підзвітній особі. Тому вирішити цю проблему можна лише якомога більш стислими строками подання авансового звіту (що особливо актуально для купівлі підзвітними особами за свій рахунок, оскільки для них строк подання такого звіту не встановлено) — причому бажано в межах звітного періоду, в якому податкову накладну було складено. Це пов’язане з фіскальним підходом ДПСУ до можливості подання заяви зі скаргою (додаток Д8 до декларації з ПДВ): на думку податківців, з якою ми, до речі, не згодні, таку скаргу можна подати лише в тому періоді, в якому відбулася подія, що дає платнику право на відображення податкового кредиту (див. листи ДПСУ від 21.03.2013 р. № 116/4/15-33-13, від 16.01.2013 р. № 721/6/15-3115 // «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 24, с. 16).

Якщо не взяти до уваги наведені поради, придбання із «вхідним» ПДВ може залишитися не підтвердженим податковою накладною. Звісно, у такому разі не все втрачено, оскільки податковий кредит може бути також відображено на підставі документів, названих у п. 201.11 ПКУ: касові чеки, готельні рахунки, рахунки на послуги зв’язку тощо.

2. Касові чеки. З урахуванням викладеного вище варто зауважити: на практиці найбільш «популярним» замінником податкової накладної є касові чеки. У зв’язку з цим нагадуємо, що з метою відображення податкового кредиту їх можна використовувати лише в тому випадку, якщо сума придбання за такими чеками не перевищує 240 грн.* (з урахуванням ПДВ). Якщо ж обсяг придбання в чеку перевищує зазначену суму, то врахувати податковий кредит не вдасться навіть у межах допустимої суми (див., наприклад, п. 2.4 розд. IV Порядку № 1340). Це ж правило справедливо й у разі, якщо підзвітна особа надає декілька чеків на загальну суму понад 240 грн. (з урахуванням ПДВ), проте кожен з яких окремо не перевищує її: у такому разі включити до податкового кредиту можна лише частину чеків із загальною сумою в межах зазначеного ліміту**, тоді як чеки, що залишилися, не вдасться врахувати навіть частково. У такому разі з метою відображення податкового кредиту варто вимагати в постачальників податкові накладні.

* Зверніть увагу: у межах цієї суми допускається відображати податковий кредит навіть при купівлі підакцизного/імпортованого товару (див. Єдину базу податкових знань, розділ 130.18). Вимагати при цьому зареєстровану податкову накладну зовсім не обов’язково.

** Наприклад, працівник надав два чеки, складені в один день, по 180 грн. (з урахуванням ПДВ): у такому разі до податкового кредиту вдасться включити лише один чек (сума податкового кредиту становить 30 грн.), тоді як другий не можна врахувати навіть частково — незважаючи на те, що ліміт ще не було перевищено.

Ще одне запитання, пов’язане із зазначеним вище лімітом, полягає в тому, як його визначати, якщо підзвітна особа додала до авансового звіту декілька чеків, складених у різні дні: окремо щодо кожного дня чи сукупно — у день затвердження авансового звіту. На момент підготовки номера в Єдиній базі податкових знань (розділ 130.18) усе ще міститься консультація, в якій податківці закликають визначати його сукупно, — у день затвердження авансового звіту. Разом із тим, вважаємо, що цю думку брати до уваги не варто, оскільки відносно недавно з’явився лист ДПСУ від 21.03.2013 р. № 116/4/15-33-13 (див. на с. 37), в якому прямо вказано, що цей ліміт стосується всіх розрахунків протягом дня і не залежить від дати подання авансового звіту.

3. Відображення податкового кредиту. Як уже неодноразово зазначалося, підзвітна особа діє від імені, в інтересах та за рахунок роботодавця/довірителя (навіть якщо при цьому така особа витрачає власні кошти з наступною компенсацією), у зв’язку з чим ПДВ-наслідки для останнього визначаються в загальному порядку.

Нагадаємо, що право на податковий кредит платник ПДВ має лише щодо придбання товарів/послуг (із «вхідним» ПДВ), що:

1) здійснюються з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності;

2) підтверджені податковою накладною, коректно заповненою та за необхідністю зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому в разі відсутності податкової накладної податковий кредит може бути підтверджено й іншими документами, названими в п. 201.11 ПКУ (див. вище). У свою чергу, без зазначених документів, у тому числі до дати їх отримання, формувати податковий кредит не можна (п. 198.6 ПКУ).

Перша умова в межах цієї статті нас не цікавить, на відміну від другої. Так, умову про податкову накладну або інший документ, що підтверджує право на податковий кредит (далі — замінник податкової накладної), буде дотримано лише при затвердженні авансового звіту, до якого працівник повинен додати відповідний документ. Причому, як свого часу зазначали податківці в розділі 130.17 Єдиної бази податкових знань (консультація діяла до 25.01.2013 р.), податкова накладна/її замінник вважається отриманою платником саме в момент такого затвердження. У зв’язку з цим, беручи до уваги, що згідно з п. 198.2 ПКУ право на податковий кредит виникає в загальному випадку за датою першої події (отримання товару/послуги або передоплати) та за умови наявності податкової накладної/її замінника, логічно зробити висновок, що платник зможе відобразити його в момент затвердження авансового звіту* — причому, судячи з усього, податківці наполягатимуть на врахуванні 365-денного строку з моменту її складання, хоча, взагалі-то, до отримання податкової накладної (у цьому випадку — затвердження авансового звіту) для розрахунку цього строку підстав немає.

* Водночас, якщо податкова накладна надійде пізніше дати затвердження авансового звіту (наприклад, при придбанні підзвітною особою у структурного підрозділу платника ПДВ, не уповноваженого на складання податкових накладних, якщо її було відправлено поштою головним підприємством), то податковий кредит вдасться відобразити не раніше її отримання.

Викладені вище міркування актуальні в тих випадках, коли період складання податкової накладної/її замінника не збігається з періодом затвердження авансового звіту. Разом із тим, є ймовірність, що в частині касових чеків із думкою перевіряючих вони не збіжаться: так, у листі ДПСУ від 21.03.2013 р. № 116/4/15-33-13 (див. на с. 37) податківці повідомили, що в разі підтвердження податкового кредиту касовим чеком такий податковий кредит має відображатися за датою, зазначеною в ньому, — причому незалежно від дати затвердження авансового звіту (схожий висновок було свого часу викладено й у журналі «Вісник податкової служби України», 2012, № 32, с. 5). У свою чергу, ми з цією думкою не згодні та вважаємо, що податковий кредит слід відображати за датою затвердження авансового звіту (оскільки, як зазначалося, саме в цей момент податкова накладна/її замінник можуть вважатися отриманими).

4. Заповнення звітності з ПДВ. Це питання логічно розглянути в розрізі заповнення Реєстру виданих та отриманих податкових накладних (далі — Реєстр) та декларації з ПДВ:

1) у розділі II Реєстру, що надається за період, в якому було затверджено авансовий звіт (при цьому нагадуємо, що в Реєстрі вказуються в тому числі й ті документи, які складаються на постачання, що підпадають під ПДВ-пільгу): у графі 1 проставляється порядковий номер, у графі 2 — дата отримання податкової накладної/її замінника (такою, як зазначалося, слід вважати дату затвердження авансового звіту), у графі 3 — дата складання податкової накладної/її замінника, у графі 4 — порядковий номер (значення до граф 3 і 4 переносяться з податкової накладної/її замінника), у графі 5 указуються умовні позначення «ПНП» або «ПНЕ» (якщо податковий кредит підтверджується податковою накладною, складеною відповідно в паперовій або електронній формі), «ЧК» чи інші названі в п. 2.4 розд. IV Порядку № 1340 умовні позначення (якщо податковий кредит підтверджується касовим чеком чи іншим документом), у графах 6 та 7 зазначаються відповідні дані постачальника (переносяться з податкової накладної/її замінника). Інші графи заповнюються залежно від суми придбання та напряму використання відповідних товарів/послуг.

Крім того, слід звернути окрему увагу на особливості заповнення Реєстру при внесенні до нього касових чеків із сумою понад 240 грн. (з урахуванням ПДВ). Як уже зазначалося, за такими чеками платник не може відобразити податковий кредит навіть у межах указаної суми. Цю особливість ураховано в п. 2.4 розд. IV Порядку № 1340, згідно з яким при внесенні до Реєстру таких чеків платник заповнює графи 13 і 14 (використання товарів/послуг у негосподарській діяльності), тоді як інші графи заповнюються в загальному порядку, викладеному вище;

2) у декларації з ПДВ за звітний період, в якому відбулося затвердження авансового звіту, придбання підзвітною особою товарів/послуг відображається без будь-яких особливостей — у розділі II залежно від напряму їх використання: наприклад, якщо придбаний товар очікується використовувати в оподатковуваних постачаннях у межах господарської діяльності, то його придбання має відобразитися в рядку 10.1 та додатку Д5.

 

Бухгалтерський облік

У бухгалтерському обліку порядок відображення витрат за придбаннями, здійсненими через підзвітну особу, підпорядковується загальним правилам, у зв’язку з чим вартість товарів (робіт, послуг):

1) що формує собівартість — згідно з п. 7 П(С)БО 16 ураховується в періоді відображення доходів від продажу відповідних товарів (робіт, послуг). Формування собівартості здійснюється за дебетом відповідних рахунків: наприклад, рахунка 15 «Капітальні інвестиції», рахунка 23 «Виробництво» або, якщо йдеться про формування собівартості товарів, — рахунка 28 «Товари»;

2) що відноситься на інші витрати (витрати, пов’язані з операційною діяльністю, що не включаються до собівартості реалізованої продукції, тобто адміністративні, збутові та інші), — відображається в періоді здійснення таких витрат, але не раніше затвердження авансового звіту з отриманням усіх необхідних документів. При цьому робляться відповідні записи за дебетом рахунка 92, 93 або 94.

Що стосується обліку розрахунків з підзвітною особою, то з цією метою використовується субрахунок 372 «Розрахунки з підзвітними особами»: за дебетом відображається заборгованість підзвітної особи за виданими їй коштами (у кореспонденції з кредитом відповідного рахунка обліку грошових коштів), а за кредитом — визнана за допомогою авансового звіту сума витрачених підзвітною особою коштів, у тому числі в частині заборгованості перед такою особою в разі придбання за її рахунок (у кореспонденції з відповідними рахунками обліку товарів або витрат на роботи/послуги), а також повернення невикористаних коштів. При цьому сальдо може бути як дебетовим, так і кредитовим.

 

Податковий та бухгалтерський облік
 відображення придбання товарів/послуг
через підзвітну особу (працівника)

№ з/п

Зміст господарської операції

Сума,
грн.

Бухгалтерський облік

Податковий облік

Дт

Кт

доходи

витрати

1

Видано працівнику кошти з каси під звіт

1200

372

301

2

Оприбутковано ТМЦ, придбані підзвітною особою

500

201

372

—*

3

Відображено суму податкового кредиту

100

641

372

4

Відображено витрати за придбаними працівником послугами

400

92

372

400

5

Повернено до каси суму невитрачених коштів

200

301

372

* Витрати в частині вартості таких ТМЦ можна буде збільшити в момент відображення доходів від їх продажу або продажу товарів (робіт, послуг), у собівартості яких закладено їх вартість.

 

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі