Виявили крадіжку на підприємстві. Що робити?

Виявили крадіжку на підприємстві. Що робити?

Наталя Білова, податковий експерт

Якщо ви, шановні друзі, виявили на підприємстві крадіжку матеріальних цінностей, то маємо, як наслідок їх нестачу. Основне завдання бухгалтера — правильно відобразити таку нестачу в податковому та бухгалтерському обліку. Проте приступити до облікової процедури можна, тільки маючи на руках всі необхідні документи, що підтверджують факт того, що сталося. Про які ж документи йдеться та як вони оформляються? Давайте подивимось.

Насамперед зауважимо, що крадіжка — це один із видів злочинів проти власності. За скоєння таких злочинів законодавство передбачає кримінальну (ст. 185 — 191 КК) або адміністративну (за дрібне викрадення) відповідальність.

Що таке дрібне викрадення? Таким вважається викрадення, коли вартість викраденого майна не перевищує 0,2 нмдг (ст. 51 КпАП). Проте зверніть увагу: у частині кваліфікації злочинів та порушень у сфері адміністративного та кримінального законодавства зазначену межу розраховують виходячи з рівня податкової соціальної пільги, що встановлена п.п. 169.1.1 ПКУ. На це орієнтують нас ГоловКРУ в листі від 06.05.2011 р. № 25-18/639 та Міністерство доходів і зборів України в листі від 29.07.2013 р. № 7692/6/99-99-10-04-02-15/2667.

Отже ця вартісна межа у 2013 році дорівнює 114,70 грн.

Протокол про адміністративне правопорушення при дрібному викраденні можуть складати як органи внутрішніх справ, так і власник підприємства або уповноважений ним орган самостійно (ст. 255 КпАП)

Цей протокол повинен містити таку інформацію, передбачену ст. 256 КпАП:

— посаду, прізвище, ім’я, по батькові особи, яка склала протокол;

— відомості про особу порушника;

— місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, що передбачає відповідальність за це правопорушення;

— прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є;

— пояснення порушника.

Крім того, тут слід вказати, що правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду. При складанні протоколу не забудьте роз’яснити порушнику його права та обов’язки, передбачені ст. 268 КпАП, адже про це робиться відмітка у протоколі.

Протокол підписують особа, яка його склала, та особа, яка вчинила адміністративне правопорушення. Бажано, щоб протокол підписали і свідки.

Якщо порушник відмовляється підписати протокол, у ньому робиться запис про це. Складений протокол про адміністративне правопорушення направляється до районного в місті, міського або міськрайонного суду (ст. 221 КпАП).

Проте частіше вартість викраденого майна перевищує встановлену для дрібного викрадення вартісну межу. У такій ситуації в підприємства одна дорога — звертатися до правоохоронних органів. Зробити це ви можете будь-яким зручним для вас способом — подати заяву особисто, зателефонувати на номер «102», надіслати повідомлення поштою тощо.

Співробітники органів МВС невідкладно, але не пізніше 24 годин з моменту їх повідомлення (подання заяви) про вчинене правопорушення, зобов’язані внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі — ЄРДР) та розпочати розслідування (ст. 214 КПКУ).

Правоохоронці після прибуття на місце події проведуть огляд місцевості, приміщення, речей та документів (ст. 237 КПКУ). Усю необхідну інформацію вони зафіксують у протоколі (ст. 104 КПКУ).

Утім, у невідкладних випадках міліціонери можуть провести огляд місця події й до внесення відомостей до ЄРДР. Тоді ці відомості вони внесуть до цього Реєстру одразу після завершення огляду (ст. 214 КПКУ).

Підтвердженням того, що підприємство зверталося до органів МВС є витяг з ЄРДР за формою, наведеною в додатку 6 до Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 17.08.2012 р. № 69. А якщо ви як представник підприємства звернулися до міліції особисто, то у вас на руках буде ще й талон-повідомлення. Його форму наведено в додатку 4 до Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС України від 19.11.2012 р. № 1050.

Шановні бухгалтери, будьте спокійні: звернення до міліції не входить до вашої компетенції. Цим повинні займатися або керівник підприємства, або уповноважена на це особа.

Бухгалтер же в ситуації, повинен думати ось про що.

Встановлення факту викрадення матеріальних цінностей є підставою для проведення інвентаризації

Тому її обов’язково потрібно провести в день установлення такого факту (після огляду місця злочину співробітниками міліції). На це вказують п.п. «г» п. 3 Інструкції № 69 і п. 12 Порядку № 419.

Для проведення інвентаризації на підприємстві його керівник (або особа, яка виконує його обов’язки) розпорядчим документом створює постійно діючу інвентаризаційну комісію у складі керівників структурних підрозділів, головного бухгалтера. Комісію очолює сам керівник підприємства або його заступник (п.п. 11.1 Інструкції № 69).

На викрадені товарно-матеріальні цінності (далі — ТМЦ) складають інвентаризаційний опис за формою № інв-3, затвердженою постановою № 241, або за типовою формою № М-21, затвердженою наказом № 193. Останню форму затверджено пізніше. Проте багатьом підприємствам зручніше використовувати стару форму № інв-3, оскільки вона містить більше необхідної інформації. Зокрема, у ній є графи для порівняння даних про фактичну наявність ТМЦ із даними бухгалтерського обліку та розписка матеріально відповідальної особи.

На підставі інвентаризаційних описів бухгалтерія складає звіряльну відомість результатів інвентаризації (форма № інв-19), також затверджену постановою № 241. У ній указують загальну суму втрат ТМЦ, суми, які можуть бути віднесені на винних осіб, та суми, які списуються на результати діяльності підприємства.

За результатами проведеної інвентаризації інвентаризаційна комісія складає протокол. У ньому наводять інформацію про причину нестачі ТМЦ, винних осіб та про вжиті до них заходи. Цей протокол розглядає та затверджує керівник підприємства, на що в нього є 5 днів (п.п. «в» п.п. 11.12 Інструкції № 69).

Після затвердження керівником такий протокол набирає сили розпорядчого документа та стає підставою (первинним документом) для здійснення записів у бухгалтерському обліку (див. лист Міністерства фінансів України від 13.12.2004 р. № 31-04200-30-10/22823). Простіше кажучи, зазначений протокол є підставою для списання викрадених матеріальних цінностей з балансу.

Таке списання проводимо в бухгалтерському обліку підприємства в тому місяці, в якому завершена інвентаризація, але не пізніше грудня звітного року (п.п. «г» п.п. 11.12 Інструкції № 69).

Підприємство як потерпіла особа має право на компенсацію збитків, завданих йому внаслідок викрадення майна, у порядку, передбаченому законом (п. 10 ч. 1 ст. 56 КПКУ). А як визначити розмір таких збитків? Зараз з’ясуємо.

Зрозуміти, на підставі яких нормативних документів визначається розмір збитків від викрадення матеріальних цінностей, нам допоможе п.п. 11.12 Інструкції № 69. У ньому зазначено, що при викраденні дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння підприємство повинно керуватися Законом № 217. Щодо всіх інших ТМЦ слід застосовувати Порядок № 116. Цікаво, що звертатися до Порядку № 116 треба лише у випадку, коли йдеться про факти завдання збитків майну підприємства особами, які перебувають із ним у трудових відносинах.

Для визначення розміру збитків п. 2 Порядку № 116 вимагає проведення незалежної оцінки згідно з національними стандартами оцінки

Зауважимо: незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, проведена суб’єктом оціночної діяльності — суб’єктом господарювання. Так зазначено у ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 р. № 2658-III.

Тобто підприємство не може самостійно провести оцінку збитку, а повинно для цього звернутися до фахівця — оцінювача. Він виконає таку процедуру і надасть підприємству відповідний звіт про оцінку майна, в якому і буде наведено вартість майна. Визначати таку вартість оцінювач буде, керуючись Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженим постановою КМУ від 10.09.2003 р. № 1440.

А от для визначення розміру збитків, завданих державі, територіальній громаді або суб’єкту господарювання з державною (комунальною) часткою у статутному капіталі, застосовується не Порядок № 116, а Методика оцінки майна, затверджена постановою КМУ від 10.12.2003 р. № 1891.

Тепер розповімо про те, як суму завданих збитків стягнути з винної особи.

Якщо це злодій «зі сторони», то підприємство має право пред’явити до нього як до особи, яка заподіяла матеріальні збитки, цивільний позов. Такий позов потрібно пред’явити під час кримінального провадження до початку судового розгляду справи (ст. 128 КПКУ). Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд може задовольнити цей цивільний позов повністю або частково чи відмовити в ньому (ч. 1 ст. 129 КПКУ). Якщо судове рішення або його частина підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, то збитки з винної особи стягуватимуться на підставі виконавчих документів у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.99 р. № 606-XIV.

А от якщо нечистим на руку виявився працівник підприємства, то стягнення з нього збитків відбувається так.

За завдані працівником підприємству збитки настає матеріальна відповідальність. Це зазначено у ст. 130 КЗпП. Причому така відповідальність настає незалежно від того, чи притягнуто працівника до дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності.

У ситуації, коли працівник завдав підприємству матеріальної шкоди діями, за які передбачена кримінальна відповідальність, його можна притягнути до повної матеріальної відповідальності (п. 3 ст. 134 КЗпП)

А в окремих випадках законодавство передбачає навіть підвищену матеріальну відповідальність (ст. 135 КЗпП). Наприклад, Законом № 217 установлена матеріальна відповідальність у дво- та трикратному розмірі вартості викрадених дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей.

Суму відшкодування, розраховану відповідно до Порядку № 116, утримують із заробітної плати, але за умови, що ця сума не перевищує розміру середньої заробітної плати працівника. Роблять це на підставі наказу керівника (ст. 136 КЗпП).

Такий наказ керівник видає не пізніше двох тижнів із дня виявлення завданої працівником шкоди. А починають застосовувати цей документ не раніше семи днів із дня повідомлення про це працівника.

Якщо сума відшкодування більше середньомісячного заробітку, роботодавець повинен звернутися до суду. Нагадаємо, що про пред’явлення цивільного позову до особи, яка згідно із законом несе цивільну відповідальність за завдані потерпілій особі (у цьому випадку підприємству) збитки, йдеться й у ст. 128 КПКУ. Такий позов слід пред’явити під час кримінального провадження до початку судового розгляду справи. Суд може задовольнити цей цивільний позов при ухваленні обвинувального вироку.

Хоча може трапитися, що досудове розслідування буде зупинене згідно зі ст. 280 КПКУ* або зовсім припинено за однією з підстав, передбачених ст. 284 КПКУ. Тоді у визначенні розміру шкоди згідно з Порядком № 116 не буде необхідності, адже пред’являти претензії про її відшкодування просто нема кому.

Візьміть до відома: п. 10 Порядку № 116 передбачає, що зі стягнутих з працівника сум здійснюється відшкодування збитків, заподіяних підприємству, з урахуванням фактичних витрат на відновлення пошкоджених або придбання нових ТМЦ та вартості робіт з їх відновлення. Залишок коштів перераховується до держбюджету.

Проте на сьогодні Порядок № 116 не передбачає кратності при визначенні суми відшкодування, тому не зрозуміло, яка саме сума підлягає перерахуванню до бюджету. Ми вказували на це в коментарі до зазначеного Порядку (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 9, с. 5).

Увага! При утриманні суми відшкодування із заробітної плати винної в крадіжці особи дотримуйтесь обмеження на розмір відрахувань, установлених ст. 127 — 129 КЗпП. Так, згідно зі ст. 128 КЗпП загальний розмір усіх відрахувань при кожній виплаті заробітної плати не може перевищувати 20 %, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, — 50 % заробітної плати, що підлягає виплаті працівнику.

Утім, якщо працівник визнає свою провину та не заперечує проти розрахованого розміру шкоди, він може відшкодувати шкоду добровільно (ч. 5 ст. 130 КЗпП). Підтверджує це і ч. 1 ст. 127 КПКУ.

Наприклад, завдана роботодавцю шкода може бути покрита шляхом:

— утримання із заробітної плати за заявою працівника. Важливо, що в цьому випадку обмеження на відрахування із зарплати не діє. Тому роботодавець може утримувати суми, зазначені в заяві працівника, не боячись порушити закон;

— внесення грошових коштів до каси або на банківський рахунок роботодавця. І в такій ситуації розмір коштів, що вносяться, не обмежується. Більше того, не діє тут і 150-тисячне готівкове обмеження, оскільки така операція не має нічого спільного з купівлею-продажем майна. Детальніше з питаннями готівкового обмеження ви можете ознайомитися в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 74, с. 16.

Є ще один спосіб. Щоб покрити заподіяну шкоду, працівник за згодою власника (уповноваженого ним органу) може передати йому рівноцінне майно (ст. 130 КЗпП). Про те, як реалізується цей спосіб, ми невдовзі вам розповімо.

Детальніше з питаннями притягнення працівників до матеріальної відповідальності ви можете ознайомитися в спецвипуску газети «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 11.

Якщо ви більше не хочете мати справу з працівником, який вчинив на підприємстві крадіжку, вам стане у пригоді така інформація. Вчинення викрадення майна власника (у тому числі дрібного) є підставою для припинення трудового договору за п. 8 ст. 40 КЗпП.

Інакше кажучи, працівника-злодія роботодавець має право звільнити. Однак майте на увазі: зробити це можна, тільки якщо розкрадання встановлено вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення чи заходів громадського впливу. Причому в цьому випадку не має значення, чи застосовувалися раніше до працівника заходи дисциплінарного або громадського стягнення, у робочий чи неробочий час вчинено викрадення (п. 26 постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.92 р. № 9).

Трудовий договір власник може розірвати на підставі п. 8 ст. 40 КЗпП не пізніше одного місяця з дня набрання чинності вироком суду або дня прийняття постанови про накладення адміністративного стягнення чи заходів громадського впливу, не враховуючи часу звільнення працівника від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці (ст. 148 КЗпП).

Для розірвання трудового договору в цьому випадку власнику або уповноваженому ним органу не потрібно отримувати згоду профспілки

При звільненні працівника у зв’язку із вчиненням крадіжки в його трудовій книжці робиться запис: «Звільнений у зв’язку із вчиненням за місцем роботи розкрадання майна, встановленого вироком суду, що набрав законної сили (постановою про притягнення до адміністративної відповідальності чи про застосування заходів громадського впливу), п. 8 ст. 40 КЗпП».

Ось ми і розібралися з документальним оформленням такого неприємного випадку, як крадіжка майна та з порядком стягнення з винного сум для покриття заподіяної ним шкоди. Наступного разу зупинимося на головному для бухгалтера питанні — відображенні втрат, пов’язаних із крадіжкою матеріальних цінностей, в обліку підприємства.

	висновки
	При дрібному викраденні протокол про адміністративне правопорушення можуть складати як органи внутрішніх справ, так і власник підприємства або уповноважений ним орган самостійно (ст. 255 КпАП). Розглядати такий протокол та накладати відповідний штраф у будь-якому разі має право тільки суд. Установлення факту викрадення матеріальних цінностей є підставою для проведення інвентаризації. Тому її обов’язково потрібно провести в день встановлення такого факту (після огляду місця злочину співробітниками міліції). Якщо працівник визнає свою провину та не заперечує проти розрахованого розміру шкоди, він може відшкодувати шкоду добровільно (ч. 5 ст. 130 КЗпП). Працівника, який вчинив на підприємстві крадіжку, роботодавець має право звільнити за п. 8 ст. 40 КЗпП. Причому для цього не потрібно отримувати згоду профспілки.

Документи статті

1. ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

2. КК — Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-III.

3. КПКУ — Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 р. № 4651-VI.

4. КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.

5. КпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X.

6. Закон № 217 — Закон України «Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей» від 06.06.95 р. № 217/95-ВР.

7. Порядок № 116 — Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96 р. № 116.

8. Порядок № 419 — Порядок подання фінансової звітності, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р. № 419.

9. Інструкція № 69 — Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94 р. № 69.

10. Наказ № 193 — наказ Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів» від 21.06.96 р. № 193.

11. Постанова № 241 — постанова Державного комітету СРСР зі статистики «Про затвердження форм первинної облікової документації для підприємств та організацій» від 28.12.89 р. № 241.