Теми статей
Обрати теми

Щодо сплати фізособами податку на нерухомість

Редакція ПБО
Лист від 05.08.2013 р. № 13986/7/99-99-17-04-17

Щодо сплати фізособами податку на нерухомість

Лист Міністерства доходів і зборів України від 05.08.2013 р. № 13986/7/99-99-17-04-17

 

Законом України від 4 липня 2013 року № 403-VII «Про внесення змін до статті 265 Податкового кодексу України щодо об’єктів житлової нерухомості» (далі — Закон № 403) внесено зміни в існуючу редакцію статті 265 «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» Податкового кодексу України.

На запит Департаменту доходів і зборів з фізичних осіб отримано відповідь Департаменту правової роботи щодо законності надісланих у 2013 році фізичним особам податкових повідомлень-рішень зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та необхідності їх відкликання та/або скасування та законності повернення коштів, сплачених платниками податків — фізичними особами на підставі отриманих у 2013 році податкових повідомлень-рішень зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в якій зазначено наступне.

Щодо правомірності дій посадових осіб територіальних органів Міндоходів з визначення грошових зобов’язань фізичним особам — платникам податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та надіслання (вручення) відповідним платникам податкових повідомлень-рішень контролюючим органом.

4 липня 2013 року Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв’язку з проведенням адміністративної реформи» (на основі законопроекту № 2833), яким передбачено передання органам Міндоходів повноважень органів державної податкової служби в частині контролю за податковим законодавством.

Одночасно з прийняттям вказаного вище Закону Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо об’єктів нерухомості», яким передбачено особливості адміністрування територіальними органами Міндоходів податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з фізичних осіб — платників податку за поточний рік. Також цим Законом переглянуто розміри житлової нерухомості, на яку застосовуватимуться пільги, та встановлено диференційовані ставки податку.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) визначено, що грошове зобов’язання платника податків — це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов’язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове повідомлення-рішення — це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов’язок платника податків сплатити суму грошового зобов’язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності (підпункт 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

img 1Підпунктами 20.1.27, 20.1.28 пункту 20.1 статті 20 Кодексу передбачено право органів державної податкової служби (територіальних органів Міндоходів) визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов’язань платників податків та застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов’язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 54.5 статті 54 Кодексу якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов’язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов’язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі коли сума грошового зобов’язання платнику податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення (пункт 58.1 статті 58 Кодексу).

Форми податкових повідомлень-рішень та Порядок направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків затверджені наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 р. № 1236, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.12.2012 р. за № 2135/22447 (далі — Порядок № 1236).

Згідно з пунктом 5.1 розділу V Порядку № 1236 податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо:

  • орган державної податкової служби скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов’язання (підпункт 5.1.1 пункту 5.1 розділу V Порядку № 1236);

  • орган державної податкової служби зменшує нараховану суму грошового зобов’язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення (підпункт 5.1.2 пункту 5.1 розділу V Порядку № 1236);

  • рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення органу державної податкової служби (підпункт 5.1.3 пункту 5.1 розділу V Порядку № 1236);

  •  рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов’язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні органу державної податкової служби (підпункт 5.1.4 пункту 5.1 розділу V Порядку № 1236).

У випадках, визначених підпунктом 5.1.1 пункту 5.1 розділу V Порядку № 1236, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня прийняття органом державної податкової служби рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення (пункт 5.2 розділу V Порядку № 1236).

У випадках, визначених підпунктами 5.1.2 і 5.1.4 пункту 5.1 розділу V Порядку, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов’язання (пункт 5.3 розділу V Порядку № 1236).

У випадках, визначених підпунктом 5.1.3 пункту 5.1 розділу V Порядку, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним у день набрання законної сили відповідним рішенням суду (пункт 5.4 розділу V Порядку № 1236).

Якщо нарахована сума грошового зобов’язання збільшується внаслідок її адміністративного оскарження, раніше надіслане (вручене) податкове повідомлення-рішення не відкликається. На суму збільшення грошового зобов’язання направляється окреме податкове повідомлення-рішення (пункт 5.5 розділу V Порядку № 1236).

Інших вимог щодо відкликання податкових повідомлень-рішень, ніж передбачені у статті 58 Кодексу та Порядку № 1236, не встановлено.

Статтею 55 Кодексу передбачено загальні засади адміністративного оскарження рішень контролюючих органів та їх скасування.

Так, пунктом 55.1 статті 55 Кодексу податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов’язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Порядок оскарження рішень контролюючих органів регламентується статтею 56 Кодексу та Положенням про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 19.11.2012 р. № 1203, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.12.2012 р. за № 2046/22358, що визначає порядок подання та розгляду органами ДПС скарг платників податків при оскарженні в адміністративному порядку податкових повідомлень-рішень про визначення сум грошових зобов’язань платника податків або будь-яких інших рішень органів ДПС.

Таким чином, у статті 55 Кодексу йдеться про те, що рішення контролюючого органу, яке не відповідає законодавству, підлягає скасуванню відповідним контролюючим органом під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках, передбачених Кодексом.

Після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо об’єктів нерухомості» у разі, коли фізична особа — платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, розпочинає процедуру оскарження податкового повідомлення-рішення, винесеного із застосуванням відповідного податку, або не сплачує відповідної суми податку, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, контролюючим органом протягом строків, встановлених Кодексом, податкове повідомлення-рішення може бути відкликане.

Щодо підстав повернення фізичним особам — платникам податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, надміру зарахованих до державного бюджету сум грошових зобов’язань, то повідомляємо.

Умови та порядок повернення з державного бюджету помилково та/або надміру зарахованих до державного бюджету сум грошових зобов’язань встановлено Кодексом.

Надміру сплачені грошові зобов’язання — це суми коштів, на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов’язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату (підпункт 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Відповідно до пункту 43.1 статті 43 Кодексу помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов’язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Так, помилково та/або надмірно сплачені суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, фізичними особами — платниками підлягають зарахуванню в рахунок майбутніх платежів з цього податку або поверненню платнику податку в порядку, передбаченому Кодексом.

Враховуючи нові умови оподаткування житла для фізичних осіб — платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які вже сплатили податок у 2013 році, то доцільно розглянути питання повернення сплачених коштів до бюджету після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо об’єктів нерухомості».

Проте обов’язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов’язання є подання фізичною особою — платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, заяви про таке повернення. Право платника податку на подання заяви щодо повернення надміру сплачених коштів виникає і застосовується протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов’язання (протягом трьох років) (пункт 43.3 статті 43 Кодексу).

 

Директор Департаменту доходів і зборів з фізичних осіб В. Бусарєв

коментар редакції


img 2

Фізособи та податок на нерухомість — 2013: відкликання ППРів і повернення сплачених сум

 

Документ, що коментується, — це листування між підрозділами Міндоходів, яке вкотре відображає небезпеку надмірної формальності при застосуванні чиновниками норм права. Він стосується податку на нерухомість для фізосіб, а саме ситуації, що склалася у 2013 році. Нагадаємо, що фізособам цей податок у поточному році не нараховується та не сплачується*. Це зазначено в п. 18 підрозд. 10 розд. ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі — ПКУ). Шкода тільки, що ця норма запрацювала лише 4 серпня, тобто вже після настання граничного строку (1 липня), до закінчення якого податківці мали надіслати відповідні податкові повідомлення-рішення (далі — ППР). Це викликало два головні запитання. Що робити з такими повідомленнями, якщо вони все ж таки були отримані? Чи можна повернути кошти тим, хто все ж таки сприйняв вимоги ППРів і вже сплатив податок? Ось що думають із цього приводу податківці.

* Закон, що встановив це звільнення, вніс й інші зміни до податку на нерухомість, у тому числі для юросіб. Прочитати про них ви можете в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 64, с. 31.

Що робити з податковим повідомленням-рішенням

Контролери вважають, що поява вище­зазначеної норми не є достатньою причиною для відкликання ППРів з податку на нерухомість для фізосіб. На їх думку, підстави для таких дій містяться виключно в ПКУ і п. 5.1 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідом­лень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Мінфіну від 28.11.2012 р. № 1236 (далі — Порядок № 1236). У них же така підстава відсутня. Що ж… У чомусь податківці мають рацію — у зазначених нормах її і вдень зі свічкою не знайдеш. Але з іншого боку: чи потрібна вона взагалі для такого відкликання? Не секрет, що ППР підтверджує факт нарахування контролерами певної суми податку (п.п. 54.3.3, п. 58.1 ПКУ). При цьому, як ми вже зазначали, на підставі закону у 2013 році податок на нерухомість для фізосіб не нараховується. А якщо податківці і встигли його нарахувати, то з 4 серпня ця сума має бути виведена з картки особового рахунка, причому безумовно. Жодних умов для цього п. 18 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ не висуває. На нашу думку, зазначеного вже достатньо для того, щоб податківці самостійно (знову ж таки — на підставі закону) відкликали відповідні ППРи.

На жаль, контролери дивляться на це питання інакше. На їхню думку, такі повідомлення-рішення можуть відкликатися тільки у двох випадках. Якщо після набрання чинності змінами (тобто після 4 серпня) фізособа: або (1) не сплачує суму податку, або (2) оскаржує податкове повідомлення-рішення. Подібних умов не висувають ані ПКУ, ані Порядок № 1236, тому це — вигадка контролерів. Але що вона означає? Чи несе вона для нас певні ризики?

На перший погляд, ні. Адже для того, щоб рішення відкликали, платнику достатньо було нічого не робити. З іншого боку, зауважте: податківці посилаються на те, що зазначені події повинні були статися вже після набрання чинності відповідними змінами. Щодо оскарження все більш-менш зрозуміло. А ось що зі сплатою? Якщо граничний строк сплати за ППРом (60 календарних днів з дати його отримання) настав 4 серпня і пізніше, то запитань теж немає. А якщо строк сплати передує цій даті? У такому разі при несплаті сума податкового зобов’язання повинна була перетворитися на податковий борг із відповідними наслідками. Якщо підходити до ПКУ формально, то, на жаль, це правильно. Проте ми переконані, що навіть у такому разі набрання чинності п. 18 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ звільняє платника від сплати — причому не тільки суми нарахованого податку на нерухомість, а й штрафних санкцій і пені.

Чи можна повернути кошти, сплачені як податок

Припустимо, свого часу фізособа вирішила не ризикувати і сплатила податок на нерухомість. Чи може вона тепер повернути цю суму? Начебто проблем виникнути не повинно. Адже ми, за ідеєю, говоримо про переплату, а вона має повертатися на підставі ст. 43 ПКУ. Але до цього питання є й фіскальний підхід. Податок був сплачений на підставі ППРу в сумі, нарахованій за карткою особового рахунка платника. При цьому ніхто не сперечатиметься, що до 4 серпня ця сума не була переплатою. Але чи стане вона такою після цієї дати? Ми вже зазначали, що в ідеалі податківці повинні були самостійно вивести нараховану суму податку з картки особового рахунка платника та відкликати ППРи. Проте для відкликання останніх вони висувають дві умови (читайте про них вище). Якщо погодитися з таким підходом, то легко дійти висновку, що суму податку можна повернути тільки в тому випадку, якщо платник почне процедуру оскарження. Річ у тім, що тільки тоді контролери відкличуть ППР, а сплачена раніше сума, безумовно, перетвориться на переплату. Може, саме тому висновок податківців у цій частині листа настільки розмитий? Адже ви, мабуть, помітили: вони не сказали прямо, що сплачена сума податку буде повернена. У листі тільки зазначено, що питання такого повернення доцільно розглянути.

Щодо нашої думки, то ми вважаємо, що платник має право повернути цю суму. Причому незалежно від того, чи розпочав він процедуру оскарження (тобто чи відкликав ППР). Головне при цьому подати податківцям відповідну заяву та врахувати інші умови, що висуваються ст. 43 ПКУ. Сподіваємося, саме на такому підході зупиняться й податківці. У будь-якому разі, навіть якщо цю суму не повернути, то вона буде зарахована в рахунок сплати податку на нерухомість наступного року.

 

Віталій Смердов

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі