Договір дарування: правовий аспект

право

Договір дарування: правовий аспект

Людмила Солошенко, податковий експерт

Спершу, щоб вивчити юридичну частину, заглянемо в кодекси. Ці відносини регулює глава 55 «Дарування» ЦКУ. У ній визначено таке.

За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність (ст. 717 ЦКУ)

Отже, візьміть на замітку: при договорі дарування (1) майно (дарунок) передається безоплатно і (2) переходить у власність обдаровуваної сторони*.

При цьому дарунком можуть бути різні предмети: рухоме майно (у тому числі гроші та цінні папери), нерухомість, а також майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути в нього в майбутньому (ст. 718 ЦКУ).

Однак майте на увазі: якщо дарувальник отримує хоча б якусь вигоду чи обдаровуваний на його користь зобов’язується вчинити будь-яку дію майнового або немайнового характеру (чим в результаті «безоплатність» порушується), то такі відносини договором дарування не є.

Обдаровування зазвичай не потребує позначати подальшу долю дарунка та напрям його використання (тобто цільовий момент при цьому ніяк не обумовлюється).

Проте якщо рухоме або нерухоме майно дарується (жертвується) особам для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети (тобто дарунок має цільове призначення), то такі цільові благодійні підношення є різновидом дарування — пожертвою (ст. 729 ЦКУ).

Отже, якщо в дарунка з’являється цільовий характер, то це пожертва

Причому майте на увазі: зважаючи на таку «цільову» обставину, за пожертвувачем зберігається право здійснювати контроль за використанням подарованого майна з установленою метою і навіть можливість розірвання договору, якщо дарунок використовується не за призначенням (ст. 730 ЦКУ). Хоча якщо використати пожертву за призначенням неможливо, то застосувати такий дарунок можна за іншим призначенням, але тільки за згодою пожертвувача. У решті до договору пожертви застосовуються всі положення про договір дарування з гл. 55 ЦКУ.

Договір дарування також може укладатись з розрахунком на майбутнє. Тобто з обов’язком дарувальника передати дарунок обдаровуваному в майбутньому — через певний строк (у певний термін) або в разі настання відкладальної обставини. Хоча маємо попередити: тут виникає деякий ризик, оскільки дарувальник може відмовитися передавати дарунок у майбутньому, якщо після укладення договору, припустимо, його майновий стан істотно погіршився (ч. 1 ст. 724 ЦКУ).

Право власності на дарунок у обдаровуваного виникає з моменту його прийняття (ст. 722 ЦКУ)

Вручення дарунка сторони зазвичай оформляють актом приймання-передачі, що також важливо для облікових цілей. Зауважимо також, що безоплатні та благодійні внески, а також пожертви організацій і громадян є одним із джерел формування майна суб’єктів господарювання (ст. 140 ГКУ).

Учасниками договору дарування, як зазначалося, є дарувальник (той, хто дарує) та обдаровуваний (той, хто приймає дар). Ними можуть бути фізичні, юридичні особи, територіальні громади (ст. 720 ЦКУ).

Хоча юрособам потрібно врахувати такий момент: можливість, наприклад, обдаровувати презентами інші підприємства, дарувальник (юр­особа) зобов’язаний закріпити у статуті/установчих документах. Адже щодо договорів дарування між підприємницькими товариствами (до яких, у свою чергу, ст. 84 ЦКУ відносить ТОВ, ТДВ, АТ, повне товариство, командитне товариство, виробничі кооперативи) такі вимоги висуває ч. 3 ст. 720 ЦКУ. Тоді як (зверніть увагу (!)) до пожертв таких умов не висувається і для укладення договорів пожертви жодних подібних застережень в установчих документах не потрібно.

Бути дуже обережними з даруванням слід держ­підприємствам. У ролі дарувальника їм виступати не дозволяється. Причина цього — ч. 5 ст. 75 ГКУ, яка забороняє державним комерційним підприємствам дарувати (передавати безоплатно) своє майно іншим юрособам або громадянам, крім випадків, передбачених законодавством. До речі, схоже обмеження містить і ч. 1 ст. 11 Закону України «Про управління об’єктами державної власності» від 21.09.2006 р. № 185-V. Тоді як отримувати дарунки їм не забороняється.

Вимоги до форми договору дарування визначено ст. 719 ЦКУ і в загальному випадку виглядають так (див. таблицю):

Форма договору дарування (ст. 719 ЦКУ)

Як бачимо, практично завжди це письмова форма договору. Радимо нею не нехтувати ще й тому, що якщо стороною договору дарування (пожертви) є юридична особа, то також потрібно враховувати й «письмові» вимоги ст. 208 ЦКУ — укладати договори дарування тільки в письмовій формі. Нагадаємо, що дотримуватися письмової форми положення цієї статті вимагають при укладенні:

— договорів між юридичними особами;

— договорів між фізичною та юридичною особою (за деяким винятком — укладенням усних договорів згідно з ч. 1 ст. 206 ЦКУ).

Зауважте: письмова форма договору дотримуватиметься, якщо зміст договору зафіксовано в одному або декількох документах, а також листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного чи іншого технічного засобу зв’язку (ч. 1 ст. 207 ЦКУ).

Крім того, письмова форма договору важлива і для єдиноподатників, які одержують дарунки. Нагадаємо, що до доходу єдиноподатники також включають вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг) (п. 292.3 ПКУ). У свою чергу, безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги), одержані платником єдиного податку відповідно до письмових договорів дарування, що не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг). При цьому збільшують дохід платники єдиного податку на дату підписання акта приймання-передачі товарів (робіт, послуг), отриманих безоплатно (п. 292.6 ПКУ).

Зверніть увагу: деякі договори дарування також посвідчуються нотаріально

Такими є: договір дарування нерухомості та договір дарування валютних цінностей (у тому числі грошових коштів у валюті України — гривні, ст. 1 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.93 р. № 15-93) на суму понад 850 грн. Детальніше про облік послуг нотаріуса ви можете прочитати в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 62, с. 20.

І ще кілька моментів щодо нерухомості. Спершу — «нотаріально-оціночний».

Певного галасу наробив підпункт 1.20, доданий до п. 1 гл. 2 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мін’юсту від 22.02.2012 р. № 296/5, дозволивши посвідчувати нотаріально договори з нерухомим майном (за участі фізособи), тільки якщо за нерухомістю відповідно до Порядку № 231* було проведено «спеціальну» оцінку.

Нагадаємо, ідеться про проведення оцінки «спеціальними» оцінювачами, які мають право займатися таким спеціальним видом діяльності, як оцінка нерухомого майна для цілей оподаткування. До таких оцінювачів висуваються певні вимоги, вони повинні відповідати низці критеріїв (пп. 3, 8 — 11 Порядку № 231). Причому, по-перше, згідно з Порядком № 231 така оцінка проводиться для цілей оподаткування — обчислення доходу фізособи від продажу (обміну) рухомого і нерухомого майна та утримання з нього ПДФО (детальніше про це див. статтю «Продаж об’єкта нерухомого майна фізособою та ПДФО» // «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 43, с. 28). А по-друге, як, власне, визначено в самому Порядку № 231 (п. 1), на випадки успадкування та дарування він не поширюється.

Це, у свою чергу, дало привід деяким нотаріусам та юристам спершу взагалі засумніватися щодо можливості оформлення договорів дарування за участі фізособи, оскільки вони вважали, що дарування нерухомого майна без такої «спеціальної» експертної оцінки (яка дарування не охоплює) не може бути посвідчено нотаріально, а отже, і власне договори дарування укладатися не можуть. Утім, іноді плутав всіх і сам Мін’юст, з роз’яснень якого випливало, що така «спеціальна» оцінка, навпаки, повинна проводитися у тому числі і при даруванні (див. роз’яснення Мін’юсту «Щодо окремих положень постанови КМУ «Деякі питання проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства» від 31.07.2013 р.).

Насправді ж ситуація з даруванням нерухомості за участі фізособи є такою.

Договори дарування укладатися можуть (перешкод для цього немає), «спеціальної» оцінки для їх нотаріального посвідчення не вимагається, а для цього достатньо оцінки, проведеної будь-яким оцінювачем

Приємно, що розібратися в обставинах і заспокоїти всіх зміг Держкомпідприємництва, який роз’яснив: Порядок № 231, що набрав чинності з 01.11.2013 р., не вплинув на оцінку договорів дарування та спадкування. Тому проведення оцінки майна при укладенні договорів дарування та спадкування, як і раніше, здійснюється звичайними («неспеціальними») оцінювачами «поза» Порядком № 231 (див. замітку на с. 48).

І, нарешті, при даруванні пам’ятайте: право власності на нерухомість, що переходить до обдаровуваного, підлягає держреєстрації (ст. 182, ч. 4 ст. 334 ЦКУ; ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 р. № 1952-IV). Детальніше про реєстраційні нюанси читайте у статті «Держреєстрація речових прав на нерухомість з 2013 року: що потрібно знати про неї бухгалтеру?» // «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 43, с. 4.

Ну а тепер, вивчивши право, перейдемо до обліку. І далі дарування розглянемо переважно з позиції сторони, яка передає, — дарувальника (про отримувача поговоримо окремо, в одному з наступних номерів). Про наслідки вручення дарунків в обліку дарувальника буде наша подальша розмова.

	висновки
	Сторонами договору дарування можуть бути фізособи, юрособи, територіальні громади. Передання нерухомих чи рухомих речей, у тому числі грошових коштів та цінних паперів, обдаровуваним для досягнення ними наперед обумовленої мети, є різновидом договору дарування — пожертвою. Договір дарування (пожертви) укладається у письмовій формі, а при даруванні будь-якої нерухомості або валютних цінностей на суму понад 850 грн. також посвідчується нотаріально.