Безоплатне отримання: а якщо отримує єдиноподатник?

cпрощена система

Безоплатне отримання: а якщо отримує єдиноподатник?

Максим Нестеренко, податковий експерт

Загальне визначення безоплатно наданих товарів (робіт, послуг) надано у п.п. 14.1.13. ПКУ. Втім, для єдиноподатників є певна специфіка — для них є своє визначення терміну «безоплатно отримані роботи, послуги, товари».

Відповідно до абзацу другого п. 292.3 ПКУ без­оплатно отриманими вважаються:

— товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування;

— товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з іншими письмовими договорами, укладеними відповідно до законодавства, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення;

— товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використані ним.

Отже, основною відмінністю між «загальним» визначеннями і «єдиноподатковим» є те, що п. 292.3 ПКУ конкретизує умову щодо письмової форми договору

Судячи з усього, завдання подібної конкретизації полягає у вирішенні проблеми, пов’язаної з відсутністю у багатьох підприємців документів на наявний у них товар, що був отриманий безоплатно.

Проте подібна конкретизація породжує певні запитання. По-перше, цивільне законодавство у деяких випадках допускає укладання угоди в усній формі (ст. 206 ЦКУ), в тому числі відносно договору дарування. По-друге, порушення письмової форми не робить правочин недійсним, якщо цей наслідок не встановлено законом* (ч. 1 ст. 218 ЦКУ).

Як же бути, якщо письмовий договір не укладено? Чи можна не оподатковувати отримані товари (роботи, послуги)?

Якщо виходити з формального прочитання п. 292.3 ПКУ, єдиноподатнику:

1) слід відобразити дохід — якщо безоплатне передання/отримання товару (роботи, послуги) відповідно до законодавства має бути оформлене письмовим договором. При цьому, судячи з усього, дохід необхідно відображати й у випадку, якщо:

а) письмову форму договору, всупереч законодавчим приписам, не було дотримано (крім випадків, коли недотримання письмової форми призводить до нікчемності правочину, оскільки такі правочини, як відомо, не тягнуть за собою юридичних наслідків);

б) письмова форма договору не була потрібна, проте сторони вирішили дотримати її, що прямо передбачено ч. 1 ст. 205 ЦКУ;

2) дохід відображати не потрібно — якщо законодавство не встановлює вимог щодо письмової форми договору, у зв’язку з чим сторони обмежились усною формою.

При цьому фізособам-підприємцям у цьому контексті необхідно пам’ятати, що в процесі підприємницької діяльності вони підпадають під регулювання нормативно-правових актів, що регулюють діяльність юросіб (ч. 1 ст. 51 ЦКУ, роз’яснення Мін’юсту від 14.01.2011 р.), у тому числі це стосується і дотримання письмової форми правочину відповідно до ст. 208 ЦКУ (читайте також «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 55, с. 36).

Однак податківці, судячи з усього, з такими висновками не погодяться, принаймні щодо юридичних осіб. Так, у консультації, наведеній у БЗ розд. 108.04), податківці відповідали на запитання як визначається вартість безоплатно отриманих товарів, які передано без укладання письмового договору. Податкові органи наголошують, що здійснення господарських операцій має бути підтверджене первинними документами. Тож можна зробити висновок, що, на думку податківців, за наявності таких документів дохід визнається незалежно від наявності письмового договору. Тому обережним платникам радимо відображати дохід навіть тоді, коли вони письмовий договір не укладали.

Нагадаємо, що письмова форма договору вважається дотриманою, коли його зміст зафіксований в одному або декількох документах (листах, телеграмах), якими сторони обмінялися, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв’язку (ч. 1 ст. 207 ЦКУ).

Абзацом першим п. 292.3 ПКУ передбачено, що до суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг). Податкові органи зараз продовжують наполягати, що вартість таких товарів має визначатися виходячи із рівня звичайних цін (див. вже згадувану консультацію із ЄБПЗ, розд. 108.04. Таку думку податкові органи висловлювали й раніше у «Віснику податкової служби України», 2012, № 37, с. 22).

Проте у п. 292.3 ПКУ наразі немає згадки про звичайні ціни, а це, у свою чергу, дозволяє не погодитися із позицією податкового органу і орієнтуватися швидше на вартість переданого товару відповідно до даних первинних документів.

Датою, за якою відображається «єдиноподатковий» дохід, є дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (п. 292.6 ПКУ)

Принагідно зауважимо, що вартість безоплатно отриманих товарів (робіт послуг) впливає на суму єдиного податку лише у єдиноподатників 3 — 6 груп. Для єдиноподатників 1 — 2 груп ця сума важлива лише для визначення обсягу граничної суми доходу для перебування на спрощеній системі оподаткування.

Але для єдиноподатників 1 — 2 груп можуть виникнути питання. Податківці можуть стверджувати, що такий дохід — дохід від провадження діяльності, не зазначеної у свідоцтві з оподаткуванням єдиним податком за ставкою 15 % (п.п. 2 п. 293.4 ПКУ) та виходом з єдиного податку (п.п. 7 п.п. 298.2.3 ПКУ). Формально безкоштовне отримання товарів (послуг) взагалі не вид діяльності і не може бути зазначено в свідоцтві. Тому говорити про 15% недоречно, а отже, немає підстав і залишати лави платників єдиного податку. Та й у Книзі обліку доходів безкоштовне отримання (гр. 5) зазначено окремо від доходу, оподатковуваного за ставкою 15 % (гр. 8, 9).

Немає підстав обкладати подарунки та ПДФО за аналогією з безнадійною кредиторською заборгованістю. Адже вона згідно ч. 3 п.п. 292.3 ПКУ не включається до доходів єдиноподатників гр.1 і 2 , а безоплатно отримане — включається.

Підприємці — єдиноподатники безПДВшники (груп 1 і 2, а також груп 3 і 5, які не є платниками ПДВ) ведуть Книгу обліку доходів (п.п. 296.1.1 ПКУ). Підприємці — єдиноподатники ПДВшники (груп 3 і 5, які є платниками ПДВ) ведуть Книгу обліку доходів і витрат (п.п. 296.1.2 ПКУ). У обох цих Книгах вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) відображається у графі 5.

Що стосується юросіб-єдиноподатників, то вони ведуть облік доходів та витрат відповідно до бухоблікових правил (п.п. 296.1.3 ПКУ). Це означає, що при безоплатному отриманні вони роблять у бух­обліку проводку Дт 28 — Кт 74 (у разі застосування спрощеного Плану рахунків) або Дт 281 — Кт 718 (у разі застосування звичайного Плану рахунків).

У декларації підприємці-єдиноподатники залежно від обраних групи та ставки відображають суму «єдиноподаткового» доходу відповідно у рядках: 01, 06, 11 (12), 16 (17) декларації фізичної особи-платника єдиного податку. А юрособи-єдиноподатнки цей дохід залежно від обраної групи та ставки відображають у рядках 2 (3) — для четвертої групи і 16 (17) — для шостої групи декларації юридичної особи — платника єдиного податку.

Гадаємо, що на цьому тему обліку безоплатно отриманих товарів у єдиноподатників можна закрити.

	висновки
	При безоплатному отриманні товарів (робіт, послуг) платник єдиного податку відображає дохід. На нашу думку, правило звичайних цін при цьому застосовуватися не повинне. Податкові органи схиляються до того, що відсутність договору у письмовій формі не звільняє від обов’язку нараховувати «єдиноподатковий» дохід. Дохід відображається на дату підписання акта про безоплатну передачу. Для єдиноподатників першої та другої груп сума доходу впливає лише на значення граничної суми доходу.