 | від цілого до частин |  |
Передання основних засобів: від головного підприємства до філії та постійного представництва нерезидента
| Якими є податкові наслідки передання основного засобу від головного підприємства до філії чи отримання основного засобу постійним представництвом від нерезидента? (м. Івано-Франківськ) |
Оскільки запитання стосується одразу двох різних ситуацій, розглянемо їх по черзі.
Філія отримує основний засіб від головного підприємства. Мабуть, ні в кого не виникає сумнівів, що філія та головне підприємство є однією юридичною особою. Із цієї причини передання майна від головного підприємства до філії та навпаки не супроводжується переходом права власності, тому не вважається продажем, як це розуміє п.п. 14.1.202 ПКУ.
Тож рух основних засобів між головним підприємством та філією не спричиняє жодних податкових наслідків
Ані «податкових» доходів, ані «податкових» витрат за такими операціями ні в головного підприємства, ні у філії не виникає. До речі, на те, що операція з передачі основних засобів або нематеріальних активів від головного підприємства філії не спричиняє збільшення доходів та витрат ані в головного підприємства, ані у філії, зокрема, зверталася увага в листі ДПСУ від 11.11.2011 р. № 5402/6/15-1215 // «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 49, а також у консультації з розд. 102.09.01 БЗ. Як роз’яснювали контролюючі органи, при переданні основних засобів від головного підприємства відокремленому підрозділу право власності на них не передається, а відокремлений підрозділ тільки наділяється ними для здійснення господарської діяльності, тому таке передання не вважається безоплатним отриманням основних засобів.
Причому, якщо філія є самостійним платником податку на прибуток, то, на нашу думку, саме вона, а не головне підприємство має після цього нараховувати амортизацію на отриманий об’єкт основних засобів. Нашу аргументацію щодо цього читайте у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 74, с. 15.
Постійне представництво отримує основний засіб від нерезидента. У цьому випадку ситуація є дещо складнішою, адже постійне представництво нерезидента з метою оподаткування прирівнюється до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента (п. 160.8 ПКУ). Тож на перший погляд здається, що представництво має відображати дохід за загальним правилом п.п. 135.5.4 ПКУ (як і у ситуації з коштами, отриманими від нерезидента, див. консультацію у розд. 102.29.03 БЗ).
Утім, позиція податківців не така й однозначна. Адже незалежність постійного представництва від нерезидента (про яку йдеться в п. 160.8 ПКУ), по суті, зводиться виключно до «облікової» незалежності. Тобто з норм цього пункту випливає лише те, що постійне представництво повинне вести окремий від нерезидента-юрособи облік своєї діяльності з метою визначення прибутку, який підлягає оподаткуванню. Проте водночас не можна забувати, що постійне представництво не є самостійною особою, тому рух грошових коштів і майна у цьому випадку фактично відбувається в межах однієї юридичної особи та суми коштів і майна, які надходять представництву, залишаються власністю нерезидента, а отже, до доходів представництва включатися не повинні. Саме із такою логікою виходить одне з найсвіжіших судових рішень, винесене на користь постійного представництва (див. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.06.2013 р. у справі № 826/4918/13-а).
Однак у цілому судова практика з цього питання (що склалася у «докодексний» період) вельми суперечлива: відомі різні судові рішення, коли при розгляді подібних спорів суди підтримували як постійні представництва (див. наприклад, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.07.2010 р. у справі № 2а-3656/10/1370), так і податкові органи (див. наприклад, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.04.2011 р. у справі № 2а-8476/10/0470).
Так, у рішеннях, які «захищають» представництва («проти» відображення доходів), суди виходили з того, що представництво не є самостійним суб’єктом і діє без статусу юридичної особи, від імені нерезидента, тому кошти і майно, які надходять представництву від основного підприємства, залишаються власністю нерезидента (основного підприємства — юрособи), бази оподаткування в такому разі не виникає, а отже, доходи у представництва виникати не повинні. Водночас у рішеннях протилежного характеру («за» відображення доходів, як того вимагали податкові органи) суди, зокрема, погоджувалися з урахуванням таких надходжень як «безповоротної фінансової допомоги» (той же п.п. 135.5.4 ПКУ). Детально із цим питанням ви можете ознайомитися у тематичному номері «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 90).
Тож, на нашу думку, дохід при безоплатному отриманні основних засобів від нерезидента у постійного представництва виникати не повинен, хоча податкові органи швидше за все наполягатимуть на зворотньому.
Максим Нестеренко, податковий експерт
