Як працюють водії

режим праці та відпочинку

Як працюють водії

Як ви вже встигли переконатися, ознайомившись із попередніми статтями, водії — особлива категорія працівників. Причому законодавство висуває певні вимоги не лише до самих водіїв, а й до режиму їх роботи. Завданням роботодавця, який має у штаті водіїв автотранспортних засобів, є організація їх режиму праці відповідно до вимог чинного законодавства. Як це зробити? Відповідь на це запитання ви знайдете у пропонованій статті.

Олена Лесик,

експерт з питань оплати праці

Питання організації праці та відпочинку водіїв регулюються КЗпП та Положенням № 340 (див. також лист Міністерства інфраструктури України від 18.07.2013 р. № 8050/25/10-13 на с. 41). Зверніть увагу: з 06.02.2012 р. наказом Міністерства інфраструктури України від 29.12.2011 р. № 659 до Положення № 340 були внесені істотні зміни.

Вимоги цього документа поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів та/або вантажів колісними транспортними засобами. Положення № 340 не поширюється на перевезення пасажирів та/або вантажів, що здійснюються:

— фізичними особами за свій рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв;

— під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій;

— для потреб МВС, Міноборони, Генпрокуратури, СБУ, а також МНС та МОЗ;

— сільськогосподарськими підприємствами або підприємствами лісового господарства, якщо ці перевезення здійснюються тракторами чи іншою технікою, призначеною для місцевих сільськогосподарських робіт або робіт у галузі лісового господарства, і застосовуються виключно для цілей експлуатації цих підприємств;

— автомобільними перевізниками та водіями при міжнародних перевезеннях.

Далі з’ясуємо, скільки можуть працювати водії.

Якою має бути тривалість робочого часу водіїв?

Тривалість щоденної роботи (зміни) визначається відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, установлених на підприємстві.

Нормальна тривалість робочого часу водія не повинна перевищувати 40 годин на тиждень* (ч. 1 ст. 50 КЗпП, п. 2.2 розд. II Положення № 340).

Тривалість щоденної роботи (зміни) для водіїв:

— із п’ятиденним робочим тижнем — визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, що затверджуються роботодавцем за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) (далі — профспілка), з дотриманням установленої тривалості робочого тижня;

— із шестиденним робочим тижнем — не може перевищувати 7 годин (напередодні вихідних днів —5 годин).

Напередодні святкових та неробочих днів тривалість роботи водіїв скорочується на одну годину як при п’ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні. А в нічний час (період доби з 22:00 до 6:00) тривалість роботи (зміни) водія скорочується на 1 годину.

Зверніть увагу: для водіїв автобусів, які здійс­нюють регулярні пасажирські перевезення, за їх згодою може встановлюватися робочий день (зміна) з поділом на дві частини. Кожна частина не повинна перевищувати 4 годин з урахуванням часу, необхідного для повернення на місце стоянки (ст. 60 КЗпП, п. 2.9 розд. II Положення № 340). Перерва між частинами зміни не повинна бути менше 2 годин без урахування часу на відпочинок та харчування. Час перерви між двома частинами зміни до робочого часу не включається.

Якщо за умовами роботи не може бути дотримано встановлену для водіїв щоденну або щотижневу тривалість робочого часу, допускається встановлення підсумованого обліку робочого часу. При цьому тривалість робочого часу за обліковий період не повинна перевищувати нормальну кількість робочих годин.

Особливості режиму роботи

Ненормований робочий день. Водіям легкових автомобілів (крім водіїв таксі) у разі виробничої необхідності може встановлюватися ненормований робочий день. При цьому робота понад нормальну тривалість для таких водіїв надурочною вважатися не буде. Додаткова оплата надурочно відпрацьованого часу для таких осіб не здійснюється.

На водіїв, які працюють на умовах ненормованого робочого дня, поширюється встановлений на підприємстві режим робочого часу

Тому роботодавець не має права систематично залучати працівників, які працюють у такому режимі, до роботи понад установлену тривалість робочого часу (лист Мінпраці від 26.08.2010 р. № 265/13/116-10). Кількість годин переробленого часу при роботі з ненормованим робочим днем може визначатися в колективному договорі, укладеному на підприємстві (п. 2.10 розд. II Положення № 340).

Надурочні роботи. Надурочними вважаються роботи понад установлену тривалість робочого дня (ст. 52, 53 і 61 КЗпП). Роботодавець може залучити працівників до надурочних робіт лише у виняткових випадках, визначених законодавством і ч. 3 ст. 62 КЗпП, і лише з дозволу профспілки. В інших випадках залучення працівників до надурочних робіт не допускається. Крім того, залучаючи працівників до надурочних робіт, роботодавцю слід ураховувати обмеження, встановлені ст. 63 КЗпП стосовно осіб, які можуть бути залучені до таких робіт.

Звертаємо увагу на те, що не вважається над­урочною робота водія:

— з неповним робочим днем (який виконує свої обов’язки за сумісництвом) понад передбачений трудовим договором час, але в межах установленої законодавством тривалості повного робочого дня (абзац другий п. 16 постанови № 13);

— з ненормованим робочим днем, понад установлену норму робочого часу, крім випадків виконання за дорученням роботодавця роботи, що не входить до переліку його обов’язків (абзац третій п. 16 постанови № 13);

— що виконується в порядку відпрацювання днів відпочинку, наданих відповідно до ч. 3 ст. 73 КЗпП.

При підсумованому обліку робочого часу не є надурочною робота, що виконується понад норму робочого часу, передбаченого графіком в окремі дні, тижні, місяці облікового періоду, при збереженні норми робочого часу за обліковий період.

Згідно з абзацом третім п. 10 Методичних рекомендацій перевищення норми робочого часу, що виникає в окремі дні при підсумованому обліку, при збереженні норми робочого часу за обліковий період може компенсуватися додатковими днями відпочинку або відповідним зменшенням тривалості роботи в інші дні облікового періоду.

Надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного водія 4 годин протягом двох днів підряд або 120 годин на рік, окрім випадків настання непередбачених обставин (технічної несправності транспортного засобу, зупинення руху транспортного засобу в рейсі (на маршруті), несприятливих погодних умов тощо).

Робота у вихідні, святкові та неробочі дні. Залучення працівників до роботи у вихідні дні заборонено. Водночас із дозволу профспілки робото­давець може залучити окремих водіїв до роботи у вихідні дні у виняткових випадках, визначених ч. 2 ст. 71 КЗпП.

Робота у святкові та неробочі дні, як правило, не допускається. Але в разі якщо зупинення роботи неможливе внаслідок виробничо-технічних умов (безперервно діючі підприємства), а також у зв’язку із здійсненням робіт, пов’язаних з необхідністю обслуговування населення та виконання ремонтних і вантажно-розвантажувальних робіт, то робота у святкові та неробочі дні допускається за погодженням з профспілкою. Якщо профспілка на підприємстві відсутня, робота у вихідні, святкові та неробочі дні погоджується з представниками трудящих, обраними та уповноваженими трудовим колективом.

У разі якщо на підприємстві ведеться підсумований облік робочого часу, то передбачена графіком змінності робота у святкові та неробочі дні включається до розрахунку норми робочого часу облікового періоду.

Тепер визначимося, що включати до робочого часу водія.

Структура робочого часу

Робочий час — час, протягом якого водій має виконувати свої обов’язки, визначені трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку.

До робочого часу водія включаються:

1) змінний період керування. У загальному випадку змінний період керування водія, уключаючи надурочні роботи, не повинен перевищувати 9 годин, а при перевезенні вантажів великої ваги та/або великогабаритних, та/або небезпечних вантажів —8 годин. Збільшити тривалість змінного періоду керування ТЗ (не планового, а фактичного) дозволено тільки у випадках виникнення непередбачених обставин.

У разі якщо тривалість автобусного маршруту перевищує 500 км, роботодавець зобов’язаний направити в рейс (на маршрут) двох водіїв. Період керування кожного з водіїв має становити половину загального періоду керування;

Загальна тривалість керування водієм автотранспортним засобом на тиждень, уключаючи надурочні роботи, не повинна перевищувати 48 годин

2) підготовчо-завершальний період. Час, необхідний водіям для виконання підготовчо-завершальних робіт (час для виконання робіт перед виїздом на маршрут (у рейс) і після повернення), та їх склад установлюються роботодавцем за погодженням із профспілкою, а за її відсутності — з представниками трудящих, обраними та уповноваженими трудовим колективом;

3) час простоїв не з вини водія;

4) час простоїв у пунктах завантаження і розвантаження вантажів;

5) час проведення медичних оглядів водія перед виїздом на маршрут (у рейс) та після повернення. Установлюється роботодавцем за погодженням із профспілкою, а за її відсутності — з представниками трудящих, обраними та уповноваженими трудовим колективом;

6) час проведення робіт з усунення технічних несправностей транспортного засобу на маршруті (у рейсі);

7) час охорони транспортного засобу з вантажем чи без нього під час стоянки на кінцевих і проміжних пунктах при здійсненні міжміських перевезень у разі, якщо такі обов’язки передбачені трудовим договором, укладеним з водієм. Час охорони транспортного засобу з вантажем чи без нього зараховується до робочого часу водія в розмірі 1/3 робочого часу. Конкретна тривалість часу охорони вантажу і транспортного засобу, що зараховується до робочого часу водія, установлюється роботодавцем за погодженням із профспілкою, а за її відсутності — з представниками трудящих, обраними та уповноваженими трудовим колективом;

8) половина часу, передбаченого завданням на рейс міжміського сполучення, при роботі двох водіїв на транспортному засобі, обладнаному спальним місцем. Конкретна тривалість такого часу встановлюється роботодавцем за погодженням із профспілкою, а в разі її відсутності — з представниками трудящих, обраними та уповноваженими трудовим колективом;

9) інший час, передбачений чинним законодавством України.

Зверніть увагу: перерви для відпочинку та харчування не включаються до робочого часу водія. Для водіїв автобусів, які здійснюють регулярні пасажирські перевезення, яким зміну поділено на дві частини, час перерви між частинами зміни до робочого часу не включається.

Облік робочого часу

Положеннями КЗпП установлено три види обліку робочого часу:

1) поденний — запроваджується, як правило, для працівників із рівною тривалість робочого дня в кожному з днів робочого тижня;

2) щотижневий — запроваджується для працівників, тривалість робочого часу яких протягом робочого тижня може змінюватися, але взагалі за тиждень ними має бути дотримано тижневу норму тривалості робочого часу, установлену на підприємстві з урахуванням вимог ст. 50 і 51 
КЗпП;

3) підсумований — установлюється, якщо за умовами роботи не може бути дотримано встановленої для водіїв щоденної або щотижневої тривалості робочого часу (ст. 61 КЗпП і п. 2.3 розд. II Положення № 340). При цьому тривалість робочого часу за обліковий період не повинна перевищувати нормальної кількості робочих годин. Установити підсумований облік можна тільки за погодженням із профспілкою, а за її відсутності — за погодженням із представниками трудящих, обраними та уповноваженими трудовим колективом*.

Облік робочого часу водіїв здійснюється на підставі табеля обліку використання робочого часу (форма № П-5), типову форму якого затверджено наказом Держкомстату України від 05.12.2008 р. № 489.

При підсумованому обліку роботодавець складає графік змінності водіїв (додаток 1 до Положення № 340), в якому визначається тривалість щоденної роботи (зміни), робочих днів (зміни) та вихідних днів. Графік складається на весь обліковий період, що дорівнює, як правило, місяцю, та доводиться до відома кожного водія не менше ніж за 2 тижні до початку облікового періоду. Ураховуйте: нормальна тривалість щоденної роботи (зміни) водія не повинна перевищувати 10 годин. У разі якщо нормальна тривалість робочого дня охоплює тривалі періоди простою, чекання у транспортному засобі чи на робочому місці або якщо водієві необхідно дати можливість доїхати до певного місця відпочинку, тривалість робочого дня може бути збільшено до 12 годин за умови, що час безпосереднього керування транспортним засобом протягом робочого дня (зміни) не перевищує 9 годин.

Щомісяця роботодавець веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв (додаток 2 до Положення № 340), в якій щодо кожної робочої зміни вказуються планові та фактичні дані на маршруті, початок та кінець робочої зміни.

Робочий час водіїв, які працюють щодня в певні години, установлені правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, обліковується щодня. Робочий час водіїв з ненормованим робочим днем обліковується в робочих днях(крім роботи у святкові дні, що обліковується в годинах).

Якщо на підприємстві встановлено підсумований облік робочого часу, то норма робочого часу за обліковий період визначається таким чином. Норма тривалості робочого часу, установленої законодавством для водіїв транспортних засобів, помножується на кількість робочих днів за календарем п’ятиденного робочого тижня, що припадають на обліковий період (з урахуванням її скорочення напередодні святкових, неробочих і вихідних днів). Години роботи, що перевищують передбачений в обліковому періоді робочий час, вважаються надурочними.

Як водії працюють, ми розібралися. Але ж має бути місце й відпочинку! Саме про відпочинок тих, чиє життя відбувається на колесах, наша наступна стаття.

	висновки
	Якщо ви приймаєте на роботу водія, ураховуйте, що при встановленні режиму праці для такого працівника потрібно дотримуватись вимог Положення № 340. Водій має працювати не більше 40 годин на тиждень. Не можете виконати цю вимогу законодавства? Тоді встановлюйте підсумований облік робочого часу і стежте, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищила нормальну кількість робочих  годин.