 | режим праці та відпочинку |  |
Час відпочинку водіїв
Як і всі працівники, водії мають відпочивати. Право на відпочинок закріплено у трудовому законодавстві. Про особливості режиму відпочинку водіїв ітиметься у пропонованій статті.
Катерина Скрипкіна,
експерт з питань оплати праці
Час відпочинку водіїв уключає:
— перерви протягом робочої зміни для відпочинку та харчування;
— щоденний (міжзмінний) відпочинок;
— щотижневий відпочинок;
— відпочинок у святкові та неробочі дні, передбачені ст. 73 КЗпП;
— щорічні основну і додаткові відпустки, установлені чинним законодавством, колективним і трудовим договором;
— відпочинок в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.
Розглянемо окремо кожну складову часу відпочинку водіїв.
Перерви в роботі
Після керування транспортним засобом протягом 4 годин водій зобов’язаний зробити перерву в роботі для відпочинку та харчування не менше 45 хвилин
Допускається заміна такої перерви перервами тривалістю не менше 15 хвилин кожна, розподіленими протягом періоду керування або одразу після цього періоду, але з урахуванням зазначених вище вимог.
Час початку і конкретна тривалість перерви для відпочинку та харчування встановлюються правилами внутрішнього трудового розпорядку. Водій використовує цей час на свій розсуд. Він може відлучатися зі свого робочого місця, яким вважається місце за кермом транспортного засобу або місце, де водій виконує своїх обов’язки, визначені трудовим договором.
Важливо! Якщо після чотирьохгодинного керування транспортним засобом настає період щоденного (міжзмінного) відпочинку водія, перерва в роботі для відпочинку та харчування не встановлюється.
Щоденний (міжзмінний) відпочинок
Тривалість такого відпочинку залежить від тривалості робочого часу водія та визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, графіками змінності. Тривалість щоденного (міжзмінного) відпочинку водія протягом будь-якого двадцятичотиригодинного періоду, відлічуючи з початку робочого дня (зміни), має становити не менше 10 послідовних годин. У разі якщо протягом робочої зміни транспортним засобом керують два водії, кожен водій повинен мати щоденний відпочинок тривалістю не менше 8 послідовних годин.
Водіям, яким установлено підсумований облік робочого часу, щоденний (міжзмінний) відпочинок може бути зменшено в окремі періоди до 8 послідовних годин протягом будь-якого двадцятичотиригодинного періоду, відлічуючи з початку робочої зміни. При цьому робочий час протягом облікового періоду не повинен перевищувати норму робочого часу, установлену законодавством.
Щоденний (міжзмінний) відпочинок водія має відбуватися поза його робочим місцем, крім випадків, коли:
— автобусом керують два водії та в салоні автобуса є місце для відпочинку водія;
— у вантажному автомобілі є спальне місце для відпочинку водія.
Невикористані години щоденного (міжзмінного) відпочинку підсумовуються та надаються водію у вигляді додаткових, вільних від роботи протягом облікового періоду годин у порядку, передбаченому графіком змін.
Щотижневий відпочинок та відпочинок у святкові (неробочі) дні
При п’ятиденному робочому тижні водіям мають надаватися два вихідні дні на тиждень, при шестиденному — один вихідний день (ст. 67 КЗпП). Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п’ятиденному робочому тижні, якщо його не визначено законодавством, визначається графіком роботи підприємства за погодженням із профспілкою. Таким днем, як правило, є субота. На безперервно діючих підприємствах вихідні дні надаються в різні дні тижня по черзі кожній групі працівників згідно з графіком змінності (ст. 69 КЗпП).
Тривалість щотижневого відпочинку водія має становити не менше 45 послідовних годин
Конкретна тривалість щотижневого відпочинку визначається правилами внутрішнього розпорядку, установленими на підприємстві, та графіком змінності водіїв.
Якщо святковий або неробочий день збігається з вихідним днем, то останній переноситься на наступний після святкового або неробочий день. Перелік святкових та неробочих днів визначено ст. 73 КЗпП. У такі дні працівники звільняються від виконання своїх виробничих (трудових) обов’язків, за винятком окремих випадків (див. статтю «Як працюють водії» на с. 11).
Відпустка для водіїв
У загальному випадку щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менше 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік, що відлічується від дня укладення трудового договору з працівником (ст. 75 КЗпП, ст. 6 Закону про відпустки).
Окрім основної щорічної відпустки, КЗпП і Законом про відпустки передбачено надання щорічних додаткових відпусток:
1) за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (ст. 76 КЗпП, ст. 7 Закону про відпустки). Право на цей вид відпустки мають водії, зайняті на роботах, пов’язаних із негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих чинників, відповідно до списку, наведеного в додатку 1 до постанови КМУ від 17.11.97 р. № 1290;
2) за особливий характер праці (ст. 76 КЗпП, п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону про відпустки). Право на цей вид відпустки мають:
— водії, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, за списком, наведеним у додатку 2 до постанови КМУ від 17.11.97 р. № 1290;
— водії з ненормованим робочим днем відповідно до списку посад і професій, визначених колективним договором (угодою).
Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки, що надається водіям відповідно до ст. 76 КЗпП і ст. 7 і 8 Закону про відпустки, установлюється в колективному договорі.
Докладніше про порядок надання, оформлення та розрахунку відпусток читайте в газеті «Податки та бухгалтерський облік», спецвипуск, 2013, № 4.
Про режим праці та відпочинку водіїв ми з вами все знаємо. Саме час дізнатися про особливості оплати праці водіїв.
