Трудо-доплатно-надбавкове, або Оплачуємо працю водія

Заробітна плата — це винагорода за виконану роботу. А якщо роботу виконано водієм добре, то й зарплата у нього має бути хороша ☺. Порядок оплати праці водіїв автотранспортних засобів має свої особливості, про які потрібно знати роботодавцям — госпрозрахунковим підприємствам. Розглянемо ці особливості разом.

Лілія Калашникова,

експерт з питань оплати праці

Установлюємо водіям тарифні ставки (оклади)

Питання оплати праці водіїв автотранспортних засобів роботодавці — госпрозрахункові підприємства вирішують самостійно. Форми та системи оплати праці цієї категорії працівників, розміри їх тарифних ставок (окладів) та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій тощо) вони встановлюють у колективному (трудовому) договорі. При цьому має бути дотримано норм та гарантій, передбачених законодавством, генераль­ною, галузевою (міжгалузевою) і територіальними угодами.

Багатьма галузевими угодами передбачено встановлення тарифних ставок (окладів) для водіїв:

— вантажних автомобілів — залежно від вантажо­підйомності автомобіля в тоннах і типу вантажного транспортного засобу;

— автобусів — залежно від габаритної довжини автобуса в метрах;

— легкових автомобілів — залежно від робочого об’єму двигуна в літрах.

Також оплату праці водіїв може бути організовано на відрядній основі. У цьому випадку заробіток працівника залежатиме від обсягу виконаних робіт у натуральних величинах (наприклад, кількості перевезеного вантажу або кілометрів пробігу) та передбаченої розцінки за виконання одиниці обсягу робіт у натуральному вимірі. Така оплата праці характерна для водіїв вантажних автомобілів. Важливо! Незалежно від форми оплати праці місячний фонд оплати праці водія в умовах нормальної* тривалості робочого часу має бути не нижче від установленого законодавством рівня мінімальної зарплати

Це актуально і для відрядників. Отже, відрядні розцінки повинні встановлюватися роботодавцем так, щоб при виконанні місячної норми оплата праці водія становила не менше від мінімальної заробітної плати. І хоча 2013 рік добігає кінця, нагадаємо: у цьому році мінімальна зарплата дорівнює:

— у місячному розмірі: у січні — листопаді — 1147,00 грн., у грудні — 1218 грн.;

— у годинному розмірі: у січні — листопаді — 6,88 грн., у грудні — 7,30 грн.

Окрім основної зарплати, водіям можуть бути встановлені доплати й надбавки. Розглянемо найпоширеніші з них.

Доплати і надбавки водіям

Доплата за поділений робочий день. Таку доплату може бути призначено водіям автобусів, яким установлено робочий день з поділом зміни на дві частини (див. п. 2.9 розд. II Положення № 340). Розмір доплати за поділений робочий день установлюється роботодавцем самостійно в колективному договорі. Зазвичай він не перевищує 30 % тарифної ставки (окладу) водія за відпрацьований у зміні час.

Доплата за ненормований робочий день. Ненормований робочий день може бути встановлено водіям легкових автомобілів (крім таксі) (п. 2.10 Положення № 340). Доволі часто роботодавці водіїв з ненормованим робочим днем у вигляді заохочення за таку роботу встановлюють їм доплату за ненормований робочий день у розмірі 25 % тарифної ставки (окладу) за відпрацьований 
час.

Доплата за суміщення професій (посад). Така доплата встановлюється працівникам, які разом з основною роботою, застереженою трудовим договором, виконують додаткову роботу за іншою професією (посадою) на тому самому підприємстві в межах робочого часу. Доплату за суміщення професій (посад) може бути встановлено водієві, який у межах свого робочого часу (як водій) виконує додатковий обсяг робіт за іншою вакантною посадою (наприклад, вантажника чи експедитора). Розмір доплати не обмежений максимальним розміром та визначається в межах економії фонду заробітної плати за тарифною ставкою (окладом) суміщуваної посади.

Доплата за роботу у вечірній час. Водіям, які працюють у змінах (при багатозмінному режимі роботи), роботодавець, на якого поширюються положення Генеральної угоди на 2010 — 2012 роки*, зобов’язаний здійснювати доплату за роботу у вечірній час (з 18:00 до 22:00).

* Ця угода діє до прийняття нової Генеральної угоди.

Розмір доплати за роботу у вечірній час дорівнює 20 % годинної тарифної ставки (окладу, посадового окладу) за кожну годину роботи в цей час

Зверніть увагу: ця доплата встановлюється водіям, які працюють при багатозмінному режимі роботи. А от водії, які виходять на роботу відповідно до встановленого графіка виходу на роботу, права на цю надбавку не мають (див. роз’яснення фахівця Мінсоцполітики в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 71, с. 47).

Доплата за роботу в нічний час. Нічним вважається час з 22:00 до 6:00. Робота водія в цей час оплачується в підвищеному розмірі, що встановлюється колективним договором, але не нижче 20 % тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час (ст. 108 КЗпП). Роботодавці, на яких поширюється дія Генеральної угоди, здійснюють доплату за роботу в нічний час у розмірі 35 % годинної тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в цей час.

Конкретний розмір оплати, а також перелік професій (посад), яким вона призначається, установлюються в колективному договорі, що діє на підприємстві, або іншому локальному документі роботодавця.

Доплата за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт. Ця доплата призначається водіям, які разом зі своєю основною роботою, визначеною трудовим договором, виконують додатковий обсяг робіт за цією самою професією. Розмір доплати одному працівнику за розширення зони обслуговування (збільшення обсягу виконуваних робіт) не обмежується та визначається наявністю економії за тарифними ставками та окладами, які могли б виплачуватися за умови дотримання нормативної чисельності працівників.

Зауважте: у ситуації, коли за водієм закріплюються два автомобілі, доплата йому за розширення зони обслуговування (збільшення обсягу робіт) не призначається. Річ у тім, що за специфікою роботи водій не може працювати одночасно на двох автомобілях. На це звернуло увагу Мінпраці в листі від 27.07.2009 р. № 426/13/84-09. Проте такого водія-трудівника можна заохотити, установивши йому надбавку за складність і напруженість у роботі.

Надбавка за складність і напруженість у роботі. Надбавка за складність і напруженість у роботі виплачується працівникам, які виконують роботи, що потребують високої кваліфікації або підвищеної напруги. У бюджетників граничний розмір такої надбавки для одного працівника не повинен перевищувати 50 % посадового окладу. Госпрозрахункові підприємства його встановлюють самостійно.

Надбавка за роз’їзний характер роботи. Якщо в колективному договорі посада «водій**» зазначена серед посад (професій), для яких службова поїздка не є відрядженням, а має пересувний (роз’їзний характер), то водію встановлюється надбавка до тарифної ставки (окладу). Розмір надбавки за роз’їзний характер роботи до тарифної ставки (окладу) працівника за день не може перевищувати граничних норм добових витрат, установлених КМУ для відряджень у межах України (абзац другий п. 1 постанови № 490). Якщо робота постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний характер за межами України, граничні розміри надбавок працівникам за день не можуть перевищувати 80 % граничних норм добових витрат, установлених КМУ для відряджень за кордон (абзац перший п. 2 постанови № 490). Проте граничний розмір добових затверджено КМУ тільки для бюджетників. А от для госпрозрахункових підприємств п.п. 140.1.7 ПКУ встановлено граничний розмір добових, які можуть бути включені до витрат (для відряджень у межах України — 0,2 розміру мінзарплати, установленої на 1 січня звітного року, для відряджень за кордон — 0,75 зазначеної величини). З урахуванням цього, на нашу думку, госпрозрахунковим підприємствам при обчисленні граничного розміру надбавки логічно використовувати суму добових, передбачену п.п. 140.1.7 ПКУ для відряджених працівників. Тож на госпрозрахункових підприємствах розмір надбавки за роз’їзний характер робіт у межах України у 2013 році не повинен перевищувати 229,40 грн. за день, за межами України — 688,20 грн.

** Ми з вами пам’ятаємо, що у Класифікаторі професій немає посади «водій» (див. статтю «Приймаємо на роботу водія» на с. 5), але є «водій автотранспортних засобів», «водій навантажувача» тощо. Та все-таки в цій статті для зручності узагальнимо всі ці посади в одну — «водій».

Конкретний розмір надбавки визначається колективним договором.

Надбавка за класність. Надбавка за класність установлюється водіям, яким присвоєно I або II клас. Докладно про цю виплату читайте у статті «Що повинен уміти водій-першокласник? або Присвоюємо клас водію» на с. 22.

Підсумовуючи наведену вище інформацію стосовно доплат і надбавок, ще раз підкреслимо, що порядок їх виплати, розміри та перелік посад, яким вони встановлюються, мають бути визначені в колективному договорі, укладеному на підприємстві. Якщо ж колективний договір на підприємстві не укладено, то все це має бути описано у внутрішньому документі (локальному акті роботодавця), погодженому з первинною профспілковою організацією (наприклад, у Положенні про оплату праці, Положенні про доплати і надбавки).

Далі розглянемо окремі ситуації, в яких порядок оплати праці водіїв матиме певні особливості.

Питання оплати праці окремих категорій водіїв

Оплата роботи в надурочний час. Надурочний час — це час, відпрацьований водієм понад нормальну тривалість робочого часу. Він оплачується (ст. 106 КЗпП):

— у подвійному розмірі годинної ставки — якщо водію встановлено погодинну оплату праці;

— у вигляді доплати в розмірі 100 % тарифної ставки водія відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, — за всі відпрацьовані надурочні години, якщо оплату праці водія організовано на відрядній основі.

Як бачите, для визначення розміру оплати за роботу в надурочний час необхідно знати годинну тарифну ставку водія. Але що ж робити, якщо водію встановлено денну тарифну ставку (місячний оклад)? Все просто. У цьому випадку для визначення розміру годинної тарифної ставки необхідно поділити денну тарифну ставку на денну норму робочого часу, установлену для такого працівника (місячний оклад працівника на місячну норму робочого часу).

Важливо! Якщо стосовно водія ведеться підсумований облік робочого часу, то оплата надурочної роботи здійснюється наприкінці облікового періоду. Робота понад норму робочого часу, передбаченого графіком в окремі дні, тижні, місяці облікового періоду, при збереженні норми робочого часу за обліковий період не є надурочною роботою (див. лист Мінпраці від 15.06.2007 р. № 148/13/133-07).

Не можна компенсувати надурочні роботи, надаючи водіям відгули. Це заборонено

Не вважається надурочною та оплачується в одинарному розмірі робота водія:

— з неповним робочим днем понад передбачений трудовим договором час, але в межах установленої законодавством тривалості повного робочого дня;

— з ненормованим робочим днем понад установлену норму робочого часу, крім випадків виконання за дорученням роботодавця роботи, яка не входила до обов’язків водія.

На це звертає увагу ВСУ в п. 16 постанови № 13.

Оплата праці у святкові та неробочі дні. Нагадаємо, що ст. 73 КЗпП до святкових днів віднесені: 1 січня — Новий рік, 7 січня — Різдво Христове, 8 березня — Міжнародний жіночий день, 1 і 2 травня — День міжнародної солідарності трудящих, 9 травня — День Перемоги, 28 червня — День Конституції України; 24 серпня — День незалежності України. Неробочими днями є 7 січня — Різдво Христове; один день (неділя) — Великдень, один день (неділя) — Трійця.

Години, фактично відпрацьовані водієм у святкові та неробочі дні, мають бути оплачені в подвійному розмірі (ст. 107 КЗпП). Так, робота у ці дні:

— водіїв-відрядників оплачується за подвійними відрядними розцінками;

— водіїв, праця яких оплачується за погодинними або денними ставками, — у розмірі подвійної годинної або денної ставки;

— водіїв, які одержують місячний оклад, — у розмірі одинарної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота у святковий та неробочий день здійснювалася в межах місячної норми робочого часу та в розмірі подвійної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота здійснювалася понад місячну норму робочого часу. Розрахунок годинної (денної) ставки для таких працівників потрібно виконувати так, як ми описували вище (див. підрозділ «Оплата роботи в надурочний час»).

За бажанням водія, який працював у святковий та неробочий день (ст. 73 КЗпП), йому може бути надано інший день відпочинку за умови, що робота в цей день здійснювалася понад установлену місячну норму робочого часу (абзац п’ятий постанови № 13). Цей день відпочинку є, по суті, додатковою компенсацією та не оплачується. Тож у будь-якому разі робота у святковий або неробочий день має бути оплачена в подвійному розмірі (див. лист Мінпраці від 29.12.2009 р. № 853/13/84-09).

Якщо стосовно водія ведеться підсумований облік робочого часу, то його робота у святкові та неробочі дні за графіком уключається до норми робочого часу за обліковий період. Години роботи, що перевищують цю норму, вважаються надурочними та оплачуються в подвійному розмірі. А тому при підрахунку надурочних годин щодо такого працівника робота у святкові та неробочі дні, проведена понад установлену на підприємстві норму робочого часу, за обліковий період не враховується, оскільки її вже оплачено в подвійному розмірі (лист Мінпраці від 13.11.2006 р. № 158/0/13/118-06).

Оплата праці у вихідні дні. Вихідні дні — це дні, в які водій не повинен працювати згідно з графіком роботи підприємства (або графіком змінності). Якщо ж водій був залучений до роботи у вихідний для нього день, то його робота в цей день може компенсуватися (ч. 1 ст. 72 КЗпП):

— наданням іншого дня відпочинку (у цьому випадку робота у вихідний день оплачується в одинарному розмірі)

або

— у грошовій формі в подвійному розмірі, аналогічно оплаті праці за роботу у святкові та неробочі дні (див. вище).

Спосіб компенсації роботи у вихідний день визначається за домовленістю між працівником і роботодавцем та вказується в наказі про залучення до роботи в такий день.

Ще раз підкреслимо: компенсації підлягають лише ті вихідні дні, що є для працівника вихідними відповідно до графіка роботи підприємства (підрозділу, цеху) або графіка змінності.

Оплата часу простою. Простій — це призупинення роботи. Він може бути спричинений відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, непереборною силою чи іншими обставинами (ст. 34 КЗпП).

Час простою не з вини водія обов’язково має бути оплачено

Мінімальний розмір такої оплати визначено у ст. 113 КЗпП. Він становить 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Конкретний розмір оплати часу простою роботодавці прописують у колективному договорі з урахуванням зазначеного мінімуму.

Якщо простій — це результат виникнення виробничої ситуації, небезпечної для життя (здоров’я) працівника або для людей, які його оточують, та навколишнього природного середовища, то в період простою за працівником зберігається його середній заробіток (частина третя ст. 113 КЗпП).

Якщо ж винуватцем простою є сам водій, то роботодавець має право не оплачувати йому період простою.

Як бачимо, структура фонду оплати праці звичайного водія може бути доволі різноманітною. Порядок нарахування кожної з виплат має певні особливості, які слід ураховувати бухгалтеру. А помічником у цьому буде наша стаття.