 | відшкодування шкоди |  |
Матеріальна відповідальність водіїв
Чи можуть водіїв притягати до матеріальної відповідальності? Це питання турбує як роботодавців, так і осіб, які працюватимуть водіями. Відповідь на нього зацікавлені особи знайдуть у цій статті.
Катерина Скрипкіна,
експерт з питань оплати праці
Визначимося, коли може виникнути необхідність залучення водіїв до матеріальної відповідальності. Питання про матеріальну відповідальність виникне, якщо будуть виявлені факти, пов’язані із:
— псуванням дорученого водієві транспортного засобу;
— нестачею товарно-матеріальних цінностей, доставку яких здійснював водій,
а також інші факти, які можуть бути розцінені роботодавцем як заподіяння шкоди підприємству з боку водія. У зв’язку з цим виникає питання про матеріальну відповідальність водіїв.
При виконанні яких умов настає матеріальна відповідальність?
До матеріальної відповідальності можуть бути притягнені всі працівники, з якими укладено трудовий договір, у тому числі й водії. Однак це можливо тільки при одночасному виконанні низки умов. Перелічимо їх:
— шкоду заподіяно внаслідок порушення покладених на працівника трудових обов’язків, визначених законодавством, колективним, трудовим договором, іншими локальними нормативними та індивідуальними актами (ч. 1 ст. 130 КЗпП). Зверніть увагу: невиконання незаконно покладених на працівника трудових обов’язків не може бути підставою для притягнення працівника до матеріальної відповідальності;
— наявність провини працівника (ч. 2 ст. 130 КЗпП). При цьому під провиною мають на увазі психічне ставлення особи до здійснюваної дії чи бездіяльності, її наслідків, виражене у формі наміру або необережності;
— доведено факт заподіяння прямої дійсної шкоди (ч. 2 ст. 130 КЗпП). Ураховуйте: працівник не несе матеріальної відповідальності за не отриманий підприємством прибуток;
— шкода не належить до категорії нормального виробничо-господарського ризику (ч. 4 ст. 130 КЗпП);
— працівник, який заподіяв шкоду, не перебував у стані крайньої необхідності (ч. 4 ст. 130 КЗпП);
— власник чи уповноважений ним орган створив для працівника умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого йому майна (ч. 1 ст. 131 КЗпП).
Притягти водія до матеріальної відповідальності роботодавець має право незалежно від того, чи притягався працівник до дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності.
Розмір матеріальної відповідальності, до якої можуть притягти водіїв
Так само, як й інших працівників підприємства, при одночасному виконанні умов, перелічених у попередньому розмірі, водіїв можуть притягти до обмеженої матеріальної відповідальності. «Що означає обмежена матеріальна відповідальність?» — запитаєте ви. Згідно з трудовим законодавством матеріальна відповідальність працівника:
— по-перше, обмежується розміром середньомісячного заробітку працівника;
— по-друге, не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди.
Розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами (ч. 1 ст. 1353 КЗпП). При визначенні розміру шкоди від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей слід керуватися Порядком № 116.
Таким чином, якщо розмір шкоди, заподіяної водієм, перевищує його середній заробіток, то водій відшкодовує заподіяну шкоду тільки в межах свого середньомісячного заробітку.
Якщо ж розмір шкоди менше від середньомісячного заробітку, то водій нестиме матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди.
Розрахунок середньомісячного заробітку для цієї мети здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100. У цьому випадку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата. Працівникам, які відпрацювали на підприємстві менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
У разі якщо останні місяці перед вирішенням справи про притягнення до матеріальної відповідальності працівник не працював або справа розглядається після його звільнення, середня зарплата розраховується виходячи з виплат за попередні два місяці роботи на цьому підприємстві (абзац третій п. 4 постанови № 14).
Чи може водій нести повну матеріальну відповідальність?
При повній матеріальній відповідальності на працівника, який винен у заподіянні шкоди підприємству, покладається обов’язок відшкодувати пряму дійсну шкоду в повному обсязі без обмеження середньомісячним заробітком.
Притягти водія до повної матеріальної відповідальності можна лише у випадках, передбачених ст. 134 КЗпП
Перелічимо ті випадки із зазначених у ст. 134 КЗпП, які можуть застосовуватися до робіт, що виконуються водіями:
1) майно та інші цінності були отримані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншим разовим документом (накладною, відомістю тощо) (п. 2 ст. 134 КЗпП). Наприклад, водій отримав товарно-матеріальні цінності в іншого суб’єкта господарської діяльності за довіреністю, оформленою належним чином, а у процесі перевезення втратив їх;
2) шкоду заподіяно працівником, який перебував у нетверезому стані (п. 4 ст. 134 КЗпП). Наприклад, водій, перебуваючи в нетверезому стані, завдав шкоди майну роботодавця. Нетверезий стан водія може бути підтверджено як медичним висновком, так й іншими видами доказів (актами та іншими документами, поясненнями сторін і третіх осіб, показаннями свідків);
3) шкоду заподіяно роботодавцеві при виконанні трудових обов’язків у випадках, передбачених окремими законодавчими актами (п. 6 ст. 134 КЗпП). Згідно з чинним законодавством таку відповідальність може бути покладено на водія за шкоду, заподіяну перевитратою пального на автомобільному транспорті (абзац другий п. 12 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям» від 29.12.92 р. № 14);
4) шкоду заподіяно не при виконанні трудових обов’язків (п. 7 ст. 134 КЗпП). Наприклад, при самочинному використанні водієм для особистих цілей автотранспортного засобу він потрапив у ДТП.
Крім того, притягти працівника до повної матеріальної відповідальності можна, якщо з ним укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих йому для збереження або для інших цілей. Відповідно до ст. 1351 КЗпП такий договір можна укласти з працівниками, які досягли вісімнадцятирічного віку та обіймають посади або виконують роботи, уключені до Переліку № 447.
Водночас згідно з роз’ясненнями Мінсоцполітики (див. листи від 12.10.2010 р. № 312/13/116-10, від 29.04.2013 р. № 61/06/186-13) для укладення договору необхідне одночасне дотримання двох умов:
1) наявність посади, яку обіймає працівник, або роботи, яку він виконує, у Переліку № 447;
2) виконання обов’язків згідно з посадою, виконання роботи за фахом має бути безпосередньо пов’язане зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва доручених працівникам цінностей.
Посаду водія в Переліку № 447 не зазначено. Тому навіть у разі укладення договору про повну матеріальну відповідальність із водієм такий договір не матиме юридичної сили. Проте на практиці трапляються ситуації, коли працівник суміщає посади водія та експедитора, здійснюючи перевезення товарно-матеріальних цінностей. У такому разі з працівником можна укласти договір про повну матеріальну відповідальність як з експедитором, оскільки така посада і виконувана робота зазначені в Переліку № 447.
Як відшкодовується матеріальна шкода?
Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно відшкодувати її повністю або частково:
— грошовими коштами
або
— рівноцінним майном, якщо роботодавець не заперечує.
Якщо матеріальної шкоди завдано внаслідок пошкодження майна, то за домовленістю з роботодавцем працівник може відремонтувати пошкоджене майно за свій рахунок.
Роботодавець має провести службове розслідування за фактом заподіяння шкоди і видати розпорядження (наказ) за його результатами, який є підставою для відображення заборгованості працівника в бухгалтерському обліку.
У разі коли працівник відмовляється відшкодувати шкоду добровільно, порядок стягнення залежить від розміру шкоди. Розглянемо можливі варіанти.
Якщо розмір шкоди не перевищує середньомісячного заробітку (незалежно від підстави матеріальної відповідальності), відшкодування заподіяної шкоди здійснюється шляхом відрахувань із його заробітної плати (ч. 1 ст. 136 КЗпП, п. 3 ч. 2 ст. 127 КЗпП). Підставою є розпорядження (наказ) керівника підприємства про стягнення з винного працівника суми заподіяної ним шкоди. Розпорядження (наказ) видається не пізніше двох тижнів від дня виявлення заподіяної шкоди та встановлення винної особи. Здійснювати відрахування із заробітної плати винного працівника можна не раніше ніж через сім днів з дня повідомлення про це працівника.
Ураховуйте: загальний розмір здійснюваних відрахувань при кожній виплаті заробітної плати працівнику не може перевищувати 20 %, а в деяких випадках, окремо передбачених законодавством (наприклад, при відрахуванні із заробітної плати за кількома виконавчими документами), — 50 % заробітної плати, що підлягає виплаті працівнику. Якщо працівник не згоден з відрахуваннями або їх розміром, трудовий спір за його позовною заявою розглядається судом (ч. 2 ст. 136 КЗпП).
Строк для звернення з позовом до суду в цьому випадку становить один рік та відлічується з дня виявлення заподіяної працівником шкоди (ст. 233 КЗпП).
У разі якщо працівник добровільно не відшкодував заподіяну шкоду, а роботодавець не подав позов до суду, то після закінчення одного року з дня виявлення заподіяної шкоди (тобто після закінчення строку звернення до суду) сума шкоди вважатиметься доходом працівника. При цьому якщо сума шкоди, щодо якої минув строк позовної давності (дохід працівника), перевищує суму, яка дорівнює 50 % місячного прожиткового мінімуму, що діє для працездатної особи на 1 січня звітного року (у 2013 році вона становить 573,50 грн.), то працівник має самостійно сплатити податок з доходів фізичних осіб з такого доходу і відобразити його в річній податковій декларації (п.п. 164.2.7 ПКУ). Роботодавець зобов’язаний відобразити таку суму шкоди в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ з ознакою доходу «107».
Якщо розмір шкоди перевищує середньомісячний заробіток працівника, який заподіяв шкоду підприємству, то її відшкодування здійснюється шляхом подання роботодавцем позову до суду (ч. 3 ст. 136 КЗпП)
На закінчення побажаємо, щоб відносини роботодавців та водіїв були приємними, як новеньке шосе, і питання щодо притягнення до матеріальної відповідальності не виникали!
| висновки |  | |
|
