Водій-працівник порушив ПДР: що чекає на нього та роботодавця?

Про українські дороги складають легенди, анекдоти тощо. Сумна статистика ДТП показує, що недарма. Проте не в одних лише дорогах справа. Зрозуміло, що основною причиною ДТП є порушення правил дорожнього руху. Сьогодні поговоримо про юридичні наслідки таких порушень, якщо вони допущені водієм підприємства.

Віталій Смердов, податковий експерт

Яка відповідальність за порушення ПДР

Порушення правил дорожнього руху (далі — ПДР) є підставою для виникнення декількох видів юридичної відповідальності: адміністративної, кримінальної та/або цивільно-правової. Конкретний вид відповідальності залежить від змісту порушення та наслідків.

Адміністративна відповідальність виникає, якщо водій припустився порушення, названого в КУпАП*. Наприклад, якщо він:

1) керував автомобілем із несправними системами гальмівного або рульового керування чи будь-якими іншими несправностями, за наявності яких експлуатація автомобіля забороняється (ст. 121 КУпАП);

2) перевищив установлене обмеження швидкості руху (ст. 122 КУпАП);

3) порушив вимоги дорожніх знаків та розмітки проїзної частини дороги тощо (ст. 122 КУпАП).

Перелік таких порушень наведено у главі 10 КУпАП, зокрема у ст. 121 — 126 КУпАП. При цьому важливо пам’ятати: адмінвідповідальність виникає за умови, що порушення правил ПДР не призводить до кримінальної відповідальності (ст. 9 КУпАП). На ній ми зупинятися не будемо. Достатньо пригадати, що перелік злочинів та умов для притягнення до цього виду відповідальності міститься у Кримінальному кодексі України від 05.04.2001 р. № 2341-III.

Цікавішим є третій вид відповідальності — цивільно-правовий. Вона виникне, якщо порушення ПДР спричинило заподіяння шкоди майну або правам фізичних/юридичних осіб (ч. 1 ст. 1166 ЦКУ). Наприклад, якщо водій пошкодив інший автомобіль. За загальним правилом особа, яка заподіяла таку шкоду, зобов’язана відшкодувати її в повному обсязі. Водночас, якщо водій заподіяв шкоду під час виконання своїх посадових обов’язків (а саме цю ситуацію ми й розглядаємо), то при реалізації цього правила доведеться враховувати певні особливості. Їх ми обговоримо в наступній статті.

Хто несе відповідальність: водій чи роботодавець?

Почнемо з адміністративної відповідальності. До неї притягуються виключно фізичні особи, на що прямо вказав КСУ (рішення від 30.05.2001 р. № 7-рп/2001). Причому саме ті, які допустили відповідне порушення.

Отже, якщо водій допустив порушення ПДР, то й адмінвідповідальність нестиме він

До роботодавця або його посадових осіб вона не застосовуватиметься, навіть якщо порушення сталося при виконанні водієм своїх посадових обов’язків. Сумніви в цій частині свого часу викликала ст. 141 КУпАП. У ній, крім іншого, зазначалося, що до адмінвідповідальності може притягатися власник транспортного засобу. Ним же, звісно, може бути не лише фізична, а й юридична особа, у тому числі роботодавець. На щастя, це питання проіснувало недовго. У 2010 році КСУ не лише прямо зазначив, що адмінвідповідальність за порушення ПДР може покладатися тільки на фізичних осіб, а й узагалі визнав цю статтю неконституційною (рішення від 22.12.2010 р. № 23-рп/2010). Підіб’ємо підсумок: якщо водій порушив ПДР, у тому числі при виконанні своїх посадових обов’язків, то адмінвідповідальність несе особисто він. На роботодавця або його посадових осіб вона не перекладається. Отже, наприклад, при накладенні адмінштрафу заплатити його повинен буде водій. Причому зі своєї кишені. Роботодавець не повинен йому нічого компенсувати. Інша справа, що він може зробити це з власної ініціативи. Зауважте: формально такі дії не заборонені, проте в ідеалі вони суперечать цілям КУпАП. Тому подібну компенсацію найкраще завуалювати і виплачувати, наприклад, у вигляді премії. Так ви вб’єте відразу двох зайців: позбудетеся зайвих питань і збільшите податкові витрати. Інший варіант — матеріальна допомога, але в такому випадку без витрат.

Хто накладає адмінштраф

Факт вчинення адмінправопорушення, як правило, фіксується адмінпротоколом — у двох примірниках, один з яких під розписку вручається водієві (ст. 254 КУпАП). Перелік осіб, які мають право його складати, наведено у ст. 255 КУпАП. Серед них названооргани внутрішніх справ. У межах ПДР саме вони (в особі працівників ДАІ) найчастіше виявляють відповідні порушення і складають адмінпротоколи. Зокрема, вони роблять це щодо таких порушень: ч. 4 і 7 ст. 121, ч. 3 і 4 ст. 122, ст. 1222, 1224, 1225, ч. 2і 3 ст. 123, ст. 124 КУпАП. Такі особи також складають протоколи щодо порушень, перелічених у ст. 222 КУпАП (це випливає з ч. 2 ст. 255 КУпАП).

У протоколі відображаються факт вчинення порушення та пов’язані з ним обставини. Із відомостями, що включаються до нього, ви можете ознайомитися у ст. 256 КУпАП. Докладніше правила його складання прописано в Інструкції № 185 (а форму адмінпротоколу наведено в додатку до цього документа). Зокрема, вона передбачає, що протокол має бути складено українською мовою. У ньому не допускаються закреслення або виправлення тощо. На дотримання цих вимог звертайте пильну увагу. Річ у тім, що, по-перше, це допоможе уникнути зловживань із боку працівників ДАІ. По-друге, порушення подібних вимог у деяких випадках може врятувати від відповідальності.

Проте протокол — це лише півсправи. Після складання він надсилається органу або посадовій особі, уповноваженій розглядати цю справу. Причому такий орган може відрізнятися від того, яким було складено протокол (наприклад, протокол складено органами внутрішніх справ, а справу може розглядати суд). Перелік таких органів/посадових осіб у розрізі правопорушень наведено у главі 17 КУпАП. У межах порушень ПДР до таких органів, зокрема, належать місцеві загальні суди і органи внутрішніх справ.

Так, місцеві загальні суди уповноважені розглядати справи, зокрема, щодо таких порушень (ст. 221 КУпАП):

1) ч. 7 ст. 121 КУпАП — тобто повторне протягом року вчинення будь-якого порушення, названого в ч. 6 ст. 121 КУпАП. Наприклад, повторне протягом року керування автомобілем без номерного знака або з номерним знаком, закріпленим у не передбаченому для цього місці;

2) ч. 4 ст. 122 КУпАП — перевищення максимальної швидкості та вчинення інших порушень, названих у ч. 1 — 3 ст. 122 КУпАП, якщо це призвело до створення аварійної обстановки.

Органи внутрішніх справ, у свою чергу, розглядають такі справи (ст. 222 КУпАП):

1) ч. 1 — 3, 5 і 6 ст. 121 КУпАП — зокрема, керування автомобілем з несправними системами гальмівного або рульового керування або таким, що не пройшов обов’язковий технічний контроль;

2) ч. 1 — 3 ст. 122 КУпАП — наприклад, будь-яке перевищення водієм максимально допустимої швидкості, якщо це не призвело до створення аварійної ситуації.

Як накладають адмінштраф

Адмінштраф накладають за підсумками розгляду справи шляхом винесення відповідної постанови. На розгляд справи уповноваженому органу/посадовій особі, як правило, відводиться 15 днів з дати отримання ним протоколу (ст. 277 КУпАП). Розгляд у загальному випадку здійснюється за місцем вчинення порушення. Однак в окремих ситуаціях (зокрема, ст. 121 — 126, 1271 — 129 КУпАП) справа може розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушника (ст. 276 КУпАП). Порушника повідомляють про дату і місце розгляду справи такими способами:

1) повісткою — якщо справу розглядає суд. Вона вручається йому не пізніше ніж за три доби до дати розгляду (ст. 2772 КУпАП);

2) усно при складанні протоколу. Свідченням того, що водій ознайомився з цими відомостями, є його підпис (п. 2.6 Інструкції № 185). Якщо ж підпису не буде, то йому надішлють повідомлення рекомендованим листом (п. 2.8 Інструкції № 77).

Постанова оголошується негайно після розгляду справи. Її копія протягом 3-х днів вручається/надсилається особі, щодо якої таку постанову винесено (ст. 285 КУпАП).

Коли потрібно сплатити адмінштраф

Винесена постанова у справі є обов’язковою для виконання (ст. 298 КУпАП). Якщо постанова не на користь водія, то йому насамперед потрібно визначитися з тим, чи буде він сплачувати адмінштраф, чи оскаржить постанову.

Якщо водій вирішив сплатити адмінштраф, то зробити це потрібно не пізніше ніж через 15 днів з дати вручення йому постанови (ст. 307 КУпАП)

Оплата здійснюється через банк. Водночас із цього правила є винятки. Так, якщо водій оскаржить постанову (читайте про це далі), то штраф має бути сплачено протягом 15 днів з дати повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Якщо водій не сплачує штраф у зазначені строки, то ця сума підлягає стягненню у примусовому порядку (виконавчою службою за місцем проживання, роботи або місцезнаходження майна). Причому штраф у такому разі стягується в подвійному розмірі(ст. 308 КУпАП).

Оскаржимо рішення про накладення адмінштрафу

Ви, мабуть, помітили, що вище ми згадували про можливість оскарження постанови, винесеної не на користь водія. Таке право в нього дійсно є (ст. 287 КУпАП). Якщо постанову винесено органом внутрішніх справ, то водій має право оскаржити її або в органі внутрішніх справ вищого рівня, або в місцевому загальному суді (ст. 288 КУпАП). У зв’язку з цим, якщо водій вирішив:

1) подати скаргу до органу вищого рівня (оскарження в адміністративному порядку), то на це в нього є 10 днів з дати винесення постанови (ст. 289 КУпАП). Скарга подається через орган (посадову особу), який виніс оскаржувану постанову (ст. 288 КУпАП);

2) подати позов до суду (оскарження в судовому порядку), то для цього у нього є місячний строк (ч. 5 ст. 99 КАСУ).

Якщо постанову винесено судом, то оскаржити її можна лише в апеляційному суді. Апеляційну скаргу потрібно подати протягом 10 днів з дати винесення постанови. Вона подається через місцевий суд, який виніс оскаржуване рішення. При цьому в даному випадку рішення апеляційного суду є остаточним та подальшому оскарженню не підлягає (ст. 294 КУпАП).