 | карткові розрахунки |  |
Щодо використання спеціальних платіжних засобів
Лист Міністерства доходів і зборів України від 21.05.2013 р. № 3127/6/99-99-22-01-03-15/508
Міністерство доходів і зборів України розглянуло лист щодо використання спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їхнім використанням, який надійшов листом від Міністерства фінансів України від 16.04.2013 р. № 31-08310-07-27/12209, і повідомляє.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі — РРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України від 06.07.95 р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі — Закон № 265).
Відповідно до п. 3 ст. 3 Закону № 265 суб’єкти господарювання, які здійснюють операції з розрахунків за готівку або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов’язані застосовувати РРО, що включені до Державного реєстру РРО з додержанням установленого порядку їх застосування.
Разом з тим статтею 9 Закону № 265 визначені випадки, при яких застосування РРО та розрахункових книжок не є обов’язковим.
Згідно пункту 14.7 статті 14 Закону України від 05.04.2001 р. № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі — Закон № 2346) торгівці, які здійснюють підприємницьку діяльність у сфері продажу товарів, громадського харчування та послуг та які відповідно до Закону № 265 повинні використовувати реєстратори розрахункових операцій, зобов’язані забезпечити можливість здійснення держателями спеціальних платіжних засобів розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням цих спеціальних платіжних засобів (як мінімум трьох міжнародних та/або внутрішньодержавних платіжних систем).
Умови переведення торговців на обов’язкове приймання спеціальних платіжних засобів в оплату за продані ними товари (надані послуги), винятки щодо виконання таких розрахунків окремими категоріями торгівців визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст. 2 Закону № 265 розрахунковий документ — документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій.
Відповідно до Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їхнім використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30.04.2010 р. № 223, платіжний термінал — електронний пристрій, призначений для здійснення платіжних операцій, отримання довідкової інформації і друкування документа за операцією із застосуванням спеціального платіжного засобу. Надрукований на платіжному терміналі сліп — паперовий документ, який підтверджує здійснення операції з використанням платіжної картки і містить набір даних щодо цієї операції та реквізити платіжної картки.
Тобто сліп, надрукований на платіжному терміналі, не є розрахунковим документом у розумінні Закону № 265.
У разі застосування при проведенні розрахунків з використанням платіжної картки платіжного терміналу, з’єднаного або поєднаного з РРО, касовий чек повинен додатково містити обов’язкові реквізити, визначені у п. 3.6 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 р. № 614 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 р. за № 105/5296.
Отже, Законом № 2346 встановлено вимоги щодо забезпечення можливості здійснення держателями спеціальних платіжних засобів розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням цих спеціальних платіжних засобів тих суб’єктів господарювання, які відповідно до Закону № 265 зобов’язані використовувати реєстратори розрахункових операцій.
Заступник Міністра А. Ігнатов
| коментар редакції |  |
Міндоходів радує: платіжні термінали зобов’язані використовувати тільки «РРОшники». Та й годі!
Більше не залишилося жодних сумнівів: платіжні термінали (далі — ПТ) не зобов’язані застосовувати суб’єкти господарювання, звільнені від використання РРО! Це стосується й фізичних осіб — підприємців на єдиному податку, які мають такий привілей згідно з п. 6 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95 р. № 265/95-ВР (далі — Закон про РРО) і п. 296.10 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI. Пощастило й суб’єктам господарювання, які при розрахунках з покупцями застосовують розрахункові книжки, — їм згідно зі ст. 10 Закону про РРО теж надано право працювати без РРО.
Міндоходів у листі, що коментується, чітко дало зрозуміти, що обладнати торговельні точки ПТ повинні тільки суб’єкти господарювання, які застосовують РРО відповідно до Закону про РРО.
Однак ще зовсім недавно ситуація для бізнесу не була такою зрозумілою.
Справа в тому, що нова редакція п. 14.19 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 р. № 2346-III (далі — Закон № 2346) фактично зобов’язала усіх суб’єктів сфери торгівлі та послуг використовувати платіжні термінали, оскільки вже не містить застереження щодо РРО. Одночасно з цим розроблена під стару редакцію ст. 14 Закону № 2346 постанова КМУ «Про здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів» від 29.09.2010 р. № 878 (далі — постанова № 878) звільняє від цього обов’язку низку суб’єктів господарювання, які працюють з дозволу законодавства без РРО.
Такий стан речей контролери спочатку хотіли повернути на свою користь. Вони стали вимагати встановлення ПТ для здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) усіма суб’єктами господарювання, включаючи й тих, кому ст. 9 Закону про РРО дозволено обходитися без РРО. Їх аргумент був такий — чинна постанова № 878 не приведена у відповідність до вимог Закону № 2346, тому має застосовуватися в частині, що не суперечить йому. А цим Законом звільнення від застосування ПТ окремих суб’єктів не передбачено. Значить, встановити їх, вважало відомство, мають усі торговці.
Пізніше, на щастя, співробітники Міндоходів змінили свій підхід і дійшли висновку, що постанова № 878 не втратила своєї актуальності і продовжує діяти на повну силу. Так, у листі від 29.04.2013 р. № 2397/5/99-99-18-05-16 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 57, с. 44) вони зазначили, що чинним законодавством (під яким вони розуміють постанову № 878) не встановлена необхідність використання електронних платіжних засобів для здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) суб’єктами господарювання, які не застосовують РРО. Про те, хто ж із суб’єктів зобов’язаний використовувати платіжні термінали і яка відповідальність передбачена за їх незастосування, читайте в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 57, с. 32.
І от тепер у листі, що коментується, Міндоходів підтвердило свою позицію: вимоги щодо обов’язкового встановлення платіжних терміналів поширюються тільки на тих суб’єктів господарювання, які зобов’язані застосовувати РРО відповідно до Закону про РРО. Причому зверніть увагу: посилається головний контролюючий орган у цьому випадку вже на сам Закон № 2346. Продубльовано цю думку й у консультації, розміщеній в розділі 109.06 ЄБПЗ.
Треба розуміти, що в цьому питанні нарешті поставлено крапку.
Наталя Білова
